Виховна година "Нова радість стала"

ДНЗ «Херсонську вище професійне комерційне училище»

 

Виховний захід на тему:

«Нова радість стала»

 

 

Підготувала викладач

української мови та літератури

вищої категорії

Ейсмонтович Оксана Михайлівна

 

Херсон

Звучить колядка

НОВА РАДІСТЬ СТАЛА

Нова радість стала, яка не бувала

Над  вертепом звізда ясна на весь світ засіяла.

Де  Христос родився, з Діви воплотився

Як чоловік пеленами  у Бога повився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком

На колінця припадають, Царя-Бога  вихваляють.

Ой ти, Царю-Царю, Небесний Владарю,

Даруй літа щасливії  цього дому  господарю.

Цьому  господарю і цій  господині,

Щоби мали щастя й долю щорік, щодня, щогодини.

Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

 

Вчитель

Із кованих дубових скринь Прещедрими руками

Господь небес блакитну синь

Прикрашує зірками

 

Зіркам цим серце віч-на-віч Відчинене широко, Щоб дух у сяйві Божих свіч Любові став пророком

 

На Святвечір уся родина збиралась разом. Нікуди не можна їхати чи йти з дому, бо будеш весь рік блукати. Нікому не варто щось позичати чи віддавати, бо це бідність та збитки. Цього дня не ходять в гості, не завітають до чужої хати. Належно підтримувати добрий настрій, забути всі кривди, не до чужої хати. Належно підтримувати добрий настрій, забути всі кривди, не можна сваритися, карати людей.

 

Святвечір наступав з появою на небі першої вечірньої зірки, що сповіщала про велике чудо - народження Сина Божого. Вся сім'я збиралась круг столу. Вечеря починалась з обов'язкового запалення свічки, яку ставили на стіл. Не забували і про померлих, яким ставили окремі миски із стравами (кутею, узваром) на вікнах, розкидували боби по кутах. Починали їжу тільки після молитви, яку читав господар. Святкова вечеря тривала довго - 2-4 годин під час її не виходили з хати, говорили про худобу, про врожай, про померлих та живих родичів.

 

Чимало різдвяних обрядових дій мали давню, язичницьку традицію. Такою дією було добування "нового вогню" у Святвечір. Господиня діставала кремінь кресало, які 12 днів до того лежали під образами. Тричі перехрестившись, ставала обличчям на схід сонця, викреслювала "новий вогонь". Цим вогнем розпалювала в печі 12 полін, що їх припасали 12 днів. На цьому вогнищі готувалось 12 святвечірніх страв.

 

Наступала свята ніч з 6 на 7 січня, коли, за звичаєм, не можна спати, бо "проспиш царство небесне". У всіх хатах всю ніч горять лампадки як символ життя, добробуту, що захищають людей від злих сил. До господи завітають веселі колядники з піснями, жартами та побажаннями здоров'я та щедрого врожаю.

 

2 учень

Різдвяний цикл складається з трьох великих свят - Різдва Христового, Щедрого вечора та Водохрещення. Він починається 6 січня і триває до 19 числа. Про це і хочемо сьогодні вам розповісти.

 

1 учень

 Перше свято – це Різдво Христове (7 січня). Різдво - це свято, яке  описане євангелістами Матвієм та Лукою і є другим після Великодня по значимості у християн. Це свято народження Ісуса Христа. За легендою Йосиф та Марія, нащадки царського Давидового роду, одного разу прийшли до невеликого міста Вифлиєма, розташованого на території Юдей, якою правив жорстокий цар Ірод, і не знайшли місця на нічліг. Смеркало. Подорожні примостилися на ніч в убогій стодолі, у якій тримали овець. Тут Марія і народила сина – Ісуса Христа, якого, спеленавши, поклала в ясла на сіно. Так збулося пророцтво Михея: в цій стодолі почав своє земне життя той, хто став «Дорогою, правдою і життям».

 

2 учень

Коли народився Ісус, то темну ніч враз прорізало яскраве світло. Пастухи злякалися. Тоді з’явився Ангел і, заспокоюючи їх, сказав: «Не бійтеся, бо я віщую велику радість вам, що буде всім людям, бо народився Господь, Спаситель сьогодні. І ось вам ознака: знайдете Дитя, що сповите лежить у яслах». Пастухи пішли до Вифлеєму, розшукали Ісуса і впали перед ним на коліна. А дороговказом для них була зоря.

В українців християнські традиції свята тісно пе­репліталися з давнішими звичаями язичницького поход­ження. Колись у цей час, невдовзі після зимового сонцестояння, наші пращури відзначали народження нового, літнього сонця, поворот від зими до літа. Це на його честь і досі запалюють під Різдво «живий» вогонь гуцули, а вуглини від тієї ватри вважають помічними від усіх хвороб.

 

3 учень.

В українців Різдво супроводжувалося християнськими  традиціями. До Різдва готувалися заздалегідь – ще від дня Спиридона (25 грудня). Уранці 6 січня вдосвіта господар чи господиня розкладали в печі вогонь з 12 полін, що готувалися 12 днів. Всяка інша робота, окрім приготування святої вечері, була неприпустимою. Господар в цей день ходить по сусідах, збирає і віддає все позичене, бо в цю ніч нічого не повинно ночувати поза домом. Слід навести також лад і в душі — помиритися з ворогом, щоб у новому році жилося мирно, відпустити провини, очиститися сповіддю та покаянням.

 

4 учень.

      Вечір напередодні Різдва — «Святвечір» був магічним часом творення іншого, вимріяного буття. Звичайні й буденні предмети, речі набували чарівної сили, а господар ставав домашнім жерцем. Урочисто вносив він до господи сніп - «дідуха», як правило, житній і ставив його на покуті — на врожай і достаток. Сніп був бажаним «гостем родини». Господар, переступаючи поріг дому, звертався до присутніх зі словами:

- Дай Боже здоров’я!

- Помагай, Боже. А що несеш?- відповідає господиня.

- Несу злато, щоб увесь рік жили ми багато! Віншую вас із щастям, здоров’ям, з цим Святим вечором, щоб ви у щасті та здоров’ї провели ці свята і наступних діждали від нині за рік, поки нам Бог визначив вік». «Дідух» із застромленим в нього серпом стояв на покуті аж до Водохрещення, мирно сусіду­ючи з іконами — святинями інших часів, іншої релігії.

 

1 учень

     Слідом за «дідухом» до хати  вносили  в’язку соломи та сіна. Господар розкидав частину сіна по хаті, а іншу в’язку ложив на стіл, прикриваючи скатертиною. Та панувала у Святвечір кутя — головна обрядова страва. Як удасться кутя — буде крута ще й із «верхом» — то буде урожай, а в оселі ща­стя. Поклавши в рукавицю гроші (щоб водились), несе кутю на покуть господиня, а діти під час цієї церемонії завзято мекають, мукають, квокчуть, крякають — щоб уся живність пло­дилася, щоб кур­чата й каченята водилися. І перша ложка куті була для бджіл — кида­ли її до стелі, щоб рої велися. Друга — для самого мо­розу, щоб отак за­добрений, він не чинив збитків, не морозив посівів і городини.

 

 2 учень.

    Святвечір є початком 12-ти денного цик­лу різдвяних свят в українській православній і греко-католицькій церквах.

   У різдвяний вечір люди запалюють у ха­тах свічки та лампадки, ніби утверджуючи цим дух умиротворення, що має панувати весь наступний рік. Велике значення у святвечірній трапезі відводить­ся оформленню обрядового столу. Із заходом сонця стіл застеляють свіжим сіном або соломою. Згідно з християнськими уявленнями цей звичай зв'язаний з тим, що Христос у яслах спочивав на сіні. Поверх сіна накидають усілякого насіння і покривають стіл скатертиною, під яку по кутках кладуть по кілька зубців часнику, що боронить від злої сили та хвороб. Подекуди на стіл під сіно кидали овес, горох і пісок, щоб збіжжя добре родило, горіхи, щоб члени роди­ни «любилися і горішком ділилися», (яблука, щоб був багатий урожай у саду), мак (щоб був у домі до­статок). Також кладуть під скатертину гроші, щоб водилися весь рік.

 

Вчитель

Перед святковою вечерею господар з ки­мось із членів родини бере хліб, свічку й тричі обхо­дить двір, просячи для родини благ, обкурює стайні, комори, обсипає їх диким маком («щоб відьми його визбирували, а не підступали до худоби). Також господар відламував по кусочку хліба і давав кожній худобині в хліву.

 

3 учень

Святвечірня трапеза розпочиналася, коли сходила перша зірка на небі, що сповіщала про народження Ісуса Христа, та із запалення воскової свічки і молитви до Бога. У цей вечір усі чле­ни родини мають бути вдома. Колись казали, що ко­го не буде, той блукатиме цілий рік по світі.

Під час вечері не годилося багато говорити. Хлопцеві та дівчині заборонялося сідати на розі сто­ла, щоб не лишились пари. Не можна було під час ве­чері, взявши ложку до рук, покласти її на стіл, бо тоді б у жнива спина боліла. До закінчення трапези забо­ронялося вставати з-за столу, особливо виходити з хати, щоб не впустити нечисту силу. Кожної страви належить з'їсти бодай трішки аби не було голоду. Проте не годилося страви цілком з'їдати, щоб «ко­мора не запишалась порожньою». Свята вечеря не лише єднала всіх членів родини — живих і мертвих, але вона — свідчення духовної сили та єднання усіх християн.

 

Вчитель

Перед святою вечерею вся родина молилася, а потім ставали на четвереньки і відображали мову тварин, щоб велися в господарстві, і сідали до столу.

 

4 учень.

Святкова вечеря складається із 12 страв і геть усі пісні (піст) . Всі страви мають бути заправлені олією із зажареною цибулею.

Починали трапезу вином. Шматок хліба і дольку часнику по черзі відкушували всі члени родини, щоб сім’я була міцною і захищеною від всякої нечисті. Господиня по черзі ставила на стіл по одній страві. Починалася трапеза  вином, потім батько брав шматок хліба і зубчик часнику, запивали узваром, подавали голубці з тертої картоплі, рибу, гриби, пісний борщ, вареники, картоплю з квашеною капустою, кутю, пироги з капу­стою, грибами, квасолею, горохом, сливами, яблу­ками.  Господар перехрещував всі страви, брав зі столу потроху кожної і ложив у посудину під стіл для палазника - тієї жінки, що першою зайде в хату на Різдво. Закінчувалася свята вечеря кутею та колядкою. Після закінчення трапези всі ложки зв’язували соломою і залишали на всю ніч, щоб родина була міцною.

(Звучить колядка «Темненькая нічка»)

 

Вчитель

Кутю давали курям, «щоб гарно неслися». Її несли на гостинець хрещеним батькам, бабі повитусі, досвітчаній матері. Для предків, що в ці свята прий­дуть у гості із того світу до живих, кутю залишали на столі на ніч. Було повір’я: щоб вийшла цього року дівчина заміж чи хлопець одружився, кидали на голову кутю молодим людям.

 

1 учень.

В Україні здавна побутує звичай: на Різдво носили родичам, хрещеним вечерю. Мати да­-
вала кошик дитині чи зав'язувала у вузлик миску куті, прикриту трьома книшами, калачами, паляницями, хлібинами, пирогами, глечик узвару, смажену рибу, печене сало чи шматок шинки.

«Прислали батько й мати вечерю, а я приніс». В хаті відповідали: «Щоб ти здоровий ріс!» Наїдки з вдячністю приймали, лагодили дітям такий же вузлик, частували пряниками, цукерками, горішками, давали дрібні монети.

Вечерю носять й дорослі: куми до кумів, одружені діти до батьків чи діда, баби.

 

2 учень.

Різдвяна ніч повнилася чудесами: із коло­дязя можна, згідно повір'я, напитися вина, потрібно
було тільки втрапити до нього в цей час; із трьох криниць принесена в роті вода, віщувала дівчатам про заміжжя. Правда цієї ночі як ніколи, гуляє нечиста сила. Це проти неї клали на 4 краї столу зубці часнику, засікав господар сокирою пороги госпо­дарських будівель, примовляючи, при цьому: «Згинь, щезни, нечиста сило!». В цю ніч дівчата ворожили, передбачали майбутніх наречених.

 

Вчитель

Закінчувалось Різдво «вертепом». Звичай цей, що виник під впливом католицьких релігійних містерій, поширений переважно у західних областях України. Вертеп – це театралізоване дійство із 12 молодих людей, що переодягаються і ходять колядувати. Вертеп складається із звіздаря, двох пастухів, трьох царів, ангела, царя Ірода, воїна, смерті, жида і сури – комедійних персонажів.

 

3 учень.

Святкували Різдво серед зими: біліють сніги, тріща­ть морози. А за столами в хатах уже загадують на літо: намагаються раніше сісти вечеряти — щоб раніше жати, не дозволяли пити з відра, щоб не линув дощ серед жнив. І якщо вдавались намагання, то вірили, що задумане неодмінно здійсниться. Різдво... Народилося нове сонце, народився Хрис­тос. Наші предки вірили їм обом, і це давало їм сна­ги на тяжкий щоденний труд. А зараз подивіться невеличке дійство.   

 

Святково прибрана світлиця. На покуті — ікона, за іконою — засушене зілля. Стіл застелений білою ска­тертиною, посередині запалена свічка, святкові стра­ви: кутя, узвар, голубці, вареники з капустою, юшка з грибами...

Батько. Уже засяяла на небі вечірня зоря, отже, Святий вечір почався.

Мати. Ось і діждалися Святої вечері. Це ж, діточки, спільна вечеря усього роду. Сьогодні навіть мертві ро­дичі і безвісти згинувші всі повинні зібратися разом.

Іванко. Мамо, а коли кутю їсти будемо?

Мати. Зачекай, синку. А чи вмилися ви з Галинкою, чи помолилися, перш ніж сісти до столу?

Діти. Так, уже.

Батько. Запам'ятайте, що найперше в цей вечір тре­ба нагодувати худобу. (Підходить до столу і набирає в миску святвечірніх страв по ложці. Виходить із хати).

Галинка. Щоб ти знав, братику, ударити будь-яку тварину сьогодні — великий гріх!

Іванко. Мамо, це правда?

Мати. У цю ніч всяка німина людською мовою роз­мовлятиме з Богом. Бог запитає, як їй ведеться в господаря. Якщо худоба голодна буде, заплаче, то господар такий покараний буде, і цілий рік не вести­меться в нього худоба.

Батько (повертається до хати). А тепер наберу страв і для Мороза. Зачиніть же на засув двері!

Іванко. Мамо, чи час уже до вечері?

Галинка. Цить, не поспішай!

Батько (ввійшовши до хати, підходить до столу і бере в руки свічку й миску з кутею). Ми всі, від усьо­го щирого серця і з Божої волі, кличемо праведні і грішні душі на Святу вечерю, даємо їм усе, що маємо, щоб вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Ми їх стільки закликаємо на цю вечерю, скільки у цій Божій куті є солодких зернин.

Мати забирає з рук господаря миску та свічку і ставить їх на стіл. Сім'я починає вечеряти.

Мати. Так-так, діти, спершу кутю їдять, а тоді го­лубці, вареники, капусту. Ось узвар, запивайте.

Батько. Першу ложку куті підкидаю до стелі, аби отак ягнята стрибали, як оце зерно стрибає від землі до стелі! Другу ложку підкидаю, щоб телята рикали отак, як зерно стрибає! Третю ложку куті підкидаю, аби бджоли роїлися!

Діти починають вечеряти, але тихо сперечаються між собою.

Мати. Що там, діти? Ви ніби забули, що сьогодні гріх сперечатися?

Галинка. Це він, малий, досі не знає, що не мож­на... Не можна і край!

Мати. Що не можна? 

Іванко. Води хочу. Пити схотілось...

Батько. Е-е-е ні, синочку, послухай мене: не го­диться, не скінчивши вечері, з-за столу вставати. Та й витримавши спрагу за Святою вечерею —- не хотіти­меш пити і в жнива.

Мати. Чуєте, в селі колядують... А ти, Іванку, з ким колядувати підеш?

Батько. Благословляю! 

    Іванко. Вечір добрий! Дайте пиріг довгий.

Я вам заколядую, а ви дайте пирога,

Як не дасте пирога, візьму вола за рога,

Виведу на поріг та викручу правий ріг.

 Буду рожком трубити, а воликом правити,

Батіжком поганять, хліб-сіль зароблять.

Будьте здорові, дайте гривні паперові,

Не давайте копійки, бо діряві кишеньки.

Батько. Еге, та ти вже у мене добрий колядник.

Стук у двері.

Відео «ВЕРТЕП»

(Заходять пастухи)

 З добрим вечором, зі Свя­тою вечерею, будьте здорові, благословіть колядувати.

1 пастух

Добрий вечір, господарю, мир у вашу хату!

Ми прийшли вам розказати

Про чудесну новину,

Про небесну дитину.

 

2 пастух

Слава Богу! Мир цій хаті,

Перестаньте сумувати.

Ми іздалеку прийшли

І новину принесли.

Ми вночі при вівцях спали,

І не чули, і не знали,

Що коїться в небесах,

По всіх земних сторонах.

 

3 пастух

Сам не можу вийти з дива,

Що за чудо сталось.

Ніби спів чи голосіння

З неба залунало.

Чую, наче хтось співає,

А на небі зірка сяє.

 

1 пастух

А та зірка в небесах

Всім показує на шлях.

 

2 пастух

Видно, Бог має світ карати

Й знаки посилає.

Ох, як лячно й страшно всюди.

Серце завмирає.

 

3пастух

Правда, браття, щира правда

Гнівлять люди Бога.

І падає віра в правду

Аж бере тривога.

 

1 пастух

Скрізь завзяті ложновірці

Чинять вражу раду.

І наш бідний, вірний нарід

Тягнуть на загладу.         (входить Ангел)

 

Ангел

Не бійтеся, люди чесні,

Я до вас: посол небесний.

Приніс радісну новину,

Що у Вифлеємі Божа Мати народила сина.

Ви усі ідіть в хатину,

Де Ісус лежить на сіні.

Ясним світлом і теплом

Сповнене усе кругом.

Пресвятая Мати-Діва

Свого сина сповиває,

В ясла бідні укладає

І тихесенько співає.

І ви йдіть поклін віддайте

Богу пісню заспівайте. (вбігає жид)

 

Жид

Вай, вай, вай, що я бачу, що я чую

Ще й політику такую,

Щоб зимою мандрувати

Напасті собі шукати.

Чи не ліпше в хаті сісти,

Трохи випити, поїсти,

Чи легенько перейти

В корчму до Мошка зайти.

 

3 пастух

Ох  і ні, проклятий жиде,

Не такі вже дурні люди,

Щоб із Мошком гендель мати

Та про Бога забувати.

Хто на вірну путь рішився,

Той із Мошком розлучився.

 

2 пастух

Мовчи, проклятий жиде,

Ми не йдемо торгуватись,

А Месію прославляти.

Жид

Ах такі ви! Ну, ну, ну,

Зараз з Іродом прийду.

Буде він тут за хвилину

Схопить він оту дитину! (вибігає до сіней, заходить воїн)

 

Воїн

Цар Ірод ідуть,

Хай всі до землі припадуть. ( входить цар Ірод)

Новина, царю, в царстві є –

На твоє ім’я посягнули.

Родився новий цар, і чули,

Що Богом послане Дитя

Вже покорило всі серця.

 

Ірод

Ах, ви тут собі сховались,

Ви кому тут поклонялись?

Третій день я вас шукаю,

Аж тепер в руках вас маю.

Ну, признайтесь перед мною,

 Ви ходили в Вифлеєм?

Чи не я є вам царем?

 

1 пастух

Ти є цар, та тільки земний,

Народився цар таємний,

Що буде понад царями,

Над землею й небесами.

 

 Ірод

Замовчіть, мої прокляті,

Бо скараю вас в цій хаті.

Гей, шукайте мої всі

Чи нема цього дитяти.

 

Воїн

Тут нема дитини тої!

 

Ірод

То ж по всій країні йдіть,

І наказ мій понесіть:

Хлоп’ят маленьких приведіть

І голови їм постинайте.

Хай не здригається ваш меч.

Кожен хлопець до двох літ

Хай загине! Так скажіть.

А інакше нам не жити,

Хто вас буде боронити?

Бо тоді усім нам смерть.

 

Воїн

Царю, до тебе прийшли три царі зі Сходу,

Хочуть бачити тебе.

 

Ірод

Чого їм треба, коли я цар в своєму краї?

Воїн

Не знаю, але чув від них, що ніби цар родився.

 

Ірод

Ну, що ж , поклич сюди, не слід стояти під вікном.

(заходять троє царів, співаючи «Цар предвічний народився»…)

З якого краю і яку звістку принесли?

 

І цар

Там на Востоці звізда ся з’явила,

Звістку про Месію всім нам сповістила.

 

ІІ цар

Із книг пророчого завіту

Ми дізнались, що народився цар світу.

Над нами дивна зірка стала,

Яка нас дуже здивувала.

ІІІ цар

Ми дізнались, що в убогій хатині,

Дитятко, цар неба і землі, спочило на сіні.

З колядою за небесною звіздою

Ми йдемо його вітати і поклін йому віддати.

 

Ірод

Ну ідіть! Та як будете вертати,

То мені теж дайте знати. (царі виходять)

 

Ірод

Відколи вчув я тую новину,

Що цар народився, немаю спочину.

Безчесті й неслави не можу знести.

Знищу зі світу цього Месію,

Що царський трон посісти сміє.

Смерте, де ти? (входить Смерть)

 

Смерть

Тут я ходжу із косою,

Хто питає тут за мною?

 

Ірод

Я, цар Ірод, смерте мила,

Ти мені завжди служила.

І косила ворогів,

Всіх, кого я повелів.

 

Смерть

То кого ж мені скосити?

 

Ірод

Те дитятко, що родилось

В Вифлеємі об’явилось.

 

Смерть

Ні, не буде цього, царю,

І косою я не вдарю.

Це мале дитя в яслині

Має  владу в світі нині.

Мушу я йому служити,

А тебе прийшла я вбити.  (смерть бере Ірода і вони виходять)

 

1 пастух

Браття, браття, світло є,

Гляньте, як у  вікна б’є!

 

2 пастух

Гей, до хати запросімо,

Хай освітить нам цей дім!

 

Ангел

Хай цей дім добром панує,

Хто тут світла потребує.

На біду є спосіб певний,

Розум світлий, ясний, ревний.

Забирайся геть, бідо,

Що всіх мучиш вже давно.

Забирайся й не вертай,

Хай щасливим буде край!

 

3 пастух

Пізній час, пора рушати,

Треба лиш повіншувати!

 

1 пастух

В день Різдва Христового

Ми прийшли в ваш дім,

Щоб добра і злагоди побажати всім.

 

2 пастух

Щоб від нас вам, люди,

Додалось тепла,

Бо в цей день Марія Сина зродила.

 

3 пастух

І зійшла зірниця Божого дитяти!

І про це хотіли усім розказати.

 

1 пастух

Українцям нашим побажати волі,

Щоб скосили дружно бур’яни у полі.

А потім зорали і заволочили

І добротне зерно в землю положили.

 

2 пастух

Хай нашої єдності вороги лякаються,

А ми кажем дружно: «Наш Христос рождається!».

(Співають колядку «Небо і земля нині торжествують»)

1 учень

   Другим  важливим днем у різдвяному циклі було свято Щедрого вечора (інша назва - святого Василя, Маланки або Старий Новий рік (14 січня).

 

2 учень

На відміну від святвечора в цей вечір «проганяли кутю». Коли сім’я вставала із-за столу, хтось із домашніх вибігав надвір і палицею гримав по стіні, вигукуючи:

Геть, кутя, з покуття, а ти, узвар, іди на базар.

 

Вчитель

Після вечері, як і в різдвяний вечір, ходили по хатах щедрувальники. В цей день ходили жид і Сура з троїстими музиками і вітали зі святом, молодь танцювала і гуртом йшли далі, до сусідів.

 

(Заходять щедрувальники і всі співають «Добрий вечір тобі, пане господарю...»)

Добрий вечір, господарю, у вашій оселі                                                                                                       Прийміть наші побажання на свята веселі.                                                                                                                       Тож дозвольте щедрувати.                          

 

Добрий вечір тобі, пане господарю...       

Добрий вечір тобі, пане господарю: радуйся!                                                        Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи та все килимами: радуйся!                            Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці: радуйся!             Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості: радуйся!          

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що перший празник – Рождество Христове: радуйся!                          Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А третій вже празник - Святе Водохреща: радуйся!                                                                                            Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А вже перший празник зішле тобі втіху: радуйся!                                                                                           Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А вже другий празник зішле тобі щастя: радуйся!                                                                                       Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А вже третій празник зішле всім нам долю: радуйся!                                                                                            Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Зішле всім нам долю, Україні волю: радуйся!                                                                                             Ой радуйся, земле, Син Божий народився!                    

 

Сієм, сієм, посіваєм

З Новим роком вас вітаєм!

Сієм зерном ваговитим

Добрим людям, працьовитим.

 

Не з сівалок, а з долоні

По долівці, по ослоні.

Посіваєм в кожній хаті

Будьте радісні й багаті.

 

Сієм густо, перехресно

На добробут людям чесним.

Промовляєм з кожним кроком:

«З Новим роком! З Новим роком!»

 

З Новим роком! Зичим миру,

І здоров’я зичим щиро.

Цьому дому успіхів у всьому,

Щоби хата як на свята

Була гарна ще й багата

Хлібом-сіллю ще й весіллям.

Всьому роду, всій родині

На багато літ від нині.

 

З Новим Роком, браття милі,                                                                                                                                                       В новім щасті, в новій силі                                                                                                                                                         Радісно вітаю Вас.

І бажаю, щоб в здоров'ї,                                                                                                                                                                В мирі з братньою любов’ю,

Відтепер ішов вам час. 

 

І бажаю, щоб трудяще                         

Те життя вам як найкраще                      

Без біди минуло всім.                   

Щоб думками ви міцніли.

Багатіли, не бідніли.                   

Щоб великим був ваш дім.  

 

І бажаю, щоб ми згідно.                  

Сміло, свідомо, свобідно       

Йшли до спільної мети:                      

В своїй хаті жить по-свому,                     

Не коритися нікому,                            

Лад найкращий завести. 

                

Щирій праці Бог поможе!

Дай вам, Боже, все, що гоже,

Хай всім буде щастя й доля,

Радість, втіха і здоров’я.

Щоб у вашій світлій хаті

Ви були завжди багаті.

 

Щоб вам весело жилося,

Щоб все краще вам збулося,

Щоб співалися пісні

В ці щасливі світлі дні.

 

Хай вам цвіт, хай вам плід  на багато літ.

Розцвітайте як морелі, проживіть життя весело.

Над святковими столами, щоб ясні вогні палали.

Зичим вам і вашим дітям щастя та багатоліття.

 

Шановні друзі, уся громадо,

З Новим роком вітаєм радо,

Хай наливається, колоситься

Жито-пшениця, всяка пашниця.

 

Хай виростають нові заводи,

Юні герої, нові рекорди.

Нові будинки в селі та місті,

Хай пошта носить лиш добрі вісті.

Щоб вам не знати біди, напасті,

В достатку жити, в мирі і щасті.

 

 

У новорічну оцю годину

Вітаєм вашу усю родину.

Хай рід ваш славиться в народі,

Хай прибуває у вашім роді.

Щоб як дубочки росли синочки,

Щоб розквітали мов квіти дочки

На добру славу усьому краю.

 

Сійся, родися жито-пшениця і всяка пашниця.

Знизу корениста, згори колосиста,

Щоб на Новий рік більше, ніж торік всього було.

Щоб наше життя ясним сонцем цвіло.

Щоб були здорові, щоб були багаті,

Щоб були щасливі всі у вашій хаті.

З Новим роком, з новим щастям!

 

Старий рік минає

Старий рік минає, новий наступає, (2)

Новий наступає.

Пане господарю, великий господарю, (2)

Великий владарю.

Дайте нам з полиці із медом пшениці (2)

Із медом пшениці.

І ще щось такого до того смачного, (2)

До того смачного.

Новий рік приходить, щастя в дім приносить, (2)

Щастя в дім приносить.

Старий рік минає, новий наступає, (2)

Христос ся рождає!

 

Вчитель

Напередодні свята, 18 січня, коли з’являлася перша зірка, господар дому запалює свічку і обкурює хату ладаном, очищаючи її від злих сил.  Господиня накриває стіл. Подавалися такі ж пісні страви, як і на святвечерю. Таке ж важливе значення надавалося куті та узвару. На стінах усіх приміщень клеїли хрестики.

4 учень

     Третім святковим днем у різдвяному циклі було Водохрещення (19 січня). Ніч перед Водохрещенням була сповнена всяких чудес. За народними повір’ями, в цю ніч худоба розмовляє між собою. Чарівною та цілющою стає і вода в криницях чи річках. Тому старші люди в цю ніч не спали, а як тільки проспівали опівночі півні, бігли набирати води. Хто першим набере води, той, за народними повір’ями, після смерті зразу ж потрапить в рай.

      Після урочистого ранкового богослужіння в церкві на Йордан або Водохрещення всі вирушали на річку чи водоймище. Тут заздалегідь прорубували ополонку,  в якій купалися, очищалися від усіх хвороб, освячували і набирали  воду, яку зберігали цілий рік. Ця вода є цілющою і допомагає при хворобах та  очищає від злих сил.

      Цього дня старші ходили один до одного в гості, а молодь збиралася на забави та співали йорданські колядки.

                                                    Відео «Віншування»

Рано-вранці на Йордані

Дали йому ім'я Йосип,

Рано-вранці на Йордані.

Мати Божа незлюбила,

Од престолу одступила.

Рано-вранці на Йордані

Дали йому ім'я Петро,

Рано-вранці на Йордані.

Мати Божа незлюбила,

Од престолу одступила.

Рано-вранці на Йордані

Дали йому ім'я Ісус,

Рано-вранці на Йордані.

Мати Божа це злюбила,

До престолу приступила,

Рано-вранці на Йордані.

 

Після Водохреща починалось послаблення морозів, оскільки минала половина зими. За три дні після свят жінки починали прясти, ткати, шити, а чоловіки домолочували залишки хліба в клунях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Ковальчук О.В. Українське народознавство. Книга для вчителя. –К.:Освіта.1992
2. Павлюк С.П. Українське народознавство. – Львів. Фенікс, 1994
3. Жигаленко О.О. Куди веде чумацький шлях. – Полтавський літератор.1993
4. Фольклор Львівщини.