«А СОТНЮ ВЖЕ ЗУСТРІЛИ НЕБЕСА…» Лінійка-реквієм, приурочена вшануванню пам’яті Героїв Небесної сотні для учнів 5-11 класів

Про матеріал
Метою заходу є вшанування Героїв Нбесної Сотні, виховання патриотизму та любові до Батьківщини.
Перегляд файлу

 

«А СОТНЮ ВЖЕ ЗУСТРІЛИ НЕБЕСА…»

Лінійка-реквієм, приурочена вшануванню пам’яті  Героїв Небесної сотні

для учнів 5-11 класів

 

Мета. Вшанувати  пам’ять героїв  Небесної сотні, виховувати  патріотизм  та гідність, розвивати  бажання  стати  гідним  громадянином України.

 

Слово  вчителя. «Історія  України  написана  не  чорнилом,  а  кровю». За  останні роки ми  у   цьому  переконалися. Хто  з  нас  міг  би   подумати,  що  вшановуючи  пам’ять  героїв  різних  історичних  епох: Героїв  Крут,  Голодомору  32-33  рр., Бабиного  Яру,  іноді, не  вникаючи  у  сутність  загальних  висловів – у   ХХІ ст..  ми  станемо свідками, учасниками, жертвами  схожих  подій.

     Події  листопада 2013 – лютого 2014  року  вийшли  за  межі    логіки. Там, на  Майдані, відродилася  українська  нація – Гімн, набув  нового  звучання, а  кольори  національного  стягу, ніколи   не  були  такими  символічними.

 

Ведучий. Минуло ____ років від подій, які назавжди змінили країну і кожного українця. Роки  важких втрат, болю і випробувань. Подій, які залишили в минулому мирне розмірене життя.

 Лютий 2014 року закарбувався в історичній пам’яті нашого народу назавжди. Вся Україна і весь світ стали свідками холодної жорстокості катів і щирого, чистого, світлого, відчайдушного пориву повстанців. Людей з дерев’яними щитами, які гинули від снайперських куль професійних вбивць. Такою є ціна нашої свободи.

 

Відео: Небесна сотня: хронологія подій 20 лютого 2014 р. (https://www.youtube.com/watch?v=eyHp9-W9iiI)

 

Ведучий.  Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 

Ведучий.  Криваве  Водохреща. Україна ХХІ століття - День Соборності – 22 січня 2014.  Світ  сколихнула  звістка, Україна  здригнулася.,  як  під  час  дванадцятибального  землетрусу – на  Майдані вбито  людей…

Їх назвали Небесною сотнею.

 А 20 лютого – це День Героїв Небесної сотні.

 Спомин Героїв Небесної сотні це не привід для виступів і політичних диспутів. Тут не може бути красномовства. Не слова, а дії потрібні Україні і українцям..

 

Відео –вірш «Небесна Сотня» (https://www.youtube.com/watch?v=QuG9W5sM5hA&t=10s) Діти запалюють свічки та передають один одному. Свічки горять протягом всього заходу.

 

Учень 1.

Моя хата не скраю
Тому і вмираю я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені,мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

Хтозна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

 

Учень 2.

Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєшти ними усюУкраїну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата 
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо- 
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

 

Ведучий.18-20 лютого 2014року – новітня  Голгофа  України. Київ. Майдан. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 19 років... І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками...

 

Учень 3.

Мамо, матусю, до тебе вернуся Я у нічній тишині.

Ніч прийде тихо і я підступлюся До тебе у ніжному сні.

Знову згадаєш дитинства колиску Як ти колисала мене.

Ніжно співала задумливу пісню Й гладила волосся моє...

Мамо, матусю, я йду вже до школи Ти проводжаєш мене.

Малому здається, що в світі ніколи Ти не залишиш мене...

Літа пролітають, а ніжність і ласка В любові зростає нове:

Спішу до дівчини в садок вечоровий Кохана на мене вже жде...

Та ворог лукавий удерся у дім мій На мене війною він йде.

Свист кулі у вухах, кров вдарила в скроні-

Вже ніхто не побачить мене...

Мамо, матусю, я знов повернуся До тебе в нічній тишині.

Холодним цілунком до тебе торкнуся За все вже прости ж ти мені...!

 

Ведучий. Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.

 

Вчитель. Патріотизм - це одна із ланок людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям.

 

Учень 4.

Допоки житиму, у вухах стояти буде
Той дзвін церков, що душу рве на клапті, 
І "Отче наш" останній перед штурмом

І плач безсилий дівчини у білому халаті
Назавжди закарбується у генах
І світлий чуб Войтовича Назарка
І образ чистий Гурика Романа
І дівчинки трьохрічної, що лишилась без батька

 

Учень  5.

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
   І рани їхні вже не їм болять..
   Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
   Як крила ангела, злітаючи назад,
   Небесна сотня в вирій полетіла…

 

Пісня «Прошу в неба» І. Федишин на фоні відео (https://www.youtube.com/watch?v=GuZun-J7MtM)

 

Учень 6.

… Ти бачив як Ангели в Небо летіли?

Так-так, саме в Небо, а не навпаки…

Від пострілів влади отак відлітали

До Бога назавжди вкраїнські сини.

 

Їх кров залишилась не там на Майдані,

А на руках всіх провладних катів,

А сльози батьків потечуть ніби ріки

На всі покоління до «сьомих колін».

 

Учень 7.

Сьогодні не в силі і сильні змовчати

Бо кожного серце від болю кричить

Коли на Майдані відспівують СОТНЮ

Що в вічність у славі до Бога летить.

 

Матусі гордяться своїми синами –

Бо душу і тіло зложили своє

За волю народу, що їх не забуде

Бо слава козацького роду живе!

 

Учень 8.

Не плачте бабусі, що внуки завчасно

Піднялись до Бога раніше від вас,

Бо тільки Всевишньому знати дорогу

Й коли і для кого настав уже час.

 

Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ

Отак, з висоти, вберігатимуть нас,

Щоб вже не змогли вороги підступити

А для України настав слушний час.

 

Одна у них ненька - одна Україна,

Пробачте, для неї віддали життя!

А Вам вона нині вклоняється щиро

За їх виховання й безсмертні серця!

 

Учень 9. 

У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви – її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненькаУкраїна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастяУкраїни, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець бувготовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
 

 

Учень 10 .

Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
 

 

Учень 11.
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде"СлаваУкраїні!" над ланами.

 

 

Ведучий. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведучий. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

Ведучий. Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська, а разом з цим і пам'ять нашого односельця Дмитра Сирбу.

 

Метроном та відео «Небесна сотня поїмено» (https://www.youtube.com/watch?v=cbZeSOriM1c)

 

Ведучий. Ми будемо їх пам’ятати … 
Їхній подвиг неоціненний для України. Їхньою кров’ю омита нова держава. Вони вже вплинули на душі і серця і впливатимуть надалі…
Нашим обов’язком є будувати ту державу за яку вони загинули. Нашим обов’язком є пам’ятати їхній подвиг і дякувати Богу за тих сміливих і щирих людей які були серед нас.

 

Учень 12 .

Пролунало в країні мовчання.

Навіть вітер затих на хвилину:

Відбувалось останнє прощання,

Зі словами  «Герої не гинуть».

 

Засвітили свічки в кожнім домі,

І дивилися тихо на небо-

Так летіли у даль невідому

Всі герої, що вмерли за тебе.

 

Я почула, як плаче держава,

Що синів її в землю ховають.

Ви не вмерли! В Вас вічність і слава,

Бо Герої, як ви, не вмирають!

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
27 лютого
Переглядів
172
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку