Зустріч у клубі читачів "Хай світом править тільки доброта" (за творами В. О. Сухомлинського)

                  Вчитель вищої категорії Лобанчук Ю. К.

Славутська гімназія №3

Славутської міської ради

                  (До річниці  з дня народження  В. О. Сухомлинського)

Мета. Продовжувати знайомити з поняттям добра і зла; формувати духовно-моральні цінності ; сприяти вихованню бажання творити добро; удосконалювати з вміння виразного читання, роботи в групах; розвивати творче мислення молодших школярів; познайомити з педагогічною і творчою діяльністю В. О. Сухомлинського.

Обладнання:  мультимедійна  заставка  і  презентація -  «Хай світом править тільки доброта», «Фотоальбом  В. Сухомлинського»;  картки  зі словами,  з питаннями,  зі схемами «асоціативний кущ»;  роздатковий  матеріал – «сердечка», фонограма пісні «Побажання»,  збірка творів «Вічна тополя» В. О. Сухомлинського,  дитячі  малюнки.

                                                     Хід  зустрічі

І. Вступ. Емоційне налаштування.  (Слайд №1.)

Учень.   Врятує світ краса –

           Завжди так говорили.

           Тепер врятує світ лиш доброта,

           Бо однієї вже краси занадто мало,

           Бо стільки всюди зла - людина вже не та…

           Тож, люди на землі!

           Спішіть добро творити,

           Щоб нам не згинути у морі зла,

           Щоб кожен міг серед краси прожити

            У царстві справедливості й добра.

Вчитель.  - Сьогодні  я  пропоную вам поговорити про добро,  добре  серце,  добрі справи.  А може, ви ще маленькі  й  не треба вам про це говорити? Чи вам може добре  і без добра? Тож давайте потиснемо один одному руки і  подаруємо часточку тепла своєї душі. А тепер спробуємо з’ясувати, що таке добро, якою має бути справжня людина: доброю чи злою, жорстокою чи милосердною. А допоможуть нам відповісти на наші запитання герої творів В. Сухомлинського.

ІІ.  Повідомлення про життя і творчість В.О. Сухомлинського.

 Вед.  - Наша зустріч з активними читачами шкільної бібліотеки, проходить у сучасному  класі,  з нагоди річниці  від дня народження великого педагога і великого письменника, учителя – В. О. Сухомлинського.                                                                              (презентація «Фотоальбом В. О. Сухомлинського»)                                                Коментар до презентації:           

  –  Народився Учитель у 1918 році в селі Василівка  Онуфріївського району Кіровоградської області в родині селянина - бідняка. Ріс він звичайною людиною, з серцем чутливим і щирим, наповненим ніжністю і любов’ю до людей та навколишнього світу.  Після закінчення школи Василь Олександрович вирішив присвятити своє життя навчанню і вихованню дітей.  У червні 1934 року, він почав навчання на факультеті мови й літератури Кременчуцького педінституту, але змушений був  залишити навчання в зв’язку з хворобою. У 1936 р. В. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педінституту. Після закінчення інституту був направлений до  Онуфріївської  середньої  школи,  де працював до липня 1941 року. Плани і задуми молодого вчителя були перервані війною. А з 1948 року і до останнього подиху свого життя (1970 р.) В.Сухомлинський – незмінний  директор  Павлиської  середньої  школи.  Ця  школа  стала експериментальною. Дуже любили вихованці Василя Олександровича уроки мислення серед природи. «Школа радості» - так називали діти свою середню школу. На пришкільній ділянці якої ріс сад і виноградник. Вчитель любив працювати разом зі своїми учнями. Це йому належать прості і мудрі слова: «Людина повинна учитись тому, що вона людина».  У 1968 році  В. О. Сухомлинському було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Видатний український педагог, член-кореспондент Академії педагогічних наук, Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений багатьма орденами і медалями.

Вед. – Творчість Василя Олександровича сповнена любов’ю до дітей, природи, рідного слова. Гортаєш сторінки книжок і ось що дивує: ясність і простоту слова він наклав на глибоке осмислення речей важливих у житті людини.  Він віддавав дітям красу і тепло своєї душі, він ніс на долонях своє щире серце, бо був насправді доброю і щирою людиною. В його палкому серці жила велика любов і доброта до всього світу. Василь Олександрович не лише навчав дітей, він прищеплював кожному з них найкращі людські якості, виховував у них доброту, людяність, чуйність, патріотизм, повагу до батьків, любов до рідної землі. Мудрий  учитель писав для дітей чудові твори: коротенькі повчальні і дуже змістовні.

 ІІІ. Актуалізація знань. Інтерактивна вправа - «Асоціативний кущ». 

 - З чим у вас асоціюється слово «добро»? Утворіть свій  асоціативний кущ.

( Картка 1- «зелена») - «Асоціативний кущ» - робота в  групах

                                • світло радість щастя          • краса щирість чистота

                                                               ДОБРОТА

                    •підтримка подяка сонечко           • співчуття допомога милосердя

Вед. - Людина приходить у світ для добра. Доброта – це один із найсвітліших виявів людської душі. Доброта виражається у нашому ставленні до людей і навколишнього світу. Що ми залишимо після себе, залежить від нас. Це можуть бути плями байдужості зневаги та злоби один до одного, до рідної землі. Але в наших силах залишити цілий список добрих і красивих вчинків та справ. Та щоб говорити про доброту потрібно знати, що означає це слово. (Слайд №2.)

ДОБРОТА – це  чуйне,  привітне, доброзичливе, дружнє ставлення до когось.

ДОБРИЙ – той  хто робить  усім  добро, прихильно, чуйно до них  ставиться.

ІV. Опрацювання творів В. О. Сухомлинського (робота в групах).

      З багатьма творами Василя Олександровича ми вже знайомі. Сьогодні нові твори, нові герої, які допоможуть нам зрозуміти найбільшу мудрість - людина приходить у цей сонячний світ для добра.

 1 група.  Оповідання «Чому голуби до Олега прилетіли». (Слайд №4)

(твір інсценізують  учні 1 групи – малюнки: голуб’ятня, 3 голуби, діти, вчитель, купання дітей, 1 вересня, хлопчик  з  голубом на плечі і біля ніг)

     Серед подвір’я маленької сільської школи на високому стовпі стоїть гарненька дерев’яна хатка. З віконцями й дверима, наче справжня. Живуть у ній голуби.

     Щодня діти приносять їм їсти: хто пшеницю, хто хліб, а хто й  гречку. Годують їх по черзі. 

Чия черга наспіла годувати, той і гукає до себе: гуль-гуль…  Вони їдять, а наближатися до дітей бояться.

 -  Чого вони до рук не йдуть? – дивуються діти.

    В останній день навчання вчителька сказала, щоб улітку теж по черзі приходили діти до школи й  годували голубів.

    Минуло літо. Настало перше вересня. Кожен, ідучи до школи, подумав про голубів: як вони там живуть? То кожен і набрав у кишеню якоїсь пашниці.

    Ось і шкільне подвір’я.

    Учитель каже:

    - Розсиптеся, діти, на подвір’ї поодинці. Хочу побачити, хто годував голубів улітку.

    Діти розсипалися на подвір’ї поодинці. Кожен став кликати: гуль-гуль… і пашницю посипати.

    Знялись голуби зі своєї хатки й полетіли всі до Олега. Клюють зерно близько-близько від нього, один навіть на плече йому сів, другий на руку.

    А інших дітей голуби немовби й не бачили.

(Групи читають запитання з карток, обговорюють, відповідають по черзі).

Запитання:   (Картка 2- «жовта»)                                                                                                                                                І – група 1. Чому діти ідучи до школи першого вересня, набрали у кишеню пашниці?                                             

ІІ – група 2. Хто ж піклувався про голубів влітку?                                                                                                                           ІІІ– група 3. Які риси характеру проявив Олег?                                                                                                                            ІV– група 4. Про кого ви піклувались улітку? 

Робота з прислів’ями.  ( Слайд №5).  (Картка 3 - «червона»)                                                                                                                   Діти складають прислів’я з розрізаних слів, висловлюють свої судження:

І– група * Не одежа красить людину, а добрі діла.                                                                                                                 ІІ– група * Шукай добро: воно дорожче від золота.                                                                                                                   ІІІ– група * Не дивись на лице, а заглянь у душу.                                                                                                                        ІV– група * Роби добро, добре буде і тобі.

V – група *                                               

2 група. Оповідання «Добре слово». (Слайд №6)

(твір інсценізують учні 2 групи

 Малюнки: Дівчинка, дівчинка в ліжку і родичі біля неї, коржі і масло, ягоди і горіхи, яєчка і бульйон, дідусь, бабуся, сонечко, серце, радісна дівчинка)

    Була собі дівчинка Оля. Коли їй виповнилося п’ять років, вона занедужала. Простудилась і злягла. І так кашляла, і так танула на очах. До нещасної дівчинки стали приходити родичі – Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив що-небудь смачненьке і поживне: липовий мед і солодке масло, свіжі лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Кожен казав: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям – і недуга втече в глухі ліси й на болота».

    Оля їла медові щільники й солодке масло, лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Та нічого не помагало. Дівчинка вже ледве підводилась із постелі. Якось біля її ліжечка зібралися усі родичі. Дев’яностолітній дідусь Панас і каже:

    -  Чогось їй ще не вистачає, а чого – і сам не збагну.                                                              Коли це відчиняються двері й до хати заходить столітня прабабуся Надія. Про неї забули родичі, вже багато років сиділа прабабуся Надія вдома, нікуди не ходила й ніде не бувала. Та як почула, що занедужала правнучка, одважилась провідати. Підійшла до ліжечка хворої, сіла на стільчик, взяла Олину ручку в свою стареньку зморщену руку і каже:

   -  Немає в мене ні щільників медових, ні масла солодкого, ні свіжих лісових ягід і горіхів, ні яєчок перепелиних, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-однісінький подарунок: щире бажання. Одне бажання лишилося в мене у серці – аби ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечку.

      Така могутня сила любові була в цьому доброму слові, що Олине сердечко забилося частіше, щічки стали рум’яні, в очах спалахнули радісні вогники.

   -  Ось  чого не вистачало, - сказав дід Панас. – Доброго слова.

Запитання:  (Картка 4 - «рожева»)  

І– група     1. Що дорожче від смачної їжі та дорогих подарунків?                                                           ІІ– група   2. Яке щире бажання було у серці прабабусі Надії?                                                                   ІІІ– група 3. Що сталося з Олею після почутих добрих слів прабабусі?                                                                                                                                                                 ІV– група 4. Кому ви говорите добрі слова?                   

Фізхвилинка     (Слайд №7) музична

Правила доброти: «Як навчитися бути добрим»        (Слайд №8)

-  Допомагай слабким, малим, хворим.                                                                                 -  Жалій інших, не себе.                                                                                                                         -  Ніколи не заздри.                                                                                                                                 -  Бережи природу та охороняй її.                                                                                                     -  Шануй працю інших людей.                                                                                                            -  Допомагай друзям у біді.                                                                                                                  -  Прощай іншим помилки.                                                                                                                 -  Не будь жадібним.                                                                                                                              -  Люби своїх батьків та близьких.

3 група. Оповідання «Зелена каструля». (Слайд №9)

(твір інсценізують учні 3 групи, малюнки:  хлопчик, бабуся, зелена каструля, мама, маленький столик, тарілка, тато)

     Щовечора Толя іде до бабусі в постіль і вона розповідає йому казки. А коли вже злипаються його віченьки, бабуня бере онука на руки й переносить на ліжечко. Ця мить – найщасливіша в житті хлопчика.

     Бабуня часто буває сумна. Толя питає: «Чого у вас такі сумні очі?» Але вона мовчить.

     Сьогодні Толя прокинувся дуже рано й побачив: бабуня миє зелену каструлю й плаче. Хлопчик знав, що в зеленій каструлі мама варить суп тільки для бабуні.

     Коли приспіла пора обідати, мама насипала бабуні супу із зеленої каструлі й поставила тарілку на маленький столик біля порогу. Там бабуня обідала.                        Толі стало страшенно жаль бабуні. Він сказав:

     -  Мамо, я хочу супу із зеленої каструлі.                                                                                        Мати здивовано глянула на Толю й сердито прошепотіла:

     -  Не видумуй.                                                                                                                                       Толя розплакався:

    - Ні, мамо, я не видумую. Я хочу обідати тільки з бабунею.                                                      Він підвівся з-за великого столу, сів за маленький бабусин столик і став їсти з її тарілки. Батько й мати поклали ложки на стіл.

     Бабуня плакала.

Запитання:  (Картка 5 - «оранжева»)                                                                                                 І – група      1. Хто був по-справжньому добрий до бабусі?                                                                                                                                                                ІІ – група    2. Чому бабуня заплакала?                                                                                                                                                                      ІІІ – група  3. Як влаштовують обід у вашій родині?                                                                                                                                                                    ІV – група  4. Як ви виявляєте добре ставлення до найстарших членів родини?

Музична пауза. Пісня «Якщо добрий ти».  (Слайд №10)

І. Дощик босоніж по землі пробіг,           ІІ. Чуєш як дзвенять в небі промінці -                                                                                      Клени по плечах плескав.                          Сонячні ясні струни.                                                                                          Якщо день ясний – то лунає сміх,             Якщо добрий ти – хороше усім.                                                                                      А коли все навпаки – кепсько. (Двічі)      А коли все навпаки – сумно.  (Двічі)                                                                                    

ІІІ. Кожному свою посмішку лиши,                                                                                                               Радість – тим, кому тяжко.                                                                                                                        Якщо заспівать – легко на душі,                                                                                                             А коли все навпаки – важко.  (Двічі)

4 група.  Оповідання  «Прийшли провідати хвору…» (Слайд №11)

(твір інсценізує 4 група, малюнки: Дівчинка, дві подруги, дві книжки, виглянуло веселе сонечко, мокра подушка, цукерки)

     Марійка дуже довго хворіє. Лежить у ліжку, не може підвестися. Інколи приходять до неї подруги.

     Ось і сьогодні завітали до Марійки Оксана й Валя. Принесли дві книжки. Розповіли про події класу, а потім замовкли й сидять. І Марійка мовчить, якось ніяково стало їй.

     У хвилину напруженого мовчання з-за хмари виглянуло сонце. В кімнаті стало світло. Оксана і Валя зраділи.

    -  Нарешті сонечко пригріє, - защебетала Оксана. – Як потепліє – в ліс підемо, до річки.

   -  Може, й покупаємось, - радісно мовить Валя.

   -  І квітів нарвемо, й у човні покатаємося, -  продовжує веселе щебетання Оксана.

   Марійка дивиться на них, мовчить, аж тут з її очей на подушку закапали сльози. Оксана й Валя бачать, що Марійка плаче, й дивуються:

   -  Чому це ти  плачеш, Марійко? Що в тебе болить? Може, тобі ще одну книжку принести? Ось ми підемо в крамницю й купимо цукерок…

   -  Не треба ні книжок, ні цукерок, - прошепотіла Марійка.

Запитання:  (Картка 6 - «блакитна»)                                                                                                      І– група      1.   Чому у Марійки закапали з очей сльози?                                                                                      ІІ– група     2.  Як варто  підтримувати своїх друзів під час хвороби?                                                                                                                                                                                                                                               ІІІ– група   3.  Яка риса характеру допомагає зрозуміти іншу людину?                                                                                                                                                                          ІV– група  4.  Як би ви вчинили в такій ситуації?

ІV. Висновок.

Вед. - А на завершення нашої зустрічі прийміть у подарунок -   пісню «Побажання» (Заставка)

Запам’ятай, моя дитино, з юних літ

На все життя, щоб знала, як прожити

 Людина для добра приходить в світ

 Й покликана завжди добро творити.

 Нелегко це, хто щоб не говорив,

 Й не кожному зробити це вдається.

 Бо в світі стільки смертних є гріхів,

 Що доброта не завжди йде до серця.

 Та ти людина і тому учись

 Добро творити, людям співчувати.

 До цього світу пильно придивись,

 Злим помислам навчися лад давати.

 Йди з добротою - це собі затям,

 Із ласкою, прихильністю, привітно.

 Й не розлучайся з добрим почуттям,

 Хай доброта в душі суцвіттям квітне.  

 Будь завжди добрим,

 носи у своїй душі

Світле сонечко любові до всього світу, адже ти – людина!

Вчитель. – Ось і завершується наша зустріч. З творів В. Сухомлинського ви дізналися про взаємини між людьми, про різні випадки з їхнього життя. Нам дуже хочеться, щоб твори Василя Олександровича навчили вас доброти, поваги до друзів, до всіх оточуючих навколо, до малих і до старих, щоб ви були справжніми людьми. Адже «Людина, - зазначав  В. Сухомлинський, - народжується, щоб лишити по собі слід вічний. А найпрекрасніша, і в той же час найщасливіша та людина, яка проживе своє життя дбаючи про інших». Давайте допоможемо людям бути щасливішими.

Інтерактивна вправа «Коло друзів»: гра «І я…» 

- Братик не може заснути, і я…                                                                                                          - У сестрички поламалася лялька, і я…                                                                                            - Бабуся захворіла, і я …                                                                                                                           - Мама втомлена прийшла з роботи, і я…                                                                                         - Дідусь збирав яблука, і я…                                                                                                                  - Сусідка йшла вулицею з важкими сумками, і я…                                                                                                               - Мій друг загубив гроші, які мама дала на обід, і я…                                                                    - Однокласник забув олівці, і я…                                                                                                             - Третьокласник посковзнувся на ковзанці і впав, і я…                                                               - Наш сусід дід Петро живе один, і я…                                                                                            - Моя мама сьогодні сумна, і я…                                                                                                         - Однокласниця засмутилася через погану оцінку за контрольну роботу , і я…  

 Вчитель. – Наша зустріч добігає кінця. Сьогодні ви познайомилися лише з деякими творами Василя Олександровича, а надалі ви зможете поглиблювати свої знання і перечитати більшість його творів. Адже він написав більше 1500 тисячі казок та оповідань для дітей. (Слайд №12) Вони надруковані у збірках під назвами: «Вогнегривий кінь», «Куди поспішали мурашки», «Квітка сонця», «Всі добрі люди одна сім’я», «Пшеничний колосок». У нашій шкільній бібліотеці є збірка  «Вічна тополя». Його твори – повчальні, вони спонукають нас до добрих вчинків. Думаю нам вдалося сьогодні посіяти зернятка доброти у ваші серця.

– Сьогодні ми з вами стали ще добрішими. Давайте пригадаємо правила доброти. (Слайд №8)  Дотримуючись цих правил ти будеш щасливим, твоя душа сяятиме від радості і світло твоєї душі буде розповсюджуватись на інших людей. Бо тільки добра людина схожа на ясне сонечко, тому що вона вміє зігріти й освітити своєю любов’ю, турботою, ласкою, щирістю і щедрістю. Доброта, як сонечко, робить життя ясним, світлим і радісним. Бажаємо вам бути добрими людьми. І світ навколо стане кращим. А на згадку про нашу зустріч ми даруємо вам сердечка, половинку якого ви з добрими побажаннями даруєте один одному. Потім складаєте його, ніби пазл, підклеюєте край.  У вас вийде красиве сердечко з візерунком, яке нагадає вам про нашу зустріч і про те, як приємно поділитись половинкою свого доброго серця.

                           Твори добро та будь завжди привітна.

                           Дитино! Ти приходиш для добра.

                           Любов у серденьку хай сонцем квітне

                           Збагнути це тобі уже пора.            

4 група.  Оповідання  «Прийшли провідати хвору…» (Слайд №11)

(твір інсценізує 4 група, малюнки: Дівчинка, дві подруги, дві книжки, виглянуло веселе сонечко, мокра подушка, цукерки)

     Марійка дуже довго хворіє. Лежить у ліжку, не може підвестися. Інколи приходять до неї подруги.

     Ось і сьогодні завітали до Марійки Оксана й Валя. Принесли дві книжки. Розповіли про події класу, а потім замовкли й сидять. І Марійка мовчить, якось ніяково стало їй.

     У хвилину напруженого мовчання з-за хмари виглянуло сонце. В кімнаті стало світло. Оксана і Валя зраділи.

    -  Нарешті сонечко пригріє, - защебетала Оксана. – Як потепліє – в ліс підемо, до річки.

   -  Може, й покупаємось, - радісно мовить Валя.

   -  І квітів нарвемо, й у човні покатаємося, -  продовжує веселе щебетання Оксана.

   Марійка дивиться на них, мовчить, аж тут з її очей на подушку закапали сльози. Оксана й Валя бачать, що Марійка плаче, й дивуються:

   -  Чому це ти  плачеш, Марійко? Що в тебе болить? Може, тобі ще одну книжку принести? Ось ми підемо в крамницю й купимо цукерок…

   -  Не треба ні книжок, ні цукерок, - прошепотіла Марійка.

3 група. Оповідання «Зелена каструля». (Слайд №9)

(твір інсценізують учні 3 групи, малюнки:  хлопчик, бабуся, зелена каструля, мама, маленький столик, тарілка, тато)

     Щовечора Толя іде до бабусі в постіль і вона розповідає йому казки. А коли вже злипаються його віченьки, бабуня бере онука на руки й переносить на ліжечко. Ця мить – найщасливіша в житті хлопчика.

     Бабуня часто буває сумна. Толя питає: «Чого у вас такі сумні очі?» Але вона мовчить.

     Сьогодні Толя прокинувся дуже рано й побачив: бабуня миє зелену каструлю й плаче. Хлопчик знав, що в зеленій каструлі мама варить суп тільки для бабуні.

     Коли приспіла пора обідати, мама насипала бабуні супу із зеленої каструлі й поставила тарілку на маленький столик біля порогу. Там бабуня обідала.                        Толі стало страшенно жаль бабуні. Він сказав:

     -  Мамо, я хочу супу із зеленої каструлі.                                                                                        Мати здивовано глянула на Толю й сердито прошепотіла:

     -  Не видумуй.                                                                                                                                       Толя розплакався:

    - Ні, мамо, я не видумую. Я хочу обідати тільки з бабунею.                                                      Він підвівся з-за великого столу, сів за маленький бабусин столик і став їсти з її тарілки. Батько й мати поклали ложки на стіл.

     Бабуня плакала.

2 група. Оповідання «Добре слово». (Слайд №6) ( інсценізують учні 2 групи.  Малюнки: Дівчинка, дівчинка в ліжку і родичі біля неї, коржі і масло, ягоди і горіхи, яєчка і бульйон, дідусь, бабуся, сонечко, серце, радісна дівчинка)

    Була собі дівчинка Оля. Коли їй виповнилося п’ять років, вона занедужала. Простудилась і злягла. І так кашляла, і так танула на очах. До нещасної дівчинки стали приходити родичі – Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив що-небудь смачненьке і поживне: липовий мед і солодке масло, свіжі лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Кожен казав: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям – і недуга втече в глухі ліси й на болота». Оля їла медові щільники й солодке масло, лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Та нічого не помагало. Дівчинка вже ледве підводилась із постелі. Якось біля її ліжечка зібралися усі родичі. Дев’яностолітній дідусь Панас і каже:

    -  Чогось їй ще не вистачає, а чого – і сам не збагну.                                                              Коли це відчиняються двері й до хати заходить столітня прабабуся Надія. Про неї забули родичі, вже багато років сиділа прабабуся Надія вдома, нікуди не ходила й ніде не бувала. Та як почула, що занедужала правнучка, одважилась провідати. Підійшла до ліжечка хворої, сіла на стільчик, взяла Олину ручку в свою стареньку зморщену руку і каже:

   -  Немає в мене ні щільників медових, ні масла солодкого, ні свіжих лісових ягід і горіхів, ні яєчок перепелиних, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-однісінький подарунок: щире бажання. Одне бажання лишилося в мене у серці – аби ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечку.

     Така могутня сила любові була в цьому доброму слові, що Олине сердечко забилося частіше, щічки стали рум’яні, в очах спалахнули радісні вогники.

   -  Ось  чого не вистачало, - сказав дід Панас. – Доброго слова.

1 група.  Оповідання «Чому голуби до Олега прилетіли». (Слайд №4)

малюнки: голуб’ятня, 3 голуби, діти, вчитель, купання дітей, 1 вересня, хлопчик  з  голубом на плечі і біля ніг)

     Серед подвір’я маленької сільської школи на високому стовпі стоїть гарненька дерев’яна хатка. З віконцями й дверима, наче справжня. Живуть у ній голуби. Щодня діти приносять їм їсти: хто пшеницю, хто хліб, а хто й  гречку. Годують їх по черзі. Чия черга наспіла годувати, той і гукає до себе: гуль-гуль…  Вони їдять, а наближатися до дітей бояться.

 -  Чого вони до рук не йдуть? – дивуються діти.

    В останній день навчання вчителька сказала, щоб улітку теж по черзі приходили діти до школи й  годували голубів.  Минуло літо. Настало перше вересня. Кожен, ідучи до школи, подумав про голубів: як вони там живуть? То кожен і набрав у кишеню якоїсь пашниці.

    Ось і шкільне подвір’я. Учитель каже:

    - Розсиптеся, діти, на подвір’ї поодинці. Хочу побачити, хто годував голубів улітку.

    Діти розсипалися на подвір’ї поодинці. Кожен став кликати: гуль-гуль… і пашницю посипати. Знялись голуби зі своєї хатки й полетіли всі до Олега. Клюють зерно близько-близько від нього, один навіть на плече йому сів, другий на руку.

    А інших дітей голуби немовби й не бачили.