§ 17. Роздробленість Русі-України (середина ХІІ – середина ХІІІ ст.).

§ 17. Роздробленість Русі-України (середина ХІІ – середина ХІІІ ст.). Київське, Чернігівське та Переяславське князівства7 клас.

План1) Русь-Україна в середині ХІІ – на початку ХІІІ ст. 2) КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО в середині ХІІ – першій половині ХІІІ ст. 3) ЧЕРНІГОВО-СІВЕРСЬКА ЗЕМЛЯ4) ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Із середини XII ст. Русь розпалася на ряд князівств. Спочатку їх було близько п’ятнадцяти, з часом їхня кількість лише зростала. Пригадаймо, що подібні процеси роздробленості за доби Середньовіччя відбувалися і в інших європейських країнах.

Тісно пов’язаними між собою залишалися князівства, розташовані на території сучасної України — Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Саме на цій території відбувалося формування українського народу. Закарпаття, заселене слов’янами, ще із середини ХІІІ ст. входило до Угорщини, а на території Причорномор’я і Приазов’я жили половці.

Запиши до зошита

Роздробленість політично і військово послабила Русь, але сприяла розвитку економіки й культури в регіонах. Центром великокнязівської влади та духовним осередком руських земель залишався Київ. У кожному князівстві правив удільний князь. Він очолював військо, чинив суд, видавав закони, збирав податки. Князь управляв своїм уділом за допомогою дружинників, бояр, яких призначав на різні посади (посадники, тисяцькі, вірники, тивуни). Для вирішення важливих питань скликали або народне віче, або боярську раду. Свою владу удільні князі намагалися передати у спадок.

Київська земля була одним із найбільш заселених та економічно розвинених князівств. Окрім Києва, помітну роль відігравали міста Вишгород, Білгород, Василів (сучасний Васильків), Юр’їв (сучасна Біла Церква). На південних кордонах князівства ще з початку ХІ ст. князі розселяли дружні племена кочовиків. Найчастіше в літописах згадувався союз «чорних клобуків» (торки, берендеї, печеніги, ковуї, турпеї, каспичі). Ці племена несли прикордонну службу, а також становили легку кінноту князівського війська

Збройна боротьба за великокнязівський престол між представниками династії Рюриковичів призводила до поступового ослаблення Києва. Деякі князі намагалися позбавити Київ статусу політичного й духовного центру Русі. Так вчинив у 1169 р. онук Володимира Мономаха володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський. Збірне військо муромських, смоленських, полоцьких, чернігівських і дорогобузьких князів напало на Київ і впродовж трьох днів грабувало його.

Чернігово-Сіверська земля мала вигідне географічне положення на торговельних шляхах. Найбільшими містами були Чернігів, Путивль, Любеч. Правила в князівстві династія Ольговичів — нащадки князя Олега Святославича, онука Ярослава Мудрого. З кінця ХІ ст. виокремлюється фактично незалежне Новгород-Сіверське князівство. Місцеві князі також боролися із зовнішніми ворогами. Щоправда, не завжди вдало. У 1185 р. новгород-сіверський князь Ігор Святославич на чолі нечисленних військ вирушив у похід проти половців, однак зазнав нищівної поразки в битві біля річки Каяла (Калка). Історія походу описана в героїчній поемі «Слово про похід Ігорів».

Переяславське князівство — прикордонне князівство, яке межувало зі степом. Воно постійно перебувало під загрозою вторгнення кочовиків. Столиця князівства — місто Переяслав — була могутньою фортецею і важливим центром ремесла й торгівлі. Важливими були також фортеці Баруч, Прилуки, Лубни, Жовнин та ін. Через прикордонне розташування князівства його правителі завжди багато уваги приділяли боротьбі із зовнішніми ворогами. Саме із переяславськими землями пов’язана перша в історії згадка назви «Україна» в літописі під 1187 р.

Домашнє завдання:1) Опрацювати § 172) Конспект повторити.3) у зошит виписати ключові події Київського, Чернігово-Сіверського та Переяславського князівства.4) !Підготуватися до тестової контрольної роботи!

Дякую за увагу!