"Життя і світ Марії Приймаченко"

Життя і світ Марії Приймаченко

Марія Овксентіївна  Приймаченко народилася 12 січня 1909 року в селі Болотня на Київщині біля  Іванково (сьогодні - смт Іванків, Київська область)

Родичі майбутньої художницібули мистецько обдарованими людьми. Батько, Овксентій Григорович, займався  теслярством і різьбленням по дереву, бондарював, майстрував дворові огорожі у вигляді давньо -слов'янських зображень. 

Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання, сама одягалася і одягала сім’ю у власноруч вишиті сорочки. 

Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Від них і перейняла художниця вміння створювати той чарівний орнамент, що і вміщує в собі український колорит, і у якому, говорячи словами Гоголя "птахи виходять схожими на квіти, а квіти - на птахів".

У дитинстві Марія Приймаченко занедужала важкою хворобою – поліомієлітом. Це вірусне захворювання, що супроводжує ураженням нервової системи та призводить до паралічів. Сталося лихо, коли дівчинці було 6 -7 років. Спершу біль був дуже важкий, та поступово минув, Маруся піднялася, проте одна нога залишалася нерухомою – і довелося прегарній дівчинці спиратися на милиці.

Найсприятливіші заняття тоді для дівчинки були вишивання й шиття. Хоча недуга змусила Марійку рано усамітнюватися, майбутня майстриня не упала духом, а навпаки, прагнула приносити людям радість... Мабуть із цього моменту зародилася в Марії Приймаченко, а потім проходить крізь усе її життя невсипуща жага творення, потреба поділитися своїми відкриттями з людьми

Згодом Марія Приймаченко так висловиться про початок своєї творчості: "Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...". Було їй тоді 8 років. Добра слава про неї ширилася.

Через хворобу в дитинстві Марія Приймаченко не змогла здобути хорошої освіти, обмежилася тільки 4 класами шкільної освіти. Талановиту дівчину помітила київська художниця Тетяна Флеру, коли збирала взірці для виставки народного мистецтва. Марію Приймаченко запросили до експериментальних майстерень при Київському державному музеї. Тут вона навчається, знайомиться і працює зі знаними художницями.

Малювала Марія Приймаченко обома руками – як правою, так і лівою, але ніякої відмінності, якою рукою була намальовано картину, не помітно.

Крім малювання вишивала, шила одяг. Працювала багато і несамовито

Марія Приймаченко ілюструвала дитячі книжки: «Товче баба мак» (1970), «Заєць спати захотів» (1970), "Ой коники-сиваші" (1968), -"Чорногуз приймає душ" (1971). 

У творчість Приймаченко останніх років входять роздуми про людську долю. У 1986 року вона створила вражаючу чорнобильську серію . Рідне село Марії Приймаченко знаходиться у 30-кілометровій зоні Чорнобиля, і серце художниці відчуло біль людей , що так чи інакше потерпіли від атомного лиха... - “Таки снився четвертий блок” - “Як у Чорнобилі було горе із блоком, а дід корову пас там…”

Марія Приймаченко намалювала понад 800 картин, 650 з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва.

Коли Марію питали, навіщо вона малює неіснуючих тварин і квіти, вона відповідала: "Навіщо малювати такими, які вони є — вони і так красиві, а я свої малюю на радість людям. Так хочеться, щоб більше людей дивилися малюнки і щоб всім подобалися".

Також незвичайними художниця робила підписи до своїх картин, рифмовані, казкові:-"Три буслики у горосі живуть у нас і досі..." "Веснянки - роговички - веселії птички"."Лежить лежебока під яблунею, щоб яблуко само упало в рот, а воно його – в лоб»;- «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть"; "Собачка Ада не боїться гада"

Марія Приймаченко зі своїми учнями

Вклад геніальної художниці в український і світовий живопис є неоціненний. Ним захоплюється і буде захоплюватися ще не одне покоління.