Адаптація аутичної дитини в колективі

Про матеріал

Розглядаючи проблеми адаптації аутичної дитини, ми насамперед думаємо про дітей з особливостями розвитку. При цьому ми визнаємо, що аутисти розвиваються інакше, ніж звичайні діти. Аномальність розвитку помічається батьками та лікарями ще до досягнення дитиною 3 річного віку і ці розлади охоплюють три сфери діяльності дитини: порушення соціальної взаємодії, порушення соціального спілкування, порушення уяви та соціальної практики.

Перегляд файлу

Адаптація аутичної дитини

в колективі

Порушення соціальної взаємодії

Відрізняють три типи подібних порушень: 1. Відчуженість. В крайньому вигляді повна байдужість до оточуючих, особливо до однолітків.Багато дітей виявляють симбіотичну прив’язаність до матері або когось з близьких. 2. Пасивність. Така людина може приймати пасивну участь у спілкуванні, але без прояву ініціативи. Частіше усамітнюється та довгий час виконує стереотипні дії. 3. Активність, але дивна. Легко контактують, але виявляють зацікавленість лише особистими темами, не звертаючи увагу на інтереси інших, їх відповіді та запитання.

Порушення соціального спілкування

Складнощі в вербальних та невербальних способах спілкування, а також в їх розумінні. Сюди ж відносяться такі порушення: - Відсутність бажання спілкуватись з іншими. - Ехолалії. - Спілкування тільки в разі виникнення потреби. - Вислови, що не відповідають ситуації. - Постійне промовляння, ігнорування відповідей інших людей.- Порушення мовленнєвого розвитку, насамперед комунікативної функції мовлення.

Порушення уяви та соціальної практики

У дитини обмежені та повторювальні інтереси, поведінка (складання іграшок одна на іншу, вирівнювання предметів у лінію, тощо). Незалежно від того, який саме діагноз буде поставлений дитині, аутичні розлади ґрунтуються на різній варіації можливостей дітей, але асоційованими симптомами виступають: Неуважність. Моторна гіперактивність. Імпульсивність та агресія. Проблеми з управлінням емоціями. Зміни на ЕЕГ і судоми. Пізнавальні проблеми – затримка розумового розвитку. Сенсорні проблеми. Звичайно, що така симптоматика значно погіршує можливість адаптації дитини в навчальному закладі. Коли вперше аутична дитина приходить до навчального або реабілітаційного закладу, саме зміна звичних життєвих стереотипій, порушення пов’язані з соціальною взаємодією, спілкуванням, уявою та практикою унеможливлює швидку та безболісну адаптацію аутистів в нових умовах. Кожна людина з тривогою сприймає такі глобальні зміни в житті, як нова сфера діяльності або навіть зміна міста діяльності. Для аутиста така зміна не тільки посилює загальну тривожність, а стає тривалим и дуже значущим стресом. Велика кількість сторонніх незнайомих людей, нове, ще невивчене приміщення, необхідність слідувати зовсім непритаманним раніше правилам поведінки, неспроможність вплинути на планування діяльності.Перераховані труднощі важко сприймають звичайні діти, що вперше відвідують дошкільний заклад. Для аутичної дитини ці труднощі тільки верхівка айсбергу, а прихованими є страхи, напруження від гіперчутливості до звуків, запахів, світла, відсутність зручних меблів, тощо. Звичайна дитина згодом призвичаїться до нових умов та вимог, а аутист буде накопичувати стрес і ще більш невротизуватися. Це може проявитися в підвищенні гіперактивності, істеричності, ехолалії, поновленні або посиленні стереотипних рухів або маніпуляцій. Зрозуміло, що в існуючих державних освітніх закладах створити сприятливі для аутиста умови майже неможливо. Це і є головною причиною того, що переважна більшість аутичних дітей отримує освітні послуги індивідуально чи вдома. Дитина, яка живе сталими стереотипами, не допускає на особисту територію сторонніх людей. Власну ж квартиру вона сприймає не тільки як особисту територію, а й тісно пов’язує з нею режим дня, діяльність та спілкування з обмеженим колом рідних. Втручання на цю територію сприймається негативно. Дитина починає уникати учителя, ховатися, вигадувати причини для припинення занять

Дітей з порушеннями аутичного спектру направляють в дошкільні заклади для дітей з розумовою відсталістю, затримкою розвитку, іншими тяжкими сукупними дефектами, в кращому випадку - в логопедичні дошкільні заклади. Але поведінкові особливості дуже часто стають наперешкоді успішної адаптації навіть в невеличкий колектив такого закладу. Коли аутична дитина приходить до групи вперше, і якщо до цього вона не мала можливості відвідувати дошкільний заклад, то по-перше кидається в очі її напруженість. Дитина відчуває дискомфорт, що провокує і без того підвищену тривожність.

Перший крок.Необхідно дати можливість аутисту вивчити приміщення, ознайомитись з предметами та іграшками, що її зацікавили. Коли ми бачимо, що дитина заспокоїлась і відчула себе в безпеці, можна сказати, що перший самий маленький крок ми вже зробили. Якщо ваше приміщення обладнано таким чином, що дитина не має асоціацій з стресовими для неї ситуаціями, це відбувається дуже швидко. Допомогти тут може кольорова гама оформлення, приємне світло, а головне, велика кількість іграшок та зручне для гри обладнання. Мама при цьому знаходиться неподалік для того, щоб при першій же необхідності бути поряд з дитиною. На цьому етапі дуже важливо витримати правильні часові рамки – не треба поспішати з втручанням педагога-психолога, але й час, відведений на вивчення приміщення, не повинен бути довший за годину-півтори.

Другим кроком має стати залучення дитини до співпраці з педагогом. Для цього дуже ненав’язливо дорослий починає втручатися в гру аутиста. Дитина зацікавилась маленькими машинками – покажіть, які щеє, почав маніпулювати кубиками – покажіть, що їх можна завантажити в кузов іграшкової вантажівки. Більшість дітей починають розбирати вкладки Монтесорі. Це зручніше робити за столом – і ви вже поряд з аутистом за партою, ще можливий варіант – на килимку. Можна допомагати вкладати елементи, показати, що їх можна прикласти до паперу та обвести олівцем. Так поступово, переходячи від спостереження до допомоги, починається співпраця з дитиною. На цьому етапі дуже важливо не злякати дитину своїм натиском. Треба переконатись, що дитина на емпатичному рівні вас сприйняла і не бачить у вас загрозу. Краще зачекати і не переходити до більш складних форм роботи, якщо дитина активно проти цього. Змінюйте форми роботи, залучайте на допомогу батьків, щоб була підібрана працююча мотивація. Мотивацією до співпраці у аутиста не буває задоволення від спілкування, тому це може бути щось матеріальне (цукерки, улюблений напій, обіцянка дати цікаву гру, яка поки що схована). Небажано, щоб мотивація була відстрочена в часі. У маленьких дітей це зовсім не спрацьовує, а у старших можуть виникнути складнощі після занять.

Третім кроком стане поширення об’єктів співпраці. Тобто дитина залучається до роботи з психологом, педагогом, музичним керівником, логопедом. Якщо немає спротиву, можна вже на цьому етапі спробувати підключити до занять не одну, а 2-3 дитини схожого темпераменту. Можливо, що це будуть діти одного віку, а можливо і більш старші або молодші. Головне, перші дні не залучати разом дітей, які голосно протестують та схильних до страхів, напружених.

Четвертим кроком стає створення сталих правильних стереотипів поведінки. На це слід звернути особливу увагу тому, що вразістворення стереотипів, які будуть заважати працювати в подальшому, відійти від них може бути дуже складно. Особливо слід звернути увагу, на створення правильних стереотипів учбової діяльності. Намагатися з перших днів працювати в умовах, наближених до шкільних. Писати та малювати за партою, правильно оформлювати робочий зошит, дотримуватись більш суворих правил в іграх з предметами, якщо ви вчитесь рахувати, тощо. Закріплення таких створених стереотипів може бути дуже довготривалим, особливо, якщо дитина часто пропускає заняття або в процес роботи втручаються сторонні. Тут сторонніми можуть виступати і батьки дитини. Саме тому, коли дитина вже звикла до приміщення, прийняла умови співпраці, бажано почати уникати присутності батьків на заняттях та, загалом, в приміщенні школи.

П’ятим кроком буде ускладнення завдань, які ми даємо дитині. Для полегшення роботи ми пропонуємо чітко структурувати заняття. Аутисту значно легше, коли ще на початку заняття ви попередите його, що треба буде зробити. Бажано, щоб видів діяльності було декілька, але дитина повинна знати, що її чекає і коли вона може піти. Види діяльності краще.

Шостим кроком може бути поєднання на одному занятті декілька учнів. Головне, щоб діти не були категорично проти один одного. Дуже цікаво, але за темпераментом діти можуть бути зовсім різними. Наприклад, якщо за однією партою опиняються закомплексований, затиснутий артист і до нього приєднується досить гіперактивна дитина, то перший починає швидше працювати, а гіперактивна неуважна дитина починає звертати увагу на спільне завдання і приєднується до роботи. Тут не може і не буває універсальних варіантів. Завжди необхідно звертати увагу на соматичний стан дітей, їх загальний настрій сьогодні, бажання спільно працювати, інакше заняття може бути зірваним.

Сьомий крок – намагаємось поєднати в статичні групи 2-3 дитини. Тобто група починає спільне існування за статичним розкладом . Ці діти повинні витримати не тільки розклад занять, що буде для них спільним, а й завдання будуть однаковими та об’єм їх буде співпадати. Такі групи підібрати складно, тому можуть бути відхилення, але бажано, щоб вони були незначними. Таким чином, ми створюємо для аутичних дітей своєрідний тренажер школи.