Жжіноче свято Виховна година

Свято весни і жінок

Святково прикрашена зала

Учень : Жіноче свято і весни

Несуть з собою дні погожі.

По всій землі, для всіх людей -

Весна і жінка дуже схожі.

Здоров'я, ніжності, тепла,

Кохання вам бажаємо!

Із першим святом навесні

Усіх жінок вітаємо!

Ведучий: Щороку, коли сонце виходить на весняну орбіту, від подиху теплих вітрів зацвітають проліски, ми відзначаємо свято весни, надії і любові. В цей день ми вітаємо жінку, від якої пішло все прекрасне на землі. Тож недаремно саме весна увібрала в себе одне з найкращих, найсвітліших свят — 8 березня, Жіночий день. І наше свято ми присвячуємо жіночності, присвячуємо найдорожчим людям на землі — мамам, бабусям, вчителям — жінкам.

1-й учень: Увага! Увага! Прошу я уваги!

Сьогодні ми будемо жінку вітати!

Це першооснова! Вона — жінка, мати!

А тому я прошу шану віддати!

2-й учень: В поклоні доземнім схилили чоло -

І то, мабуть, мало б для цього було.

Шануймо! Любімо! Кожної днини

Її — велич, Жінку, Богиню, Вкраїну!

1-ша учениця:

Я і цвіт, і зоря, і сніжинка...

Я прекране природи творіння.

Я сильна і слабка Жінка,

Саме так — з великої літери.

Бо душа моя — таїн скарбниця,

В ній весь світ розцвітає квітами,

Бо я — Жінка, і я — цариця,

Що керує всією планетою!

2-га учениця:

Я — жінка! Ви чуєте, люди, я — свічка

Запалена Господом на віки.

Неправда, що я ребро чоловіче.

Цю казку придумали чоловіки.

3-тя учениця:

Я — жінка! Я річка бурхлива і неспинна,

Що в повінь зриває верхи берегів!

Хто каже, що я підкорятись повинна?

Це ще одна вигадка чоловіків.

4-та учениця:

Я — жінка! Природою створена пісня,

Яку чоловік заспівать не зумів.

Я — мрія і спогад, майбутнє й колишнє.

Я — щось незбагнене для чоловіків.

5-та учениця:

Я — жінка! Я, дійсно, слабка половина.

Нехай переможцям — лаврові вінки!

Історію творять, звичайно, мужчини,

Але лише так, як захочуть жінки.

Ведучий: Жінка і квіти... Скільки у них є спільного: такі ж ніжні та прримхливі, такі ароматно-п'янкі та прекрасні. От і символом нашого сьогоднішнього свята ми обрали цю квітку-семицвітку, кожна пелюстка якої — це одна грань жіночого єства.

Ведуча: Отже, що ж криється за веселковими пелюстками цієї чарівної квітки?

Ведучий: Дозвольте мені першому зазирнути?

Ведуча: Що ж, спробуй.

Ведучий (читає): Жінка — найбільша таїна природи.

1-ша учениця:

Українська жінка в усі часи славилась своєю чарівною вродою, ніжністю, тендітністю. І всім нам так хочеться, щоб це помічали і цінували чоловіки. А ще історичні джерела стверджують, що українська жінка завжди відзначалася самостійністю характеру, розсудливістю і розумом. Часто могла і чоловіка провчити.

1-й учень: А пам'ятаєте легенду? Створив Бог чоловіка. Звичайно йому було дуже нудно одному, і тоді Господь вирішив створити жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка. Тоді Бог взяв кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби квітів, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягуючу силу магніту. Змішав все разом, а потім додав туди холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в'їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п'явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Змішавши все це, оформив фігуру і вдихнув у неї життя — і вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив: “Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від неї до самої смерті”. Ось чому жіноча душа така таємнича і повна несподіванок.

Ведучий: А мені цікаво було б запитати у чоловіків — найкращих експертів і знавців з питань жіночих чеснот:

- Чи насправді жінка — таїна природи?

- У чому, на вашу думку, полягає жіноча загадковість?

- Яка головна місія жінки на землі?

- Яким ви уявляєте ідеал жінки?

2-й учень: Так... Дивне створіння — жінка. Одним поглядом в силі викликати велике почуття. Рдним порухом брови — розвіяти його на порох. Її люблять і зневажають, обожнюють і затоптують в бруд, а все ж стають перед нею на коліна.

Чоловік стає на коліна лише в трьох вирадках: щоб напитись із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитись матері. І я низько вклоняюсь вам, і не тому, що сьогодні 8 Березня, а тому, що ви — жінки! Це ваші муки дають нове життя. Це ваші безсонні ночі роблять з недолугих крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків. Це ваше велике терпіння, ваші руки і ваші серця виховують з дівчаток і хлопчиків прекрасних і благородних дівчат і юнаків.

Кланяюсь тобі, мати, роду людського, ім'я якій — жінка!

3-й учень: Свята і грішна, ніжна і жагуча,

Цнотлива й пристрасна, і сильна, і слабка.

Ти — жінка, неповторна і чарівна.

Ти — жінка, вічно мудра й молода.

4-й учень: М'яка і владна, віддана і вільна,

Близька й далека, світла й потайна.

Ти — жінка, жінка — мати і дружина,

Безмежне море доброти й тепла.

5-й учень: П'янка і чуйна, ліки та отрута,

Земна й небесна, горда і проста.

Ти — жінка, королева, берегиня.

Мінлива, непізнана, дорога.

6-й учень: Воістину небесна і земна,

Заквітчана і терном і барвінком,

Свята і грішна, рідна і чарівна,

Повіки будь благословенна, жінко!

Ведуча: Я гадаю, що час знову звернутись до квітки, щоб розкрити ще одну завісу таємничості, що огортає жіночу душу.

Отже (читає) Жінка — краса земна.

Ведучий: Усієї краси джерело — жінка!

Усього добра джерело — жінка!

Ведуча: Так про жінок сказав латиський поет Ян Райніс. І це дійсно так. Про це свідчить велика кількість шедеврів мистецтва, безліч поезій, пісень, у яких оспівується жіноча краса.

7-й учень: Жінка — чарівне слово,

Жінка — життя прикраса,

Жінку віншуємо знову,

І непідвладна жінка часу.

Жінка — кохана і мати,

Жінка — сестра і бабуся,

Жінка — життєве свято,

Свято, що вічно в русі.

Ведучий: Жінка дійсно істота космічна. Така ж вічна і незбагненна, як зоряне оточення нашої планети. Скільки б ми не вдивлялись в зоряне небо, ми завжди відкриваємо в ньому непомічену раніше зірочку. Так і жінка — скільки б ми не спілкувались, завжди занходимо в кожній з них усе нові й нові відчуття.

Ведуча: Цікаво знати, що ховається за наступною пелюсткою?

Ведучий: Дивимось, що ж нам відкриє ця квітка? Відкривай наступну пелюстку і читай, що там написано.

Ведуча: Ой, ти не повіриш! Це, мабуть, якась помилка.

Ведучий: То що ж там написано?

Ведуча: Уявляєш, Ложка дьогтю.

Ведучий: Ніякої помилки тут немає. Пригадай, що з давніх давенна жінку дивились, як на істоту другого сорту. Адже після золотої епохи матріархату, коли жінка була берегинею родинного вогнища, вона поступилася владою чоловікові і перетворилась на рабиню на довгі століття.

Ведуча: А середні віки увійшли в історію як жахлива епоха для жіноцтва, коли тисячі жінок звинувачувались у чаклунстві, і їх спалювали на вогнищах.

Ведучий: Македонський собор обговорював таке питання: “Чи можна жінку вважати людиною?”

Ведуча: А в 1875 році у Римі був надрукований трактат “Цікавий доказ того, що жінка не належить до роду людського”.

Отже зрозуміло, хто все-таки є отією “ложкою дьогтю” у нашому жіночому житті.

Ведучий: Пропоную знов звернутись до квітки-семицвітки. Гадаю, що цього разу вона повідає нам щось приємне.

Ведуча: Так, читаю: Жінка — господиня дому.

Пройшов час, здійснилася мрія жінок про рівноправність з чоловіками. Проте лише перед жінкою щодня постає нелегке завдання: нагодувати, одягнути, доглянути дітей і чоловіка, прибрати, випрати та багато-багато іншого.

Сценка-пантоміма “Один день з життя жінки”

Ведучий: І знову чарівні пелюстки відкривають нам секрет. Читай, що там написано?

Ведуча (читає): Жінка-трудівниця.

А дійсно, куди не глянь, всюди знайдеш сліди жіночої праці. Скільки душевних сил, професіоналізму вкладають вони в свою роботу!

Ведучий: Отже, напередодні Міжнародного свята ми шлемо доземний уклін вам, дорогі жінки, які все життя присятили невтомній плідній праці на благо людства.

Щире спасибі тим, хто знаходиться на заслуженому відпочинку — нашим дорогим бабусям, любим і трудящим мамам, учителям та усім, хто своєю клопіткою працею творить наше майбутнє.

Ведуча: Жіноча доля у кожної жінки складається по-різному. Спільною для всіх жінок є турбота. Турбота про сім'ю, дітей, про тих людей, які перебувають поряд.

8-й учень: Усіх годуєш, хоч сама голодна,

І часом нерви стримати не згодна,

Та будеш захищати, як в бою,

Оту домашню роботу свою.

Хоч сум торкає очі і вуста,

І хоч пливуть літа, літа, літа...

Але якби все те прочитати знов...

Адже той борщ щоденний — то любв,

Сорочка чисто випрана — любов,

І ночі, що не спала ти — любов,

І квіти, що посіяла — любов,

І очі правнуків ясні — любов,

Вся Україна — то твоя любов.

Все було б, якби почати знов,

Жіноча доля в світі — то любов.

Ведуча: Нехай цього дня вас пестить весна крихітними чарівними дзвониками пролісків і жовтоми грудочками мімози, нехай сонячний промінь увійде до всього жіночого царства.

6-та учениця: Жінкам потрібно дуже мало:

Від радості щоб серце заспівало.

Їм, справді, треба небагато:

Були б здорові діти й була хата,

Щоб донечки красунами зростали,

І добре слово щоб душу зігріло,

Щоб від негоди тіло не боліло.

Щодня ми чути хочем ізрання:

“Добридень, сонечко, моя кохана”,

Щоб квіти дарували нам не тільки в свято,

Щоб друзів у житті було багато.

Нам усміх треба й сонце серед неба...

Ні, нам, жінкам, багато дуже треба!

Ведуча: У нас залишились дві пелюстки, але ми так і не розкрили основного аспекту жіночого єства.

Ведучий: Гадаю, що саме зараз ми це зробимо. І наступна пелюстка відкриває нам таку грань: Жінка — кохана.

Ведуча: Кохання — це велике почуття, оспіване в рядках Шекспіра, Пушкіна, Байрона, Гете, Шевченка.

Звучить пісня про кохання.

Ведучий: Так, дійсно був правий Максим Горький, коли стверджував, що найрозумніше, чого досягло людство — це вміння любити жінку, поклонятияс її красі. І, звичайно, додам від себе — зізнаватись у коханні.

Про кохання можна говорити не лише словами, а й мовою танцю. Це вам зараз доведуть учасники клубу “Крок”

Танець “Ча-ча-ча”

Ведуча: А скільки пісень написано про це чудо — чудо кохання!

Звучить пісня “Мила моя”

Ведуча: От у нашої квітки і залишилась остання пелюстка. А на ній одна незаперечна істина про покликання жінки на землі.

Ведучий (читає): Жінка — Матір.

Немає на світі прекраснішого і святішого за це слово, нема на світі глибшого почуття, ніж любов матері.

Ведуча: Хтозна, чи збереглося б людство до нинішніх днів, якби не ота сильніша над усе сила, яку називають материнським інстинктом чи материнською любов'ю.

Ведучий: Мама... Це перше слово, яке з радісною усмішкою промовляє дитина. Мама — це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Кложен каже: найкраща мама — моя, бо безмежна її любов, її ніжність, хто б вона не була і де б вона не жила. Мама... Це найтепліше, найсвятіше слово для кожної людини. Мама — це символ любові і доброти, ласки і ніжності. Людина, не знає меж, хто найбільше нас любить — мама.

Учень: За все, що маю, дякую тобі.

За все, що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати.

Я сонечко вплету в твої чудові коси

І небо прихилю, й зберу перлини-роси,

Вінок сплету для милого чола,

Аби лиш ти щасливою була.

Учениця: Від тебе вс:

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чистьа,

І серця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

Учень: Любов і радість визнання,

І доброта, і щедрість долі.

На тебе я рівняюся щодня,

Радію і милуюся тобою.

Учениця: Спасибі вам, рідна мами,

Що ви тут сьогодні з нами!

До вас наше гарне слово

Матуся, бабусі! Будьте здорові!

Учень: Знову ясне сонце наді мною,

Віє синій березень весною,

Знов зі святом неньку я вітаю,

Щастя їй і радості бажаю.

Учениця: Моя наймиліша з усіх людей ненька,

Тиха, мов голубка, щира і миленька.

Нема в цілім світі, всім я зізнаюся,

Кращої, ріднішої, ніж моя матуся.

Учень: Хай дзвенить повсюди пісня

Про найкращих наших мам.

Ми за все, за все на світі

Щиро дякуємо вам!

Учениця: Можна у світі чимало зробити —

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі...

Тільки без мами не можна нізащо!

Бо найдорожче стоїть за словами —

В світі усе починається з мами.

Учень: Мамо рідна! З чим тебе зрівняти?

Від любові серцю в грудях тісно.

Як про тебе пісню заспівати,

Коли ти сама — найкраща пісня!

Учениця: Яким не було б життя це суворе,

Знайте — ранити може й слово,

То ж треба глядіти, щоб бува ненароком

мам не образить необдуманим кроком.

Учень: Немало зазнала ти з нами муки.

Я цілую твої золоті натруджені руки.

Низько вклонюся до землі — ти єдина

моя рідна матусю, найдорожча людина!

Учениця: Все від матері: слово, пісня і хліб,

Перша ластівка в небі, веснянка в гаю.

Все від матері — мужність і перший політ,

І як мати для нас Батьківщина моя.

Звучить пісня про Україну

Ведуча: Ми сьогодні уже говорили, що материнська любов — найсвятіша. Чи не так? Та, на жаль, не всі і не завжди ми вміємо її цінувати.

Ведучий: Подивімось у мамині очі. Чи не наша неуважність та байдужість сіють у них смуток? Як рідко ми задумуємось над тим, що необачно кинуте слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює їй коси, розсипає зморшки на чолі. Подумаймо про це...

Учень: Бережіть материнське серце, бо воно як воскова свічка,

То на гноті маленьке серце, ніжне й тепле, але не вічне.

Коли спокій і радість в хаті, то горить воно рівно й тихо,

Як прикутая пташка крилата, стрепенеться, віщуючи лихо.

Затуліть теє серце ніжне од вітрів, забуття і тривоги,

Каяття принесіть, хоч і пізнє, і утріть гіркі сльози знемоги.

Розсипа серце мами проміння на пелюстки долонь дитячих,

Тихо скапує нам на сумління, зазирає, мов совість в очі.

Ведучий: На нашому святі присутні мами наших мам, татусів. У народі кажуть, що саме бабусі найбільше уваги приділяють своїм внукам. Адже так?

Ведуча: Бабцю, бабусенька, бабуля... Та чи можна перелічити ті слова, які ми промовляємо, коли кличемо їх на допомогу. І вони ніколи не відмовляють.

Ведучий: Тож хай здоровиться вам, хай роки не знають меж, а в сім'ях панують лише радість і щастя. А ми всі не забуваймо, які болючі рани інколи наносимо їм, милим, рідним бабусям.

Ведуча: І цей музичний дарунок вам, любі бабусі!

Звучить пісня про бабусю.

Ведуча: Сьогодні наші хлопці вирішили показати нам своє вміння допомагати

своїм любим мамам і бабусям

Конкурс на спритність

1. Позбирати розипані горіхи у свої сумочки: хто більше і швидше.

2. Пришити гудзик.

3. Акуратно і швидко поскладати речі.

4. Заплести сестричку.

Конкурс кулінарний

1. Називаються страви, учасники конкурсу перераховують продукти. Зяких вони приготовані.

2. Почисти швидко і якісно картоплю.

Конкурс творчої майстерності.

1. Намалювати квітку для мами і бабусі

2. Написати найкраще привітання для мами і бабусі.

Ведучий: А тепер конкурс для мам і бабусь.

Конкурс ввічливості і толерантності

Що ви скажете (зробите) в ситуації:

1. Ваша дитина принесла “2” з математики.

2. Ваш син не приніс решту з магазину.

3. Замість того, щоб вчити уроки, ваша дитина дивиться дорослий фільм.

4. Ваша дитина заявила, що навчання їй не потрібне.

5. Дитина вимагає модний дуже дорогий гаджет.

6. Донька розважається, а в хаті не прибрано.

7. Ваша доня заявила, що їй вже пора ходити на танці.

8. Ваша дитина заховала щоденник із зауваженням або поганою оцінкою.

9. Дитина побилася з сусідською.

10. Ваша дитина запізнилась зі школи на 3 години.

11. Син або донька привели додому цілу ватагу приятелів, які нишпорять по кутках.

12. Ваша дитина говорить неправду.

Підведення підсумків конкурсів.

Ведучий: Ми знаємо, що Божа Мати захищає нас від усякого зла. Давайте сьогодні попросимо, щоб Вона захистила нас, наших дорогих матусь і наш рідний край.

Учениця: До тебе, Пресвята, з квітками,

Ідем ми, діти, мов до мами.

Схиляємось до ніг Твоїх,

До шати білої, мов сніг.

Благослови нас, Божа Мати,

На славу Господу зростати,

На радість людям і батькам —

Допомагай, Пречиста, нам!

Учень: Не просим скарбів-самоцвітів,

Від них немає щастя в світі.

Та силу подаруй нам Ти

В чеснотах, доброті зрости.

Знання і мудрість дай здобути,

Збороти всяке лихо люте,

І ласку нам святу подай

Розвеселити рідний край!

Учениця: Я думкою лину до небес повелителя,

Пошли всім мамам ангела-хранителя!

Хай їх береже і їхні родини,

Бо мами — майбутнє всієї країни.

Без них не буде продовження роду

Найкращого в світі мого народу.

Янгол: Як для всіх людей це гоже

Я звертаюсь до тебе, Боже:

Бережи всіх жінок на світі,

Дай здоров'я дорослим і дітям!

А я буду у них на сторожі,

Я їх ангел-хранитель, Боже.

Шли їм щастя доброго й ласку,

Хай життя буде схоже на казку.

Ти почуй всі молитви наші,

Щоб їх дім був — повна чаша,

Хай горе і сльози їх обминають,

Хай радість і щастя вони лише мають!

Я повторюю це без упину:

Бережи, Боже, маму і всю Україну!

Звучить “Многая літа”

Ведучий: Ось і завершилось наше свято. Але нам хочеться, щоб воно не закінчувалось. Адже на дворі тепло не лише від весняного сонечка, а й від ваших щасливих усмішок, вашою радості і любові, милі наші матусі, бабусі, дівчатка — Жінки. Тому весни вам, щастя, здоров'я, кохання!

Пісня про весну.