16 вересня о 18:00Вебінар: Робота з дітьми, що мають синдром Дауна: цікаво про важливе

Збірка виховних заходів "Зоря Полин"

Про матеріал

Для сучасних дітей Чорнобильська катастрофа є найтрагічнішою сторінкою в книзі їхнього життя. Тому й повинні вони знати правду про причини і наслідки цієї непоправної трагедії. Дана публікація містить добірку творів, віршів про Чорнобильську катастрофу та розробки виховних заходів.

Добірка призначена для вчителів загальноосвітніх закладів.

Перегляд файлу

http://static.hdw.eweb4.com/media/wallpapers_dl/1/67/667851-chernobyl-diaries.jpg 


Укладачі:

Творча група вчителів початкових класів Парасковіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів: Дорош Н.О., Зінковська І.В., Пересічна Л.М., Кононченко О.В., Чконія Л.С., Ситнікова Т.С.

 

Рецензенти:

      Сидорова В.М. – директор Парасковіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

       Для сучасних дітей Чорнобильська катастрофа є найтрагічнішою сторінкою в книзі їхнього життя. Тому й повинні вони знати правду про причини і наслідки цієї непоправної трагедії. Дана публікація містить добірку творів, віршів  про Чорнобильську катастрофу та розробки виховних заходів.

 

 

     Добірка призначена для вчителів загальноосвітніх закладів

 

 

    Посібник схвалено засіданням методичного об’єднання класних керівників школи. Протокол №  5  від 18.04.2016 р.

 

 

 

2

Мета: донести до свідомості учнів масштаби чорнобильської трагедії; розвивати почуття гордості за свій народ; прищеплювати любов до рідного краю; виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій.

Обладнання: свічка, живі квіти, фотографії пожежних, , фонограми, виставка книжок.

Хід виховної години

 Вступне слово вчителя

                   Добрий день, друзі! Дозвольте розпочати засідання літературної вітальні. Всіх нас привела сюди і з'єднала трагічна подія. Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнибильської трагедії все одно хвилюватиме людей, - і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі. Проблеми Чорнобиля - це біль України. Наш поет-провидець Т. Шевченко писав так.

(звучить музика Ave Maria)

Світе тихий, краю милий, моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш ?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
"Молилась, турбувалась, день і ніч не спала,
Малих діточок доглядала, звичаю навчала".

(Акорди музики збільшуються, а потім стихають

і натомість чути дзвін 10 раз.)

Перегляд мультфільму "Чорнобиль-трава" (за мотивами вірша В.Бурім)i-40393

26 квітня 2016 року виповнилося 30 років з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей.


Учень 1

Чорних дат у людства є немало,

Кожна з них - це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало,

Вибух на Чорнобильській АЕС.

 

 

 Учениця 2

Двадцять шосте квітня – День скорботи.

Зранку скромних квітів я знайду.

І на знак журливої турботи

До могил засмучених піду.


На екрані йде сюжет „За секунду до катастрофи”, звучить музика Mozart Lacrimosa учень читає текст до сюжету.

0888_nuclear_explosion_large_clipart.jpgВчитель: 1 година 23 хвилини 58 секунд - в різних приміщенях блоку пролунали послідовно три вибухи. Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросиму, важила 4,5 т. Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випарованого палива (тобто 10 хіросимських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного реакторного графіту, що осів в районі аварії).
Учень 3 Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке зветься Чорнобиль. І тоді згадали люди, що у книзі книг – Біблії говориться про полин і пов’язану з ним страшну катастрофу.

Учень 4:

І засурмив третій янгол - і велика зоря
спала з неба, палаючи, як смолоскип,

і спала вона на третину річок та на водні джерела.

А ймення зорі тій - Полин.

 І стала третина води, як полин,

 і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...
Учень 5: Зоря - полин
                 Леонід Вишеславський

Я народився в полиновім краї,
Де легенди сивої розкрилля,
Де себе знаходить і втрачає
Вік новий в гіркому Чорнобиля.
Ні біди, затаєної злоби...
Раптом зразу в пелену туману
Чорнобилям чорним на Чорнобиль
Впало одкровення Іоанна.
Ось спекотний вечоровий захід
Променями пізніми сплива,
І меднявий, неповторний запах
Виділяє далеч степова.
Та певне цей погляд - погляд смерті-

Полинових зір із небокраю?
І вони так страшно, так відверто

І до нині нас застерігають?

Учениця 6: Біль твого тіла
                     Володимир Коломієць
Дитино моя! Ромашко цвіте - не доторкнись.
Трава буяє - не доторкнись.
У бджіл на крильцях доза смертельна - Не доторкнись...
Б'є струм - незримі концентричні кола - Пульс Землі.
Межа напруги – тридцяти кілометрова зона?
Під небом-піднебінням - гіркота
За сотню кілометрів.
На села осіда печалі пил...
Мільярди сил - прообраз термоядерної смерті –
Явив незримий досі вид, звільнившись від опіки.
Проти гіганта люди, як мурахи, ідуть на бій.
За тебе, дитино моя !...

У дзеркальце, заглянувши, ошкірилася дико,
Позадкувала атомна війна. То було колись - Дніпро горів.
Гасне й не погасне серед поля
Полум'я полинне - на тій зорі.
І на тлі чорнобильського болю.

 Вчитель Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

Райцентр Чорнобиль. Ця назва походить від назви різновиду гіркого полину - чорнобилки. Це назва невеличкого містечка в 130 км від Києва. Спочатку так іменувалося давнє поселення, засноване ще у Древній Русі, потім місто, а згодом – і атомна електростанція, будівництво якої розпочалося у

1971 році. У 1983 вже працювали 4 енергоблоки із запланованих шести.

9e1ea7ea.jpgАварія на ЧАЕС - смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших, вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію. Ось як описує це Володимир Яворівський: „За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком.

Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком.

Учень 7 Если б только огонь- все пустяк,

Но повсюду невидимый враг.

Он не дышит жарой на тебя-

Проникает, смертельно разя,

Пост не бросить, назад не уйти!

Долг такой: нашу землю спасти!

Понимал и уйти он не мог,

Молодой лейтенант Кибенок.

Вчитель: Вони ринули у вируюче полум’я - у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку, вони виконали присягу на вірність народу України.

В ніч на 26 квітня Валерій Ходемчук був на зміні. Він загинув у перші хвилини аварії під уламками четвертого енергоблока ЧАЕС. „Саркофаг” став для нього вічним пристанищем. Так і не дочекалася Валерія його мати, дружина Наталка, син Олег та донька Лариса. Не дочекалася і вся Прип’ять.

Учениця 8

Лист Ганни Ходемчук синові Валерію  «Прощання».

Страшно, коли матері хоронять своїх дітей,

а ще страшніше, коли вони не мають навіть їх могили.

Усім матерям, що втратили своїх дітей присвячується ця пісня.

( Учні співають пісню „Чорнобривці”).

Вчитель: Відвага... Для пожежного це невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

Учень 9.


Ті,що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці..


Вчитель: Ось імена перших жертв чорнобильського полум’я. Усі вони молоді вродливі, мужні. Вічна пам’ять їм, низький уклін від усього людства. Навічно заснули герої - пожежні на новому підмосковному Митинському цвинтарі:

Учні, піднімаючись із місць,по черзі називають прізвища

Віктор Кибенок,

Микола Ващук,

Василь Ігнатенко,

Микола Титенок,

Володимир Правик,

 Володимир Тищура,

Валерій Ходемчук.

 Вчитель: І ще багато - багато життів забрало потім чорнобильське лихо. Прошу всіх піднятися і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання... Прошу всіх сідати.

(Звучить тихо „Реквієм” Моцарта).

Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними полями, садами та озерами, але тільки до квітневої ночі 1986 року. Наша пам’ять і пам’ять наступних поколінь-знову і знову буде повертатися до цих трагічних днів. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою.

Над куточком планети враз нависла чорна хмара лиха, яка почала поширюватися з блискавичною швидкістю й поливати цим лихом, як дощем, нашу рідну землю. Це страшне лихо - радіація.

Аварія призвела до небаченого забруднення біосфери, до появи на території України мертвої тридцятикілометрової зони, до радіоактивного опромінення тисяч людей.

Звучить запис пісні „Чорнобильська зона”.

Учениця 10:

В зеленім лісі я була царівна,

В зеленім лісі я була жива.

Рудим став ліс, рудими стали тіні,

C:\Users\Алексей\Desktop\ЧАЭС\chernobyl.jpgРудою стала крона і трава.

Іржавий ліс,пустеля, мертва зона,

Апокаліпсис, Марсіанський краєвид?

Табличка:” Дихати і ходити заборонено!”

І незбагненне:” Торкатися трави”. 

Вчитель: Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях проживає близько 2 мільйонів осіб.

Атомний вибух негативно вплинув на все живе. Страшні наслідки аварії: ненароджені діти,вражені радіацією, волосся геть раптово випадає, руйнуються живі клітини, змінюється склад крові. Людей вивозили із забрудненої зони. Важко було їм покидати свої рідні місця. Але залишитись - означало померти. Села стали спустошеними.

 ....а села нема.

 Втекло кудись село,

 Було колись село,

 Життя колись було.

Учень читає вірш „Ну куди нам тікати від рідної хати”.

Учень: Ну куди нам тікати від рідної хати,
Від світанків оцих й оцих стежечок,
Від пісень веселкових із терпкістю м′яти,
Від землі, що для нас – і труна, і вінок…

Могильник чернобыльской техники (19 фото)Вчитель:  Сплюндровано тисячі гектарів родючих земель, втрачені величезні площі лісів. У селах не залишилося жодної криниці, з якої можна було б пити воду.

 Всі криниці в целофанових капшуках.

 Де знайти кілометри целофану на рукотворне Київське море

 Чи бодай на Десну зачаровану, з якої Київ п’є воду?

Велику небезпеку довкіллю завдають близько тисячі тимчасових могильників навколо АЕС і саркофаг над 4 блоком, який вибухнув. Могильники вже сьогодні протікають, саркофаг з роками стає все більш радіоактивним, конструкції його просідають, деформуються.

1285796295_hiop.ru_17.jpgВплив чорнобильської аварії на здоров’я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Небезпека нависла над усією планетою.

 Учень 11

Людство прагне Всесвіт осягнути.

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне „ бути чи не бути?”

Страшно над планетою висить.

На землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів тьма.

Будьмо,люди, обережні в ньому.

Іншого житла у нас нема.

Вчитель: Велике лихо спіткало нашу землю. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок, давайте берегти оточуючий світ. Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля. Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації.

 


Учень 12

За днями дні, мина повільно рік,

За днями дні - і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться повік.

 

Учень 13

Хай стане мир міцнішим у стократ

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.

 

Учень 14

Жадання людства - зупинити

Безодні атомної смерч.

Ми ж сівачі, ми - сонця діти -

Спроможні зупинити смерть.

 

 

 

Учень 15

Спинити вибухи ракети -

Роззброїти віки і дні,

Щоб сонце мирної планети

У кожнім сходило вікні.

 

Учень 16

Щоб трави, колоски і віття

Вогнем не перетліли в прах,

Щоб грізне ядерне плахіття

Не спалахнуло по світах.

 

Учень 17

Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись,

Вола чорнобильська пересторога:

- Людство, зупинись!!

 


Повідомлення вчитель.

Про Чорнобильську трагедію та її наслідки написано багато книг, статей, створено документальні фільми. Серед них: поезія «Зона мовчання» білоруського поета Сергія Законнікова.


Учні читають поезію «Зона мовчання».

Учень 18.


Як прийде лихо - не всидиш тихо.

Вогонь, радіація люто звіріли,

Кипіли графіт і смола.

Не грішники - хлопці в тім пеклі горіли...

І зона мовчання була.


Учень 19

Свій лік починала незнана ще ера

Борні із новим найжахливішим злом.

І грюкав, і гримав до кожного в двері

Четвертого блоку розлом.

І в Швеції приладів стрілки стрибали,

Тривога весь світ пройняла.

Це ж рвалося лихо вселюдське за шкали,
І зона мовчання була.

Плювався отруйною парою кратер,

І хмари зловіщі пливли,

А люди до першотравневого свята

Двори й тротуари мели.

Учень 20

Жінки по городах копалися в глині,

Так буйно черемха цвіла...

Котились від Києва геть лімузини.

І зона мовчання була.

Учень 22

Стояли в чеканні німім ешелони:

«Як гримне, чи встигнем втекти?»

Мені ж і тепер ще бракує озону,

У грудях задушлива мла...

Іще не було відгороджено зони,

А зона мовчання була.

Вчитель: Сьогодні День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії 26 квітня. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

Лунає мелодія Ave Maria. Запалюють свічки.

На цьому наша виховна година закінчується. Я сподіваюся, що ви не забудете цю історію, пам’ятатимете імена пожежників, які пішли в небуття.


 

 


Щоб трави, колоски і віття

Вогнем не перетліли в прах,

Щоб грізне ядерне плахіття

Чорнобильці у гнізда свої прийдуть,

І вернуться лелеки назавжди.


 


 

 

Мета. Розширити знання дітей про Чорнобильськ трагедію,  Донести до свідомості учнів масштаби чорнобильської рагедії. Наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Розвивати почуття гордості за свій народ. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

 

На дошці написано поетичні рядки:


Не винен я, що все це сталось,

Що розкололась неба твердь,

Що в золотом покриту галузь

Ми атомну впустили смерть!

                             (Д.Павличко)

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!

                     (Б. Олійник)


 

Хід виховної години

 

Вчитель. Чорнобиль…. Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей.

Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.

Щоб глибше зрозуміти весь трагізм становища, в яке потрапили мільйони людей, знайти коріння цього всенародного лиха, повернемося трохи до історії чорнобильського регіону і діючої в ньому атомної станції. Чорнобиль – місто Київської області України – розташований на річці Прип’яті при впаданні в неї річки Уж. Він є одним з найстаріших слов’янських міст.

На ім’я міста Чорнобиля була названа і атомна електростанція.

В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на 4-му реакторі ЧАЕС експериментів, пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, виникла великомасштабна з глобальними наслідками аварія.

О 1 год 23 хв 26 квітня перший, а слідом за ним другий вибух зруйнували реактор, в якому знаходилось 200 т урану. Ланцюгова реакція ділення, яка виникла відразу ж після вибуху, зупинилась. Почався процес плавлення тепловиділяючих збірок і всіх елементів активної зони. Утворився багатокомпозиційний розплав металу, що ділився.

Завжди мудра природа зі своїми самозахисними функціями на цей раз ніби втратила пильність, послабила свій імунітет. Потужні вітряні потоки, що утворилися саме в цей час у чорнобильському районі, підхопили радіаційний циклон і він смертельним вихром пронісся над Україною, Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, потім він погнав ядерні хмари в Німеччину, Нідерланди та Бельгію. Зловісні вибухи на 4-му реакторі посіяли атомну бурю і розкидали радіацію по різних напрямках і концентраціях. Радіонукліди проникали в землю, воду, рослини, вражали людей, все живе.

 

Учень. Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

     Вчитель.За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком.Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком.

 З перших хвилин після вибуху на четвертому реакторі разом з пожежними мужньо боролись працівники ЧАЕС.Перебуваючи в епіцентрі катастрофи, вони не залишили робочі місця. Ризикуючи своїм життям, енергетики робили все, що було в їх силах, щоб врятувати атомну станцію від ще більш небезпечних руйнувань.

Вогонь усе лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант Правик по рації передав виклик №3, за яким усі пожежні машини Київської області негайно вирушили до Прип’яті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Л. Телятников. “Ніколи в житті,- скаже він потім,- не було в мене дороги важчої, ніж ця – завдовжки у хвилини. З неймовірним тріском палала величезна плотина покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом з вогнем задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і болю.

  Відвага… Для пожежного це невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

  Ось імена перших жертв чорнобильського полум’я. Усі вони молоді вродливі, мужні. Вічна пам’ять їм, низький уклін від усього людства. Навічно заснули герої – пожежні на новому підмосковному Митинському цвинтарі:
 

       Учні, піднімаючись із місць,по черзі називають прізвища

Віктор Кибенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Правик, Володимир Тищура, Валерій Ходемчук.
     Вчитель. І ще багато – багато життів забрало потім чорнобильське лихо. Прошу всіх піднятися і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання…

Прошу всіх сідати. (Звучить тихо “Реквієм” Моцарта).

        Трагедія і подвиг Чорнобиля сколихнули світ, викликали до життя хвилю милосердя, бажання мільйонів людей допомогти перебороти спільну біду

Атомний вибух негативно вплинув на все живе. Страшні наслідки аварії: ненароджені діти,вражені радіацією, волосся геть раптово випадає, руйнуються живі клітини, змінюється склад крові.Людей вивозили із забрудненої зони. Важко було їм покидати свої рідні місця. Але залишитись – означало померти. Села стали спустошеними.

      Велике лихо спіткало нашу землю. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок, давайте берегти оточуючий світ. Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля. Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації.

 


Учні. 

За днями дні, мина повільно рік,
За днями дні – і другого немає.
Нехай же лихо наше проминає
І в світі не повториться повік.
Хай стане мир міцнішим у стократ
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде.
Жадання людства – зупинити
Безодні атомної смерч.
Ми ж сівачі, ми – сонця діти –
Спроможні зупинити смерть.


Спинити вибухи ракети –
Роззброїти віки і дні,
Щоб сонце мирної планети
У кожнім сходило вікні.
Щоб трави, колоски і віття
Вогнем не перетліли в прах,
Щоб грізне ядерне плахіття
Не спалахнуло по світах.
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись,
Вола чорнобильська пересторога:
– Людство, зупинись!!

 


Вчитель.На цьому наша виховна година закінчується. Я сподіваюся, що ви не забудете історію рідного краю, пам’ятатимете імена пожежників, які пішли в небуття.

 

 

 

 

 

 

                  

Мета. Виховувати почуття співчутливості, кри­тичне ставлення до історичних подій. Розвивати почуття гордості за свій народ. Прищеплювати лю­бов до рідного краю.

Обладнання. Стіл, накритий вишитим рушни­ком, свічка, живі квіти, фотографії пожежників, магнітофон, фонограми, виставка книжок, інтерактивна дошка, мультимедійний проектор.

Хід виховної години.

Вчитель оголошує тему і мету виховної години.  

http://radio3.zp.ua/content/2013/04/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C-4.jpgУчень.

Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них — це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, —

Вибух на Чорнобильській АЕС.

Двадцять шосте квітня — День скорботи.

Зранку скромних квітів я знайду

І на знак журливої турботи

До могил засмучених піду.

Вчитель запалює свічку.

1 учень. Чорнобиль. Це назва невеличкого містеч­ка районного центру, в 130 км від Києва. Заснова­ний у Древній Русі, Чорнобиль дав своє гірке ім'я атомній електростанції, будівництво якої почалося у 1971 році. У 1983 році вже працювали 4 енерго-б­лока із запланованих шести. Але в історію людства Чорнобиль ввійшов як найбільша катастрофа.

Вчитель. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став да­леко не мирним, а бойовим і аварійним.

2 учень. О 1 год. 24 хв. 40 сек., коли Прип'ять, міс­течко атомників, спало безтурботним сном, рапто­во пролунав вибух і над 4-м реактором атомної еле­ктростанції гігантське полум'я розірвало нічну тем­ряву.

(Перегляд  відео)

Ось як описує це Володимир Яворівський.

«За покликом рідної землі на захист свого наро­ду першими до палаючого реактора по тривозі при­були пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальни­ком варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип'ять на чолі з лейтенан­том Віктором Кибенком.

Вступивши в полум'я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність наро­ду України».

1 учень. В ту суботню ніч склад караулу охорони почув грім-вибух. Начальник караулу — лейтенант В.Правик включив сирену, оголосив тривогу. За кілька хвилин караул був уже біля палаючого енергоблока. Всього 5 хвилин караул  Правика діяв без допомоги. Тут же підоспів із Прип'яті зі своєю групою пожеж­них лейтенант В.Кібенок. Але ще понад півгодини обов'язки керівника гасіння пожежі виконував В.Правик. 1 год. 20 хв. він знаходився у зоні високої радіації.

2 учень. Першими до палаючого четвертого реактора через кілька секунд по тривозі прибули  пожежники караулу охорони станції на чолі із 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Із усіх можливих рішень Правик вибрав найправильніше

 направив свій загін на дах машинного залу, адже в цьому залі знаходилися всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли перетворитись у  бікфордів шнур.

Через п'ять хвилин із міста Прип'ять зі своєю групою прибув теж 23-річний лейтенант Віктор Кібенок. Але ще понад півгодини обов'язки керівника гасіння пожежі виконував Володимир Правик. Годину 20 хвилин він перебував у зоні підвищеної радіації.

 

 

 

http://images.myshared.ru/151423/slide_9.jpg 

 

 

 

 

 

 

1 учень. Віктор Кібенок зі своїм караулом гасив вогонь зсередини станції. Розпечена маса заливала чоботи, обпалювала ноги. Важко було пересуватися, але бійці крок за кроком відвойовували у вогню площу. Кібенок не пам'ятав, як прибула допомога, як дістався до драбини і спустився вниз. Він утратив свідомість, його винесли у безпечне від вогню місце. Коли прийшов до тями, перше, що він запитав: «Як там?» Почувши: «Загасили»,

 Віктор полегшено зітхнув.

2 учень. Через два тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер помер у Московській лікарні, так і не побачівши народженого вже після трагедії молодою дружиною  первістка. Тепер про Віктора і його соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім'ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: «Тримайтеся ближче до життя, хлопці...».

1 учень. В ніч на 26 квітня Валерій Ходемчук був на зміні. Він загинув у перші хвилини аварії під уламками чет­вертого енергоблока ЧАЕС. «Саркофаг» став для ньо­го вічним пристанищем. Так і не дочекалася Валерія його мати, дружина Наталка, син Олег та донька Ла­риса. Не дочекалася і вся Прип'ять.

 

http://24smi.org/public/media/news/2013/04/26/1366962959-chaes_1.jpg 

 

 

 

   Вчитель. Найпершим, у кого зупинилося на момент вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенюк. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли…Четвертий блок став для нього і могилою, і пам’яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук…

2 учень. Начальник пожежної частини майор Леонід Петрович Телятников перебував на той час у відпустці. Та, дізнавшись про пожежу, він негайно викликав машину і в чому був — у сорочці з коротеньким рукавом — помчав до товаришів. Ніколи в житті, скаже він потім, не було дороги більш тривалої й важкої, ніж ця — завдовжки у хвилини...

Вчитель. А вогонь все лютував, не затихав. Коли на місце аварії прибув начальник пожежної части­ни майор Телятников, то побачена картина врази­ла його: відкритий реактор, а зверху над його смер­тельним радіаційним диханням, на величезній висоті (приблизно 70 м) маячили маленькі фігури. Майор піднявся на дах машинного залу, в полум'ї  тріскотіла   вся  стріха. Навколо разом з вогнем клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

До п'ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп ди­му, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусі сіючи смер­тоносну радіацію.

1 учень. Ми схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів.

 

http://s00.yaplakal.com/pics/pics_original/4/7/3/4090374.jpgЛев Ошанин «Чернобыльская баллада».

Ты вырвалась из сердца поневоле,

По требованью совести людской,

Баллада смерти и баллада боли,

Баллада чистой верности мужской.

Когда бедой чернобыльской пахнуло,

Когда упал наладчик неживым,

http://s00.yaplakal.com/pics/pics_original/5/5/4/2791455.jpgБыл первым здесь начальник караула

Владимир Правик с воинством своим.

Гляжу в его лицо - вот-вот расправит

Он эту складку меж густых бровей.

Завидный хлопец он, Володя Правик,

Из тех, чье сердце - гордость матерей.

…Сбить надо пламя! Срезать пламя надо,

А то оно собьет - слепое - с ног.

И вот уже взлетел и встал с ним рядом,

Как стриж весенний, Виктор Кибенок.

Еще ладони Вити не отвыкли

От пахнущего зеленью руля.

Он только что летел на мотоцикле,

Кипеньем белым пенилась земля.

И Танино лицо в венке из вишен…

http://chernobil.info/wp-content/gallery/doc/03_-pojar_chernobylya.jpgА здесь, за столько метров от земли,

Под ними огненно вздымалась крыша.

Погибели не видя и не слыша,

Они вершили, просто что могли.

Как удивителен мужской характер,

Когда он достигает высоты,

Когда разверзся атомный реактор

И справиться с несчастьем должен ты.

Что будет дальше - понимали оба,

Но был другой реактор недалеко,

Им просто очень надо было, чтобы

Не дать огню пройти в соседний блок!

И пламя сбили! Но из-под прищура

Увидел Виктор, задыхаясь сам,

Как, вдруг присев, провел сержант Тищура

Рукой по горящим волосам.

А у Володи пламя полушалка

Танцует, плещет в суженых зрачках…

Наталка, двухнедельная Наталка,

Такая долгожданная Наталка

http://slavutichlib.com.ua/images/virtulny_vistavki/avariaCHAES/avariya1.jpgНа вытянутых Надиных руках…

Со всем, что было бесконечно милым,

Теперь навеки обрывалась нить.

Спасти реактор было не по силам,

Они имели право отступить.

…Мы в память панфиловцев проносим,

Но снова, хоть для всех войне отбой,

Их, самых первых, тоже двадцать восемь,

Тех, без раздумья кинувшись в бой.

И если бы глухой ночной порой

Те парни долг не выполнили свой,

Все было бы не поправимей втрое,

И ты, быть может, был бы неживой.

Их смерть была ступенями победы -

Там, на вершине, светятся они.

http://expres.ua/gfx/news/chornobyl.jpegИ тысячи других рванулись следом,

Чтобы вернуть земле живые дни.

Могло б не быть событий этой ночи,

А сколько жизней отдано и сил

За то, что кто-то где-то был неточен,

За то, что кто-то в чем-то поспешил.

Чернобыль - только маленькая веха

Растущей в человечестве беды.

Чернобыль - эхо ядерного века

И, может быть, грядущего следы.

Не громкий выброс, а беда какая…

А что, как бомба с пасмурных высот,

Страстям бесчеловечным потакая,

В небытие полмира унесет?..

Не ожидая пышных фолиантов,

Цветы вплетает Родина в венок

Вам, мальчики, герои-лейтенанты,

Владимир Правик, Виктор Кибенок.

Героям прошлых весен нет забвенья.

Все мелкое и злое отстраня,

Тревожные сближая поколенья,

Вновь молодость на линии огня.

 

2 учень. Коли молоді пожежники, які першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації, були ще живими, журналісти запитували у них: «У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?».

 Вчитель. Так у данній обстановці вони могли тимчасово відійти, до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть не подумав, тому що вони - воїни, незмінні і довічні бійці з пожежею. Тому що у них підвищена відповідальність. Тому що вони дали присягу на вірність народу, в якій зокрема говориться: « Я клянуся сумлінно і беззаперечно виконувати всі покладені на мене обов’язки, вимоги уставів і наказів, не шкодувати своїх сил, а вразі необхідності й самого життя …»  

1 учень. Шестеро із двадцяти чоловік двох караулів невдовзі померли.

Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик,

Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок

Сержант Микола Васильович Ващук.

Старший сержант Василь Ігнатенко.

http://ukrmap.su/program2009/uh11/11_11/63.jpgСтарший сержант Микола Іванович Тітенок.

Сержант Володимир Іванович Тишура

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель.  Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

 


Мета: *розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає;

           * вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички;

           * виховувати любов до рідного краю, природи;

           * виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість

Обладнання: плакат з епіграфом, виставка дитячих малюнків про Чорнобиль, книги про Чорнобильську трагедію, вирізки з газет, свічки

Епіграф:

Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин, Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

                                                   Хід заходу

 Лунає сумна мелодія, горять свічки

 Вчитель:

     -Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

      -Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

 А пам'ять лине в моторошні дні,

 Гудуть жорстокі дзвони квітня.

     -Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція, яку було побудовано біля цього міста.   

    -26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей. Смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Душевні, добрі, сильні, вперті —

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

 Комусь -— ще довго помирать.

 Бій без траншей і без окопів...

 Він увійшов у пам'ять літ.

 Спасли чорнобильці Європу.

 А може, цілий світ. 

    -Це був смертельний бій, з якого пожежники вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.

    Діти по черзі називають імена  пожежників:

    -Володимир Правик, Віктор Кибенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок.

    - Вічна пам'ять, низький уклін, вічна слава героям!

    Хвилина мовчання

    -Герої Чорнобиля відомі всьому світу. їх іменами названі вулиці, про них написані книжки.

    -У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки... Суворий  екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно, самовіддано.

     Читання віршів учнями:

*Наша доля, наше горе,

Біль пекучий — чорний біль.

Сліз велике чорне море!

Чорнобиль.

*Чорний квітень, чорні квіти,

Чорна вранішня зоря...

Не пішли до школи діти.

Ой біда!

*Не на рік, і не на десять,

не на вік, а навіки

Погоріли білі весни,

Мов граки.

*Допоможи нам, Божа Мати!

Дай терпіння і зусиль.

Щоб забути, щоб не знати —

Чорнобиль.

    -Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь — знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Чорнобильське лихо... Радіація...

Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! З'явилися нові тривоги, і головна з них — майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною на лоні природи, закарбується у серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків.

На території України щонайбільше 400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн людей нині проживає на радіаційно забруднених територіях.

    Читання віршів учнями:

*Став край наш зоною,

Де атом людськії долі обпалив.

Хоч можна тут перебувати,

А жити й Бог сам не велів.

*Що трапилось, мій краю?

Не чути вже твоїх пісень.

 В садочках дітвора не грає.

 Все більш пустих стає осель.

*Крило Чорнобиля накрило

Домівки, луки і ліси.

Блищить ота підступна сила

В краплях досвітньої роси.

*Та не корились ми ніколи.

А м'яла ж терниця не раз.

Іще нам усміхнеться доля.

Я вірю в той прийдешній час.

*Радіаційна днина б'є на сполох,

Радіаційні стогнуть небеса.

Двадцять перший вік — як доля, а не спомин,

Як хліб душі, як мамина сльоза.

*Двадцять перший вік —

Наш атомний, космічний,

І ми — розвідники його життя.

Ми завжди тимчасові, а не вічні,

І як прожити — не дано знаття.

   -Через 30 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом, іноземним туристам дозволено фотографуватися  на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу.

   Ознайомлення з Правилами поводження у забрудненому середовищі

1. Найперше і найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.

2. Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки.

3. Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.

4. Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, виварювати і т. ін.

5. Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття.

6. Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про чистоту одягу.

   -Є й рослини, які допомагають виводити радіонукліди з організму людей.

    Зустріч з аптекарем

Аптекар:- Гарбуз — маленька аптека. У ньому багато цукрози, клітковини. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так необхідні для розвитку дитячого організму. Багатий він і вітамінами. Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з організму радіонукліди. А вітаміни групи В врівноважують нерви. Наші вчені дійшли висновку: найцінніша, найцілюща дієта для дітей, які живуть на забруднених  Чорнобильською катастрофою територіях, — гарбузова. А вживання відвару дубової кори лікує зоб, цю підступну хворобу, яку зараз провокує Чорнобиль. Дві столові ложки молодої кори треба кип'ятити у склянці води 30 хвилин на водяній бані. І столову ложку відвару розбавити у 1/2 склянці перевареної води і пити тричі на день перед їдою. На ніч — компрес із кашки свіжої дубової кори з молодих гілок. Це прискорить одужання. Двотижневе вживання відвару чергувати з двотижневими перервами.Варто внести у меню і жолудеві коржики — їх печуть наполовину з вівсяним борошном.

Звернення Землі

Земля:- Важко мені жити, діти мої, кровиночки мої. Чи не я вас породила, чи не я вам сили даю. Викохую для вас кожен кущик, кожну травинку. Всі свої багатства віддаю вам до останку. Захищаю братів ваших менших: пташок, жучків, хробачків. За що раните мене, діти мої, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поля не будуть родити, не колоситиметься на них золота пшениця. Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати.

— Діти, хто ж звертається до нас зі своїми болями та тривогами? (Земля)

— Що за катастрофа вразила нашу Землю?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

Мета:

- закріпити знання учнів про чорнобильську трагедію;

- наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого

- упроваджувати елементи екологічного виховання;

- розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає.

- розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу, комунікативні здібності;

- виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість

- знати і пам’ятати про наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Учитель: "...Третій Ангел просурмив впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. Впала на третину рік на джерела вод. Ім'я цієї зірки – полинь. Третина вод стала полином. Багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали..." /Біблія. Новий завіт. Откровення святого Івана Богослова/.

  У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний.  Гіркий.  Печальний.

 I Ведучий: Шановні гості! Сьогодні ми зібрались щоб згадати про саму найстрашнішу трагедію Європи - трагедію Чорнобиля. Ми спробуємо перенестись уявою на 30 років назад. Більшість присутніх у залі тоді ще й на світі не було. Для вас це вже історія, далека, невідана...

  Чи доводилося вам бачити землю, на якій ніхто не живе? Хоча ще квітнуть і родять сади, ніхто не споживає тих гірких плодів,не йде до лісу за його цілющими дарами.

В порожніх селах вітер квилить,

Тополі гне і лози хилить,

Гірчать на сонці полини,

Ростуть в городах бур'яни,

З річок веселки воду п 'ють

І страшно яблуні цвітуть.

 

  2 Ведучий: Це - земля Чорнобиля, це чорнобильські стежки, зарослі травами, якими рідко коли зараз ступає нога людини. Чорнобиль... Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. А 30 років тому це було звичайне українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни, їхали сюди звідусюди, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

3 Ведучий: У 1971 році розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік уже працювало чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п'ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип'ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка. Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

(звучить сирена)

 

1 учень:

В прекрасний день весни

Не відчувалося біди.

Аж тут зловіщий вибух пролунав –

Він щастя й радість у людей забрав.

Десятки, тисячі життів На віки вічні погубив.

Чому так сталося, скажіть? Не знаєм цього й будем жить.?

З квітневою загадкою біди

Залишимось ми назавжди.

 

2 учень:

Яка біда підступна і палюча, і скільки крутизни хова нутро!

Повзе вона, звиваючись гадючо, до прихистку, який звело добро.

Щоб зненацька боляче вжалити, лишаючи то рану, то синця.

Метається, мов звір, несамовито, цей атом незбагнений до кінця.

А думалось: впокорений, слухняний, гадалося, служитиме, як слід.

Та вибухнув пекельно день весняний так, що здригнувсь тривожно увесь світ.

Зав’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним, вгорнулось місто в незвичайний дим.

І мирний атом, ставши агресивним, націлився на села і сади.

 

3 учень:

В одну-єдину мить

Спіткало чорне лихо,

Враз обірвалась нить,

Навколо стало тихо.

 

 1 Ведучий:О першій годині двадцять три хвилини, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції, що мав потужність мільйон кіловат, несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву. Трапилось це в 130 кілометрах на північ від Києва. (Звук сирени затихає).

 

4 учень:

З душею що з твоєю зробить

Знічев'я мовлене «Чорнобиль»?

Чи зколихне в тобі почуті

Емоції, чи дасть заснути?

Можливо, ні. Бо ти не знав,

Що десь, колись, в лісах Полісся,

Серед річок, боліт і трав

Вогонь пекельний вмить розрісся.

 

2 Ведучий: Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум'я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і пішов на години, хвилини, секунди. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу...

5 учень:

Палав три дні, палав три ночі,

Тріщав і скиглив страшно ліс,

Йому-бо випекло всі очі,

Спалило прядки з пишних кіс.

6 учень:

Не знали ще предвічні хащі

Таких тяжких, нестерпних мук,

Не розуміли – хто і нащо?

Чиїх брудних це справа рук?

7 учень:

До неба віти простягали,

Просили милості в небес,

Благали, скільки сили стало,

Але не чув їх навіть Зевс!

8 учень:

Ніхто не знав тієї ночі

Як гинуть люди у вогні,

Стуливши ясні свої очі,

В квітневі теплі, чисті дні

Учитель: У ту трагічну мить, коли вночі 26 квітня 1986 року на волю вирвався страшний атомний звір, не лише для жителів України, інших республік тодішнього СРСР та країн Європи, а й для всього людства почався зворотний відлік часу – до апокаліпсису. Відлік, який ішов на секунди. Відлік, який без зайвих роздумів та вагань зупинили 28 героїв – відважних пожежників міста Прип’яті.

   Саме вони першими прибули на виклик і прийняли на себе головний удар у бою зі смертельною стихією. Чому їхній вчинок беззаперечно визнано подвигом, що завадило нинішній 30-кілометровій зоні відчуження перетворитися на 300-кілометрову? Перш за все-правильно організована робота, а ще – самовідданість першої групи пожежників, які декілька годин боролися з вогнем, дали змогу уникнути непоправних наслідків.

  1 Ведучий: Ці люди виконали свій обов’язок до кінця й вели бій, доки їм на зміну не прийшли працівники з інших пожежних частин. Загалом тієї ночі у зоні пожежі побувало 85 вогнеборців, з яких 54 дістали високі дози опромінення й одразу були госпіталізовані. На жаль, уже в травні 1986-го шестеро з них пішли з життя…

2 Ведучий: Страшно уявити, які наслідки могли бути, якби герої Чорнобиля не ліквідували небезпеку, що на нас насувалась. Ці люди виконували найвідповідальнішу роботу на нашій планеті. За значимістю ці дії невеликої кількості мужніх людей не мають собі рівних у людській історії. Працівники пожежної охорони і АЕС, які боролись з вогнем і радіацією, виявили безмежний героїзм і надлюдські можливості в самому ядерному пеклі.

9 учень:

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І опалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні, –

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім рубежі.

10 учень:

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

 

1 учень:

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт своїх надій.

Шумлять жита, як і раніше,

Пливуть у небі літаки…

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.

 

2 учень:

«Із могилою поруч і побіля ЧАЕС

Біля мертвої Прип’яті – дерево-Хрест.

Тих, що впали у квітні, мов у гарті війни,

Просить дерево пам’яті: «Пом’яни, пом’яни…»

  

3 учень:

Усе обпалить і просвітить

Біда, немов рентген стосилий.

І все прожите-пережите

Засвітиться болючим смутком.

За тих, по кому дзвін клекоче,

За тих, кого нема вже поруч,

За тих, кого ми проводжали

В останню, наче креп, дорогу.

  

2 Ведучий: А зараз Хвилиною мовчання вшануємо пам'ять всіх ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яких немає з нами поруч. (хвилина мовчання)

Дивилися солдати,

Як плачуть генерали,

І знов стара до хати

Чимдуж чимчикувала.

Де бусол і криниця,

Де кіт її й корова

І де усе, що сниться

Без слова, лихослова.

Пройшла усі сторожі,

Минула всі обвали.

Палали її рожі,

Як півні - генерали.

Було все мов на лезі,

Якому все стинали,

І квітку прямо в цезій

Поцілувала Мати.

Все плакало на сонці,

Не хотіло помирати,

І квітку прямо в стронцій

Поцілувала Мати.

 Чорнобиль - страшне слово,

 Чорнобиль - біль і горе.

 Покинуті хатини

 І сльози у дитини.

 Чорнобиль - дріт колючий,

 Чорнобиль - душу мучить.

 Закинуті криниці,

 З них не поп'єш водиці.

 

Учитель: Минає 30 років від страшного квітня 1986 року. Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. З роками притуплюється гострота пережитого, приходять нові покоління, які дедалі менше знають про страшну суть Чорнобильської катастрофи та тих людей, які віддали своє життя на поталу атомному монстру. Гіркий присмак чорнобильського неба відчули на собі і ліквідатори аварії.Їх свідчення про події квітня 1986-го року, що доходять до нас у книгах , дослідженнях, публікаціях журналів та газет є надзвичайно цінними в наш час. Це важливий урок історії – застереження всім майбутнім поколінням вберегти світ і природу від подібних непорозумінь, які вже ніколи не виправити

4 учень:

За днями дні – минув повільно рік,

За днями дні – вже й 30  немає,

Нехай же лихо наше промине

І в світі не повториться.

5 учень:

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство - не забуде

Лейтенанти – мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили…

6 учень:

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Першим важко. Ви ж були найперші.

Із вогню та в полум’я шугнули.

Не до подвигів і не до звершень,

Ви ж собою людство заступили

7 учень:

Не можна серце напувати –

Тією біллю, що гнітить.

Куди б від хаосу втікати,

Що зміг безладдя народить?

8 учень:

Тепер дозволено казати

Чому Чорнобиль змовк старий,

Чому зажурена йде мати,

Чому загинув рід людський?

9  учень:

Чому напів-упалі хати

Вартують смуток, небуття?

Чому в садках плодів багато,

А їсти їх — згубить життя!

10  учень:

Чорнобиль - то для нас на все життя:

І проникати, і палити душу,

Той час над пам'ять, ніби чорний стяг

Звис, попелом графітовим притрушений.

Учитель: Наш урок пам'яті закінчується. Дякую всім за розуміння. А на закінчення хочемо всім побажати:

Ростіть і добрі, ростіть щасливі,

Дівчатка будуть нехай вродливі,

А хлопці - сильні і могутні.

А ті події незабутні

Хай не тривожать більше нас!

Хай кане зло в безодню, в час!

(звучить пісня у виконанні Миколи Кондратюка «На Чорнобиль журавлі летіли»)

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              

Мета:

  •    навчальна – закріпити знання учнів про чорнобильську трагедію, ознайомити з біографіями пожежників, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, впроваджувати елементи екологічного виховання;
  •    розвивальна – розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу, комунікативні здібності;
  •    виховна – виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини – України, почуття глибокої поваги до людей, які ціною власного життя та здоров’я захищали Україну від наслідків аварії на ЧАЕС, сприяти розвитку особистості, виховання згуртованого колективу групи.

Обладнання: проектор, ноутбук; презентація.

Оформлення аудиторії:  на дошці фото ліквідаторів аварії на ЧАЕС, тема уроку з епіграфом, біля дошки на столі запалена свіча,книжкова виставка «ЧОРНОБИЛЬ…ТРАГЕДІЯ…ПАМ*ЯТЬ»

Епіграф:

Ти відомий сьогодні кожному –
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою…

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі.

 

Вчитель. Доброго дня, шановні друзі. Ми з вами зібралися сьогодні, щоб вшанувати тих, хто першим ринувся в бій з невидимим ворогом – радіацією, тих, кого  ми сьогодні згадуємо, як героїв, тих, хто ціною свого здоров’я, а іноді і життя, заступив нас з вами, нашу Україну, не допустив ще більшого лиха.  Пам'яті Володимира Правика, Віктора Кібенка, Миколи Тищенка, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Володимира Тищури, які першими вступили у двобій з аварією на ЧАЕС, присвячується

Перший ведучий. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська трагедія. Майже тридцять років пройшло з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І чверть століття  цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає –не на добро це, не на життя.

Учитель: Чорнобиль – це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, яка почала будуватися на території біля красуні річки Прип’яті. Невдовзі біля атомної виникло ціле місто енергетиків – Прип’ять,  в якому середній вік жителів у 1986 році становив 26 років. Місто швидко розбудовувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка. Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

Перший ведучий. В 1986 на Чорнобильській атомній електростанції працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі. Це мала бути гордість Радянського Союзу, але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

Другий ведучий. 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

ПОКАЗ ПРЕЗЕНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ «ЦІНОЮ СВОГО ЖИТТЯ».

Перший ведучий. Горем і болем увійшов  в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на „до" і „після". Безлюдні вулиці Прип'яті, покинуті школи, будинки, дитячі майданчики, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій тридцятирічної давнини.

Зачитуються тогочасні спогади мешканців міста.

Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Шашенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого і опроміненого, винесли на руках пожежники. Він ще встиг простогнати: „...Там.. Валера..." і втратив свідомість. Більше вона до нього не повернулася. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі. А Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою і пам'яттю... Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук.

Другий ведучий. Рівно о 1 год. 28 хвилин у воєнізованій пожежній частині №2 з охорони ЧАЕС  пролунав  телефонний дзвінок. Він сповістив, що на 4-му енергоблоці станції сталася аварія.

Перший ведучий:  Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ-2 по охороні АЕС на чолі з начальником караулу 24-х річним Володимиром Правиком.

Коли біда Чорнобильська війнула,
Коли упав наладчик неживим,
Був першим тут начальник караулу,
Володя Правик з воїнством своїм.
Дивлюсь в його лице – ось-ось розправить
Одну він зморшку між густенних брів
Чудовий хлопець, Володимир Правик,
З тих, чиє серце – гордість матерів.

Другий ведучий:  Володимир Правик мав у своїх руках всі права пожежника. Всі, крім одного, – не було у юного лейтенанта права на помилку.

Перший ведучий:  Це згодом в характеристиці Володимира Правика з’являться слова: «мужня людина, герой». А тоді – він був звичайною людиною, чоловіком, за дві неділі до цього в нього народилася донька.

Другий ведучий:  Караул, командиром якого він був, не був найкращим у своїй частині. Були і порушення дисципліни, і проблеми зі здачею нормативів. Але всі розрахунки показують, що в момент аварії, після сигналу тривоги, який дав Правик, – кожний – підкреслюю – кожний боєць його караулу всі нормативи перевиконав.

Перший ведучий:  За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Кибенка. Уже була прокладена магістральна лінія, яка вела на дах. А вогонь все лютував, не вщухав. Необхідно було вияснити всю ситуацію. В розвідку пішли лейтенанти Правик і Кібенок.

Другий ведучий:  До цього вони вже діяли пліч-о-пліч. Одними училищними коридорами ходили декілька років тому…В одній і тій же аудиторії слухали лекції…Гуляли по одних і тих же вулицях Черкас…Та один про одного не знали нічого. І лише на цьому роковому рубежі їх долі схрестилися і злилися в єдине яскраве життя – безсмертя.

Перший ведучий:  Побачивши мигаючі відблиски, біля яких вздувався і тік бітум, Правик зрозумів: графіт. Радіоактивний, розкалений. Тут вже не потрібні були ніякі прибори, щоб виявити, якій радіації він піддається. Це ж зрозумів і Кібенок. Можливо саме тому, коли пізніше Володимира Правика намагався змінити пожежник з його караулу Петро Хмель, Правик крикнув: «Йди вниз! Мені вже все одно…»

Другий ведучий:  А полум’я розповзалось по покрівлі, жадібно поглинаючи метр за метром. Бітум плавився і тік, наповнюючи повітря удушливим перегаром. З неймовірним тріскотом палала величезна платина покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом з вогнем задушливий дим. Тищура, Ващук, Правик, Кибенюк обслуговували найнебезпечнішу ділянку.

Перший ведучий:  А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячили маленькі фігури, в полум'ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

Жорстока ноче, о, яка ти довга!
В тобі, як крик і мука, вість одна...
Ті, що пішли в огонь, ввійшли у стогін,
У душу, болем зчорнену до дна.

І, може, стали ми від болю ближчі,
Четвертий блок заповнив думи вщерть...
Як відродить землі ясне обличчя,

Коли нічим не зупинити смерть?

Другий ведучий:  Героями, як відомо, не народжуються. Ними стають. Деякі пожежники на дах енергоблоку, незважаючи на смертельну радіацію, виходили повторно. Всі вони знали, що борються з вогнем в умовах небезпеки, яку вивертає атомний реактор, але ніхто поста не залишив і продовжував бій.

Перший ведучий: На п’яту годину ранку пожежу, за допомогою прибулих пожежників з багатьох інших частин, було ліквідовано. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію...

Другий ведучий:  Їх було 28 — пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

Перший ведучий: Відвага... Для пожежного це невід’ємна професійна риси, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичну роботу.

Другий ведучий:   О, ні! Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

 Живі і мертві... всі відважні
Вітчизни-матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

 Осипалось... не з їх вини! 

Нам горе люте миром перебути,
Нам поховати зло в бетон і бронь.

1 не забути, доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

А думка людська пам'ятатиме вас.
А пам'ять людська повертатиме вас.
Безумство хоробрих — де вічність і мить,
Де згасли для вас і життя, і блакить.
Де зір ваш затьмарить скорбота земна.
Де нам, як набат, імена, імена...

Другий ведучий: Поповнився список тих, хто після пожежників і робітників АЕС заступив на вахту в боротьбі з невидимою диявольською силою. Ліквідатори — люди, що за обов'язком служби взяли участь у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. Це люди різних національностей, професій, різного віку. Біда їх об'єднала, і де б вони не народилися, у яких краях не мешкали — у їхньому життєвому паспорті значиться прописка «Чорнобилець».

Перший ведучий:  Героїзм миті, або мить героїзму завжди поступаються місцем буденній роботі. Але будні – зовсім незвичайні. Вони також героїчні – в небезпечну зону до атомної станції можна було в’їхати тільки на бронетранспортері, в респіраторах. На долю атомників і пожежників після першого жаху трагедії на АЕС було чимало інших грізних випробувань.

Другий ведучий:  За перші дні, тижні, які минули після аварії, проведена велетенська робота, завдяки чому і вдалося локалізувати осередок небезпеки, вирішити питання величезної технічної складності, котрі до Чорнобиля ніхто ніколи в світі не вирішував.

Перший ведучий:  На атомну станцію в перші ж дні прибули унікальні машини, маніпулятори, які мали замінити роботу людей в екстремальній обстановці. Але яка б «розумна» техніка там не працювала, всім ясно, що людину, її мужність, самопожертву і героїзм у цій ситуації ніхто і ніколи не замінить.

Другий ведучий:  Під посиленим натиском радіації відважно діяли і померли в Москві від опіків і опромінення: досвідчений інженер Олександр Акімов, оператор Анатолій Кургуз, Олександр Лелеченко. Вони до кінця виконали свій обов’язок.

 

Рахунок буде — 904.

Всіх поіменно у незабуття...

І буде суд, який поверне віру,

Та не поверне молоді життя...

 

ПОКАЗ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ВІДЕОФІЛЬМУ «СТЕЖКАМИ ЧОРНОБИЛЮ»

Перший ведучий:  Луна Чорнобиля з часом не стихає. Ще сотні років буде тягтися чорнобильський слід крізь життя як нині живучих, так ще і ненароджених людей, доля яких тепер пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, вони втрачають здоров'я, ламаються тисячі доль. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг, не упивайся своєю могутністю, людино, не жартуй із ним. Тому що ти причина, але ти і наслідок.

Учитель:   Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками довічно викарбувані імена:

  •            Володимира Правика;
  •            Миколи Ващука;
  •            Василя Ігнатенка;
  •            Віктора Кибенюка;
  •            Миколи Титенка;
  •            Володимира Тищури — перших, хто собою закрив вогонь.

Вшануймо загиблих хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

Хвилина мовчання

 Заключні слова вчителя:

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

І пташину, і звірину, й людину.

Усім хто є, усім, хто буде,

Даруй здоров’я, чистоту і вроду.

Щоб їх ім’я, а в імені – любов

Передавалися від роду і до роду.

 

Другий ведучий:  На цьому наш захід завершено. Дякуємо за увагу.          

 

 

 

 

 

 

 

        

        Мета. Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

        Обладнання. Плакат з епіграфом, виставка дитячих ма¬люнків про Чорнобиль, книги про Чорнобильську трагедію, вирізки з газет, свічки, фонограми, присвячені цій темі.

           Епіграф: Чи знаєш ти, світе,  як сиво ридає полин,

                             Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

 

          Хід заходу

           Учитель: Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль -? це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.  

          Учень.  Не можна про це не казати,

                        Мовляв, це було вже давно.

                        Перед очима батько-мати,

                        І Україна, і Дніпро.

         Учениця.  Не можна ні про що мовчати,

                          Горить тривогою чоло.

                          Птахи складають гімн весні,

                           Всміхаються до сонця квіти,

                          А пам'ять лине в моторошні дні,

                          Гудуть жорстокі дзвони квітня.

       (Лунає сумна мелодія. Учні стоять із запаленими свічками).  

http://photo.qip.ru/photo/matrexa/1379564/xlarge/29619866.jpg

        Учитель. Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та у далекому 1971 році біля  нього почали зводити атомну електростанцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували. Теплої квітневої ночі і, о першій годині,   сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. І перетворилися на зону відчуження. На них не можна сіяти хліб, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати.  І це лікування буде тривати понад 100 років. Чорнобиль — тепер велика рана України.

http://www.vigivanie.com/images/stories/Content/Chernobyl/2011-4/chernobyl-segodnya-217.jpg

      Назва Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.  

       Учень.  І сталося це літа Божого

                    Тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого.

        Учениця. Було тихо-тихо й погожо.

                         І сталося це літа Божого,

                        Яке запам'ятається кожному

                        Українцю навічно та просто-просто.

                        І сталося це літа Божого  

        Учитель. 1986-го.. 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорно¬бильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей.

http://www.unn.com.ua/uploads/media/photo/2013/04/25/12771031c3d43d0a14b8a53b68ec622a9718eef6.jpg     (На моніторі з’являються світлини Чорнобильської атомної електростанції після аварії)

 

 

 

 

 

 

        Учитель. — Діти, а ви знаєте, що означає слово «радіація»? Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.

       Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

           Душевні, добрі, сильні, вперті —

           Змогли стихію подолать.

           Комусь прийшлось назавтра вмерти,

           Комусь -— ще довго помирать.

           Бій без траншей і без окопів...

           Він увійшов у пам'ять літ.

           Спасли чорнобильці Європу.

           А може, цілий світ.  

           Біду небачену зуміли

           Від долі людства відвести,

           А на чорнобильських могилах

           Безмовні виросли хрести.  

                                  Антон Лісовський

      Відвага... Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу. О ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.

        Учень. Ті, що згоріли в огні

                     В перші хвилини двобою,

                     Землю прикрили собою.

                    Як наші батьки на війні.

        Учениця. Не залишили пости,

                        Мужньо стояли на герці.

                       Пам'ятник вознести їм треба у кожному серці.

        Учень.  Безумство хоробрих —

                      Життя за життя.

                      Щоб тільки лишилися

                      Мати й дитя.

        Учениця.Що  виживають,

                      Та житиме світ —

                      І спів материнства,

                      І день-первоцвіт.

                      А думка людська

                      Пам'ятатиме вас.

                      А пам'ять людська

                      Повертатиме вас.

                      Безумство хоробрих —

                      Де вічність і мить,

                     Де згасли для вас

                     І життя, і блакить.

        (Діти по черзі називають імена пожежників).

     — Володимир Правик, Віктор Кибенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок.

         Учитель. Вічна пам'ять, низький уклін усім покійним від усього людства. Вічна слава героям!

              (Хвилина мовчання.)

       Учитель.  Герої Чорнобиля відомі всьому світу. їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки... Суворий екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно, самовіддано.

http://gorsovetkerch.ru/wp-content/uploads/2015/04/Chernobyl_avariya_likvidatory-kopiya-700x439.jpg

       Учень. Наша доля, наше горе,

                   Біль пекучий — чорний біль.

                   Сліз велике чорне море!

                   Чорнобиль.

     Учениця.   Чорний квітень, чорні квіти,

                         Чорна вранішня зоря...

                         Не пішли до школи діти.

                         Ой біда!

      Учень.  Не на рік, і не на десять,

                   Не на вік, а навіки

                   Погоріли білі весни,

                   Мов граки.

     Учениця.    Допоможи нам, Божа Мати!

                        Дай терпіння і зусиль.

                        Щоб забути, щоб не знати — Чорнобиль.

                                                     М. Сапожник

          Учитель. Ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС були тисячі молодих людей. Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь — знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Чорнобильське лихо... Радіація... Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! З'явилися нові тривоги, і головна з них — майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться неза¬гойною раною на лоні природи, закар¬бується у серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків. На території України щонайбільше 400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн людей нині проживає на радіаційно забруднених територіях.

   Учень. Став край наш зоною, де атом

               Людськії долі обпалив.

               Хоч можна тут перебувати,

               А жити й Бог сам не велів.

                                    Антон Лісовський

     Учениця. Що трапилось, мій краю?

                     Не чути вже твоїх пісень.

                     В садочках дітвора не грає.

                     І все більш пустих стає осель.

                     Крило Чорнобиля накрило

                     Домівки, луки і ліси.

                     Блищить ота підступна сила

                     В краплях досвітньої роси.

             Та не корились ми ніколи.

             А м'яла ж терниця не раз.

             Іще нам усміхнеться доля.

             Я вірю в той прийдешній час.

                                                   А. Іваненко

    Учитель. Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла; 10400 приватних будинків.

http://ic.pics.livejournal.com/rusakkerman/29379505/1250/1250_900.jpghttps://h-a.d-cd.net/1aec53u-960.jpg

 

       Учень. Радіаційна днина б'є на сполох,

                     Радіаційні стогнуть небеса.

                     Двадцять перший вік — як доля, а не спомин,

                     Як хліб душі, як мамина сльоза.

                     Двадцять перший вік —

                     Наш атомний, космічний,

                     І ми — розвідники його життя.

                     Ми завжди тимчасові, а не вічні,

                     І як прожити — не дано знаття.

     Учитель. Через 30 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом, іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу.

         http://stalker-worlds.ru/uploads/photos/show/609_-uc-chngcyou-bye..jpg

         Учениця. Калинові гаї,

                          Які тепер сумні ви!

                          Немов пісні мої,

                          А де веселі співи?

                           Ішла колись весна

                           Квітучими гаями

                           З веселкою над нами...

                           А де ж тепер вона?

                           Калинові гаї, Які ви невеселі!

                           Тут навіть солов'ї

                           Змінили свої трелі.

    Учень.  Метелику білий, не лети

                  В той бік, адже там Чорнобиль!

                  Бо й так не доб'єшся мети,

                  Лиш наберешся хвороби.

        Учитель.Щоб бути здоровим, треба знати елементарні радіаційно-гігієнічні навички і використовувати їх у повсякденному житті. Правила поводження у забрудненому середовищі

       1. Найперше і найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.

        2. Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки.

       3. Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.      

       4. Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, виварювати і т. ін.

       5. Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття.

        6. Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про чистоту одягу.

 

       Учень.  За днями дні — минув повільно рік,

                    За днями дні — і 30-й минає.

                     Нехай же лихо наше проминає

                     І в світі не повториться. Ні! Ні!

         Учениця.  Хай стане мир міцнішим у стократ,

                           Хай над землею чисте небо буде.

                            Чорнобиль — попередження, набат.

                            Його уроків людство не забуде.

                            На сполох б'є людська тривога,

                            Щоб на трагічний клич села

                            Братів по людству допомога

                             У край Чорнобильський прийшла!

 

 

 

 

 

Про Чорнобильську трагедію та її наслідки написано багато книг, статей, створено документальні фільми. Серед них: поема «Чорнобильська Мадонна» Івана Драча, поезія «Зона мовчання» білоруського поета Сергія Законнікова, «Променевий пейзаж», поезія «Сину, вбережи і захисти» Світлани Йовенко, статті «Чорнобиль як заповідь» (Василь Бабій), «І впала з неба зоря «Полин» (газета «Слово народу»), «Ми долею усі тепер чорнобильці» (Віктор Кочевський) та багато інших.

 

 

http://www.proza.ru/pics/2014/08/31/120.jpg 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІКТОР ЗАДВОРНИЙ

ГЕРОЯМ ЧОРНОБИЛЯ

Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, – 
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт своїх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.
 

http://f.io.ua/img_aa/full/2813/86/28138697_f.jpg 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СВІТЛАНА ЙОВЕНКО

* * * * *
Зойкнула земля чаїним криком:
– Сину, вбережи і захисти! –
Вийшла Мати із іконним ликом:
– Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?..

Спалахнуло небо, впало крижнем:
– Сину, вбережи і захисти! – 
Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:
– Йди, коханий. Хто ж , коли не ти?

…І уже ні сина , ані мужа.
Лиш розверсті зорані поля…
Та пліч-о-пліч стали БІЛЬ і МУЖНІСТЬ.
Дух і Воля. Небо і Земля.
 

http://bluesbag6.narod.ru/photo-22.jpg 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ляля 

НАЩАДКАМ ПРО ЧОРНОБИЛЬ

…І знову я туди не повернусь 
А там так само вишня розквітає 
Сумує за домівкою дідусь 
І був там рай, та вже його не має. 

І був там рай -Чорнобильська земля 
Невидимая хмара все накрила 
В пустих домівках вітер там гуля 
Журба оселі сумом оповила. 

І небо синє і поля без краю 
Сади дрімучим лісом поросли 
А я в ві сні до дому повертаю 
Та вже за дітьми внуки підросли… 

 

http://img-2006-04.photosight.ru/15/1380414.jpg

 

 



*** 
Чорнобиль- доленько моя 
Де доживати буду я? 
Куди вертатимуть онуки? 
Де я прийму останні муки? 
Розкидав нас по всьому світу 
І де шукатимуть нас діти? 
І де знайти нам ту причину, 
Щоб повернуть на батьківщину? 
Хоча, то, маєм добре знати 
Не можна нам туди вертати. 
Вкраїно мила заступись 
За нас святому помолись! 
Люби дітей своїх, земля! 
Чорнобиль-доленько моя… 
Де доживати буду я…

 

 

http://nevsedoma.org.ua/images/2007/56/79444_84.jpg

 

 

 

Бабій Степан 
 

"ЧОРНОБИЛЬ - ТО ДЛЯ НАС НА ВСЕ ЖИТТЯ..." 

Чорнобиль - то для нас на все життя: 
І проникати, і палити душу, 
Той час над пам'ять, ніби чорний стяг 
Звис, попелом графітовим притрушений. 

І ми тепер - вже обраний народ 
(Зоря Полин біблейська - то вже наша!), 
Збентежені про генетичний код, 
Про першими гірку відпиту чашу... 

Дійшли нарешті до порозумінь, 
Ніби впустили промінь до підвалу, 
Де видко стало гидь - ту рабську лінь, 
Що цей народ знедолений приспала. 

1987 р. 
 

 

http://anub.ru/uploads/08.2012/134444180322_10.jpg

 

Надія Таршин 

ЧОРНОБИЛЬ

В одну-єдину мить 
Спіткало чорне лихо, 
Враз обірвалась нить, 
Навколо стало тихо. 
Чорніє сумно отвір 
У різьбленім вікні, 
І тріпотять фіранки – 
Зчорнілі і сумні. 
Все вкрилось лободою, 
У селах ні душі, 
Земля стала бідою – 
Не треба вже й межі. 
Перекосились хати, 
Все ждуть господарів, 
А ще старенька мати, 
Чекає на синів, 
Що кинуть не змогла 
Свою єдину хату 
І в рідній стороні 
Лишилась помирати. 
І вірить прийде час, 
Засіється все житом, 
Що край цей золотий 
Лиш ненадовго вбито. 

2005р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Г. ЧУБАЧ
      ВЕСНА    1986

Можливо, я колись прощу,
Але забути це не вдасться;
Біда забрала в мене щастя
Радіти теплому дощу.
Можливо, я колись втомлюсь,
Але забути - не забуду:
Бездомний пес по місту блудить,
І я , як всі, його боюсь.
І двір наш зовсім опустів.
Дітей із Києва вивозять.
У матерів - болючі сльози,
І їм не треба втішних слів.
Можливо, я колись навчусь
Міняти гнів на тиху милість.
А нині прошу: ваша гнилість,
Зійдіть з дороги, бо зірвусь!
Не можу більше біль таїть,
Не тішусь ранньою весною.
Мій світ, як хмара над Десною:
Як зупинилась, так стоїть.
Посеред мирних, добрих днів
Така печаль! Така пекучість!
Не «жить», не «буть», а «брати участь» -
Хтось зручно вигадать зумів.
І замість правди напівправда,
Вриває ниточку добра.
І воду п'ємо із Дніпра,
Яку ніхто вже пить не радить.
І бджоли з вуликів летять
На цвіт чорнобильського саду.

 

 

 

 

 

 

 

 

Я БАЧИВ СОН (Чорнобиль)

Я бачив сон...
В печальнім смутку
Стоять берізки край села,
Та край давно не Білоруський,
Не Український і не Руський,
Земля скалічена до тла...

Вогонь? Та ні,
І навіть сонце
Таке створити не могли,
Я зазирнув в одне віконце
З різьбленим кантом навкруги

Скрізь пил стражданнь,
Буденний посуд,
І тільки поруч із вікном
В Надії дива й в сподіваннях
Свята ікона над столом...

В розбиті шибки
Вітер свище,
Немов господарю протест,
Життя нема на попелищі,
На вході - з дошок збитий хрест

Порожня зона, Край мовчання!
Тут цезій бродить по полям...
Напризволяще, мов в останнє,
Як тінь людського вподобання,
І дихає у спину нам!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               І. БІЛИЙ

                   ТИ ВІДОМИЙ СЬОГОДНІ КОЖНОМУ

Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім'ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип'ятською водою.

Мій Чорнобиль, зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди

Наче кров, на твоїм обличчі.

 

      ЛУКІВ МИКОЛА

                                   ДОЩ У  ЗОНІ ЧОРНОБИЛЯ

Дно річки вистеляють блискавки,
Метаються в повітрі ластівки,
Громи стрясають луни-перелуни,
Сріблясто напинає на вітрах,
І чорні хмари навівають страх.

Куди не глянеш — все мов нереальне:
Стоїть край шляху дерево печальне,
Гудуть дроти високовольтних ліній,
Чорніє човен між розквітлих лілій,
Лежить село, неначе на картині,
Біліючи хатами по долині.

А в тім селі ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розпуку.
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям в ній не вчитися ніколи.

Навколо пустка і печаль біблійна,
Навколо смерть, незрима і повільна,
Чортополохом обрій заростає,
Зело і квіти стронцій роз’їдає,
І час пересипається пісками
На полі, що шуміло колосками.

А по ночах, трагічне і фатальне,
На землю ллється світло асторальне,
І фантастично-сіре мерехтіння
Породжує примарливе видіння
Людей, які від наглої біди
Пішли із цього краю назавжди.

Поволі слід за ними заростає,
І дощ свинцевий землю засіває,
І дно ріки встеляють блискавки,
І, розметавши крила, ластівки
Ширяють на чорнобильських вітрах,
І чорні хмари навівають страх.

 

 

Цікаві інтернет-ресурси

 

  •    «Круглий стіл» з ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС [Електронний ресурс] // Сайт Світловодської міської ради. — Режим доступу: http://svmisto.com.ua/podii/1303-krugliy-stl-z-lkvdatorami-avaryi-na-chornobilsky-aes.html. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • В Дубні відкрили пам’ятний знак ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС [Електронний ресурс] // Дубно. — Режим доступу: http://www.dubno-adm.rv.ua/newsite/news/oper/551.html. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Герої України: ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС [Електронний ресурс] // Борець. — Режим доступу: http://borec.at.ua/news/geroji_ukrajini_likvidatori_avariji_na_chornobilskij_aes/2011-05-01-557. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Герої-ліквідатори [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.chnpp.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=82&Itemid=77&lang=uk. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Єдиний урок вшанування пам’яті загиблих ліквідаторів Чорнобильської трагедії…  [Електронний ресурс] // Класна оцінка. — Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/edinii-urok-vshanuvannya-pamyati-zagiblikh-likvida.html. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Пам’ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС відкрили у Богодухові  [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.oblrada.kharkov.ua/uk/news/pam-yatnyk-likvidatoram-avariyi-na-chornobylskiy-aes-vidkryly-u-bohoduhovi-7943.html. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Полин Чорнобиля гірчить і досі (список літератури) [Електронний ресурс] // Козятинська районна бібліотека. — Режим доступу: http://kazatin-lib.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=107:2010-11-17-07-48-10&catid=17:2009-11-03-14-24-34&Itemid=55. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Рана Чорнобиля ятрить наші серця [Електронний ресурс] // Вечірня газета. — Режим доступу: http://www.vechirka.com.ua/rana-chornobilya-yatrit-nash-sercya. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Сценарій до Дня вшанування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://mdk.mp3-minusovki.ru/stsenariy-do-dnya-vshanuvannya-likvidatoriv-avariyi-na-chornobilskiy-aes/. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • У Хмельницькому відкрили Музей пам’яті героїі Чорнобиля… [Електронний ресурс] // Культура. — Режим доступу: http://newsru.ua/rest/26apr2013/musei_chaes.html. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Унікальна інтерактивна виставка, присвячена ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, передана Дніпропетровській обласній організації «Союз Чорнобиль України» [Електронний ресурс] // Новини Дніпропетровська. — Режим доступу: http://uanews.dp.ua/society/2013/07/11/13352.htm. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Фільм до Дня ліквідаторів на Чорнобильській АЕС [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/video/?f=199. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

  • Чорнобиль: трагедія, подвиг, пам’ять : бібліографічний покажчик [Електронний ресурс] // Центральна бібліотека ім. М.Л.Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва. — Режим доступу:  http://www.niklib.com/resource/indicators.ua . Назва з екрана. — Дата звернення 19.09.2013.

 

  • Чорнобиль не має минулого часу : бібліографічний покажчик [Електронний ресурс] // Наукова бібліотека Полтавського національного педагогічного університету. — Режим доступу: http://lib.pnpu.edu.ua/bibliografichnij-pokazhchik/190-ukrayina-evrosojuz-realiyi-ta-perspektivi. — Назва з екрана. — Дата звернення 19.09.2013.

 

  • Як живуть ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС [Електронний ресурс] // Молодь.  — Режим доступу: http://imolod.com.ua/node/2277. — Назва з екрана. — Дата звернення 12.09.2013.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендована література

  1.                    Барановська, Н. П. Вплив Чорнобильскої катастрофи на трансформаційні процеси у суспільстві (до 25-річчя трагічних подій) [Текст] / Н. П. Барановська // Український історичний журнал. — 2011. — № 2. — С. 123–142.

 

  1.                    Барановська, Н. П. Про деякі аспекти участі науковців НАН України у мінімізації Чорнобильської катастрофи [Текст] / Н. П. Барановська // Український історичний журнал. — 2009. — № 3. — С. 147–156.

 

  1.                    Бондаровська, Н. А. Чорнобиль не має минулого часу [Текст] / Н. А. Бондаровська // Виховна робота в школі (Основа). — 2009. — № 3. — С. 41–46.

 

  1.                    Волянська, Л. «Вони віддали за нас своє життя»: урок-реквієм пам’яті героїв Чорнобиля [Текст] / Л. Волянська // Трудове навчання. — 2010. — № 4. — С. 51–58.

 

  1.                    Глазко, В. Не так страшны мутанты: научные исследования в зоне отчуждения ЧАЭС и «Законы Чернобыля» [Текст] / В. Глазко, Т. Глазко // Зеркало недели. — 2011. — № 15 (23–28 апреля). — С. 12.

 

  1.                    Дзядевич, Н. Річниці Чорнобильської катастрофи : сценарій виступу екологічної агітбригади [Текст] / Н. Дзядевич // Шкільний світ: Всеукраїнська газета для вчителів. — 2012. — № 12. — С. 9–10.

 

  1.                    Єременко, О. Не відболить: чорнобильська нота української поезії [Текст] / О. Єременко, І. Гавриленко // Українська література в загальноосвітній школі. — 2013. — № 4. — С. 2–3.

 

  1.                    І все перекреслив урановий атом : вірші чорнобилян [Текст] // Позакласний час : Часопис. — 2008. — № 3. — С. 59–60.

 

  1.                    Івашута, С. М. Проблеми розвитку ядерної енергетики. Чорнобильська катастрофа та її наслідки. 9 клас [Текст] / С. М. Івашута // Фізика в школах України (Основа). — 2013. — № 6. — С. 11–14.

 

  1.                             Кулиняк, Д. Оптимистическая трагедия Чернобыля, или За болотами, гатками, за бобровыми хатками [Текст] / Д. Кулиняк // Зеркало недели. — 2008. — № 16/17. — С. 22.

 

  1.                             Курінна, Л. Ядерна енергетика : урок-суд [Текст] / Л. Курінна // Фізика (Шкільний світ). — 2013. — № 5. — С. 14–17.

 

  1.                             Проблеми розвитку ядерної енергетики в Україні. Чорнобильська катастрофа та ліквідація її наслідків : урок-ділова гра у 11 класі [Текст] / О. О. Мартинюк // Фізика в школах України (Основа) : науково-методичний журнал. — 2008. — № 6. — С. 7–9.

 

  1.                             Сылкина, Е. В. Уроки Чернобыля (диалогическая игра «Заседание Верховного Совета Украины») [Текст] / Е. В. Сылкина // Все для вчителя. — 2010. — № 19. — С. 80–89.

 

  1.                             Тимошенко, О. Ф.  Чорнобильська катастрофа та її наслідки крізь призму вивчення поеми Івана Драча «Чорнобильська мадонна» [Текст] / О. Ф. Тимошенко, О. А. Чухлєбова // Історія та правознавство (Основа). — 2011. — № 11. — С. 29–31.

 

  1.                             Уманец, М. ЧАЭС — «укрытие»: бег на месте по-украински и сюрпляс по-европейски [Текст] / М. Уманец, В. Щербина // Зеркало недели. — 2009. — № 15 (25–29 Апрель). — С. 1, 12.

 

  1.                             Хриенко, Н. Предостережение: три масштабных аварии на АЭС заставляют изменить представление о ядерной безопасности Земли [Текст] / Н. Хриенко // День : ежедневная всеукраинская газета. — 2011. — № 70 (20 апреля). — С. 1–2.

 

  1.                             Шандра, В. Желто-синяя птица с Чернобыльской отметиной [Текст] / В. Шандра // Зеркало недели. — 2008. — № 16/17. — С. 11.

 

  1.                             Шепель, А. Период «распада Чернобыля» [Текст] / А. Шепель // День: ежедневная всеукраинская газета. — 2009. — № 70 (23 Апрель). — С. 1, 6.

 

  1.                             Що таке Чорнобильська аварія? [Текст] // Позакласний час. — 2009. — № 5/6. — С. 43–45.

 

 

 

                        

  1.  Виховні години.
    • Мужність і біль Чорнобиля.
    • Чорнобильська катастрофа, її причини та наслідки.
    • Чорнобильська катастрофа.
    • Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…
    • На Чорнобиль журавлі летять.
    • Ціною життя.
    • Чорнобиль не має минулого.
  2. Поетичні рядки.
  3. Цікаві інтернет–ресурси.
  4. Рекомендована література.

 

 

docx
Додано
24 березня 2018
Переглядів
483
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку