9 кл гео пар 10 СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ 3 11 2026

9 кл гео пар 10 СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ 3 11 2026 Розділ ІІ. ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ Вивчаючи розділ, ви зможете: *схарактеризувати основні види виробництв у первинному секторі економіки; *знайти на картах світу й України основні сільськогосподарські райони, лісові пояси, найбільші басейни видобування мінеральних ресурсів; *навести приклади найбільших країн-експортерів та країн-імпортерів продукції сільського та лісового господарства, мінеральної сировини; *визначити та оцінити місце України на світових ринках сировини; *пояснити взаємозв’язки між якістю сільськогосподарської продукції та здоров’ям людини; *спрогнозувати екологічні наслідки діяльності людини в сільському та лісовому господарствах, добувній промисловості;

*усвідомити відповідальність громадянина, місцевих громад, держави за збереження земельних та лісових ресурсів; суспільну значущість раціонального використання мінеральних ресурсів. ви навчитеся: *наводити приклади впливу природних і суспільних чинників на рівень розвитку первинного сектору економіки в регіоні, країні; країн з аграрно-сировинною міжнародною спеціалізацією; *аналізувати економічні карти з метою виявлення закономірностей розміщення виробництв сільського та лісового господарства, чинників лідерства окремих країн на світових ринках мінеральної сировини, причин зміщення добувної промисловості до районів зі складними природними умовами, на шельф Світового океану; *оцінювати позитивні та негативні наслідки діяльності підприємств первинного сектору на природне середовище та соціум, пропонувати виважені рішення; *обґрунтовувати суспільну значущість ощадного використання земельних, лісових та мінеральних ресурсів, розв’язання локальних екологічних проблем, пов’язаних із діяльністю виробництв первинного сектору економіки. Історично первинний сектор економіки виник раніше за інші, ще за часів первісного ладу, коли людина забезпечувала свої життєві потреби збиранням дарів природи та полюванням.

Нині сировина та напівфабрикати первинного сектору є початковою ланкою ланцюгів доданої вартості — послідовних виробничих стадій, у результаті яких створюється кінцева продукція і формується її собівартість.

Фермери, рибалки, мисливці, шахтарі є робітниками первинного сектору економіки.

До початку промислових революцій цей сектор посідав провідне місце в економіці. Із часом він поступився першістю у створенні ВВП переробній промисловості, а потім — сфері послуг. Розподіл ВВП країн Євросоюзу за секторами економіки (на 2016 р.)

Однак, у деяких країнах первинний сектор (мал. 36) і дотепер приносить надзвичайні прибутки, наприклад, у нафтодобувних країнах.

Завдання. Розгляньте схему й назвіть виробництва первинного сектору економіки. З’ясуйте, що є результатами діяльності кожного з них. Чому всі вказані виробництва віднесені до первинного сектору економіки? Які з них розвиваються у вашій місцевості?

Пригадайте. 1. Які виробництва забезпечують людей продуктами харчування? 2. Яка різниця між поняттями «їжа» та «поживні речовини»? 3. Яка добова норма калорійності їжі для людини (з уроків біології)? 4. Що таке продуктивність праці? 5. Які форми власності на селі вам відомі? Терміни до скарбнички знань: екстенси́вне та інтенси́вне сільське́ господа́рство, агра́рні відно́сини, дрібнотова́рне

Сільське господарство — один із найдавніших видів діяльності людини й донині одне з провідних виробництв матеріальної сфери, яке забезпечує людей продуктами харчування, а харчову й легку промисловість — сировиною для переробки в кінцеву продукцію. Значення сільського господарства.

Завдання. 1. Використовуючи схему та текст підручника, поясніть, яке значення сільського господарства у світовій економіці. 2. Поясніть поняття «продовольча безпека». Чим воно відрізняється від поняття «голод»? 3. Які виробництва використовують сільськогосподарську сировину для подальшої її переробки в кінцеву продукцію? Дослідіть, які продовольчі та непродовольчі товари одержують із сільськогосподарської сировини у вашій місцевості.

Сільське господарство задовольняє потребу людей у продовольстві на 98%: 88% їжі дають культурні рослини, 10% — свійські тварини.

Лише 2% в раціоні харчування складають морепродукти, частину з яких вирощують у спеціальних умовах.

У сучасному світі питання продовольчої безпеки залишається актуальним. Воно є важливим складником національної безпеки будь-якої країни та є пріоритетним в Україні. Продовольча безпека передбачає стабільну фізичну та економічну доступність усіх громадян до поживної та безпечної їжі.

Поживна (енергетична) цінність їжі оцінюється кількістю енергії, що виділяється в організмі під час її засвоєння (вимірюється в ккал / 100 г продукту). Харчова цінність показує користь продуктів для організму й полягає в збалансованій кількості основних поживних речовин: білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінералів.

Уживання такої їжі сприяє підтримці здоров’я та працездатності. Безпечна їжа не повинна загрожувати здоров’ю споживачів.

Ведення сільського господарства з надмірним використанням мінеральних добрив, отрутохімікатів, гормонів, антибіотиків, генетично модифікованих організмів (ГМО) знижує безпекову складову продовольства.

Для реалізації країнами узгодженої політики щодо продовольчої безпеки створено низку міжнародних організацій (мал. 38, с. 56).

Непродовольча сировина сільського господарства служить для виробництва тканин (бавовник, льон, кокони шовкопряда), одягу та взуття (хутро, шкіра), палива (деякі рослини та відходи їхньої переробки для отримання біопалива), ефірних олій (лаванда, м’ята, олійна троянда), паперу (коноплі, солома, бананове волокно) та інших промислових товарів

Завдання. 1. Використовуючи додаткові джерела, підготуйте інформацію про діяльність однієї з міжнародних організацій, що опікуються проблемами сільського господарства та продовольства. Наведіть приклади їхньої діяльності в різних країнах світу. Відшукайте інформацію про участь фахівців з України в роботі цих організацій. 2. Знайдіть інформацію про явний та прихований голод. Чим небезпечний кожен із них? З’ясуйте, у яких регіонах світу та з яких причин вони проявляються.

У зв’язку зі зростанням кількості населення та потреб людей у продовольчих товарах існує постійна необхідність нарощувати обсяги сільськогосподарського виробництва. Існує два способи його організації: екстенсивний та інтенсивний (мал. 39). Сучасні тенденції розвитку сільського господарства.

Нині усе більшої популярності набуває вживання екологічної їжі, яка вирощена без використання мінеральних добрив, отрутохімікатів та генетично модифікованих організмів.

Незважаючи на індустріалізацію економіки та перехід до постіндустріального суспільства, у сільському господарстві зайнято близько 40% економічно активного населення світу (див. мал. 39)

Але є великі відмінності в кількості працівників аграрного сектору різних країн. У високорозвинених країнах цей показник становить лише 3–9% населення, тоді як у країнах, що розвиваються, — 60–75%, а в деяких африканських державах — близько 90%.

У сільському господарстві України працює 15,4% економічно активного населення. Із них майже 80% — в особистих селянських господарствах.

У всіх країнах світу простежується тенденція до скорочення зайнятих у сільському господарстві. Насамперед це пов’язано зі зростанням продуктивності праці через інтенсифікацію виробництва.

Так, один фермер Данії може забезпечити продуктами харчування 75–80 осіб, тоді як середні селянські господарства країн, що розвиваються, ледь спроможні прогодувати свою родину.

У деякі високоурбанізовані розвинені країни значну частину продовольства завозять з-за кордону. Наприклад є Велика Британія закуповує продукти харчування з різних країн. У її сільському господарстві зайнято лише 1,3% економічно активного населення.

Завдання. 1. Використовуючи схему та текст підручника, порівняйте екстенсивний та інтенсивний способи розвитку сільського господарства. 2. Обговоріть у групі переваги та недоліки екстенсивного та інтенсивного ведення сільського господарства. Запропонуйте оптимальне рішення щодо методів ведення сучасного сільського господарства. 3. Поясніть причини тенденції до скорочення зайнятості в сільському господарстві всіх країн світу. Порівняйте зайнятість у сільському господарстві високорозвинених та найменш розвинених країн. Поясніть причини розбіжностей.

. Ефективність роботи на землі значною мірою залежить від аграрних відносин між людьми в суспільстві, господарствами та державою щодо володіння землею та її використання, а також привласнення, обміну та розподілу одержаних на землі результатів праці. Аграрні відносини

Аграрні відносини — форми землеволодіння та землекористування, що впливають на спосіб виробництва й визначені характером чинних у країні законів про землю.

Головним в аграрних відносинах є розподіл землі та форма власності на засоби виробництва. Вітчизняне законодавство передбачає існування всіх форм власності на селі: приватної, колективної, державної.

За обсягом та спрямованістю продукції розрізняють дрібно- та високотоварне сільськогосподарське виробництво (мал. 40).

Дрібнотоварне виробництво передбачає одержання продукції для власного споживання селянами-виробниками, тобто панує напівнатуральне господарювання. Рівень агротехніки низький: переважає малопродуктивна фізична праця.

Форми власності бувають різні. Наприклад, в Україні це особисті селянські господарства, де організована робота фізичними особами та сім’ями. Невеликі надлишки продукції можуть реалізовуватися.

У низці країн Латинської Америки (Бразилія, Аргентина, Колумбія), Азії (Туреччина, Індія), Африки (ПАР) із часів колоніалізму збереглися латифундії (від лат. — великі володіння) — великі ділянки землі, що перебувають у власності поміщика, який здає їх в оренду селянам.

Високотоварне виробництво представлене добре організованими господарствами з великими обсягами продукції, що використовують сучасні технології: зрошення земель, мінеральні добрива, сучасну техніку, найману робочу силу.

Застосування сучасних технологій забезпечує високу продуктивність праці. Таке виробництво зорієнтоване на ринок, тобто продаж одержаної продукції як усередині країни, так і на експорт.

У високотоварному виробництві переважають державна (у розвинених країнах становить до 1/3 площ) та приватна форми власності на землю.

У цьому секторі працюють великі зернові господарства, тваринницькі ферми, тепличні комплекси, а також підприємства з переробки сільськогосподарської продукції.

40% експорту України складає сільгосппродукція. До неї відносять продукти рослинного походження, тварин та продукти тваринного походження, а також готові харчові продукти.

Левова частка цього виробництва контролюється агрохолдингами. Ці великі групи підприємств та організацій контролюють виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарських товарів, а також займаються управлінням матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в цій системі.

Агрохолдинг складається з материнської (керівної) компанії та багатьох дочірніх підприємств, що виробляють харчові продукти.

Агрофірми — менші сільськогосподарські підприємства, що виробляють та реалізують продукцію під власною маркою. Агрофірма може мати різні форми власності, але найчастіше приватну. Вона створюється на базі одного або кількох підприємств із метою вирощування, переробки сільгосппродукції та торгівлі нею.

Невеликі партії продукції власного виробництва реалізовують через свою мережу магазинів, кафе, ресторанів. Великі партії товарів — через спеціалізовані або універсальні біржі. Найбільшого розвитку агрофірми набули на базі виробництва фруктів, овочів, винограду, ефіроолійних культур, продукції птахівництва тощо.

Фермерське господарство створюють як юридичну особу, що здійснює господарську діяльність на власних чи орендованих землях з метою отримання прибутку.

Основою організації виробництва є родинна ферма з використанням власної або найманої робочої сили. Ферми мають великі площі. Вони використовують сучасні технології, дуже чутливо реагують на коливання попиту та пропозиції на ринку, тому здатні швидко змінювати свою спеціалізацію.

Фермерство в Україні є важливою складовою аграрного сектору. Основними проблемами його розвитку є недостатній доступ до сучасних технологій та фінансових ресурсів, а також конкуренція з боку великих агрохолдингів.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ • у групі • у парі • аналізуємо • досліджуємо ПРОВОДИМО ДИСПУТ (див. е-додаток) ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ • усього 12 балів 1 бал • 1. Чим займається сільське господарство? Які основні продукти його діяльності? 2. Поясніть своїми словами зміст понять «аграрні відносини», «дрібнотоварне виробництво», «високотоварне виробництво». 2 бали • 3. Які сучасні тенденції простежуються в розвитку світового сільського господарства? Наведіть приклади їхнього прояву в Україні чи вашій місцевості. 4. Порівняйте екстенсивний та інтенсивний способи розвитку сільського господарства. Який з них і чому найбільш актуальний для економіки України? 3 бали • 5. Поясніть, як розв’язати протиріччя між зростальними потребами людей у сільгосппродукції та скороченням зайнятих у сільському господарстві. 6. Яким чином громадськість здатна вплинути на дотримання виробниками та реалізаторами сільгосппродукції принципу продовольчої безпеки?