АКТИВІЗАЦІЯ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

       Ні для кого не секрет, що найчастіше вчитель, користуючись традиційною структурою уроку, працює шаблонно. Кожен етап навчального процесу передбачуваний. Тему й мету найчастіше оголошує сам вчитель, та й, зрештою, вказує, що учні повинні засвоїти. Це виглядає як нав’язування й викликає протидію, опір. Іноді педагог не акцентує увагу на тому, що цей матеріал має практичне значення в житті, тоді учні й не намагаються щось зрозуміти. Пояснення нового матеріалу традиційно для всіх одне, стандартне, хоч психологи довели, що лівопівкульні і правопівкульні діти сприймають інформацію по-різному. І вчителю необхідно це враховувати. Підручники найчастіше грішать однотипними вправами, не враховують часто принцип: “Обираю те, що мені під силу”. Такий підхід відбиває бажання вчитися в першу чергу в дітей з невеликими навчальними можливостями і переводить їх у розряд порушників дисципліни, адже тепер їх принцип: ”Все одно в мене нічого не вийде”.  Часто суть вправи зводиться до непотрібного переписування тексту, від якого результативність низька, а втомлюваність велика. Вчителеві слід використовувати інтенсивні, насичені вправи.

   Однотипність викликає апатію, втому. Часто сам вчитель відводить собі активну роль на уроці, перетворивши учнів у пасивних слухачів. Психологи застерігають: діти в такому випадку запам’ятовують лише 20% інформації. Коли ж вони включені в активну діяльність, то запам’ятовують 90% інформації. Отже, тільки за умови активної розумової діяльності учнів на уроці можна досягти найкращих результатів. Що ж таке активізація розумової діяльності?  Це поштовх до активності, який підсилює діяльність. На педагогічному рівні активізація – це створення таких умов, за яких усі учні виявляють високу розумову активність і за рахунок цього досягається найбільша результативність навчання. Як зробити, щоб кожен урок був цікавим, активізував розумову діяльність учнів, а отже, мав найбільшу результативність? Не варто, звісно, впадати в крайнощі і перетворювати педагогу свою діяльність у шоу. Важливо, щоб кожен учень був співавтором уроку, активним його учасником. Які форми і методи роботи на кожному етапі навчального процесу запалять вогник любові до предмета, відчуття хоч і маленьких, але перемог у подоланні навчальних труднощів, а отже, і відчуття віри у власні сили, відчуття особистої значущості? Ці проблеми залишаються актуальними для сучасного вчителя.

    Традиційно повідомлення теми й мети уроку зводиться до того, що вчитель оголошує тему і ставить ряд вимог. Цей прийом є малоефективним. Важливо, щоб діти самі за допомогою цікавих вправ визначили тему.

   *Вправа “Муха” добре розвиває здатність утримувати увагу на певних об’єктах тривалий час. Спочатку учні зосереджують свою увагу в центр квадрата ( *** ), потім вчитель задає напрям руху, а діти зором рухаються в заданому напрямку (мовчки) і читають слово.  ( Наприклад, правий нижній куток, правий верхній куток і т.д.:

ч	р	н	щ	а
и	ц	н	е	с
л	и	***	є	м
к	о	ж	і	ї
я	ю	в	п	р

   Досить ефективною на цьому етапі уроку є вправа “Ієрогліфи” (вона ще й прекрасно розвиває логічне мислення). Кожному символові за місцем розташування відповідає певна буква. Нижче закодоване слово. Хто швидше відгадає?

      Диктанти – коди можуть слугувати місточком плавного переходу від повторення до повідомлення нової теми. У тексті диктанту пропонують записати слова в дві колонки ( наприклад, з апострофом і без нього), потім підкреслити другу букву в кожному слові й відповідно вгадати слово – ключ, яке стосується теми уроку.

   На уроках розвитку зв’язного мовлення є доцільним використання вправ, де за допомогою диктанту – коду можна добудувати вислів видатної людини. Він безпосередньо може стосуватися теми творчої роботи. Це не тільки пожвавлює навчальний процес, закріплює вивчений матеріал, а й формує пізнавальні інтереси.

  Наприклад, утворіть дієприслівники недоконаного виду й запишіть у дві колонки: 1) з суфіксами –учи, -ючи; 2) –ачи, -ячи:  спочити, нести, вчити, терти, молоти, сидіти, стежити, освоювати, стругати, казати, бачити, нюхати, стояти, диміти, стерегти, тьопати.

Підкресліть другу букву в утворених дієприслівниках і прочитайте закінчення вислову французького філософа Д.Дідро: “Люди перестають мислити, коли...”

   Поряд із традиційними загадками, ребусами, криптограмами на уроках літератури варто користуватись дидактичними іграми. У 5-х та 6-х класах активізує розумову діяльність дидактична гра “Плутанина”. Учням роздають картки, де в кожному блоці розміщено кілька прислів’їв, у яких другу частину поміняли місцями. Хто швидше відновить їх? Потім варто обрати одне, яке розкриває ідею твору.  Можна серед прислів’їв знайти ті, які стосуються раніше вивчених творів.

     У 5-6 класах на уроках  української літератури перед вивченням певного твору активізує роботу учнів вправа “Переставлянка”. Це система текстів із цікавим матеріалом, у яких у словах переставлені букви. Мета – відновити слова, речення. Такі вправи не тільки пожвавлюють навчальний процес, а й сприяють розвитку периферії зору, яка необхідна для формування швидкості читання.                     Досить ефективною під час виконання цієї вправи є парна форма роботи, яка формує вміння працювати в команді.

      Вчителеві слід врахувати, що під час виконання подібних вправ не варто орієнтуватися лише на сильніших учнів. Важливо опитувати також дітей із слабшими розумовими здібностями, радіти їхнім успіхам, формувати почуття їх значущості на уроці, віри у власні сили.

     На етапі формування навчальної мети уроку варто самим вихованцям запропонувати її визначити. Ефективним буде прийом, коли сам учень запише на дошці коротко мету, яку він запропонував. Лише після цього вчителеві варто доповнити формулювання учнів. Наприкінці уроку треба повернутись до цих записів, з’ясувати, чи вдалось виконати поставлені завдання, а над чим варто ще попрацювати.

     Важливо довести учням, що матеріал, який буде вивчатись на уроці, має практичне застосування в житті. Наприклад, під час вивчення теми “Правопис ненаголошених особових закінчень дієслів”, варто створити проблемну ситуацію: яку б ви написали букву на місці пропуску у слові колиш_ться? Зрозуміло, що думки учнів будуть різними. Так формується й пізнавальний інтерес.

    Важливою передумовою активізації розумової діяльності є розуміння учнями навчального матеріалу. Тому поясненню  приділяють велику увагу. Бувають випадки, коли дитина уважно слухає пояснення нового матеріалу, але погано розуміє його. Із чим це пов’язано? Виявляється, важливу роль відіграє те, яка частина головного мозку розвинена більше – права чи ліва.  Правопівкульні діти на основі конкретних прикладів відтворюють ( формулюють) правило і таким чином засвоюють новий матеріал. Лівопівкульним легше спочатку засвоїти правило, а вже за ним наводити приклади й застосовувати знання на практиці. Коли ж подавати новий матеріал за схемою: приклади – правило – приклади, то результативність засвоєння нового матеріалу буде вражаючою. Тому треба рекомендувати лівопівкульним дітям запам’ятовувати правило, а вже потім добирати приклади, а правопівкульним – насамперед запам’ятовувати приклад, а з нього формулювати правило.

    Відповідно для лівопівкульних та правопівкульних дітей є свої “зручні” види робіт, де кожен тип досягає найкращих результатів.

  Для правопівкульних це:

диктанти: творчі, вільні, з продовженням;

робота з текстом: переказ текстів художнього стилю, написання творчих продовжень, уведення в текст нових образів;

тести на закінчення стійких сполучень, на визначення синонімів, паронімів;

інноваційні прийоми: сенкан, вільне письмо, літературна стилізація.

Для лівопівкульних – це:

диктанти (словникові, розподільні, вибіркові);

робота з текстом: стисле відтворення, постановка запитань до тексту, складання плану, переказ текстів наукового стилю, складання тестів;

тести на логічні пари та ряди;

інноваційні прийоми: гранування, створення діаграм, алгоритмів.

  Це слід враховувати на уроці при моделюванні так званих “ситуацій успіху”, а також для того, щоб розвивати іншу півкулю, залучаючи той чи інший тип до “незручних “ видів робіт.

   На уроках української мови  на етапі закріплення значна увага приділяється формуванню орфографічних вмінь та навичок Сучасна методика орфографії будується на основі знань із фонетики, граматики, але не відкидається значення зорового фактора, моторного (рухи руки під час письма), слухових й артикуляційних відчуттів. Що ж таке орфографічні вміння та навички? Яка їх психологічна природа?  Це орфографічні дії, засновані на чіткому усвідомленні орфограм і правил. Орфографічні вміння в міру їх автоматизації переходять у навички. Автоматизація розглядається як вищий ступінь сформованості орфографічної дії, коли той, хто пише, вже не замислюється над вживанням тієї чи іншої орфограми, а пише її автоматично. Становлення правописних умінь та навичок – довготривалий процес і вимагає застосування системи орфографічних вправ. Ефективними на цьому етапі є зорові диктанти. У кожному блоці є слова, у яких учні найчастіше допускають помилки.  Кожного уроку опрацьовується один блок. Учні протягом 1 – 1,5 хвилини запам’ятовують слова, а потім записують під диктовку вчителя. По завершенню – взаємоперевірка за зразком. Слід сказати, що учні зосереджують увагу на орфограмах при повторному перечитуванні, тим самим правильне написання фіксується в пам’яті, а отже, підвищується грамотність.

    Поряд із традиційними словниковими диктантами варто застосовувати орфографічні практикуми. Це дає змогу зекономити час, звільняє від перевантаженості учнів списуванням тексту, якісніше формує орфографічні навички, активізує розумову діяльність.

   Орфографічний практикум. Мета – довести правописні (орфографічні) навички до автоматизму, зекономивши час на написанні слова. Учням пропонується проставити цифри від 1 до 12 (це кількість і водночас порядкові номери слів у певному блоці). Учні не записують слово, а лише пишуть біля номера, яку букву потрібно вставити у слові або ж відзначають наявність чи відсутність апострофа ( спрощення, ін.).

   Після виконання завдання можна запропонувати учням взаємоперевірку. Після цього виявити, у яких словах учень допустив помилку, запропонувати пояснити правопис.

   Результативними є також диктанти, насичені певними орфограмами.

     На етапі закріплення знань, умінь та навичок для активізації розумової діяльності ефективним є використання схем-опор, схем-алгоритмів виконання завдань.

      Позитивні результати в активізації розумової діяльності дає прийом використання асоціативних малюнків. Учням легко відтворити за ними слова, у яких не відбувається спрощення.  Подібний прийом дуже ефективний під час вивчення фразеології. Асоціативні малюнки, які створюють учні до певного фразеологізму, збагачують їхнє мовлення, вводять ці лексеми до активного словника. Цей же прийом можна використовувати й на уроках української літератури. 

  Ефективною формою роботи  є тести різноманітних видів:

• Ставиться запитання і пропонується обрати одну правильну відповідь із трьох запропонованих;
• “ Так чи ні?”  Якщо учень погоджується із твердженням, він ставить + (плюс), а якщо ні, то ставить – (мінус).
• “Продовжи...”  Дається початок відповіді, а учневі потрібно її продовжити.

   Найчастіше застосовують взаємоперевірку тестів учнями. Це розвиває увагу, навички взаємооцінювання; дає змогу вчителеві побачити, як клас в цілому засвоїв матеріал.

    Конкурс  “Слабка ланка”. Учневі протягом 90 секунд ставлять 12 запитань. За кожну правильну відповідь – 1 бал  (виставляється відповідна оцінка). Іноді доцільно давати учням можливість самостійно готувати запитання для своїх однокласників. Це прекрасно розвиває мислення.  

     Слід зауважити, що  активізація розумової діяльності ґрунтується також на використанні парної та групової форм роботи, проведенні нестандартних, інтегрованих уроків, використанні інноваційних технологій .

       Звичайно, активізація розумової діяльності немислима без використання дидактичних ігор. Деякі учителі-мовники ще досі ставляться до їх використання як до чогось принагідного, випадкового, суто розважального. Але майстерно розроблена, методично обгрунтована і вдало введена в контекст уроку гра вимагає від учнів активної вдумливої роботи, розвиває інтерес до мови, сприяє не лише емоційному, а й інтелектуальному збудженню, що позитивно позначається на засвоєнні матеріалу.

     Як свідчать психолого-педагогічні дослідження, у середньому за допомогою гри учні засвоюють навчальну інформацію на 70%, що значно ефективніше порівняно з такими дидактичними методами як лекція (5%) або читання(10%).

  Кожна гра, яка використовується на уроках, завжди чітко структурується:

-         ввідний етап, на якому учні знайомляться з правилами гри, поділяються на команди (за потребою);

-         основний, на якому безпосередньо виконуються завдання;

-         підсумковий, на якому аналізуються й оцінюються результати, виправляються помилки та визначаються переможці.

Беручи до уваги мету ігор, їх можна поділити на три групи:

-         навчальні, що покликані перевіряти рівень компетентності дітей, формувати практичні навички та вміння, відпрацювати на практиці теоретичні набутки;

-         розвивальні, що сприяють розвитку творчого мислення дітей, їхніх психофізичних якостей (увага, пам’ять, зосередженість, ін.),  загострюють сприйняття навчального матеріалу;

-         творчі, головне завдання яких – створювати умови для розширення і реалізації творчого потенціалу дітей.

  Робота над змістом твору вирізняється найбільшою кількістю вправ і завдань, які мають на меті активізацію розумової діяльності. Багато вчителів традиційно просто ставлять запитання до змісту твору, перетворюючи учня в пасивного “споживача” готових запитань. Більш ефективною буде робота, коли вчитель пропонує учням самостійно добудувати запитання (коли важливо не втратити “ланцюжок” розуміння змісту), або самостійно придумати запитання (гра “Сніжки”, коли запитання ставить ряд ряду, або учень своєму суперникові в процесі змагання). Якщо побудова запитань  є заважкою, тоді доцільно дати можливість учням попрацювати в парах і разом із сусідом виконати завдання.

    Для характеристики персонажа можна використати вправу “Блискавка”, яка прекрасно розвиває зорову пам’ять, мислення. На окремих картках записані слова, які виражають певні риси, наприклад, доброта, зухвалість, щирість і т.д. Картки по черзі показують учням на декілька секунд, учні повинні встигнути прочитати слова і записати в зошит лише ті, які стосуються заданого персонажа. Потім роботу можна ускладнити: запропонувати учням дібрати цитати на підтвердження обраних слів із вправи “Блискавка”.

     Під час вивчення нового матеріалу на уроках української літератури активізують розумову діяльність такі вправи:

СЛОВНИКОВА РОБОТА

1).Знайти пари близьких за значенням слів.

2).З яких слів утворене слово?

3).Серед слів знайти іменники, прикметники і т.п.

4).Які слова заховались у заданому слові?

5).Поділіть слова на 2 групи. За якою ознакою?

6).Знайти найдовше слово.

7).Слова, у яких звуків більше, ніж букв і навпаки.

8).Читання деформованих слів. Вилучення зайвого слова.

9).Читання з наростанням швидкості.

10).Тестова перевірка засвоєння лексичного значення слова.

11).Гра “Не помились”(орфоепія).

 

ЗАВДАННЯ НА РОЗУМІННЯ ЗМІСТУ ПРОЧИТАНОГО І ВИЗНАЧЕННЯ ПРИЧИНО-НАСЛІДКОВИХ ЗВ”ЯЗКІВ

1).Добір речення (уривку) до ілюстрації;

2). Дати відповіді на запитання;

3).Складання плану і добір заголовків;

4).Читання зі скороченням тексту (вилучення зайвих слів);

5).Складання діафільму за прочитаним;

6).Читання речення, що виражає головну думку твору;

7).Вибір заголовка із запропонованих.

 

ВПРАВИ НА ФОРМУВАННЯ СУДЖЕНЬ

1).Порівняння вчинків дійових осіб;

2).Читання найцікавішого уривка;

3).Знаходження речень, що передають радість, сум, та ін.

 

ВПРАВИ НА ВИРОБЛЕННЯ НАВИЧОК ТЕХНІКИ ЧИТАННЯ

1).Знаходження за даним початком чи кінцівкою усього речення;

2).Робота з деформованим текстом;

3).Читання недокінчених речень. Домислити, чого не вистачає;

4).Читання фрази, смислового блоку на одному подиху;

5).Читання з аркушем паперу, який закриває прочитані рядки;

 

ВПРАВИ НА ФОРМУВАННЯ УЗАГАЛЬНЕНЬ ТА ВИСНОВКІВ

1).Читання уривку, до якого можна дібрати прислів’я;

2).Серед запропонованих прислів’їв знайти ті, що підходять до тексту.

 

ВПРАВИ ІЗ ГРАМАТИЧНИМ ЗАВДАННЯМ

1).Знайти слово на задане правило;

2).Знайти сполучення: іменник + прикметник;

3).Різних речень за метою висловлювання;

 

ВПРАВИ НА РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

1).Творчий переказ;

2).Складання продовження тексту;

3).Доповнення власним діалогом.

 

      

   Не слід забувати, що запорукою успішного засвоєння навчального матеріалу є хвилинки відпочинку (втома гальмує  процеси мислення, послаблює пам”ять та увагу). Цьому сприяє релаксація під спокійну музику, увяні подорожі із заплющеними очима; використання таблиці для зняття зорової втоми.

    Не менш важливими є завдання, де потрібно провести уявне інтерв’ю із прозаїком чи поетом, написати власне продовження вірша чи оповідання,  створити власний вірш. Тут необхідно роботу проводити диференційовано, дати можливість дитині обрати посильне завдання. Простий рівень – це поставити слова в такому порядку, щоб вийшов вірш. Рівень середньої складності – до поданих рим дібрати строфи, але так, щоб був ритм. Складний рівень – скласти вірш на задану тему без допоміжного матеріалу.

    Активізація розумової діяльності учнів – актуальна проблема для кожного вчителя. Вона є необхідною умовою  розвитку творчості, пізнавальних інтересів, формування світоглядних позицій людини.