Адріан Кащенко "Над Кодацьким порогом" .

Адріан Кащенко. «Над Кодацьким порогом».

Епіграф до уроку: Я вірю, що Україна знову буде великою і сильною... А. Кащенко

Бесіда. Що вам відомо про козаків?Осередком запорожців була Запорозька Січ на Дніпрі, понижче поро­гів, на островах, серед ріки. Там запорожці жили постійно; там збиралися, вчилися воєнної справи і готувалися до воєнних походів. Січ — то була простора площа на Дніпровім острові Хортиці (потім на Базавлуці і Томаківці). Зі всіх боків обливала цей острів глибока вода Дніпра, а ще, крім того, на самім острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й поставлено високий, гострий частокіл (паркан) з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикалися, стояли гармати й козацька сторожа. Не диво, що будь-кому неможливо було дістатися на Січ. І хоча не раз пробували здобувати Січ турки, татари й інші вороги, то це їм не вдавалося. Хто хотів стати козаком, мав наперед служити три роки в старого козака за чуру (слугу й помічника). Чура робив усяку роботу й носив за козаком другу рушницю й потрібні йому клунки. Щойно потім, коли вивчився від того козака орудувати зброєю й набрав вправності в битвах, ставав правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис і стріли.

Козаки вбиралися просто: в грубу сорочку, в кирею (довгий плащ без рукавів). За широким поясом носили пістолі й люльку, через плече носили торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінець причіпляли ще й порошницю з порохом.Їли сушену рибу і печене м’ясо та риб’ячу юшку, бо риби в ріках та всякого звіра та птаства в степу було дуже багато. Пекли сухарі з пше­ничної муки. Січове військо ділилося на полки по 500 осіб. Полк мав п’ять сотень по сто людей; сотня мала десять десяток (курінів) по десять людей. Пол­ками командували полковники, сотнями сотники, а десятками десятники, так звані курінні отамани. Цілою Січчю командував кошовий, що його звали «батьком-кошовим». Його вибирали на спільній раді, на майдані серед Січі. Козаки воювали двома способами. Звичайно нападали на ворога кіннотою, а піхота наступала з боків. Ніхто не піддавався, всі билися до останку, кажучи: «Або перемога, або смерть!»Отак жило те славне козацьке запорізьке військо, що від 1500-го майже до 1800-го року, близько 300 літ, обороняло Україну від усякої напасті. Відвага й хоробрість козаків були відомі в цілій Європі. Козацтво

Отже, запишіть тему уроку: «Позакласне читання № 2. Андріан Кащенко. «Над Кодацьким порогом»Сьогодні на уроці ми стисло опрацюємо відомості про життєвий і творчий шлях письменника; з’ясуємо ідей­но-художній зміст повісті, охарактеризувати її героїв; будемо розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережли­вість, логічне мислення, вміння працювати в групі, узагальнювати, порівнюва­ти, співставляти; будемо виховувати почуття пошани, поваги до історичних героїв краю, на їх прикладі прище­плювати школярам любов до Батьківщини, народу.

АДРІАН ФЕОФАНОВИЧ КАЩЕНКО(01.10.1858-16.03.1921)Адріан Феофанович Кащенко народився (19 вересня (1 жовтня) 1858 р. на хуторі Веселий Олександрівського повіту Катеринославської губернії (нині с. Веселе Запорізького району і області). Його біографія практично не вивчена. Єдина підставова стаття для неї – це спогади його старшого брата, вченого-зоолога Миколи Кащенка. Біографічні відомості з цих спогадів переписуються з однієї статті до іншої, не маючи ніяких додаткових підтверджень або документальних даних. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім'я Кащенків була великою — п'ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули грунтовну освіту та добре виховання. Провчившись всього три роки в гімназії, А. Кащенко вступив до юнкерського училища. Але, на відміну од найстаршого брата, який дослужився до генерала, Адріан не зробив військової кар'єри. Адріан одержав офіцерський чин і служив у війську. Прослуживши кілька років офіцером, він, як свідчить брат Микола, вступив на дрібну службу в управління залізниці (був контролером у поїздах). Під кінець служби він отримав чин дійсного статського радника (який прирівнювався до генерал-майора).

Одного разу Кащенко хотів поселитися в Києві, ближче до українського національно-культурного життя, до брата, та з цього нічого не вийшло. Він продав власну хату, щоб купити собі оселю на одній із київських круч. Гроші поклав у банк, який збанкрутував на другий же день, і всі його заощадження пропали. Довелось далі тягнути лямку контролера. Начальство його перекидало з місця на місце: спочатку — в Перм, згодом — у Петербург, де він став помічником головного контролера залізниці, далі в Туапсе — головним контролером залізниці, що будувалася, і, нарешті, знову до Катеринослава. Оселившись у Катеринославі, одружився, купив маленький будиночок на вулиці Польовій, з невеликої платні допомагав навіть старим батькам, а коли в 1888 році померла мати, він узяв на своє утримання батька і доглядав його до смерті. Не пощастило А. Кащенку і в сімейному житті. Дружина, свавільна, сварлива особа, часто кидала його і врешті покинула остаточно, але з умовою, що він утримуватиме її довіку. Востаннє А. Кащенко приїхав до Києва восени 1917 року. Після перенесеного інсульту письменник хотів одержати сяку-таку пенсію від нової влади, біля керма якої стояли його кумири М. Грушевський та В. Винниченко. Пенсії він не одержав. Повернувшись до Катеринослава, працював далі з поновленим завзяттям.

Протягом 1917—1919 років Кащенко опублікував найбільше своїх творів. Так сталось не тому, що тоді він їх найбільше написав. У попередні роки А. Кащенко теж писав, не покладаючи рук. Тільки не все з написаного потрапляло до друку. Ряд творів навіть після революції 1905—1907 років не могли бути видрукувані з цензурних міркувань. Одразу після Лютневої революції 1917 року, коли зникли перепони на шляху друкованого слова, А. Кащенко організовує «Українське видавництво А. Кащенка у Катеринославі». Він був не тільки організатором, але й головним працівником цього видавництва. Значну частину продукції видавництва становили історичні повісті самого Кащенка.  А. Кащенко не щадив себе в роботі, і хвороба знову звалила його. Останні півтора року він був прикутий до ліжка. Помер А. Кащенко 16 березня 1921 року. Помер Адріан Кащенко у Катеринославі й був похований на престижному Севастопольському цвинтарі (назва його походить від поховань воїнів Кримської війни 1854–1855 рр., які померли у Катеринославі). «Вдячні» нащадки зруйнували цвинтар і перетворили його на Севастопольський парк. Могила А. Кащенка була при цьому знищена.

Адріан Кащенко, таким чином, не встиг написати нічого про більшовиків; більшовики, зі свого боку, не знайшли часу і натхнення розстріляти «колишнього царського генерала». Вони спохопилися тільки в 1932 році, оголосивши Кащенка «українським націоналістом». Всі його твори були вилучені, а його ім’я піддане повній забороні. Певне піднесення інтересу до його творчості в 1991–1992 роках звелося до перевидання трьох збірників його історичних повістей і змінилося звичною для України байдужістю.

Паспорт твору «Над Кодацьким порогом»Тема: зображення боротьби запорожців під керівництвом І. Сулими проти турецьких, польських загарбників рідної України.Ідея: уславлення мужності, сміливості, винахідливості, Засудження заздрості (Конецпольський, старшина реєстрових козаків). Основна думка:«...розбрат між українцями й зрада минуться і між ними запанує єднання». Жанр: історична, соціально-психологічна повість. Повість — епічний твір середнього розміру, в якому змальовано життя одного чи кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями часу; займає про­міжне місце між оповіданням і романом.

Обговорення назви твору. Ко́дацький порі́г — перший із дніпровських порогів, знаходився на відстані 17 верст нижче Дніпропетровська (до 1926 — Катеринослав або Екатеринославъ), між сіл Старі Кодаки (на правому березі), тоді — Кайдак, Кодак) та Чаплі (Дніпропетровськ) (на лівому). Загальна довжина порогу — 186 сажнів (приблизно 400 метрів), за довжиною вважався середнім порогом, мав чотири лави. На правому березі Дніпра біля порогу була розташована Кодацька фортеця. Ко́дацька фортеця, або Кодак (сучасне Кайдаки; пол. Kudak, Кудак від тюркського «кой» — селище та «даг» — гора, тобто «поселення на горі») — колишня фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу, що була розташована 10 км нижче сучасного Дніпропетровська, на території села Старі Кодаки

Сюжет. У 1635 році на Січі запорізьким кошовим отаманом був Іван Сулима, який продовжив справу Сагайдачного. За сприяння поляків (Конецпольський) була збудована Кодацька фортеця, щоб «одрізнити Запорожжя од України і перешкоджати поневоленому українському людові тікали од панів на Січ». І. Сулима хоче зруйнувати Кодак, для цього він вирушає у походи, щоб мати золото для озброєння козацтва. Під час подорожі козаки під керівництвом отамана визволяють бранців, озброюють їх. Козаки руйнують Кодак. Конецпольський намагається помститися І. Сулимі. За допомогою зради козацької старшини український гетьман представ перед судом у Варшаві. Вирок — страта. Б. Хмельницький продовжив справу І. Сулими. Сум Кодака з приводу розбрату поміж дітьми України. 

Обговорення змісту твору за питаннями: • Завдяки чому І. Сулима «за своїх молодих літ придбав собі великого войовничого хисту й завзяття»? («... Козакував саме під час славних походів гетьмана Сагайдачного. З Сагайдачним Сулима і Кафу турецьку в Криму здобував, і Трапезонт за Чорним морем аж двічі руйнував, і околиці Царгорода огнем випалював, а нарешті під Хотином, рятуючи Польщу, бився з турками у великому бойовищі; скільки ж менших походів та сутичок з ворогами відбув він, так того й не підлічити») • Якою була «вдячність» поляків українцям? («... Вони полякалися козацької сили та й почали після того всякі утиски козакам чинити, а перш за все завели реєстр на шість тисяч душ, а хто не вскочив у той реєстр, за тим вони не визнавали ніяких прав ні на грунти та іншу власність, ні навіть на вільне життя і намагалися всіх козаків «винищиків», себто виписаних з реєстру, повернути у панських хлопів») 

• Для чого була збудована фортеця над Кодацьким порогом? («... Маючи на думці одрізнити Запорожжя од України і перешкоджати поневоленому українському людові тікати од панів на Січ, а запорожцям виходити з Січі на Україну та нагадувати нещасним братам про те, що на світі існує воля») • Що зумовило І. Сулиму вирушити у похід до Азова? («Запорозький кошовий знав, що як зруйнувати Кодак, то доведеться воювати з Польщею, бо вона того не подарувала б, а щоб воювати з такою силою, якою була під ті часи Польща, треба було мати велике й добре озброєне військо; щоб здобути ж зброю й коней та прохарчити військо, треба було грошей. От і надумав Сулима, перш ніж воювати з Польщею, йти морем на пишний у ті часи турецький город Азов та здобути у ньому срібла й золота і всяких скарбів»). Як це рішення І. Сулими сприйняло козацтво? («А чого нам справді нидіти у Січі та товариський хліб дурно переводити. Веди нас, батьку... Чи не поможе нам Милосердний хоч небагато бідних невільників до рідної України та до дрібних діточок повернути!») • Виразно прочитайте про підготовку козаків до походу. («Застукотіли у Великому Лузі сокири, і запорожці почали лагодити та конопатити великі чайки. Увесь берег Дніпра біля Січі скидався тепер на мурашник, а од вареного дьогтю та конопатки понад усією річкою слався пахучий сивий дим. Минуло тільки два тижні, а вже були готові до походу у море півсотні добрих чайок») 

• Яким у творі зображений отаман І. Сулима перед походом до Азова? («Велична й могутня була постать запорозького ватажка. Засмагле вітрами обличчя з великими блискучими очима і пишними над ними бровами одбивало завзяттям, довгі вуси й трохи посивілий оселедець скрашали те обличчя ознаками досвіду й спокою, а срібна булава, що блищала у його дужій руці, нагадувала всім про велику владу запорозького кошового отамана») • Для чого перед тим, як вирушити у похід, І. Сулима і козаки перекрещувалися на схід сонця? • Як у творі описана краса українського пейзажу? («Весь день пливли козаки поміж зеленими плавнями, втішаючись веселою красою рідної річки. Обабіч козаків, берегами, верби та явори купали в Дніпрі свої гнучкі та зелені віти; протоками коливалися од вітру та шелестіли очерета; по озерах табуни лебедів ячали та дикі гуси герготали; у гущавині плавні співоче птаство піснями заходилося, горлиці буркотіли та зозулі віщували; незграбні ж білі баби усі коси Дніпрові обсіли, жовтий пісок своїм білим пір’ям, мов снігом, припорошили... Дивляться запорожці на свій рідний Великий Луг — не надивляться, слухають — не наслухуються...»)

• Яким чином козаки одурили турків в Алан-городі? • Чому під час походу всі чайки «горнулись до отаманської, мов діти до матері? • Яких страждань зазнали козаки, перебуваючи в полоні у турок? («... Поміж невільниками турки походжають і б’ють нещасних терниною та червоною таволгою. Стогнуть невільники з тяжкої муки і тужать, згадуючи свою рідну Україну... Не бути їм уже на волі і не бачити ні рідних осель своїх, ні жінок любих, не діточок дрібненьких») Як вони сприйняли своє визволення? Що про це зазначено у творі? («А невільники, почувши пальбу й відомий гомін січі, вже догадалися, що сталося те, про що вони тільки вві сні мріяли, що прийшла до них бажана воля... Прокинулися тоді їхні замордовані душі і почали вони бити й рвати на собі кайдани») • Якого наказу було надано І. Сулимою козакам перед атакою на Азов? («Ну, діти, поділяйтеся тепер на три війська. Першому війську з Бурляєм турецькі галери топити, з другим сам піду бусурманів рубати та у замок всіх яничарів заганяти, третьому з Хвилоном невільників по льохах шукати та на світ Божий випускати») • Як І. Сулима з козацтвом захопив місто Азов? • Для чого, на думку І. Сулими, необхідно було захопити Очаків? («Як будемо ми, пани брати, на дунайські городи бити, так турецькі галери з-під Очакова ззаду на нас набіжать; ліпше ж ми вчинимо, як зараз їх попалимо, бо тоді безпечно з Дунаю до Дніпра повернемося!») 

• Як польські пани відсвяткували вибудування Кодацької фортеці? • Якою ж була ця фортеця? («... Глибокі, як провалля, були круг Кодака рівчаки; мов добрі скирти, були за рівчаками вали, а по тих валах ще була висока, дубова засіка з вікнами й дірками задля гармат та рушниць. Брама у Кодаку була тільки одна, і та дуже міцна, залізом кована, а обабіч брами стояли дві башти, збиті з міцних дубових кряжів. Зі сходу й з півдня фортеця захищалася кручами Дніпра, з півночі — глибоким байраком, з заходу ж був рівний степ, що на ньому можна було далеко бачити ворогів, і з цього боку фортеця мала найглибші рівчаки, найвищі вали і найбільше по стінах гармат») • Які незадоволення висловлювали козаки на кошовій раді стосовно їх утисків з боку поляків? («Неправда панує на Україні! Реєстри всіх козаків все зменшують, та й тих пани за гайдуків собі мають і примушують допомагати їм наших братів у ярмо запрягати. Нас, запорожців, не визнають за козаків, і, як тільки хто піде з Січі на Україну, зараз того пани собі в підданці беруть. Церкви православні на уніатські повертають і до унії людей наших утисками примушують. Та ще мало полякам і тієї неправди, так намислили вони винищити нас, запорозьких козаків, і для того збудували на нашій одвічній землі над Кодацьким порогом, велике замчище, і як тільки Дніпром пливуть до нас з України люди, вони перепиняють їх біля порога й калічать, а чайки прямо потоплять човни з людьми, стріляючи з гармат. Чи не час нам, пани брати, нагадати полякам, що козаки вміють не тільки обороняти їх, але й за честь і права свої стати?») 

• Що сталося з Кодаком після перемоги І. Сулими над поляками? («Козаки щиро виконали наказ гетьмана і не лишили у Кодаку жодного будинку й жодного крата з засіки. Зійшло сонце й освітило руїни Кодака та купи трупу, тільки й лишилися од нього вали та рівчаки, такі великі, що їх навіть не знищити століття») • Чому Конецпольський вирішив помститися І. Сулимі? («Зруйнування Кодака було йому особисто образою, бо збудування його було ділом його рук, і він завзявся, щоб звести зі світу запеклого козацького гетьмана») • До яких хитрощів удався Конецпольський, щоб заволодіти І. Сулимою? («Знаючи, що реєстрові козаки сподівалися собі під час шведського походу, він зібрав до себе старших з реєстрових козаків, почав їх улещувати, вихваляв за вірність королю і нахвалявся, що неодмінно дійде до короля і добуде реєстровим козакам більші права і навіть побільшення козацького реєстру, аби тільки вони зрадою взяли Сулиму і привели до нього») • Про що свідчать останні слова І. Сулими перед стратою: «Прощайте, панове та сподівайтеся лиха, бо моя кров вам дурно не минеться!»? • Як козаки сприйняли смерть улюбленого ватажка? Про що це свідчить? • Хто продовжив справу І. Сулими? • Поясніть, що мав на увазі А. Кащенко, зазначаючи: «... Поріг Кодацький... досі тужить за дітьми волі та співає про минуле». • Чому говорять, що без минулого немає майбутнього? • Чим вас вразив цей твір? Над чим примусив задуматися? 

Проблематика творупроблема розбрату між козацькою старшиною і низовим козацтвом;проблема вірності та зради;проблема патріотизму;проблема дотримання козацьких звичаїв і традицій; проблема героїзму козаків у боротьбі з ворогами.

Оцінювання. Оцініть себе по кожному з визначених напрямів від 0 до 2 балів.1. Ви брали активну участь у роботі на уроці2. Ви вносили вдалі пропозиції, які врахував клас3. Ви надавали підтримку однокласникам або заохочували їх до роботи4. Ви висунули цілком нову ідею, що сподобалась іншим5. Ви вдало узагальнювали думки інших, просували роботу вперед6. Ви давали повні відповіді на поставлені запитання

Домашнє завдання. Написати твір-роздум “На які роздуми навів мене твір А. Кащенка “Над Кодацьким порогом”.