«Афганістан це рана, що не перестає боліти»

Про матеріал
15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на територіях інших держав, віддаємо шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок у різний час, у різних державах. Особливо болісною раною був і залишається Афганістан. Війна в тій далекій країні принесла горе не в одну родину. У 2019 році виповнюється 30 років з того часу як останній підрозділ 40-ої армії обмеженого контингенту радянських військ був виведений з Афганістану. Метою заходу є: ознайомлення учнів з трагічною сторінкою історії країни, передумовами афганської війни; через поезію О. Стовби, пісні, спогади учасників бойових дій, кінохроніки подій розповісти пропередісторію та причини подій через які наші співвітчизників виконували інтернаціональний обов'язок в Афганістані, віддати данину пам’яті полеглим воїнам-інтернаціоналістам; виховувати в учнів почуття патріотизму.
Перегляд файлу

               «Афганістан це рана, що не перестає боліти»

 (До Дня вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав)

Мета: ознайомити учнів з трагічною сторінкою історії, з передумовами афганської війни; через поезію О. Стовби, пісні, спогади учасників бойових дій донести до сучасних юнаків та дівчат, що війна — це безумство, невиправдана жорстокість; розповісти про співвітчизників, що служили в Афганістані, віддати данину пам’яті полеглим воїнам-інтернаціоналістам; виховувати в учнів почуття патріотизму, поваги та шани до воїнів-афганців, доброту, уміння співпереживати.

Обладнання:  відео,  ноутбук, проектор, збірники віршів О. Стовби, підбірка художньої літератури, презентація, відеохроніки, записи пісень, гітара

 

                                              Хід заходу

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І. Вступна розповідь вчителя.

              Доброго ранку, діти, вчителі та гості! 15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на територіях інших держав, віддаємо шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок у різний час, у різних державах. Особливо болісною раною був і залишається Афганістан. Війна в тій далекій країні принесла горе не в одну родину.

 Ведучий : Сьогодні ми з вами зібрались для того, щоб згадати події 30-річної давнини.

Ведучий: У жодному календарі день 15 лютого нічим не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилася нарешті афганська війна.

Ведучий  15 лютого 2019року , виповнюється 30 років відтоді, як останній підрозділ

40-ої  армії обмеженого контингенту радянських військ був виведений з Афганістану.

 

                     (  1. відео  до річниці виведення військ з Афганістану )

 

Ведучий .   Афганістан… Уже 30 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.  На  війну до Афганістану було відправлено  187 воїнів-інтернаціоналістів із нашого Петропавлівського району. 24 із них були жителями нашого селища. Один із 24 загинув в Афганістані – це уроженець Петропавлівки - Сахно Олексій Іванович. Він посмертно був нагороджений орденом Червоної зірки.

                           звучить фрагмент  пісні «Вспомним товарищ»

 Ведучий: Сьогодні у нашому залі присутні воїнів афганців, засновники районного музею афганської слави. Вітайте :  Курило Олександр Іванович, Лисенко Віктор Григорович,                          

Ведучий  Будь-яка війна несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець.

 

              Здравствуй, мама, 
Между нами расстояний мгла, 
Сотни непройденных километров… 
Тропка связи нашей пролегла 
Строчкою заполненной конверта. 
Мама, как идут твои дела? 
Извини, что долго не писал. 
Паутинка дней на жизнь легла – 
От нее немного я устал.

Олександр Стовба – символ жертовного поколінняВчитель: Мої студентські роки співпали з останніми роками афганської війни. І, гортаючи свій блокнот тих років,  знайшла вірші підписані Олександр Стовба.  (Аіст) .  Згадалась пісня на його слова…

                           (вчитель виконує пісню «Опять тривога…» під супровід гітари)

Ведуча: АІСТ – так підписував свої вірші 22-річній поет Олександр Іванович Стовба – символ втраченого покоління, яке не повернулося з «неоголошеної війни». його поезія –це  сповідь цілого покоління воїнів, для яких найсвятішим в житті були Батьківщина, людина, мати, обов’язок, краса, кохання.

Ведуча: Олександр Іванович Стовба народився 9 липня 1957 р. у Дніпропетровську

              ( Дніпрі ) в робітничій сім’ї, яка згодом переїхала до Дніпродзержинська ( зараз Кам’янського ) . Там Сашко закінчив середню школу № 20, працював пожежником, з другої спроби в 1975 році вступив до Київського вищого загальновійськового училища, служив командиром мотострілкового взводу 66-ї окремої мотострілкової бригади, лейтенант, учасник бойових дій в Афганістані. Загинув у 22 роки 29 березня 1980 року при виконанні військового обов’язку.

 

Ведуча: Олександр Стовба нагороджений Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу в 1990 році (посмертно), член Спілки письменників СРСР (1984), відзначений премією ім. Ленінського комсомолу (1987), лауреат Всесоюзного конкурсу ім. М. Островського «За кращий твір» за збірку віршів «За тебя – в атаку». На сьогоднішній зустрічі ви почуєте його вірші.

 

                        ( відео «передісторія Афганської війни » історична довідка  )

 

Ведуча: Це був час «холодної війни», час жорстокого протистояння СРСР і США. Тоді ні в кого не було сумніву щодо правильності ухваленого рішення. І радянські війська, вірні військовій присязі, вирушили на чужу землю виконувати інтернаціональний обов’язок.

 

              Метеорит живет мгновенье, 
Сгорая в дымной синеве. 
Его отвесное паденье 
Сквозь смерть направлено к земле. 

И я готов, летя сквозь годы, 
Метеоритом в синей мгле 
Сгореть, сжигая все невзгоды, 
Во имя жизни на земле

 

                                      ( відео  про причини вводу військ в Афганістан)

Ведуча: Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому 18-20, 30 років. І лише біль, плач, стогін і розпачливі крики матерів є безсилим протестом проти всіх, які є на світі, воєн.

Ведуча: У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємо підтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

              Если умолкнет певец, 
Песню подхватят друзья, 
Пламя горячих сердец 
Смертью убить нельзя!….
Требуй и ты от себя 
Правду о жизни, певец. 
Слово не знает преград, 
Слову дороги вольны, 
Слово – звенящий набат, 
Словом люди сильны. 

 Ведучий   По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган -  страшна пам’ять, страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні нашими політиками і ніколи не повторюватися.

 

              Зорі світло землянам несуть,
воно холодне, зорі ж – гарячі.
В кожного є – й саме в цьому суть –
зірка своя – і жива, ще й зряча.

              Впала зоря – обірвалось життя.
Скільки ж то доль в зорепаді  розтало!
Народження й смерть, і нема вороття:
колесо Сонця, за ніччю світанок…

              Зоре моя! Недосяжна й далека,
тремтять під тобою сторіччя круті.
Мій ангел-хранитель
чи добрий лелека
мрію підхопить на крила в путі…

Ведучий    15 лютого - особливий день для афганців. Цього дня закінчилась нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають цю подію. Вони пройшли пекло цієї війни і не поповнили списки загиблих. Вони і є тією пам’яттю, що пише історію. Щороку в ці дні у скверах і парках біля пам`ятників воїнам-афганцям збираються бойові побратими, згадують обпалені війною молоді роки. Попри кров, смерть і страждання, вони по доброму пам`ятають свій Афган.

 

Слово надається Лисенку В.Г.

                          Хвилина мовчання за загиблими воїнами.

 

Ведучий Афганську війну можна називати по різному, але її не можна забути, як і інші війни. А тому цього дня та й завжди потрібно згадувати добрим словом учасників бойових дій, які воювали в Алжирі, Анголі, Бангладеш, Угорщині, В’єтнамі, Єгипті, Іспанії, Ємені, Камбоджі, Китаї, Кубі, Лаосі, Мозамбіку, Монголії, Сомалі, Фінляндії, Чехословаччині, Югославії, Ефіопії.

 

Ведучий Десятиліттями про ці події заборонялося говорити, їх замовчували. Ці сторінки історії до недавнього часу залишалися таємницею за сімома печатками, хоча учасниками цих воєн були сотні наших побратимів.

Ведучий Зараз наша батьківщина переживає нелегку годину. І в мирний час гинуть люди. Ми надіємося на те, що скоро на нашу землю прийде мир і солдати не будуть помирати в цій неоголошеній війні

Вчитель. Нашим гостям і всім присутнім в залі бажаємо здоров'я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди у великому домі, який називається - Україна!

                     Слава вам, воїни-афганці!

                    Низький уклін від усіх земляків.

                     Хай віра і надія на краще ніколи не покидають Вас.

 

                   ( пісня «Мы уходим»)

 

docx
Додано
18 березня 2019
Переглядів
477
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку