Здорова родина – успішна країна

Здорова родина – успішна країна

Усний журнал

Частина І « Щаслива родина – багата країна»

 

Сьогодні у цій залі свято, ми дуже раді всіх вітати! І сподіваємось, що кожен для себе щось взяти зможе. Хтось настрій добрий запозичить, бо посмішка усім нам личить. Хтось – слову доброму зрадіє, бо про добро усі ми мрієм. Та починати вже нам час, сюди запросили ми вас? Аби всі разом у дружнім колі, В домівці нашій – рідній школі –

Сердечно й щиро привітати

 

Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі

Щоб ваші дні трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі

Хай не спішать літа вам на поріг,

Хай повсяк час здоровя прибуває,

Ми ніжно любим вас і від душі

Всього найкращого бажаєм.

 

Пісня « Батьківській поріг»

 

Вчитель.  Доброго дня, дорогі наші діти, мами, татусі, бабусі дідусі. Братики сестрички і всі наші гості сьогодні ми з вами зібралися на свято « Здорова родина – успішна країна» Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага.

Родина сім’я – це найдорожче для кожної людини у сім’ї діти вчаться добру, вчаться шанувати свій рід, свою землю,берегти пам’ять свого роду. Родина це не тільки рідні родичі адже родина, до родини – це народ. Ми українці народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – все це наша родословна пам’ять, наші символи, наша історія, у сім’ї повинні любити одне одного, повинна панувати атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи, в цій сім’ї ростуть щасливі діти,а які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими? Який учитель не хоче бачити щасливі очі своїх вихованців? А чи знають батьки з якого коріння росте щастя їхньої дитини? Школа звичайно, відіграє не останню роль у вихованні дітей, але ,погодьтеся вона переважно переконує, спонукає, повчає, а сім’я – це практична школа духовності. Ми раді з вами зустрітися на нашому родинному святі. Низько вклоняємося і дякуємо вам за те, що ви прийшли на свято. Серед наших гостей – родини з різними сімейним стажем. З різною долею.Тож зберемо воєдино всю "свою родину”.

 

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро

Стрічаємо з хлібом.

Любов’ю і миром!

 

 

 

 

Для гостей відкрита

Хата наша біла

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла

 

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі, Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

 

Ми до батьків сказати хочем слово

Сповнене ніжності й любові

Бо без батьків чого ми в світі варті?

 

Без маминої ласки і добра. Без батькової строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла.

 

 

Вчитель.  Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла , щастя,радості, душі, милосердя і доброти! Від народження дитини? Про що видумали коли вперше вам принесли ваше дитятко?Гадаю, що не помилюся коли скажу,відповівши за вас, що почуття радості, щастя і ще чогось такого, що не можна пояснити словами, Переповнюють батьків у яких народжується дитина. Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любо’ю, потім – з гордістю, а далі з надією. Зростають діти – стають старшими

Батьки. Це неминуче це – як невблаганний час.

 

 

 

Учень. Як мені вас не любити.

Рідний батьку, нене! Таж ви мене згодували І дбали про мене.

Таж ви мне згодували

Щирими руками,

Ой, нема то ніде в світі.

Як в батька і в мами. Батько розуму навчає, Мати приголубить.

Але так ніхто на світі.

Як вони не любить.

Дай же. Боже, щоб я виріс.

В школі гарно вчився.

 

Учень.

Батьки”чомучки”

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне: "чому” й "чому”?

Ти чому образив віту?

А чому отримав двійку?

І чому прийшов так пізно?

Та чому в шкарпетках різних?

Ти чому такий не послух?

А чому не стелиш постіль?

Ти чому вірш не учиш?

А чому портфель без ручки?

І чому такий синець

Ох! Настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи

Хоч би дуже захотів…

Треба їх віддать до школи,

Хай питають вчителів.

 

Вчитель. Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово –це закон.

Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї,зразок для своїх дітей. Кожна дитина хоче щоб батько був людиною сильною . справедливою, щоб був мудрим і мужнім.

 

 Мати – берегиня роду,домашнього вогнища сама вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті розладнується. Мама – наше довідкове бюро і швидка допомога, скринька добрих порад. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила вас робити перші кроки, вимовляти перші слова.

Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття материнської турботи. Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він побачить його – визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти любов, як добро, як вчинок на благо інших.

 

У наших предків охоронців родинного вогнища була богиня Берегиня. Ми тож її знаємо. Прокидаємось уранці наспіх з’їдаємо сніданок приготований її руками, і біжимо до школи, забуваючи поцілувати ці руки. Засинаючи у вечері, бачимо над собою її лагідні очі, забуваючи іноді тим очам сказати лагідне "На добраніч”. Це берегиня – наша бабуся. "Бабуся – невтомна бджілка і пече і варить, і внуків приголубить.” Діти – це діти, а справжні діти – це онуки. Онуків любить більше ніж дітей. Бабуся! Це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини. Сивина… одним бабуся вона прикрашала скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сивина свідчить про те, що не завжди їх слухали їхні діти та й внучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волоски сивіли.

 

 Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Святість цієї близькості людини завше була незаперечною. У гомінкому велелюдді ми якось трохи притупили свою увагу і повагу до діда. Мудре, хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти цікаві спогади, наповнені природним, народним дотепом, прислів’ями і приказками легендами, - саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем він є для кожного з нас.

 

Вчитель.  Завершилася перша частина нашого свята . Будьте ласкавими, добрими, уважними синами ,діточками. І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості, милосердя, утримайте і примножуйте їх, згляньтеся над собою кожним відаєте більше, ніж берете.Пожалійте перш, ніж відвернутися, здобудьте раніше, ніж попросите. Нехай у великій вашій оселі збудеться воля творящого, святиться ім’я і пам’ятай живущого. Насититься спрага пошуковця, і повернеться слава переможця, кріпиться сила і воля недужого. Нехай в царстві батьків і дітей наших передаються з покоління працелюбність і достаток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про славні діла!

 

 

 

 

 

 

 

Частина ІІ

« Здоров’я дітей – здоров’я нації»

Вчитель. Уявіть собі , що ви заблукали у густому непрохідному лісі. І перед вами з’являються три дороги. Кожна може вас вивести з лісу за певних умов. 

1.     Сюди підеш – велике багатство знайдеш, та здоров’я втратиш.

2.     Цією дорогою підеш – половину багатства знайдеш і половину здоров’я загубиш.

3.     Сюди підеш – нічого не знайдеш, але здоров’я збережеш.

( учні вибирають одну із доріг. Потім висловлюють свої міркування, роблять відповідні висновки)

Здоров’я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. З давніх - давен в нашій країні цінувалося здоров’я. здоров’я це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя. Тому про нього складено так багато прислів’їв. У багатьох піснях, новорічних засіваннях, привітаннях ми висловлюємо побажання міцного здоров’я: « Доброго вам здоров’я», « Бувайте здорові».

 

Прислів’я.

1.     Здоровому все здорово.

2.     У здоровому тілі здоровий дух.

3.     Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий.

4.     Як на душі , так і на тілі.

5.     Весела думка половину здоров’я.

6.     Якщо дитина бігає і грається, то їй здоров’я усміхається.

 

Діти – майбутнє нашої нації. Саме дітям належатиме важлива роль у розбудові нашої держави. А що потрібно для цього? Ну звичайно ж, у першу чергу здоров’я.

За козацьких часів люди були здоровіші за сьогоднішнє покоління. Вони багато часу проводили на свіжому повітрі, працювали фізично, вели рухливий спосіб життя. Мали повноцінне харчування, жили серед природи, яка позитивно впливала на духовність, фізичне і психічне здоров’я.

Доведено, що стан здоров’я на 50 % залежить від умов та способу життя, на 20 % - від впливу навколишнього середовища, на 20 % від спадковості і лише на 10 % від рівня медицини.

Здоров’я не існує саме по собі, воно не дається на все життя, не є постійним і не змінним. Воно потребує турботи протягом усього життя людини. Тому треба з раннього дитинства загартовувати свій організм, заняттями фізкультурою,обтиратися мокрим рушником, обливатися водою, щоб організм звикав до посильних навантажень і ставав дедалі міцнішим і здоровішим. 

Дуже часто наші діти хочуть стати дорослими а дорослість свою вбачають у тому, щоб викурити цигарку, випити пива на людях, як це показують у фільмах і як це роблять батьки. Такі діти із задоволенням спробують викурити  цигарку із наркотичною травкою чи нанюхатись різних речовин , щоб « зловити кайф». Вони знищують не тільки своє здоров’я, а й здоров’я своїх майбутніх дітей. Учень 1.

Дитя цигарку витягає,

Бо хочеться дорослим стать.

Та сильним, гарним він не стане!

Бо зріст вповільнюватися став.

Усе, що в світі є погане,

Хлопчина в організм запхав.

Та ще й в залежність від цигарки

Потрапив хлопець, як в капкан, Не допоможуть слово й лайки,

Тепер над ним - цигарка Пані

Учень 2.

І друга погана звичка

Заходить часом, наче гість.

Бо в хаті свято часом сяє.

Горілка в пляшці на столі.

Хлопчина , деколи буває, Ще й вип’є чарочки малі. Бо теж попробувати хоче, Що то татусь білень п’є.

А потім й сам собі захоче

Й тихчем горілочки наллє.

А яд такий усе руйнує,

Найперш стаждає голова. Всі центри там паралізує…

Біда великою бува.

 

Учень 3.

Дівчата й хлопці – слабаки.

Під вплив частенько попадають.

Спочатку все це, наче сміх

Та час летить , вони страждають.

Наркотики - страшна біда.

І молодими помирають…

 А вороття нема… Шкода… 

Поглянь, яке чарівне небо Нас кличе в синю висоту!

Яке життя довкіл прекрасне!

Яке чарівне сонце ясне!

 І неповторна кожна мить!

Й життя у кожного єдине

А ти у світі цім – Людина! 

І хай біда тебе мине.

В хворобі щастя не буває.

Лише в здоров’ї щастя є!

Здоров’я лиш дурний псує.

 

Вчитель. Послухайте діти оповідання.

Ти ж знав!

В одному індіанському племені юнаків на зрілість випробовували самотністю. Цим вони мали довести самі собі і спільноті, що готові стати справжніми воїнами.

У час випробування один із цих юнаків опинився посеред гарної квітучої долини. Оглядаючи гори , які оточували цю долину, юнак побачив стрімку вершину, вкриту сліпучо – білим снігом. « Поміряюся з тією вершиною! ,  подумав він. Юнак одягнув сорочку із шкури зубра, на плече накинув плащ і почав спинатися на гору.

Вибравшись на вершину, юнак побачив перед собою цілий світ: прекрасні краєвиди, безмежний простір. Його серце наповнилося гордістю.

Раптом біля своїх ніг він почув дивне шипіння. Подивився і побачив змію. Хотів відскочити, але змія заговорила:

-                           Вмираю…Тут надто зимно для мене, і не має поживи… Візьми мене під свою сорочку і знеси в долину.

-                           Ні , - відповів юнак. – знаю вашу породу. Ти – гримуча змія. Якщо візьму тебе, ти вкусиш мене – і я помру.

-                           Ні! Навіть не думай так! – відповіла змія. – з тобою не буду так поводитися. Якщо мені допоможеш , не вчиню тобі жодного зла.

 

Юнак і далі відмовлявся,але змія вміла добре переконувати. Врешті – решт він узяв її під сорочку і поніс із собою. Коли вони спустилися в долину, юнвк делікатно поклав її на землю. Несподівано змія скрутилася, кинулася на хлопця і вкусила його за ногу.

-                           Ти ж мені обіцяла! – закричав він.

-                           Ти ж знав , що ризикуєш, коли брав мене з собою,- сказала змія і поповзла собі геть.

 

Ця історія , діти , присвячена всім хто піддається таким спокусам , як наркотики, куріння, алкоголь.

Коли людина здорова, вона може все здолати, про все мріяти і досягти високої мети у своєму житі. А коли хвора, то ніякі мрії не здійсняться. Нажаль на здоров’я людини впливає ще й  екологічний стан навколишнього середовища. Людина, будучи частиною природи, змінює і вдосконалює себе під впливом природних чинників.

 

Пісня:

 

Учень.

Чи є надія в нас на майбуття?

Чи виживемо? За яким законом?

Бо скільки вже пішло з життя, уражених чорнобильським драконом.

Ми вже відчули, що він нам приніс, і не одному ще вкоротить віку.

А скільки люди проливали сліз, коли у сім’ях родяться каліки?

 

Учень.

Якщо ти віриш в майбуття,

В його прийдешність, у життя, Дзвони у дзвони,кричи людям, Бо більш не буде вороття.

Віддай забуту свіжість травам, 

Відмий від бруду всі хмарки,

Від реставруй нам синє небо І дощ кріз сито проціди. Хай ожива вода Дніпрова,

Правічні височать дуби, І хай полин, трава – чорнобиль, 

Не стане іменем біди.

 

Учень. 

Боже – Отче всемогутній, Захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє, Мужність і сміливість дай!

Захисти нас від свавільних

Хижаків , жорстоких , злих.

Захисти від божевільних, Від Чорнобилів нових!

Хай собори на руїні стануть там,  Де Ти прорік:

« Суверенній Україні – слава нині і вовік!»

           

Вчитель.

На цьому наш урок закінчений. Хочеться побажати вам , щоб кожна родина була здоровою успішною, багатою. Хай обминає вас лихо і біла.

Всього вам найкращого.