Тема: Кочові народи на території України. Кіммерійці та скіфи.
Очікувані результати.
Після цього уроку учні зможуть:
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття і терміни: кочовики, Велике переселення народів, кіммерійці, царські скіфи, скіфи-кочовики, скіфи-орачі, скіфи-землероби, звіриний стиль, Товста могила, сармати, збруя.
Обладнання: підручники, атласи, дидактичний матеріал.
ХІД УРОКУ
Організаційний момент
Перевірка домашнього завдання.
Вивчення нового матеріалу
Історичний диктант
Слайд 5 – ключ відповідей (1 – Складенням збірника законів; 2 – зиккурат; 3 – перси; 4 – Біблія; 5 – Кір ІІ; 6 – 220 років; 7 – Висячі сади Семіраміди; 8 – сатрапії; 9 – імперія; 10 – алфавіт, пурпурна фарба, скло, кораблі та карти; 11 – колонії.
Актуалізація знань і вмінь учнів
Давайте спочатку пригадаємо те, що ви вже знаєте про давніх мешканців України.
Вступна бесіда за запитаннями:
Мотивація пізнавальної діяльності учнів
Відкриття заліза у І тис. до н. е. дало поштовх до масового застосування металевих знарядь, що, безсумнівно, призвело до суттєвих змін суспільства. Поява заліза в Україні збіглася з приходом кочовиків зі Сходу, що було спричинено «Великим переселенням народів» на початку І тис. до н. е.
Робота з ілюстрацією. Зображення скіфської пекторалі
Робота за запитаннями:
Отже, на сьогоднішньому уроці ми з вами за допомогою підручника, додаткової інформації, історичних джерел та ілюстрацій проведемо дослідження життя та побуту народів, які проживали на території України в залізному віці.
Вивчення нового матеріалу
Робота з поняттями, учні працюють з опорним конспектом.
Кіммерійці — іраномовний народ, який переселився з Нижнього Поволжя та жив на території Причорноморських степів в ІX — VII століттях до н.е.
Робота з історичною картою. Зображення території розселення кіммерійців
Робота з історичним текстом за технологією критичного читання. Кожен учень отримує аркуш з історичним текстом. Учні роблять позначки на полі «+» - учні позначають те, що їм уже відомо, «-« те, чого не знали раніше, «!» - те, що вважають найважливішим, «?» - те, що викликало запитання.
Історичний текст
«Їх походження невідоме, але вважається, що кіммерійці були індоєвропейцями, а мова їхня належала до іранської мовної групи.
Кіммерійці - перший з народів на території України, ім´я якого записане в писемних пам´ятках. Про них згадує ще Гомер. Описуючи землі сучасної України, Гомер в «Одіссеї» повідомляє: «Там кіммерійці живуть, і їхнє місто, та й ціле їхнє царство хмарами вкутані вічно й туманом, бо яснеє сонце не поглядає на той край гарячим промінням ніколи».
Геродот (V ст. до н. е.) в своїх працях згадує назви: Боспор Кіммерійський (нині Керченська протока), Кіммерійський брід, Кіммерійська стіна, могила кіммерійських царів на Дністрі.
Кіммерійці були відомі своєю войовничістю: їхнє військо складалося з рухливих загонів вершників. Кіммерійці одними із перших серед степовиків навчились плавити залізо. Головною зброєю кіммерійських воїнів був потужний далекобійний лук. У ближньому бою вони застосовували залізні мечі понад метр завдовжки. Про досконалість кінського спорядження кіммерійців свідчить той факт, що воно було запозичене у них багатьма тогочасними народами.
Кіммерійці не будували осель, а їхнє життя збігало в нескінченній мандрівці степом або верхи на конях, або в кибитках, запряжених волами.
Основою їхнього господарства було конярство. Ну, а те, чого кіммерійцям не могли дати коні, вони завойовували. Археологічні розкопки свідчать, що з далеких походів воїни-скотарі приносили продукти землеробства й вироби ремісників.
Пам’ять про кіммерійців-кочовиків збереглась в похованнях, де були знайдені прикраси, глиняний посуд, зброя (стріли з бронзовими та кістяними наконечниками, кинджали з залізним лезом, біля села Гербіно знайдено кіммерійський меч), речі кінського спорядження.
Кіммерійці, зазнавши поразки під час скіфської навали, залишили територію Причорноморських степів».
Робота з ілюстраціями. Зображення пам’яток кіммерійської культури
Зображення кімерійців на етруській вазі
Кімерійський воїн у бойовому обладунку (мал. П. Корнієнка). Порівняйте озброєння кімерійців і воїнів Стародавнього Єгипту
Кам’яний рельєф із палацу ассирійського царя (вважається, що на ньому зображені саме кімерійці). Якими побачив кімерійців автор рельєфу?
Кімерійська ремінна бляшка із золота Кімерійські кістяні прикраси
Репродуктивна бесіда за запитаннями:
Робота з літературним джерелом. Із поеми Л.Костенко «Скіфська одіссея».
Колись до них жили тут кіммерійці, / Ті, що про них писав іще Гомер,
А що найперш згадали ассирійці, / В клинописах ще хтозна – яких ер.
Це був народ такої сили й гарту, / Що їх ніхто подужати не міг.
Трясли Ефес, ходили на Урарту, / Від них погиб і цар лідійський - Гіг.
Але і їх довів чи не до стресу / Вогонь жертовний богові Аресу.
От кіммерійці здумали прощатись, / Наслухані про скіфську силу й лють.
Одні вважали: - Треба захищатись! – / А другі: - Ні, вони нас переб’ють.
Одна казали, що не ступить ворог, / Що треба землю захищать свою.
А другі: - Ет, ну що земний цей порох? / Ми знайдем інший в іншому краю.
Відтак дві групи не дійшовши згоди, / Зробились між собою антиподи.
Та зброю повихоплювавши з піхов, / самі себе так встигли перебить,
що як прийшли вже скіфи, то вже скіфам / було по суті нічого робить.
Завдання:
Робота з поняттями, учні працюють з опорним конспектом.
Скіфи – народ, який переселився із Середньої Азії та жив в межиріччі Дунаю та Дону в VII – ІІІ століттях до н.е.
Робота з історичною картою. Зображення території розселення скіфів (Слайд 12).
Розповідь в поєднанні з евристичною бесідою та роботою з ілюстраціями і схемами.
З VII ст. до н. е. степову, лісостепову (частково лісову) зони від Дунаю до Дону населяє народ скіфів, які утворили об’єднання племен – Велику Скіфію, що проіснувала до ІІІ ст. до н.е.
Схема складу скіфських племен (Слайд 13). Населення Великої Скіфії складалося з етнічних утворень (союзів племен), кожне з яких мало свою назву і територію. Давньогрецький історик Геродот найґрунтовніше описав життя та побут скіфів. У V ст. до н.е. він особисто відвідав Скіфію і дав їй свою характеристику. Геродот виділяв серед скіфів такі групи: скіфи-орачі населяли Лісостеп Правобережжя, скіфи-землероби – Лісостеп; степу від Дніпра до р. Молочної кочували скіфи-кочовики, а від них до Азовського моря і Дону та в Криму – розміщувались царські скіфи.
Метод «мозковий штурм»:
Учні мають зрозуміти, що власне скіфами були племена царських скіфів і скіфів-кочовиків, а інші – це підкорені народи, серед яких могли бути і предки сучасних слов’ян.
Робота з ілюстраціями. Заняття скіфських племен
Узагальнюється відповідь учнів. Основним заняттям степових скіфів було кочове скотарство. Скіфи пересувалися степом в критих візках, які одночасно служили їм і житлами. Лісостепові племена були землеробами. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, жито. Розвивалось і скотарство. Серед ремесел набуло розвитку ковальство, ливарне виробництво, гончарство, ткацтво. Лісостепове населення торгувало з грецькими містами Північного Причорномор’я, поставляючи їм переважно хліб. Ремесло розвивалось в городищах і містах. Для захисту від зазіхань кочовиків їх оточували земляними валами й ровами.
Робота зі схемою. Схема «Групи населення скіфського суспільства» (Слайд 15). Скіфське суспільство складалося із трьох основних верств: воїнів, жерців, рядових общинників (землеробів і скотарів).
Робота з ілюстраціями. Зображення скіфських воїнів.
Як і кіммерійці, скіфи також мали армію, що складалася з кінних вершників. Кожний кінний скіф-воїн мав лук зі стрілами, короткий залізний меч (акінак), спис, бойову сокиру. Тіло і голову захищали бронзовий шолом, панцир і округлий щит.
Не останню роль у забезпеченні високої боєздатності скіфського війська та вихованні у воїнів ненависті до ворога відігравали жорстокі варварські традиції: скіфський воїн пив кров першого вбитого ним ворога, знімав скальпи; кожен сотий полонений приносився в жертву богові війни; того, хто на полі бою власноручно не вбив жодного ворога, не допускали до святкового столу.
Вони постійно воювали з сусідніми державами, особливо з державами Передньої Азії. В степу скіфи були непереможними. Не маючи ні міст, ні сіл, все населення, на випадок небезпеки, швидко переходило з місця на місце степового простору. Навіть сильна армія перського царя Дарія не змогла нагнати скіфів, була повністю виснажена, зазнала великих втрат і покинула Скіфію. Надзвичайно важливі свідчення про скіфо-перські війни залишив у своїй безсмертній «Історії» Геродот. Про це ми поговоримо на наступному уроці – практичному занятті.
Найвищої могутності Скіфія досягла в IV ст. до н.е. за царя Атея, чия влада поширювалася на територію від Дунаю до Дону. Атей карбував власну монету. Міць Скіфії не похитнулась навіть після поразки від македонського царя Філіппа ІІ (батька Олександра Македонського). Але на межі IV — III ст. до н.е. з’являється грізний ворог – сармати, під натиском яких наприкінці III ст. до н. е. Скіфська держава припинила своє існування. Залишки скіфів створили на півдні дві Малі Скіфії. Одна з них виникла в Нижньому Подніпров’ї та в Криму зі столицею Неаполем інша - в Нижньому Подунав’ї.
Робота з ілюстраціями. Зображення скіфських курганів та їх знахідок).
Видатними пам’ятками скіфської культури є кургани.
Уточнююче запитання: Пригадайте, що таке курган?
Найвідоміші з них – царські: Солоха, Гайманова Могила на Запорожжі, Товста Могила та Чортомлик на Дніпропетровщині. В них були знайдені ювелірні вироби, предмети домашнього ужитку, зброя, збруя верхових коней прикрашені так званим «звіриним стилем».
Кургани свідчать і про соціальне та майнове розшарування скіфського суспільства. Поховання скіфських царів супроводжувалось коштовною зброєю, прикрасами, коштовним посудом. Знатним померлим клали слуг і коней. Клали все те, що необхідно було для потойбічного життя. Над могилою насипали великий курган. Вважалось, чим шанованіша людина – тим вищим і більшим має бути курган.
Репродуктивна бесіда за запитаннями:
Спустілий скіфський степ між Доном та Дніпром у ІІІ–ІІ ст. до н. е. зайняли нові кочівники. Давні греки та римляни називали їх савроматами, або сарматами, що з давньоіранської перекладається як «оперезаний мечем». «Ці останні багато років по тому, зробившись сильнішими, спустошили значну частину Скіфії та, до ноги винищуючи переможених, перетворили більшу частину країни на пустелю», – писав про них давньогрецький письменник Діодор Сицилійський.
Сармати були іраномовними, спорідненими зі скіфами, кочівниками. Геродот переповів легенду, за якою вони були нащадками дітей скіфських юнаків та войовничих жінок – амазонок. На спорідненість скіфів і сарматів указують і археологічні знахідки.
Археологи не знайшли жодного сарматського поселення, лише їхні кургани. Звідси випливає, що сармати були кочовими скотарями, причому з досить рухливим типом кочування. Вони також були вправними та жорстокими воїнами. У військових походах брали участь і жінки, саме їх часом ототожнюють з легендарними амазонками. Основу війська сарматів становила легка кіннота. У бою воїни користувалися луками, мечами й списами.
Упродовж шести століть сармати панували в приазовських і причорноморських степах. Проте в ІІІ ст. їхньому пануванню настав кінець. Першого нищівного удару завдали готи, а в ІV ст. їх перемогли гуни.
Закріплення знань та вмінь учнів
Робота з узагальнюючою таблицею. Метод «Два – чотири – разом».
|
Кіммерійці |
Скіфи |
Сармати |
Період перебування на українських землях |
ІХ—VII ст. до н. е. |
VIІ- ІІІ ст. до н. е. |
ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. |
Територія розселення |
Північне Причорномор’я, Крим, Тамань |
Прикубанські степи, Північне Причорномор’я, межиріччя Дунаю та Дону |
Від Дунаю до Кубані |
Спосіб життя |
Кочовий |
Кочовий та осілий |
Кочовий |
Основні заняття |
Кочове скотарство (конярство), ремесло (обробка заліза), торгівля |
Кочове скотарство, орне землеробство, ремесло, торгівля |
Кочове скотарство (конярство), ремесло, торгівля |
Пам’ятки матеріальної культури |
прикраси, глиняний посуд, зброя (біля села Гербіно знайдено кіммерійський меч), речі кінського спорядження.
|
вироби, предмети домашнього ужитку, зброя, збруя верхових коней прикрашені так званим «звіриним стилем», пектораль, гребінь, келих з кургану Куль-Оба. |
у військовій справі їм не було рівних на той час: знайдені залізні панцирі, довгі списи, мечі, речі кінського спорядження.
|
Обговорення заповненої учнями таблиці
Метод ПРЕС. За допомогою цього методу учням надається можливість висловити та пояснити власну думку. Учням пропонується довести або спростувати справедливість фрази: Вивчаючи зображення скіфської пекторалі можна розповісти про заняття скіфських племен.
Частина учнів класу поділяються на прихильників і противників цієї тези і висловлюють свої думки за формулою:
Інші учні, що не беруть участь у методі ПРЕС, працюють в парах. Їм пропонується низка положень, з яких вони мають вибрати ті, що стосуються кіммерійців (А), і ті, що стосуються скіфів (Б) або ті, що стосуються сарматів (В). Їм належить першість у використанні коней для верхової їзди.
Підсумок уроку.
Хто такі кочівники? Що було основою господарства кочівників? Як це впливало на спосіб їхнього життя?
Що нового та цікавого ви дізнались на уроці?
До нашого часу не дійшло жодного поселення кімерійців, скіфів та сарматів. Як ви вважаєте, чому?
Висловіть судження, чому в давнину одні народи (племена) вели осілий спосіб життя, а інші – кочовий. Свою відповідь аргументуйте
Оцінювання.
Учні здають заповнені три частини «мішені оцінювання».
Домашнє завдання.
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Учені встановили, що по-скіфськи слово «вода» звучить як «дан», «дно». За допомогою карти атласу знайдіть назви річок, в яких використовується це слово і позначте їх на контурній карті.
Творчі завдання на вибір учнів:
Уявіть, що ви – давній ювелір. Вам потрібно виготовити прикрасу для скіфського царя. Що ви виготовите та як прикрасите коштовну річ? Напишіть твір-мініатюру.