ЗУкраїною в серці.З вірою у майбутнє

 

Слово вчителя 1.Вже  минуло  літо  променисте,
Й дзвоник  знов  до  школи  кличе  нас…                                                  

Тож щиро вітаю всіх присутніх із Днем знань – святом Першого дзвоника! Сьогодні, як і кожного року, наш ліцей гостинно відчиняє свої двері перед шкільною родиною. Незважаючи на надскладні виклики часу: війну, біль, страждання –  перший дзвоник  лунає  в  усіх  куточках України.

Вчитель 2.. Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє. Ми говоримо про війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб  життя продовжилось щоб світило сонце, щоб сміялись українські  діти на своїй рідній Україні.  

Наше життя триває, незважаючи ні на що…      

       Вчитель 1. Стільки світанків і заходів сонця зустрічала наша чудова, щедра, невимовної краси земля!

Здавалося б, ми, народ, що споконвіків проживає на цій родючій землі серед золотих розливів пшеничних ланів, повинні бути щасливими й заможними, тим більше, що  відзначаємося працьовитістю й лагідною вдачею.

Наша  країна повинна була стати раєм на Землі! А вона протягом століть чорніла від горя, злиднів і нескінченних воєн.

Річки були кривавими, землі – випалені і витоптані ногами жорстоких загарбників.

А в небо здіймався стогін поневоленого і замученого народу.

Це сталося тому, що багатьом щасливе життя нашої землі не давало спокою, а заздрість засліплювала очі на страждання інших, штовхала на жахливі злочини.

Природа була нашій Батьківщині доброю матінкою, а історія – лютою мачухою.

Вчитель 2.Ми пережили багатьох загарбників, які приходили і йшли. Переживемо й  сьогоднішнє  зло.

     Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов’язок кожного народу.

Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров ю  сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею,  співучістю, працьовитістю та високою мораллю.

Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами.

Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

Звучить музика. На фоні музики звучить молитва.

 

 

 

 Ведучий 1:

Боже, Творцю і Отче всіх людей, Ти закликаєш до себе всі народи світу. Просвіти їх, щоб серед суєти нашого часу вони дізналися про те, що може принести їм мир. Збуди в них щире прагнення до порозуміння і єдності. Очисти їхні серця від усякої образи і ненависті.

          Хай усі народи усвідомлять свій обов’язок піклуватися про мир і рішуче стануть на шлях єдності, з любов’ю співпрацюючи один з одним.

         Поблагослови, Боже, тих, хто присвячує себе великій справі творення миру. Нехай буде завжди благословенне Твоє святе Ім’я і нехай прийде в наші душі і на наші землі Твоє Царство справедливості, миру та злагоди.

Ведучий 2:

Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.

ЗВУЧИТЬ ГІМН УКРАЇНИ

      Ведучий 1:

Україна не раз піднімалась з колін. Побита і ціла, і в ранах, та нездолана для ворогів своїх. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Ведучий 2: Але, нажаль,  боротьба за незалежність України продовжується і зараз. Ніхто навіть не міг уявити, що у 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між братніми народами. Російська армія, ховаючись за спинами мирних жителів Донбасу, прикриваючись гаслом про захист  російськомовних українців від фашистської хунти, розпочала знищення України зі Сходу. Війна. Просто слово.. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас волю! Біль! Героїзм! Патріотизм! Туга за близькими людьми, ненависть та любов!

Ведучий І: Розпочалась неоголошена війна. Розпочалась мобілізація цвіту нашої держави – молодих хлопців, татусів, братів, сусідів у зону АТО для захисту кордонів і цілісності Української держави.

1,Майдан. Повстання за права

Проти корупції і зла.

Героїв – через жорнова.

Всі разом: Неоголошена війна.

 

 2,В церквах відспівування, плач.

Верхівки зміна. А палач –

В Росії. Братня сторона?

  Всі: Неоголошена війна.

3,Зелені каски без ознак.

Півострів Крим. Відбитий гак.

Угоди — до морського дна

Всі: Неоголошена війна.

4,Сепаратизм і тероризм.

Обстріляний патріотизм.

Схід. Південь. Пискіт. План Кремля.

Всі: Неоголошена війна.

5: Кордон. Під ним чужа броня –

Снаряди. Танки. Страх щодня.

Душа – натягнена струна.

всі: Неоголошена війна.

6,Це чорне марення якесь!

В тривозі світ і край увесь.

У серці цвяхом ця весна. –

всі: Неоголошена війна.

7,Та вірим, правда з нами, Бог.

Звільнить господи нас від тривог.

І ляже карою вина –

Всі: Неоголошена війна.

 

 

Ведучий 2:

         Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі. Не піддаватися провокаціям та чуткам, що розповсюджуються, із-за яких сіється злість, зневіра та брехня про нашу країну.

Ведучий 1:

Слова « Слава Україні – Героям Слава» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим , котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і  пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі

 

Ведучий 2:

                    Ви знаєте, війна

  Таки скінчиться…

  І скоро відбудуються міста.

  Але на жаль ніколи не вернуться

  Всі ті, кого забрали небеса.

 

 Я прошу всіх хвилиною мовчання вшанувати пам'ять загиблих.

                            (СТУКІТ МЕТРОНОМА)+відео героїв

Ведучий 1:

Герої! Всі вони Герої!

Вони взяли у руки зброю,

Щоб захищати свою землю.

Боротись з клятою ордою!

Я їм вклоняюсь всім доземно

За те, що жертвують собою.

Усім Героям поіменно

За те, що кинулись до бою.

За мужність, за відвагу, волю.

За те, що десь там не сховались.

За  Україну всі стіною!

Ні, не злякались! Не злякались!

 

 

 

 

Ведучий 2:

         Але життя продовжується.  І окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем.

Ведучий 1: 

      І хоч зараз важко нам,  не спокійно у нашому домі, але вже не раз доведено, що наша дружня сім’я – український народ, здолає всі перешкоди.

Ведучий 2: 

 (під легку музику саксофона)

      Давня легенда говорить нам... Колись, дуже-дуже давно Господь створив на Землі народи та почав, роздавати їм землі. Багато зібралося люду біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати найкращу часточку на планеті. Отримавши бажане, народи розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях. До загальної черги не встигла Україна.

Важко працювала, втомлена, ледве прийшла до Бога.

Стала осторонь і не сміла очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню і запитав (голос за кулісами):

- Ти спізнилася, Україно, поглянь - усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?

- Працювала, -

опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, -

пробач, Господи, піду я...

Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:

 - Знаю тебе, Україно. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, душу твою співочу і просту. Знаю, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай...

 А Україна йому відповідає:

- Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені віддати. Мені чужого не потрібно...

Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів:

- Не журися, Україно. Є у Мене земля! Моя земля. Віддам я куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. То незвичайний куточок. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. Пануй, господарюй, працюй і радій!

 

- Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні.

 - Твої люди, Україно! Живи і втішайся! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в Моєму серці...

 

ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ  М.Пацкань «Серце Україна»

Читець:

Я мрію зараз про одне й те саме,

До Господа молюсь: Почуй, прости!

Хай всі сини повернуться до мами

Живими! Боже, – зглянься! Захисти!..

Аби мої брати прийшли додому,

Живими повернулися з війни!

Ми зовсім не бажали зла нікому,

Це вороги хотіли крові! Це вони!

Вони прийшли палити і вбивати,

Та мій народ не здався! Не скоривсь!

Ми встали, аби землю врятувати!

Б’ємось за тебе, Господи, – дивись!

Від горя почорніла Україна…

Та тверді духом доньки і сини.

Я знаю, що не станем на коліна,

Бо з нами ЗСУ, – боги війни!

Ти не гнівися, Боже, не гнівися,

Ми дійсно молимось Тобі і їм.

Благослови, щоб хмари розійшлися,

Благослови нас повернути рідний дім.

 

Повернути б все як було раніше…Кліп

► Вправа «Ромашка бажань».

( Вчитель передає паперову ромашку,  діти відривають пелюсточки та озвучують бажання.  Загадаю бажання, найдорожче у світі!

Щоб настав мир в країні і не гинули діти,

•     Щоб під небом блакитним колосилися ниви,
•     Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.
•     Щоб не плакали мами у журбі над синами,
•     Щоб Перемога настала в боротьбі з ворогами.
•     Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,
•     Щоб і пісня, і слово українські звучали.
•     Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

Хай здійсниться бажання це моє неодмінно!                                                       

•     Є бажання щире й світле для країни й для людей.

Щоб життя було привітним, без ракет і без смертей.

•     Щоб міцнішала держава і багатшала земля.

Матір сліз не проливала, проклинаючи життя.

•     Хай знають усі в світі,

Що ми є Народ, що піднявсь із колін!

•     Хай перемога скоро нам засвітить,

Вже скоро заспіває гордо переможний дзвін!

 

 

 

 

 

 

 

Учень: 

Ніхто не зрушить історії хід

Будує свій дім Україна

І стверджує нині і Захід і Схід

Що ми є велика родина!

 

Учень ВІЛЬНА

Вільна, я буду вільна
Крізь біль й жахи війни!
Сильна, я дійсно сильна —
Доньки такі й сини.
Мужні та незрадливі,
Гинуть вони в боях,
Щоб я була щаслива
І майорів мій стяг!

Вільна, я буду вільна!
Воля у нас в серцях.
Духом такі незламні
Діти мої в віках!
Знов залунає пісня,
Заколоситься лан.
Я відрожусь, розквітну,
Зникнуть сліди від ран!

Вільна, я буду вільна!
Птахом злечу увись!
Янголи в небі світлім
Глянуть з любов’ю вниз.
Знатимуть — недаремно,
З вірою в майбуття
Стали назустріч смерті,
Щоб зберегти життя!

В пам’яті будуть вічно
І у серцях живих,
Хто найдорожчу в світі
Землю свою зберіг!
Вдячність моя безмірна
Донькам своїм й синам!
Вільна, я буду вільна!
Бо я — ваш дім, ваш Храм!

Флешмоб  єднання «Червона калина»

 

Вчитель 1: 

Життя спливає не в годинах,

Життя триває не в роках...

Не у секундах, чи хвилинах...

У митях, що живуть в серцях!

Вчитель 2: 

Життя триває у моментах,

В які на крилах летимо!

Воно складається з фрагментів,

Якими дійсно живемо!

Вчитель 1: 

Життя складається зі слова,

Яким зціляємо людей...

З приємних пахощів розмови,

З раптових спалахів ідей...

Вчитель 2: 

Життя складається з сніданків

У колі рідних та близьких...

Із помаранчевих світанків,

З обіймів ніжних і м'яких...

З книжок осінніх з теплим чаєм,

Коли так пахне чебрецем...

З того, що часто не вбачаєм

І надто рідко бережем...

Вчитель 1: 

Життя минає день за днем...

Воно стікає не в хвилинах,

А в теплих спогадах сердець...

Життя складається з людини...

Вона сама його творець...

Вона малює власну долю

З дрібних деталей та думок...

Наперекір спокусі й болю,

Крізь темні терни до зірок...

Малює пензликом невпинно

Свій кольоровий дивний шлях...

Сама вигадує картину,

Усе лежить в її руках...

Вчитель 2: 

Спинити пензель завжди вільна

На митях щастя і добра...

Промалювати все повільно,

Додати світла і тепла...

Повести пензлик далі й далі,

Забувши все, що йшло не так...

Промалювати всі деталі...

Життя триває не в роках...

Воно спливає не в годинах...

Життя це більше аніж час...

Вчитель 1: 

Спинись, оглянь свою картину

Вона залежить лиш від нас...

Цінуй моменти, світлі миті ,

Обійми рідних, щирий сміх...

Бо справжня цінність не у світі,

Вона насправді в нас самих!

             Вчитель 1. Бажаю всім віри і впевненості у завтрашньому дні, міцного здоров’я, успіхів і злагоди у новому 2024/2025 навчальному році!Нехай цей день не буде причиною печалі, а запам’ятається довгоочікуваними веселими зустрічами, пробудженням спраги до знань.

Вчитель 2.Щоб сил і терпіння вистачило на весь прийдешній рік! Високих оцінок, легких контрольних, цікавих уроків і вірних друзів, з якими все легко здійсниться!

На закінчення пригощаємо усіх печивом з побажаннями під пісню С.Лозановського «Переможна пісня»