20 січня - День вшанування захисників Донецького аеропорту

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ДАЙДЖЕСТ «КІБОРГИ УКРАЇНИ. ХРОНІКА ТА СПОГАД»

Ця війна змінила багатьох, Ця війна змінила Україну. Кіборги. Донецьк. Аеропорт, Що перетворився на руїну. Каска, броник, берці, автомат, Друг надійний, що прикриє спину. Доброволець, патріот, солдат, Наш герой і гордість України!.

Початок оборони і перші бойові втрати

Початок оборони і перші бойові втрати. У березні 2014-го, на тлі окупації Російською Федерацією Кримського півострову та розгортання агресором сепаратизму у Донецькій і Луганській областях, військовослужбовці 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади взяли під охорону Донецький аеропорт. 17 квітня 2014-го окупанти вперше безуспішно спробували захопити аеропорт, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися.

Друга спроба противника взяти під контроль ДАП відбулась 26 травня. У новий термінал зайшли підрозділи російських військ і бойовиків. Завдяки скоординованим діям авіації та наземних сил, ворога було витіснено із займаних позицій, а летовище перейшло під контроль сил АТО. Після бою 26 травня протягом всього літа на летовищі не відбувалося значних вогневих сутичок, перестрілки мали короткочасний та епізодичний характер. 10 липня 2014-го противник обстріляв із мінометів позицію зенітників 72-ї бригади. Один воїн загинув. За кілька днів ще один наш захисник помер від ран. Українська армія зазнала перших бойових втрат в Донецькому аеропорту.

В аеропорту вогонь спалахує з новою силою … всупереч Мінським домовленостям. З вересня 2014 року в аеропорту розпочалися важкі бої. Усупереч Мінським домовленостям ворог активізовує бойові дії. Українські військовослужбовці утримували старий і новий термінали. Контроль над районом прилеглим до летовища, поклали на 2-гу батальйонно-тактичну групу 93-ї окремої механізованої бригади, підрозділи 3-го окремого полку спецпризначення і 74-го окремого розвідувального батальйону. Також оборону тут посилили бійці 79-ї й 95-ї аеромобільних бригад ЗСУ та добровольці.

Опорним пунктом сил АТО стало селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію й боєприпаси, відбувалася ротація. У цьому ж селищі розгорнули артилерію вогневої підтримки. Окупанти накривали позиції сил АТО з артилерії й мінометів — до 50 обстрілів щодня. Наші бійці взяли в полон 7 військових російської армії, зокрема офіцера-артилериста. До кінця вересня бойові дії мали короткочасний та епізодичний характер.

28 вересня 2014-го відбулися два бої, у яких загинули 9 та було поранено 14 військовослужбовців. Крім того, від ворожого вогню втрачено дві машини БТР-80. Одному із загиблих, офіцеру 93-ї бригади капітану Сергію Колодію, присвоєно звання Героя України (посмертно). Проти української сторони діяли два танки Т-72. Одного з них знищив екіпаж Героя України Євгена Межевікіна.

3-6 жовтня російські окупаційні війська знову здійснили кілька спроб штурму ДАП, під час яких загинуло 11 українських бійців.

29 та 30 листопада під час штурму ворогом старого терміналу двоє українських бійців загинуло, 6 було поранено. Сили АТО залишили приміщення старого терміналу та зосередились на території нового. У період з 30 листопада й до 11 грудня в Донецькому аеропорту відбулася ротація «кіборгів». Українські позиції зайняли бійці 90-го аеромобільного батальйону, який увійшов до складу новосформованої 81-ї аеромобільної бригади. Усі бої першої половини грудня довелося вести воїнам цього славнозвісного батальйону.

2015 рік. «Новорічне» протистояння. Хроніка вирішальних битв…1 січня 2015-го проросійські сили зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного бою з втратами їх відкинули. Під час «новорічного» зіткнення загинув український захисник десантник Любомир Подфедько, під ногами якого розірвалася ворожа граната.

У ніч на 11 січня з Донецького аеропорту евакуйовано 6 поранених «кіборгів». Російські бойовики впродовж ночі двічі обстріляли з гранатометів новий термінал, з реактивної артилерії — метеовежу.13 січня через масовані ворожі обстріли обвалилась диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. Того ж дня бойовики знову висунули «кіборгам» ультиматум — піти до 17:00 з нового терміналу. Якщо цього не зроблять, то їх знищать. Наші хлопці — вибрали бій! Внаслідок невдалої атаки 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків. Українські бійці продовжили контролювати територію. Остання ротація у ДАПі відбулася в ніч з 13 на 14 січня 2015 року. А 16 січня бій на летовищі тривав з 6-ї ранку до 2-ї ночі. Також у ніч з 16 на 17 до нового терміналу прибуває підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону у складі 15 осіб, які одразу долучаються до бою. 17 січня «кіборги» відбили частину території аеропорту, завдавши ворогу втрат.

19 січня — перший потужний підрив нового терміналу. Бойовики підірвали частину перекриття другого поверху, де перебували українські військові, 19 січня. Згодом було вщент зруйновано диспетчерську вежу керування польотами, яку героїчно тримали всього шестеро кіборгів 90-го окремого аеромобільного батальйону. Після вибухів у новому терміналі розпочався наступ з усіх боків. Утім українські захисники продовжували героїчно захищати руїни вежі.

20 січня 2015-го… В аеропорту тривають жорстокі боїЗлітно-посадкова смуга повністю виведена з ладу, а українські підрозділи продовжують завдавати бойовикам важких втрат у живій силі та техніці. У період з 8:00 до 12:00 українські воїни провели операцію з відбиття ДАП. А о 14:56 проросійські сили здійснили другий підрив нового терміналу у результаті чого відбулася руйнація об’єкта і українські захисники зазнали найбільших втрат.

Упродовж наступних днів під лютою загрозою смерті бійці 90-го окремого аеромобільного батальйону покинули руїни диспетчерської вежі, викликавши на себе вогонь «Градів». Це були останні герої, які захищали Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва.

Згадаймо усіх…Завмерли в хвилині мовчання. Секунди відстукують ритм. В повітрі пульсує чекання І тягнеться вічно ця мить. Бракує повітря в легенях,Хвилина мовчання - тобі. Лиш чути тихеньке зітхання –Всі люди сумують в журбі. Стискається серце від болю, Клубком підкотила сльоза. - За що тобі, сину, ця доля?Хай проклята буде війна!

Спогади «кіборгів»: «Ми щохвилини були готові до смерті…»

Анатолій СВИРИД, головний старшина:- До війська мене мобілізували влітку 2014 року. Служив у 90-му батальйоні 95-ї аеромобільної бригади. В аеропорту побував двічі: восени 2014-го та взимку 2015-го. Дні, проведені там, ніколи не зітруться з пам’яті. Особливо поріднилися з хлопцями, з якими боронив цей об’єкт. Адже життя кожного залежало від тих, хто поруч. За кілька тижнів перебування в ДАПі не побачив жодного боягуза. Ніхто не ховався за спини інших. Нас штурмували місцеві бойовики, російські десантники та спецпризначенці. Однак ми не лише втримували свої позиції, але й добряче давали по зубах окупантам та відправляли в «пекло».

Сергій ЛОЙКО, кореспондент Тhе Lоs Аngeles Тіmes, провів в аеропорту кілька діб:- Я побував на багатьох війнах. Та події в Донецькому аеропорту, свідком яких був, пам’ятатиму до кінця своїх днів. Там зустрів надзвичайно мужніх і благородних людей, які були готові вмирати за свої родини, землю, Батьківщину – все те, що називається Україною. Спілкуючись із десятками бійців, від жодного не почув, що він герой і робить щось надзвичайне…Там воювали представники різних верств населення, з різною освітою та релігійними переконаннями. Втім, склалося враження, що в ДАПі зібралися найкращі люди нашої країни.

Сергій ГАЛЯН, солдат 95-ї аеромобільної бригади:- Хлопці в Донецькому аеропорту перебували в повному оточенні. Адже на верхньому поверсі й у підвалах були вороги. Усю навколишню територію прострілювали снайпери. Це важко усвідомити, що відступити нікуди. Коли заїхав в аеропорт під шквальним вогнем, одразу зрозумів: «Якщо буде найжорсткіший сценарій, відступити не зможемо». Ми всі усвідомили: треба стояти до останнього набою.

Павло САЛІКОВ, боєць «Добровольчого українського корпусу» на позивний «Фін»:- Я служив у штурмовій роті. Спершу воював у Пісках, де обстріли не вщухали. На бойові завдання з побратимами ходив за межі старого терміналу, займали позиції в районі паливного сховища й за можливості коригували вогонь по танках противника. Стосунки між військовими ЗС України й добровольцями були добрі. Повна взаємодія! Ми виконували накази, які ставив «Редут» – кадровий офіцер, який тоді керував обороною аеропорту. Підтримували один одного, ділилися їжею, водою, боєприпасами. Разом били ворога. Жодної різниці. Ми були рівні, бо стали бойовими побратимами!

Віталій ПАЛАМАРЧУК, воїн 79-ї аеромобільної бригади:- У Донецький аеропорт мій підрозділ увійшов не одразу. Спершу базувалися в Краматорську. Отримавши наказ, звідти й вирушили в аеропорт. Я та побратими зайняли диспетчерську вежу. Це дозволило прохід українських конвоїв в аеропорт. Ми забезпечували доставку всього необхідного захисникам ДАПу.

Руслан ГРЕВЦЕВ, молодший сержант запасу:- Вперше в Донецькому аеропорту опинився восени 2014-го. Загалом у ДАПі побував чотири рази. Щоразу на бронетранспортерах проривалися до Нового терміналу, потрапляли під щільний вогонь. Хлопці навіть жартували, буцімто відстань у 150-200 метрів давалася, немов марафонська дистанція…Кожна поїздка в аеропорт могла стати квитком в один кінець. Про це знали всі. Однак, не пригадую випадку, аби хтось намагався схитрувати й не поїхати. Всі з честю виконували бойове завдання. Говорити про ті «гарячі» дні можна довго… У моїй пам’яті до останнього подиху залишаться побратими, котрі віддали свої життя за Україну. Пам’ятаймо про них!

Михайло ЩЕРБІНА, полковник ЗС України:- Захисники аеропорту в дні оборони говорили і тепер мені кажуть: «ДАП треба було тримати й утримувати наскільки можливо». Летовище мало не тільки велике стратегічне й військове значення, а й стало символом нашої мужності й державності. Вважаю, що створення України як держави почалося у 2014-му. І сучасна українська нація й армія народжувалися під час Революції Гідності та війни за незалежність. Я був у районі аеропорту… Українські «кіборги» проявили мужність. Навіть коли вони розуміли, що будівлі терміналу падають, хлопці боронили ДАП до останнього.

Ця війна змінила Україну. Кіборги. Донецьк. Аеропорт,Що перетворився на руїну. Трупний запах, порох і вогонь,Смерть приносять гради, міни, танки. Піт із чорних, випалених скронь…Глина, гільзи, попіл і уламки…Та стоять: Дев`ятий, Ворон, Гном…То чиїсь батьки, брати, сини. З Харкова, із Києва, зі Львова. Шахтарі, таксисти… В час війни. Кіборгами стали тимчасово. Каска, бронник, берці, автомат,Друг надійний, що прикриє спину. Доброволець, патріот, солдат,Наш Герой і гордість України!

Оборона Донецького аеропорту показала, що сила духу українців сильніша за російську зброю. Українські захисники можуть дати відсіч будь-якому ворогу, навіть якщо він має суттєві переваги… Оборона ДАПу змінила ставлення до України у світі. Вічна пам’ять і слава захисникам України…