"Здоров'язберігаючі технології в початковій школі. Формування здоров'язбережувальної компетентності учнів початкових класів"

Здоров'язберігаючі технології в початковій школі

Корисні поради та рекомендації для вчителів початкових класів

«Щоб зробити дитину розумною і розважливою,

зробіть його міцним і здоровим»

Ж.-Ж. Руссо

       Освіта в наші дні пред'являє великі вимоги до здоров'я учнів. Тому зараз актуальні здоров'езберігаючи технології в навчально-виховному процесі, при яких формуються дбайливе ставлення до свого фізичного і психічного здоров'я, найважливіші соціальні навички, що сприяють успішній адаптації дітей у суспільстві.

Що повинен зробити вчитель                                                      для збереження здоров'я дітей?

        Проблема здоров'я дітей сьогодні як ніколи важлива. В даний час можна стверджувати, що саме вчитель може зробити для здоров'я сучасного учня багато. Вчитель може працювати так, щоб навчання дітей не завдавало шкоди здоров'ю школярів. Здоров'язберігаючі освітні технології включають:

 

 

 

 

 

        Підготовка до здорового способу життя дитини на основі здоров'язберігаючих технологій повинна стати головним напрямком в діяльності вчителя, який працює з дітьми початкової школи. Здоров'язберігаючі технології реалізуються на основі особистісно-орієнтованого підходу, відносяться до тих життєво важливих факторів, завдяки яким учні вчаться жити разом.

Збереження і зміцнення здоров'я - це найважливіші складові роботи вчителя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили, бажання вчитися. В. А. Сухомлинський стверджував, що “...турбота про здоров'я дитини - це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил... і не звід вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це, насамперед, турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості".

     Робота з формування здорового способу життя може реалізовуватися через :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Єдина краса, яку я знаю, - це здоров'я». Генріх Гейне.

       Збереження здоров'я дітей - головне, на що мають звертати вчителі особливу увагу при проведенні заходів по збереженню здоров'я, де закладаються навички правильного режиму дня, гігієнічні навички, профілактика захворювань, негативного ставлення до шкідливих звичок, вивчення особливостей свого організму, а також проведення оздоровчих хвилин під час уроку, підвищення інтересу до предметів.

       Різні тестові завдання з вибором відповіді, ігрові завдання на розвиток фантазії, розпізнавання помилок, на пошук помилок дозволяє уникнути одноманітності на уроці. Використання ігрових технологій, ігрових навчальних програм, оригінальних завдань та задач, що дозволяють зняти емоційну напругу.

      Хороший ефект дають завдання на розширення кругозору (завдання повинні бути цікаві учням), формування позитивного ставлення учнів з даного предмету. Завдання повинні бути диференційовані, індивідуально підібрані для учнів, щоб всі могли створити собі ситуацію успіху на кожному уроці. Хороший ефект дають практичні завдання, пошук додаткових матеріалів за темами, здійснення проектної діяльності.

          Доброзичлива атмосфера на уроці, спокійна бесіда, увага до кожної відповіді, позитивна реакція вчителя на бажання учня висловити свою точку зору, тактовне виправлення допущених помилок, заохочення до самостійності.

       На початковому етапі це можуть бути ігрові завдання для узагальнення знань.

      Обов'язкова умова ефективного проведення фізкультхвилинок - позитивний емоційний фон. Фізкультхвилинки можна проводити

• з музичним супроводом,
• фізкультхвилинки у віршах,
• ігрові паузи,
• зорова гімнастика,
• емоційне розвантаження,
• чергування пози з урахуванням видів діяльності.           

          Вміле поєднання розумової і фізичної навантаження, попередження стомлення і перевтоми - важливі моменти роботи вчителя початкових класів. Проведення фізкультхвилинки під час уроку має і оздоровчу спрямованість. Вправи можна урізноманітнити, змінити темп виконання вправ. Фізкультхвилинки дають дітям велику радість, можливість відпочити, переключити увагу з одного виду діяльності на інший. Діти після фізкультхвилинки стають більш активними, їх увага активізується, з'являється інтерес до подальшого засвоєння знань. Оздоровчі фізкультхвилинки - це частина системи використання здоров'язберігаючих технологій у школі.

        Щоб ефективніше реалізовувати здоров'язберігаючі технології на уроках та позаурочній діяльності, треба вміти застосовувати деякі освітні технології по їх здоров'язбережувальної спрямованості: педагогіка співробітництва, технологія рівневої диференціації навчання.

    Дуже важливо на уроках формувати розуміння значення занять спортом для всієї майбутньої життя. Для того, щоб допомогти дітям зберегти фізичне, психічне здоров'я, не потрібно організувати нічого неймовірного. Їм необхідні рухові хвилинки, які дозволяють відпочити і розслабитися, принести користь своєму організму. Зміцнення фізичного і морального здоров'я служать:

• уроки фізичної культури,
• ігри-лічилки на перервах,
• рухливі ігри на подовжених групах,
• система виховної роботи:
• бесіди, класні години, «уроки здоров'я»,
• робота з батьками,
• виховання і навчання дітей нормам здорового способу життя,
• пропаганда правил гігієни,
• ознайомлення батьків з методами формування здорового способу життя.

        Поза уроками можна організовувати веселі старти, змагання, ігри, спортивні свята. Робота з батьками може проводитися за темами: "Формування у дітей молодшого шкільного віку основ здорового способу життя". "Гра - як фактор зміцнення здоров'я дітей", " Здоровий спосіб життя". Цікаво проходять спільні свята, екскурсії, спортивні заходи. Залучення батьків дає можливість більш поглибленої всебічної і систематичної роботи з формування здорового способу життя. Спільна гра зміцнює і фізичне, і духовне здоров'я дитини.

«Здоровий дух в здоровому тілі - ось короткий, але повний опис щасливого стану в цьому світі». Джон Локк

     Робота по формуванню здорового способу життя дає хороші результати: формуються навички дітей бережливого ставленню до власного здоров'я, заняття приносять дітям почуття задоволення, радість. Після занять учні найбільш відповідально ставляться до свого здоров'я та здоров'я оточуючих, стають більш вимогливими і дбайливими один до одного.

«Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров'я, повноцінне і радісне життя». Гіппократ.

         Використання здоров'язберігаючих технологій в навчальному процесі початкової школи дозволяє учням більш успішно адаптуватися в освітньому і соціальному просторі.

      Науковці вважають, що здоров’язберігаючими освітніми технологіями в широкому розумінні цього слова необхідно вважати всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів, створюють їм безпечні умови для перебування, навчання і праці в школі.

Інші науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти:

• сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
• повноцінний та раціонально організований руховий режим.

        Отже,  поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

       Така діяльність загальноосвітнього закладу лише тоді може вважатися повноцінною й ефективною, якщо в повній мірі професійно й творчо в єдиній системі реалізуються здоров’язберігаючі технології.

         Впровадження здоров’язберігаючих технологій потребує в учителя, по-перше, не допускати перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання, враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів, індивідуальні мовні особливості кожного учня. Намагатися планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми.

Здоров’язберігаючі технології передбачають:

 

 

 

 

 

 

Розрізняють технології:

• Здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі на ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини.
• Оздоровчі - технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я : фізична підготовка, загартовування, гімнастика, музична терапія.
• Технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти – предметів: основ здоров’я, уроків фізичної культури, Я у світі (з 3 кл.);
• Виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

     Слід зазначити, що поняття «здоров’язберігаюча» можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. І найголовніше, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою.

     Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

К. Ушинський сформулював основний закон дитячої природи: «Дитина потребує діяльності, безперестанно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю. Змусьте дитину сидіти, і вона дуже швидко втомиться; лежати – те саме; йти вона довго не може, не може ні говорити, ні співати, ні читати і найменше – довго думати; але вона пустує і рухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності й не втомлюється ні на хвилину, чим молодший вік, тим різноманітнішою має бути діяльність». Видатний педагог рекомендує «Дайте дитині трохи порухатися, і вона подарує вам знову десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, вони дадуть вам в результаті більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять».

   Напевне, ніхто не сумнівається в тому, що рух має величезне значення в житті дитини. Справді, коли вона рухається – ходить, бігає, стрибає, кидає м’яч, катається на велосипеді, дихання її прискорюється, серце б’ється частіше, а це означає, що організм краще працює, активізують процеси, які сприяють росту і розвитку.

    Отже, діти відчувають величезну потребу в русі, що є для них засобом пристосування до життя, пізнання навколишнього світу.

     Завдяки загальному зусиллю вчителів, учнів і батьків щодо здоров’язбереження, завдяки систематичній, послідовній і творчій роботі з організації фізкультхвилинок, динамічних пауз та іншим технологіям забезпечується достатній рівень функціональної діяльностівсіх органів та систем організму дітей на уроці, їхній загальний бадьорий стан.

 

 

     Вчителі початкових класів використовують в освітньому процесі такі здоров’язберігаючі форми роботи:

 

 

 

 

 

 

 

 

  Основна роль у здоров’язберігаючій діяльності загальноосвітнього закладу відводиться грамотній організації навчального процесу. Колектив школи має працювати за моделлю здоров’язберігаючого середовища, найбільш значимими комонентами якої є:

 

 

 

 

 

 

      Модель екологічно комфортного освітнього середовища з використанням технології реабілітації працездатності школярів реалізується шляхом оптимізації і гуманізації навчального процесу, які можливі через:

• застосування різнорівневого навчання;
• глибоку диференціацію та індивідуалізацію навчання;
• широке використання сучасних педтехнологій;
• інтерактивне навчання;
• створення фізичного, фізіологічного, психічного комфорту для учнів;
• настанови вчительського колективу на створення відносин «учитель-учень».

     Забезпечення позитивної мотивації навчання шляхом створення можливості успіху для кожного учня;

• розумне зменшення обсягу домашніх завдань із метою запобігання перевантаження учнів;
• урахування періодів працездатності учнів на уроках;
• наявність емоційних розрядок на уроках

    Науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти:

• сприятливі умови навчання дитини в школі (без стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання;
• оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог);
• необхідний достатній та раціонально організований руховий режим.

      Комплексна програма здоров’я, що запроваджується в дитячому колективі, має складатися з таких компонентів:

 

 

 

 

 

 

 

 

       Для збереження здоров’я учнів велике значення має організація раціонального харчування. У початковій школі проводиться безкоштовне харчування дітей, яке відповідає дієтичним вимогам і фізіологічним потребам дітей і підлітків. При створені раціону харчування для учнів дотримується збалансування енергетичної цінності вмісту білків, жирів і вуглеводів. Щодня проводиться аналіз меню. Строго виконуються всі необхідні умови санітарного контролю.

           Здоров’я дітей – одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      За Державним стандартом початкової загальної освіти учень початкової

 

школи отримує знання, уміння та навички, що допоможуть йому

 

підготуватися до подальшого навчання. Завдання вчителя сучасної школи

 

полягає у формуванні кола компетентностей – ключових, предметних,

 

 міжпредметних.

 

          Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування

 

ключових компетентностей молодшого школяра. Одна з ключових

 

компетентностей – це  здоров’язбережувальна.

 

Ця компетентність включає в себе:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Усі ми хочемо бачити дитину здоровою, розумною, успішною. Але, на жаль, статистика стану здоров’я школярів сьогодні є досить невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% усіх дітей мають відхилення в загальному стані здоров’я. Із них 30% мають по два та більше захворювань. Велике занепокоєння викликає подальше зниження віку дітей, схильних до вживання алкоголю, тютюнопаління та наркоманії, зокрема, дітей 8-10 років.

         Тож актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя як цінності.

          Основи здоров’я  закладаються з дитинства, тож збереження, формування та зміцнення здоров’я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини, навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати у дитини відповідальне ставлення до власного здоров’я і знання про нього, здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.

         Майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров’я (фізична, соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров’я і життя за будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи – сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров’я і життя як найвищу індивідуальну та соціальну цінність.

          Здоров’я є тією вершиною, на яку кожна людина сходить самостійно, тому будь-які прогалини у процесі формування в дитини відповідальності за власне здоров’я чи в пошуку ефективних шляхів його зміцнення можуть привести до втрати здоров’я покоління наших громадян.

         Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я. 

         У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язберігаючі освітні технології, до яких належать всі  педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язане з активним залученням учнів і батьків до здоров’язберігаючого навчального процесу.

          Вчитель може не тільки навчити дитину дій, що приведуть до формування певних переконань щодо здорового способу життя, а й опосередковано вплинути на її родину. І працювати потрібно не стільки з дитиною, скільки з усією сім’єю.

         Просвітницьку роботу і з батьками, і з дітьми необхідно проводити паралельно. Завдання вчителя – дати їм зрозуміти, що від способу життя сім’ї залежить здоров’я дитини. В роботі з батьками та дітьми потрібно дбати про формування мотивації бути здоровим. Підбирати таку інформацію, яка є актуальною, цікавить і малих, і дорослих, є доступною та потрібною. Після того, як учні опрацьовують інформацію, вона стає їхнім надбанням. Вони отримують знання, а через вміння і навички – досвід. Їхній власний досвід сприятиме формуванню позиції щодо здорового способу життя. Саме вона стає підґрунтям для ціннісних орієнтацій.

         Кожна інформація та кожна вправа повинні мати чітко визначену мету. Цікавим є те, що вже учні початкової школи на своєму рівні активно впроваджують метод «рівний – рівному» в неформальному довірливому спілкуванні з однолітками. Вони не тільки передають інформацію, що зацікавила їх, а й впевнено переконують друзів, чому не можна самому ходити вечорами, контактувати з незнайомцями, чому куріння шкідливе тощо.

        Під час уроків та в позаурочній роботі вчителя основна мета  - не  тільки розкрити молодшим школярам чотири основні складові здоров’я (фізична, психічна, соціальна, духовна), а й забезпечити їх належне формування.

        Психічна складова здоров’я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров’я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини. Врахування особистісного чинника в навчальному процесі відіграє велику роль.

        Особистість завжди відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. Тому всі уроки «Основи здоров’я» мають проходити під девізом «Твоє здоров’я у твоїх руках, тож бережи його щоденно!». Під час вивчення тем «Емоції і почуття», «Характер і здоров’я», «Особа і особистість», «Хочу, можу і мушу» учні усвідомлюють, що кожен із них є особистістю неповторною, яка впевнена у своїх можливостях, наполегливо переборює труднощі, з адекватною самооцінкою. Аналізуючи і визначаючи самооцінку дітей та маючи результати аналізу, використовуються різноманітні методи і прийоми для виховання в учнів поваги до себе й до інших людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровими, а головне – бажання жити і радіти життю.

         Психічна складова тісно пов’язана з соціальною. Соціальну складову здоров’я необхідно формувати як ефективну взаємодію дитини із соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. І це значною мірою залежить від нас, дорослих. Часом батьки, купуючи дітям комп’ютерні ігри, «переселяють» дітей у віртуальний світ, і дитина приходить до школи, не маючи навичок взаємодії з іншими дітьми та дорослими. І найголовніше завдання вчителя – залучити цю дитину до дитячої спільноти, дати їй зрозуміти, що її люблять, поважають, що навколо друзі. Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб життя, треба намагатись створити умови для спілкування дітей. Дуже доречні в цій ситуації ранкові зустрічі. На них  учні вчаться спілкуватися; більше дізнаються один про одного, вчаться слухати і чути, висловлювати свою думку та поважати думку іншого, приймати рішення та аргументувати свій вибір.

  Таким чином у класі панує атмосфера психологічного комфорту. Кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно.

         Формуванню в учнів здорового способу життя в колективі допомагають вправи на уроках української мови на зразок «Продовж речення». Наприклад: «Назар на цьому тижні найкраще …(написав контрольну роботу, грав у гру, розповів смішинку, сказав комплімент)» або: «Я хочу подякувати Марійці за те, що вона… (допомогла мені намалювати малюнок, поділилася цукеркою, принесла цікаву гру )»… Це щоденна кропітка робота. Та вона дає свої результати. Саме так формується позитивна самооцінка дитини. У дітей вона складається з наших слів, поглядів, ставлення до них. І часом непомітно своєю неувагою, невмінням вчасно відреагувати на дитячу поведінку ми стаємо причетними до руйнування їхньої самооцінки.

         За час роботи слід виробити для себе певні правила, які допомагають сформувати позитивну самооцінку дитини:

1. Хвалити дитину за старанність так само, як за досягнення.

2. Дати зрозуміти, що старанність і наполегливість важливіші за результат.

3. Допомогти дітям ставити перед собою реальні цілі.

4. Критикувати не саму дитину, а вчинки. Наприклад, дитина вилізла на високе дерево. Не казати : «Куди ти поліз? Ану зліз негайно!», а: «Ти сміливий хлопчик. Але ти можеш впасти і розбитися. Не роби більше цього».

5. Дати дитині відчути справжню відповідальність. Кожна дитина має певні обов’язки в класі. Вона відчуває себе членом команди.

6. Часто говорити своїм учням про те, що вони гарні, добрі, чуйні, мужні, справжні друзі. І вони стають такими.

        Необхідно намагатися розвинути в дітей віру в себе, впевненість. Вчити цінувати індивідуальність у людях. І дуже допомагають у цьому презентації сімейних газет. До цієї роботи долучається вся родина. А завдання вчителя тільки скерувати цим процесом. Родинні газети можуть бути і тематичними: «Мої домашні улюбленці», «Моя сім’я», «Тато, мама і я – здорова сім’я» тощо. В газетах батьки разом із дітьми малюють, пишуть. Тут є статті і про сімейні традиції, і рецепти здоров’я, і поради лікаря, і родинні фотографії. Діти залюбки презентують такі газети. А виготовлення їх – це не тільки спільно проведений час з дитиною, а й цікаве довірливе спілкування та формування певних родинних ціннісних орієнтацій.

         На уроках з «Основ здоров’я», під час екскурсій та й загалом під час індивідуального довірчого спілкування слід розповідати дітям про те, як берегти своє здоров’я, що таке здоровий спосіб життя, як діяти в ситуації, що загрожує здоров’ю та життю людини, спираючись на власний досвід дітей. Враховувати і особливості сприйняття учнів молодших класів, власне переваги образного мислення над абстрактним. Використовувати емпіричне навчання. Так, наприклад, вивчаючи тему «Охайність і особиста гігієна школярів: як правильно вмиватися, купатися, доглядати за зубами, вухами, носом та очима», учні можуть не тільки прослухати інформацію, а й розглянути під мікроскопом свої руки. Вони реально побачать, скільки мікробів є на немитих руках. Відповідно зрозуміти, для чого потрібно вмиватися і доглядати за своїм тілом. Зустрічаючись з лікарем стоматологом, діти дізнаються, як і для чого потрібно чистити зуби. Цікавою буде і його демонстрація, як мікроби руйнують зуби. А після досліду, коли шматочок курячої печінки розчиниться під дією «Пепсі-коли», учні обережніше стануть ставитися до власного харчування.

         Практичні приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий спосіб життя, як потрібно харчуватися, щоб бути здоровим, яких правил гігієни дотримуватися.

         Духовна складова здоров’я є своєрідною вершиною, яка збирає все найкраще в людині, завдяки чому людина стає особистістю. І на цю складову особливо великий вплив мають батьки. Саме тут формуються сімейні цінності. Багато уваги духовному здоров’ю слідприділяти на уроках громадянської освіти, виховних годинах, присвячених мистецтву, культурі, історії.

         Працюючи з батьками, необхідно донести до них, що здоров’я дитини на 50% залежить від способу життя, і вони своєю поведінкою моделюють для власної дитини, який спосіб життя потрібно вести. Іноді для батьків це відкриття. Така форма роботи з батьками, як семінари-тренінги, змінює ставлення батьків до дітей. Вони краще починають розуміти їх. Батьки повинні знати, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад, щоб успішно дбати про здоров’я своїх дітей.

         Фізична, психічна, соціальна, духовна складові здоров’я тісно пов’язані між собою. І їх належний розвиток є підґрунтям для формування здорового способу життя та ціннісних орієнтацій. На уроках та в повсякденному житті  слід розповідати учням про чинники, що впливають на їхнє здоров’я. Вони самостійно визначають дії, які потрібно виконувати, щоб бути здоровим. Так, наприклад, вивчаючи тему «Сім’я і здоров’я» (3-й клас) учні, працюючи в парах, отримують завдання на вирізаних із паперу кружечках – «перлинках здоров’я» написати, що потрібно робити, щоб бути здоровим. Діти обговорюють та записують практичні дії, які будуть для цього виконувати: займатися спортом, одягатися відповідно до погоди, їсти корисну їжу, вчасно лягати спати, мити руки перед їдою, чистити зуби, слухати поради дорослих, яким довіряєш, не довіряти незнайомим людям, не перебігати дороги перед машинами тощо. По завершенню вправи учні створюють з «перлинок» ланцюжок здоров’я, який може бути прикріплений на стінах класу і щоденно нагадує, що потрібно робити, щоб бути здоровим.

         Необхідно намагатися донести до кожного, що здоров’я – це право, дане нам від народження. І це право захищене державою. Так, під час вивчення теми «Твої права» діти не тільки опрацьовують Конвенцію ООН «Про  права дитини», а й малюють малюнки до певних статей Конвенції. Цікавим для дітей є завдання знайти, в яких казках і які саме права порушені. Знайомлячи учнів з правами дитини, слід підводити учнів до висновку, що право покладає на тебе і певні обов’язки. Так, наприклад, разом з учнями можна розібрати, що право на освіту покладає на них обов’язки: вчитися, слухати вчителя, виконувати домашнє завдання, ходити до школи…

         Та основне, що повинні зрозуміти діти, це те, що вони мають право бути здоровими та жити у вільному від наркотиків та насильства світі. А відповідальність за реалізацію цього права лежить і на них, і на найближчих дорослих.

         В основі формування компетентностей щодо здорового способу життя лежить звичайний дитячий інтерес. «Як зробити так, щоб дітям було цікаво вчитися?» Це питання вчителі  задають собі щоразу. Різноманітні форми, методи та прийоми активного навчання – мозковий штурм, робота в парах, мозаїка, карусель, галерея, кутки – шлях до успіху в роботі з дітьми.

         Принцип активного навчання забезпечує інтерес дітей до знань, запобігає перевтомі. За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового способу життя та позитивного уявлення про себе, через визнання сильних якостей своєї особистості, співчуття та поваги до інших людей, визнання поведінки, яка вважається прийнятною в суспільстві, визначення цінностей. Діти набувають навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв’язання складних проблем, пошуку альтернатив, вчаться висловлювати свою думку, відкрито говорити про свої почуття, приймати рішення в ситуаціях, які загрожують здоров’ю. Ми, дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодить життю та здоров’ю, бо всі ми хочемо бачити дітей здоровими та успішними.