Живопис Латинської Америки.

Живопис Латинської Америки

У ХХ столітті одним із значних центрів світової художньої культури стала Мексика. В її мистецтві панівне місце займають графіка і монументальний живопис. Сформувалося сучасне мистецтво Мексики під час революції 1910 - 1917 років, коли народ вів боротьбу проти диктатури президента Діаса. Революція у митців породила бажання показати одвічне прагнення народу до національного й соціального визволення.3 1920 по 1924 р. - час культурної революції в Мексиці. У 1922 році за ініціативою Сікейроса і Рівери був створений "Синдикат революційних живописців". В планах організації було наблизити мистецтво до трудящих, а монументальний живопис мав можливійть це здійснити. Дієго Рівер

Мексиканский монументальний живопис - став таким чином породженням революції та її літописом. Монументальному живопису (і дещо менше національній графіці) припало на долю зафіксувати головні події політичної і революційної боротьби в Мексиці, віднайти і показати образ нового мексиканця з народу, індіанця чи метиса. Американо-мексиканська війна

Мексиканський муралізм. Це монументальне мистецтво (живопис на архітектурних спорудах), яке дістало назву муралізм (настінний живопис). На початку ХХ ст. молоді художники, натхненні Мексиканською революцією, проголосили нові творчі ідеї:мистецтво має бути масовим, національним;звертатися до народу;відроджувати давню культуру індіанців. Відтоді стіни громадських будівель стали оформляти циклами фресок, сюжети яких відображали життя народу, його боротьбу та історію країни. Алегорія Каліфорнії. Дієго Рівері

Ідеї свободи і прав простих людей лягли в основу муралізму. Муралісти хотіли показати трагедію людей, загнаних у суспільство насильства та безправ'я.«Процесія» Хорха Гонсалес Камарана.

Хорхе Гонсалес Камарена — мексиканський художник і скульптор ХХ ст.  Стінопис «Вивільнення», 1959 , Палац красних мистецтв, Мехіко

Хосе Ороско (1883—1949) – мексиканський живописець, революціонер, один з провідних новаторів-монументалістів ХХ століття. Був учасником революції. Показує загибель, біль і скорботу простих людей. Особливості творчості художника Хосе Клементе Ороско: «Емоції по максимуму» - таке кредо художника в зображенні персонажів. Творчість цього мексиканського художника в своїй основі трагічно, його мета - показати жах і протиприродність насильства і ворожнечі між людьми, домагаючись того, щоб «на індіанця дивилися не як на індіанця, а як на людину, рівного будь-якій людині». Картини Ороско яскраві і контрастні, композиції відрізняє особливий рити, а образи сповнені лякаючою експресії, і, разом з тим, носять узагальнений характер. Спосіб переконання Ороско і головна зброя його живопису - гротеск.

Хосе Клементе Ороско

Хосе Клементе Ороско

Давид Сікейрос (1896—1974) – живописець, графік і стінописець, політичний активіст. Сам вибрав для себе друге ім'я - Давид. Його зацікавило, що Давид бився з велетнем і переміг його. Сікейрос відчував себе таким же бійцем. У своїй творчості Сікейрос надавав образам підвищену експресію, велику пластичну силу, відстоюючи нові принципи активного впливу художніх творів на маси. Художник створював монументальні композиції, в яких конкретні персонажі поєднуються з символічними уособленням соціально-історичних сил, використовував ефекти динамічно скорочується перспективи, сміливо вводив живопис у взаємодію зі скульптурними формами, застосовував нові художні матеріали (синтетичні фарби, керамічна рельєфна мозаїка)

Пам’ятник муралізму, відкритий у 1971 р. Збудований і розписаний за проектом і під керівництвом видатного мексиканського художника Давида Сікейроса. На дванадцятигранній будівлі зображено моменти історичного поступу людства. Поліфорум (музей сучасного мистецтв)

Пневматичний ліфт у музеї піднімає глядачів у зал із рухомою підлогою, що обертається. Глядач пересувається вздовж стін, то  віддаляючись від них, то  наближаючись. У  поле його зору потрапляють різні фрагменти фрески. Такий прийом, за задумом митця, дозволяє глядачеві відчути себе частиною зображеного дійства.

Творчість художника монументаліста і мураліста Давида Альвареса Сікейроса за тематикою і стилем належать до соціального реалізму.

Дієго Рівера (1886—1957) – найбільш скандальний і видатний культурний діяч Мексики через прокомуністичні погляди та стосунки із жінками.один з піонерів Мексиканського муралізму, прославився своїми реалістичними фресками і яскравими картинами. Він був захоплений живописом з дитинства і почав займатися мистецтвом в мексиканській Академії Сан-Карлос, коли йому було всього десять років. Його художній внесок в історії мистецтва цінувався у всьому світі і виставлявся на різних виставках по всьому світу, а його картини були спонтанними, оскільки Дієго одного разу сказав: «Я малюю те, що бачу, я малюю те, що малюю і я малююте, що думаю»

Засновник школи монументального живопису Дієго Рівера створив чимало розписів стін громадських будівель. Його дружина — художниця Фріда Кало.

Діего Рівера. Фреска в Національному палаці, Мехіко.

Дієго Рівера “Сонце”

У виконанні муралу на будинку Ректорату університету в Мехіко митець використав техніку високого рельєфу та живопису.

Фріда Ка́ло де Ріве́ра  1907 — 1954 — мексиканська художниця, найбільш відома автопортретами (багато часу провела у лікарні, постраждавши в автокатастрофі, почала малювати, бачила в основному себе у дзеркалі)Яскрава, нестримна, пристрасна і відкрита дочка спекотної Мексики, яка принесла славу своїй країні, - стала символом мексиканського сюрреалізму. Її, живу, рухливу, зухвалу в поведінці, бажанні і творчості, порівнювали з Сальвадором Далі.

Яскрава представниця феміністичного мистецтва. У багатьох її картинах виразні автобіографічні елементи і змішування дійсності з фантазією. Творчість Кало класифікують як сюрреалістичну та магічно-реалістичну і вважають її органічною складовою частиною постреволюційного руху в країні, який мав на меті, зокрема, сформувати мексиканську ідентичність. На міжнародному рівні роботи художниці визнано символом мексиканських національних, зокрема й корінних, традицій. Феміністки цінують її за достовірне й безкомпромісне зображення жіночого життя.Її картини відносять до символізму, кубізму, сюрреалізму. Риси цих стилів поєднуються в її наївному мистецтві, що виникло під впливом народної культури. Автопортрет у терновому намисто з колібрі

У центрі Мехіко на площі Трьох культур розташовано знамениті споруди, що репрезентують єдність мистецтва країни всіх періодів розвитку: залишки індіанської піраміди і будинків ацтеків, католицький собор колоніальної епохи та сучасний хмарочос – Латиноамериканська вежа (183м)