Аналіз поетичної збірки Володимира Родіонова «Листоноша осені моєї»

Аналіз поетичної збірки Володимири Родіонова

 «Листоноша осені моєї»

Георгієва Анастасія Сергіївна

     Мені випала чудова нагода прочитати одну із поетичних збірок  сучасного українського поета Володимири Родіонова «Листоноша осені моєї».

     Беручи до рук підручник, увагу привертає яскрава обкладинка, яка за своїм оформленням відповідає назві збірці. Теплі ноти, осені відтворенні на палітурці, вже цим у читача, на мою думку, зумовлена зацікавленість у збірці, й виникає питання: що ж таїться під цією загадковою назвою?

     Відкриваючи перші сторінки збірника у формі фотокартки перед нами відтворена постать Володимира Родіонова.

     У даній збірці подається біографічна довідка поета, в якій говориться, що Володимир Олександрович є членом Національної спілки письменників України. Далі наголошується на тому, що це поет, що пише російською мовою, проте дана збірка, як і багато інших, перекладена на українську мову, а ця відтворена в українському колориті Олексієм Ауловим. Яка була видана у Харкові, видавництво «Федорко», 2014р. Виробничий стаж поета – понад 40 років. За цей період вийшло чимало поетичних, прозових та перекладених збірників. Друкувався в різних журналах («Звезда», «Звезда Востока», «Смена», «Аврора» і т.д.).

     Зміст, який поданий в кінці збірки «Листоноша осені моєї» має три розділи, які за тематикою різні, але все ж переплітаються між собою, що надає цілісності всій збірці.

     Перегортаючи далі перед читачем відкривається перший розділ «Малюю я твоє обличчя», де намальований образ жінки в чорно-білих тонах, що відтворює загадковість, чарівність жіночої подоби. Розділ цей містить 28 віршів, які були написані ще у 2009 році  на подібну між собою тематику: ліризм, почуття кохання, пристрасті, жаги до всього у світі. Деякі вірші присвячені подругам або знайомим поета, наприклад  Нині Бобильовій, Ліді Долгальовій та ін. Основа розділу присвячена коханню. Наприклад, одна з поезій Володимира Олександровича відтворює внутрішній стан, переживання, біль поета:

«Моя любов – моє чистилище

І виправдання, і судилище,

І, нею дихаючи, зичу я

Собі ув'язенення довічного»                                  

 [Родіонов В.О. Листоноша осені моєї: Вірші. – Харків: «Федорко», - 2014, - 112с. – С.14 ].

     Мотиви опису природи не менш зустрічаються у поезіях письменника, проте і навіть вони переплітаються між собою з мотивами кохання. Наприклад:

« … липка листячко скида

Й горнеться до дуба

… Я продихую вікно

У льодових зморшках…

Як же ж це було давно!...

Та кохання, дівчино,

не буває трошки»

[Родіонов В.О. Листоноша осені моєї: Вірші. – Харків: «Федорко», - 2014, - 112с. – С.26 ].

          Через призму творчості поет наголошує на значущості кохання у життя людини, так, словом, проте як майстерно він це робить, описуючі всі сторони любові, цим сприяє читача замислитись над поняттям великого почуття, його значущості, бо саме кохання – велике надбання людини.

     «Душі стражденної молитва»  – назва другого розділу, де відтворений духовний світ поета, його віра та любов до Творця Світу. На першій сторінці цього розділу висвітлений образ святого, який осяює божим світлом з іконою у руках, який  возвеличується над горами, тобто над усім у світі, вищий за все, цим Володимир Родіонов наголошує, що Бог, віра, святість як найвища сходинка, яку повинен досягти кожен у своєму житті.  Зрозуміло, що це все відтворене у поетичних рядках, віршах поданих  у цьому розділі, а їх 34.

     Автор об’єднує тематику уславлення Бога з возвеличенням та коханням до матері. Віршам присвяченим відтворенню духовному світу людині через поетичний рядок поет дає назви відповідно до змісту, вже по назві зрозуміло про що буде йти мова, що відображає саме ті риси, які проповідують та проголошують дотримуватися святі праведники це: щедрість, відвертість, гостинність, любов та повага до мами. За віршами Володимира Родіонова присвячені матусі, зрозуміло, що, на жаль, його мама померла, і саме через поетичний рядок автор виражає як свою любов до рідної матері, так і біль її втрати. Наприклад:

 «.. І тільки мати лікувати

Так рано гоїти спроможна,

Хоча не виріс подорожник,

Що повернув би з фронту тата.

Неньки вже давно немає,

а без неї світ чужіє,

а без неї не світає –

вечоріє й вечоріє…»

[Родіонов В.О. Листоноша осені моєї: Вірші. – Харків: «Федорко», - 2014, - 112с. – С.59 ].

     Цим поет наголошує любити, цінувати і берегти свою найріднішу людину – матусю!

     Символами писемності – папірусом та пером відображений третій розділ поетичної збірки, який називається «Я знову гість рядка і рими», що містить 30 віршів, написані ще у 2010 році, які за своєю структурою різнопланові, проте під основу взята тема поезії та природи, їх взаємозв’язок.

     Опис природи гармонійно поєднується з мотивами поезії, де автор наголошує на свої творчі уміння, таланти письма, словесності. Природа як одна із муз поета, що даючи спокій, силу та наснагу надихає поета на створення нових поетичних шедеврів, які наповнюють  літературний доробок Володимира Олександровича.  Яскравим прикладом цього є один із віршів:

« Поволі  і сонливо прокидалось,

Будила птаство пісня солов’я.

Так легко ще ніколи не писалось,

Канадський клен запрошував на ямб.

 …Так легко ще ніколи не писалось:

Сама весна була в помічниках»

[Родіонов В.О. Листоноша осені моєї: Вірші. – Харків: «Федорко», - 2014, - 112с. – С. 98].

    Проте і в цьому розділі відведення рядки про кохання, сенс життя, наприклад:

« Ми повертаємо туди,

Де було щастя і кохання,

Де були росяні світання

Й у цвіті весняні сади,

Ми повертаємось туди…

…ми повертаємось туди,

 Де у лади душа із серцем..

…ми повертаємось туди…»

[Родіонов В.О. Листоноша осені моєї: Вірші. – Харків: «Федорко», - 2014, - 112с. – С. 102].

     Як кохання, так і поезія оспівується у рядках поета. Наснаги для написання дає Матінка Природа, яку теж письменник не залишає без уваги, возвеличуючи її, оспівуючи усі тонкості її буття.

     В цілому  збірка має не тільки відтворення почуттів поета: кохання, болю, жалю, радості та печалі, що дає можливість читачеві заглибитись у власний вирій чи то спогадів, чи реалій свого особистого життя, а ще й містить повчальний зміст в кожному вірші, це і любов  до матері, природи, шана та возвеличення Бога, уособлення людиною гарних манер, рис і т.д.

     На мою думку, як для сучасної поезії, це дуже яскрава сторінка в українській літературі, бо, мені на сьогодні доводилось чимало зустрічатись з сучасними поетами, проте, на жаль, деяка творча спадщина мене не вразила, бо немає ніякої значущості, загадковості, цікавості, дидактичності в їх творчому доробку. Так, звичайно, я поважаю, творчих людей, проте у кожного різні смаки у всьому, так і в поезії.

     Прочитавши дану збірку, яка мене вразила своєю чуттєвістю, я зрозуміла, що вона мені до душі. Мене дуже не легко вразити  поезію, так як я власне сама є початківцем у цій галузі, але, збірка «Листоноша осені моєї» є виключенням.

     Я вважаю, було б не погано навіть вивчати життя та творчість Володимира Родіонова у навчальних закладах, бо він через призму своєї творчої спадщини несе любов, добро, повагу, чесність, патріотизм та багато чого іншого, що дуже важливо в наш час, тим паче коли вирує період зла, війн, хаосу.