Аграрна реформа Петра Столипіна та її вплив на Україну

Аграрна реформа Петра Столипіна та її вплив на Україну

1. Передумови та зміст аграрної реформи. 00 Революційні події 1905–1907 років підштовхнули російський уряд до чергової аграрної реформи. Оскільки її ініціатором та організатором був голова Ради Міністрів Петро Столипін, її називають Столипінською. Прихильник монархії та російської національної ідеї, він запропонував не тільки заходи для впокорення революційного руху, але й низку реформ, найбільш повно з яких був реалізований саме аграрний проєкт. Розпочали реформу указом від 9 листопада 1906 року і завершили законами 14 червня 1910 року та 29 травня 1911 року. Реформуючи сільське господарство, уряд прагнув вирішити декілька завдань: утворити прошарок заможних селян як опору влади на селі, розв’язати проблему аграрного перенаселення та підвищити ефективність сільського господарства, котре і надалі залишалося провідним сектором економіки країни. Головною перешкодою у розвитку сільського господарства Петро Столипін вважав селянську общину, яка фактично здійснювала контроль над жителями села.

Вона надавала кожному селянинові право вийти з общини і закріпити у власність за собою землю, отже, руйнувала селянську общину. Селянин міг отримати з общинних угідь відруб – цільну ділянку землі, що переходила з колективної (общинної) у приватну власність, та утворити хутір – відокремлене сільське поселення із господарством і приналежною до нього землею. Власникам землі дозволили її вільно продавати та купувати. Натомість ліси, сіножаті тощо залишались у спільному користуванні. Реформа скасовувала викупні платежі. Уряд заохочував переселення селян на малообжиті землі. Проведенню реформи мав сприяти утворений Селянський поземельний банк.

Імперське законодавство. Столипінська аграрна реформа 1906–1911 років. Селяни отримали право: - вільного виходу з общини; - одержали у приватну власність частинну общинних земель (які саме землі слід виділити, вирішували члени общини більшістю голосів); - після виходу з общини спільно з членами общини користуватися сіножаттями, лісовими та іншими угіддями; - після виходу з общини володіти цільним масивом землі, живучі в селі, або заснувати хутір за селом на своїй землі; - за бажанням отримати земельні ділянки в малообжитих територіях імперії (Сибір, Далекий Схід, Середня Азія).1.

1. 2. Особливості впровадження аграрної реформи в українських землях. Ініційована Петром Столипіним аграрна реформа мала певні особливості в Україні, зумовлені історичними традиціями господарювання, менталітетом українського селянства, зокрема більшим індивідуалізмом і особливим ставлення до землі, і соціально-політичними обставинами. Щонайперше, в Наддніпрянській Україні переважало не общинне, подвірне, індивідуальне господарювання, а на Правобережжі общинного землеволодіння майже не було. Здійснення земельної реформи в українських селах покладалося на губернські та повітові землевпорядкувальні комісії. В ході проведення реформи практично вся селянська земля Полтавщині та Правобережній Україні була приватизована. У Чернігівській, Харківській, Катеринославській, Херсонській, Таврійській губерніях переважало приватне землеволодіння.

З метою зменшення соціальної напруги на селі заохочувалося переселення. До малозаселених регіонів імперії. Основні потоки переселенців йшли із Полтавської та Чернігівської губерній, де приватизація землі відбувалася інтенсивніше. Це прискорювало поділ селян на заможних, середняків і бідняків. Влада оплачувала дорогу, видавала позику на облаштування. Однак не всі змогли завести на новому місці господарство: частина переселенців почала наймитувати у місцевих багатіїв, частина повернулася назад.

3. Результати Столипінської аграрної реформи. В Україні реформа мала певний успіхзбільшилася чисельність заможних господарств фермерського типу, які використовували передову агрокультуру, застосовували машини і добрива;серед селян поширювалися передові агротехнічні знання;зросли посівні площі, валовий збір зернових і товарність сільського господарства, а відтак – експорт сільськогосподарської продукції;частка України в загальноімперському експорті зерна перевищувала 40% і становила 250—300 пудів щорічно. Найбільший врожай зернових зібрали у 1913 році.

Проте реформа не розв’язала всіх проблем на селі.збереглося велике поміщицьке землеволодіння, хоча його перерозподіл уряд заохочував шляхом купівлі-продажу за посередництвом Селянського банку;у поміщиків скуповували землю й продавали її селянам, надаючи останнім позику терміном на 55 років;владі не вдалося зменшити соціальну напругу на селі;посилення майнового розшарування: поряд із зрослою чисельністю заможних селян, прискорилося розорення малоземельних;

1906 рік. Початок аграрної реформи Петра Столипіна9 листопада 1906 рік. Розпочали реформу указом1911 рік. Завершення аграрної реформи