Життєва позиція особистості: національна свідомість, ціннісні орієнтації, громадянська активність.

Негуляєва М.А.

практичний психолог

Олександро-Калинівської

загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів

Життєва позиція особистості: національна свідомість, ціннісні орієнтації, громадянська активність.

    Я вірю, що кожен із нас прийшов у цей світ за певним життєвим покликанням. Розпізнати, усвідомити й поставитися до цього покликання з повагою – можливо, найважливіший крок, який роблять люди, досягаючи успіху. Вони знаходять час зрозуміти,навіщо вони тут, і з ентузіазмом і завзятістю рухаються цим шляхом.

Дж. Кенфілд.

     Для того щоб не виявитися « зайвим» у цьому житті, досягти якнайбільше, потрібно насамперед визначити свою життєву позицію й мету. Наявність мети, що допомагає людині досягти успіху вже в молодому віці й розвинути його в майбутньому, дисциплінує й робить її життя більш повним і продуктивним. Тим більш важливо розпочати робити це вже в юнацькому віці, коли відбуваються істотні зміни в самосвідомості людини: підвищується значущість особистих цінностей, формується цілісне ставлення до власної особистості.

      Ніхто, мабуть, не заперечуватиме, що стратегічне завдання будь-якого освітнього закладу – стимулюючи життєву активність вихованця допомогти йому стати суб’єктом власного життя, суб’єктом життєтворення, оскільки бути  суб’єктом означає бути життєво активним. Видатний український вчений – психолог та педагог Г.С.Костюк дає таке визначення поняття активність: це здатність змінювати навколишню дійсність відповідно до особистих потреб, поглядів мети. Як риса особистості активність проявляється в енергійній, ініціативній діяльності, праці, навчанні, громадському житті, різних видах творчості, спорті, іграх та ін.. від себе лише додамо, що життєва активність – це здатність змінювати не лише навколишню дійсність, а й самого себе відповідно до певної системи власних цінностей, своїх можливостей, життєвих диспозицій.

      Таким чином, активність виступає як інтеграл домагань, саморегуляції і задоволення людини; як  похідна потребово - мотиваційних « рушійних сил»; як здатність і спосіб самовираження, самореалізації особистості, що ініціативно проектує і, відповідно, організує його діяльність.

Відомо, що життєва активність як системне утворення може конкретизуватися в окремих її видах:

• фізично – оздоровчій ( фізичні вправи, загартування, спорт, гігієна тіла тощо), де активність спрямована на забезпечення життєздатності організму в реальних умовах існування;
• художньо – образній ( музикування, вокалізація, театралізація, драматизація), де активність виступає засобом вираження власного Я через емоційно – почуттєву, когнітивну та вольову сфери, реалізацію творчого потенціалу;
• навчально – пізнавальній ( пошук нової інформації, засвоєння знань про природу, суспільство, людину), де предметом виступають нові знання, вміння, навички;
• соціально – комунікативній ( піклування про тих, хто оточує, підтримка, допомога), що реалізується під час взаємодії людей, у творенні різних дитячих спілок на зразок « спілки справедливих», де культом виступає справедливість і доброзичливість,
• національно – громадянській, де предметом активності виступають інтереси окремих молодіжних рухів, партій, держави, українського суспільства в цілому.

І тому головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх Батьківщини, держави, народу, нації. Системне духовно-морального виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу. Позитивним явищем сучасної освіти є те, що в новій системі цінностей, яка формується в молодого покоління, чільне місце посідають ідеї патріотичного виховання.

Посилення патріотичного виховання нерозривно пов’язане з трансформацією правової культури, правової та громадянської свідомості. Ці процеси, у свою чергу, ґрунтуються на такому:

•   визнанні й забезпеченні в реальному житті прав людини, гідності та свободи як правових і соціальних цінностей (підхід, що ґрунтується  на правах людини);
•   утвердженні гуманістичної моралі та формуванні поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість, чесність, відповідальність тощо;
•   утвердженні поваги до Конституції України, законодавства, державної символіки, державної мови;
•   формуванні соціальної активності особистості – готовності до участі в процесах державотворення, до виконання громадянського й конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів і незалежності держави, здатності до спільного життя та співпраці в громадянському суспільстві, здатності до самостійного життєвого вибору та готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до правових і демократичних принципів;
•   гарантуванні умов для зростання добробуту народу (через свободу підприємництва, захист права на належну винагороду за працю, забезпечення соціально незахищених осіб і т.ін.);
•   знанні законодавчих положень про військову службу та військовий обов’язок, інші конституційні обов’язки, про юридичну відповідальність за їх невиконання.

        Громадсько активна школа – це навчальний заклад, у якому велику увагу приділено налагодженню партнерських стосунків між школою й усіма ресурсами, що існують у громаді: освітнім, соціальним, оздоровчим послугам; розвитку молодіжного руху; покращенню навчання учнів; зміцненню родини та взаємин між членами громади. Тому організація діяльності громадсько-активних шкіл позитивно впливає не лише на самооцінку молодих людей, а й на розвиток громади в цілому, що є актуальним сьогодні.

        Діти мають безпосередній зв'язок з тим, що відбувається в країні: їхні батьки мобілізовані й застосовують зброю, працюють волонтерами, беруть участь у громадських акціях та ін. Тому психолого-педагогічні працівники мають бути готовими до непростих запитань від учнів, на які важливо дати компетентні й водночас коректні відповіді. Варто надавати дітям чіткі й зрозумілі пояснення, не давати нездійсненних обіцянок, а головне утримуватися від коментарів, спрямованих на підривання національної безпеки чи руйнацію національної єдності в державі. Натомість потрібно розповідати учням, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні.