Аналіз читацького попиту без соціологічної освіти: прості методи вивчення інтересів читачів

Аналіз читацького попиту без соціологічної освіти: прості методи вивчення інтересів читачів для ухвалень рішень про комплектування фонду
Методична стаття. З досвіду роботи шкільної бібліотеки

Вступ

Кожен, хто хоч раз складав список на закупівлю книжок, знає це відчуття: бюджет обмежений, часу на роздуми обмаль, а від вибору залежить, чи будуть ці книжки читати, чи вони простоять на полиці роками. Шкільна програма, і те, що діти читають для себе - два різні світи. Якщо комплектувати фонд лише за списками рекомендованої літератури, бібліотека перетвориться на склад, куди приходять раз на семестр. Шкільний бібліотекар не соціолог. Але добра новина в тому, щоб розуміти, чого хочуть читачі, не обов’язково мати диплом соціолога чи проводити масштабні дослідження. Достатньо лише уважності та кількох базових інструментів, які чудово працюють у щоденній рутині шкільної бібліотеки: журнал показує, чого просять, опитувальник - чого хочуть, формуляр - що насправді беруть.

1. Журнал спостережень

Це найпростіший, але чи не найефективніший спосіб. Заведіть звичайний блокнот і тримайте його на робочому столі. Суть в тому, щоб фіксувати кожен «нестандартний» запит. Що варто фіксувати:

• запити, які не змогли задовольнити («шукав щось схоже на...», «а є продовження?» - самі слова дітей підказують, за якою ознакою вони шукають книжку. Діти рідко просять за автором, частіше - за настроєм, серією або форматом)

• що беруть із виставки, а що ні (раз на тиждень оновлюйте тематичну поличку і записуйте, які книжки з неї взяли першими, а які пролежали весь тиждень)

• розмови між дітьми біля полиць (не підслуховування, а звичайна увага. Коли учні сперечаються який том тієї чи іншої книги кращий - це інформація про попит.

• випадкові коментарі вчителів про те, що читають діти на перервах (спільноти в мережах, обкладинки книг, які приносять із дому)

• повернення без прочитання (якщо книжку повертають за день, варто спитати, що не так. Іноді відповідь - «нудно», іноді - «дрібний шрифт». І те, і інше корисно знати перед наступною закупівлею)

Два-три місяці ведення такого журналу перетворюється на доволі точну карту читацьких бажань. І складена вона з реальних слів дітей, а не з припущення про те, що їм «мало б» подобатися.

2. Короткий опитувальник для учнів.

Діти не люблять довгих анкет, якщо дати їм аркуш на двадцять запитань «про читання», вони або ігнорують, або заповнюють абияк. Тому 3-4 влучні запитання дадуть значно більше користі. Проводити такий міні-опитувальник достатньо раз-двічі на рік - наприклад, на початку навчального року (щоб спланувати закупівлю) і навесні (щоб зафіксувати, чи справдилися очікування).

Підказка. Анкету краще робити анонімною. Діти чесніше пишуть «нічого не читав», коли не треба підписуватися. А чесна відповідь корисніша за «правильну».

3. Аналіз формуляра

Формуляр - це вже наявні дані, які відображають реальність нашої бібліотеки. Читацькі формуляри, паперові чи електронні, містять усе: хто, що, коли взяв і коли повернув. Питання лише в тому, які показники з них витягти.

Приклад із практики: як це спрацювало

Минулого року нашій бібліотеці виділили кошти на поповнення фонду. Програмна література потрібна, і частину коштів ми на неї виділили. Але основну частину списку ми складали за журналом спостережень, результатами опитування та аналізом формулярів. Ми вирішили свідомо замовляти не лише літературу зі шкільної програми, а й те, що справді дітям цікаво читати. Як приклад, у список замовлень потрапили: серія книг Дж. Роулінг по всесвіту «Гаррі Поттер», «Агенція Локвуд і ко» Дж. Страуд, пригодницька проза і серії для молодший школярів - «Джуді Муді», «Вімпі Стів», «Емі і таємний клуб», і найбільше що бажали читачі - комікси й мангу: комплект коміксів «Гравіті Фолс», серії Minecraft, «Ательє чаклунських капелюхів», «Провожальниця Фрірен». Не забули ми і про більш дорослу аудиторію - сучасну художню прозу «Чоловік на ім’я Уве», «Володар мух» «Там, де співають раки», «Маленькі жінки», «Якби міста вміли говорити»

Результат був неймовірним - відвідуваність стрімко зросла, і не за рахунок тих, хто тільки ходив. Прийшли діти, які майже не заходили до нас. Діти самі почали радити одне одному, що читати далі, а на нові серії з’явився запис у чергу. Бібліотека перестала бути для них місцем, куди йдуть тільки за підручником. Найбільше нас надихнула саме реакція дітей: їхні палаючі очі та жваві обговорення на перервах. А як приємний бонус - сучасним романами зацікавилися і вчителі, які почали брати їх собі почитати.

Партнерство за видавництвом як небюджетне поповнення фонду

Бюджетні кошти виділяються не щороку, тому доводиться шукати альтернативи. Наша бібліотека вже кілька років співпрацює з видавництвом «Ірбіс Комікси». Раз на рік видавництво безкоштовно надсилає нам добірку нових коміксів: «Смурфи», «Джеронімо Стілтон», «Сестри». Це видання, на які читачі чекають заздалегідь, і які розбирають відразу після надходження. Це чудове підтвердження того, що ініціатива і спілкування з видавцем дають реальні плоди.

Висновки та рекомендації колегам

1. Починайте, з того що вже є. Формуляри - готова база даних.

2. Записуйте незадоволені запити. Звичайний блокнот і ручка на робочому столі- найдешевший інструмент вивчення попиту. Якщо назва повторилася тричі, це сигнал до дії.

3. Питайте коротко і анонімно. Чотири питання на пів аркуша діти заповнять. Двадцять - ні.

4. Не бійтеся коміксів. Це не «несерйозна» література, а вхідні двері до бібліотеки для тих, хто інакше не зайшов би. Любов до читання може початися з малого, довіряйте дітям.

5. Шукайте партнерів. Видавництва, батьківські спільноти, місцеві книгарні -джерела поповнення фонду не обмежуються бюджетом. Багато хто з радістю підтримує шкільні бібліотеки.

Примітка. Стаття є авторською та оригінальною, написана на основі власного досвіду роботи в шкільній бібліотеці.