Аналіз та оцінка результатів навчально-виховного процесу в різних видах творчої діяльності учнів

Доповідь на тему :

„ Аналіз та оцінка результатів навчально-виховного

процесу в різних видах творчої діяльності учнів”

Викладач інформатики

Баранівського професійного ліцею

Анатолій Яворський

ПЛАН

1. Спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток учня як творчої особистості .

2. Методи і прийоми виховання та розвитку творчої особистості учня.

1.Спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток учня як творчої особистості.

Політичні та соціальні процеси , які відбуваються в Україні та спрямовані на утвердження демократичних засад , зумовлюють необхідність відповідних змін в освіті. Навчально-виховна система школи XX століття , що базувалося на цінностях тоталітарного суспільства, вичерпала свій потенціал .Освіта XXI століття має спрямовуватися на переосмислення теорії та практики на основі нових теоретико –методологічних та світоглядних підходів в умовах виникнення нових соціальних потреб. Інтенсивні процеси державотворення в умовах соціальної трансформації суспільних відносин сприяли проголошенню особистісно-орієнтованої парадигми освіти та визнанню особистості метою , результатом головним фактором та абсолютною цінністю соціального прогресу.

Метою освіти в Україні є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. І освітні державні документи сьогодення наголошують на необхідності спрямувати навчально-виховний процес на створення умов для оволодіння учнівської молоді систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво, формування позитивного ставлення до засад громадянського суспільства та вироблення моделі власної поведінки в ньому шляхом органічного поєднання змісту і завдань у процесі навчання та виховання. Процеси модернізації в освітній галузі спрямовані саме на замовлення держави: випускник сучасного загальноосвітнього навчального закладу має бути громадянином, патріотом України, професіоналом здатним до саморозвитку, самовдосконалення, наділеним високими духовними якостями, носієм кращих надбань національної і світової культури.

Завдання професійно-технічних навчальних закладів полягає передусім в формуванні національно свідомих трудівників, що вміють будувати своє життя в умовах ринку. Це має бути досягнуто через формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника, для якого характерні почуття господаря, високий ступінь трудової активності, ініціативності та підприємливості, бажання працювати на користь суспільства, примножувати трудові традиції рідного народу.

Отже навчально-виховний процес повинен бути спрямований на розвиток учнів як творчих особистостей. Адже творча особистість - це особистість, яка має високий рівень розвитку творчих здібностей, чималий творчий потенціал та нахил до творчої діяльності. Творча особистість прагне творчої діяльності, що виявляється у великій потребі творити, неослабному високому інтересі, який домінує над іншими формами спрямованості в діяльності. Творча мотивація ( бажання творити заради самого процесу творчості ) переважає над іншими ( матеріальні інтереси, честолюбство) хоча й вони можуть бути значними, особливо прагнення до самовияву, потреба в самоактуалізації. Особливості мотивації творчої особистості полягають в тому, що вона не зупиняється після вирішення поставленого завдання, а ставить нові, вдається до понаднормативної активності, високої інтелектуальної ініціативи.

Однією з найважливіших рис сучасної вихованої людини є творче спрямування її свідомості і поведінки, творча активність. А відтак, учителю, в процесі навчання та в позакласних заходах слід забезпечити відповідні умови для творчості учня : ставити проблеми, створювати ситуації які потребують самостійного творчого розв’язку. Виховання , як цілеспрямований процес завжди здійснюється в процесі навчання, поза навчальної діяльності, спілкування. Виховний вплив найсильніше реалізується через тристоронній процес взаємодії:

1.Урок .

2.Позакласна робота з предмета в однопредметній та інтегративній формі.

3.Позакласна і позашкільна робота.

В навчальному процесі міститься значний потенціал виховного, розвиваючого впливу на учня. І учитель насамперед повинен опанувати навички роботи в режимі творчого розвиваючого системного навчання. При поурочно-фрагментарному навчанні неподілені на різні підгрупи за інтересами, можливостями, рівнями мотивації, ступенями зрілості, відношенням до вчителя і предмета, учні разом повинні опановувати й засвоювати, нерідко запам’ятовувати, зубрити факти, явища, прийоми, уміння, з метою повторити (відтворити) або, що вважається творчим розвитком, створити за відомим для всіх алгоритмом, щось нове, що посіті є новим для учнів, але це вибачте не є їх творчою діяльністю, творчим розвитком. Так, учень внутрішньо посміхнувшись , відчує задоволення від того, що йому вдалося самому або по наведенню, з підказкою, вирішити завдання певної складності, й наступного разу завдання цього ряду він, можливо, буде вирішувати нескоро , а може, й ніколи.А тому для дійсно творчого розвитку учнів вчитель повинен ставити за мету навчитися працювати в системі розвитку учнів через системні завдання, що ускладнюються, що охоплюють досить широке поле і дозволяють учневі бачити, відчувати, почувати, висловлювати на рівні точного знання, інтуїції, явища і процеси, що відбуваються в світі. Для створення такої діяльності учнів потрібен вчитель, що вміє перенести достоїнства вільного, не обмеженого зобов’язаннями і обов’язками, спілкування в площину захопленої зацікавленої діяльності, здатний шукати стимули розвитку учня в самому процесі діяльності, котрий веде дітей до прийняття справжніх цінностей, як і справжнього лідерства- такий вчитель прагне розумно вибудувати весь комплекс ідей і дій, які необхідно закласти в навчальний процес.Таким чином цілі навчання і виховання, в плані розвитку творчої особистості, можна визначити як забезпечення функціональної грамотності й конкурентноспроможності кожного учня й підготовку дітей до успішного руху по життю, що припускають уміння вступати в комунікації, домагатися на основі саморозвитку своїх життєвих цілей, дотримуватися життєстверджуючих і моральних цінностей, обмежувати свої інтереси і потреби відповідно до суспільних вимог, не порушуючи інтересів інших людей, розуміти відчувати світ природи , прагнучи до її збереження, й уміння жити з нею в світі , любов до себе , до ближніх, толерантне ставлення до людей взагалі.

2. Методи і прийоми виховання та розвитку творчої особистості.

Для організації творчої діяльності учнів вчитель повинен спонукати задуматися їх і пошукати відповіді на важливі психолого-педагогічні питання : що я випробовую , що я відчуваю, що відбувається зі мною як мені вдається добувати, добудовувати нове, знаходити несподівані рішення ? Обговорювати з дітьми шляхи пошуку нестандартних рішень, до яких- о диво ! – вдалося прийти їм , або хвилюючо-романтичні історії про відкриття та знахідки, зроблені видатними людьми, намагатися розібратися у великій таємниці „ як це відбувається?” , освоювати евристичні , тризівські, синектичні, ігрові методи пошуку - все це значимі віхи на щляху організації творчо-дослідницької діяльності учнів. Ще значиме - підбирати з учнів і формувати найбільш стійкі творчі групи націлені на спільне проживання, на спільно- зацікавлену участь у процесі , де їхня діяльність мотивується спільнопогодженим і прийнятним бажанням досягти означених цілей. Хотілося б звернути увагу на те що організація творчої діяльності учнів , зокрема на уроках , сьогодні не просто можливість і здатність одних вчителів її організовувати і неможливість це робити інших , а вимога часу .Адже держава стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, і суспільство „ Епохи інформації „ вимагає від людини :

1) певних умінь ,які можна застосувати за будь-яких обставин;

2) уміння мислити а не накопичувати певну суму знань і поглядів ;

3) не вузьких знань , а загального підходу до вирішення питань;

4) комунікабельності – уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети.

Саме тому більшість педагогів усвідомили необхідність застосування під час викладання навчальних предметів таких форм і методів , які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості , емоційного піднесення ,залучали позашкільні інтереси і захоплення учнів до навчального процесу .Тому у практиці навчання сьогодні є звичними театралізовані вистави, рольові ігри, різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії, і т. д. Такі уроки дістали назву нестандартних, нетрадиційних уроків , адже вони справді відрізняються від звичних комбінованих уроків , і метою , в якій переважає орієнтація на розвиток здібностей, інтересів, нахилів учнів , їхніх специфічних умінь на отримання певних знань чи вироблення окремих загально навчальних умінь і відсутністю послідовності елементів уроків, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків ; наявністю у структурі уроку ознак інших форм навчання. Слід відзначити що в даний час не існує загальноприйнятої топології нестандартних уроків, але часто пропонують виділяти такі групи нестандартних уроків :

1.Уроки зі зміненим способом організації ( лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю і т.д);

2.Уроки пов’язані з фантазією ( урок –казка, театралізований урок);

3.Уроки що імітують які-небудь види діяльності ( урок-екскурсія, урок-експедиція);

4.Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК іт.д.);

5.Уроки з трансформацією стандартних способів організації ( семінар, залік, урок- моделювання);

6.Уроки з оригінальною організацією ( урок-взаємонавчання , урок-монолог);

7.Уроки- аналогії певних дій ( урок-суд, урок-аукціон);

8. Уроки- аналогії з відомими формами і методами .

Незважаючи на таке величезне різноманіття , для більшості нестандартних уроків як правило характерні : колективні способи роботи ; цікавість до навчального матеріалу ; значна творча складова ; активізація пізнавальної діяльності ; партнерський стиль взаємовідносин ;зміна ролі вчителя ; нестандартні підходи до оцінювання та ін.Таким чином нестандартні уроки дають можливість розвивати повною мірою учнів як творчих особистостей .

В даний час також, з метою найповнішого творчого розвитку особистості учня , при проведенні уроків вчителі використовують різноманітні сучасні технології навчання .Серед найбільш вживаних навчальних технологій, що використовуються для розвитку особистості , можна назвати такі:

1.Метод проектів, що передбачає планування , аналіз, пощук, реалізацію, результат (замислив- спроектував – здійснив ) .

2.Особистісно-орієнтоване навчання, і як різновид його - розвивальне навчання , має забезпечити розвиток і саморозвиток особистості учня , його інтелектуальних можливостей , почуттів , уміння вчитися та спілкуватися .

3.Ігрові технології навчання - активізують увагу, підвищують інтерес до вивчення матеріалу, розвивають інтелектуальні здібності учня .

4.Модульне навчання- суть якого плягає в тому , щоб той хто навчається , міг самостійно працювати із запропонованими йому індивідуальними програмами , що містять банк інформації та методичні рекомендації щодо виконання завдань.

5.Інтерактивне навчання, головною метою якого є підготовка особистості до реального життя , формування громадянської позиції , перехід від особистості учня , що самоіндентифікується, до особистості яка самореалізується, стимулюється потреба учня в реалізації свого творчого потенціалу.

Серед інших технологій навчання що активізують творчу діяльність учнів також можна назвати технологію розвтку критичного мислення , тобто мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію , усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, яке сприяє розвитку такої особистісної риси, як креативність і формує творче мислення, а отже ,творчу особистість .Хотілося б відмітити також і такі широко вживані технології навчання як евристичне та проблемне навчання .

Сьогодні також вкрай важливе значення в розвитку творчих здібностей учнів має формування інформаційного середовища навчання і виховання.

Осново. інформаційного середовища є комп’ютеризація навчально-виховного процесу, що дає нові можливості для творчого розвитку учнів і вчителів , допомагає визволитися від складної і традиційної освіти і розробляти нові ідеї , дає змогу вирішувати більш цікаві і важливіші проблеми . Завдяки проведенню вчителями-предметниками уроків в комп’ютерному класі значно покращуються логічне мислення учнів, здатність самостійно визначати головне в вивченому матеріалі, здатність до самоосвіти , вміння працювати індивідуально . Використання комп’ютерної техніки дає можливість вводити різноманітні спецкурси, наприклад:

„Методи орієнтовних обчислювань„ - „Комп’ютерне моделювання” -“Інженерна і комп’ютерна графіка”, та ін., що стимулює розвиток творчої діяльності учнів , самовдосконалення, самоосвіту. Комп’ютерна техніка на зовсім новий рівень виводить виховання при проведенні позакласної роботи, адже учні стають безпосередніми учасниками процесу власного виховання .

Значні можливості творчого розвитку учнів дає предметна гурткова робота.

Цікаві, нестандартні форми проведення гурткової роботи дають можливість не лише поглиблювати знання учнів, а й розвивати їх творчі, інтелектуальні здібності, формувати вміння мати і відстоювати свою думку, індивідуальність мислення .

В позакласній виховній роботі з метою всебічного творчого розвитку особистості використовується інноваційний підхід до виховання , що дозволяє встановити суб’єкт- суб’єктні відносини між учасниками навчально –виховного процесу для пошуку істини , отримати нові знання у спільній діяльності , що збігаються з поняттям особистісно -орієнтованого виховання .В даному випадку мова йде про використання нетрадиційних форм виховної роботи, як імітаційних( ділова гра, рольова гра, розбір ситуації, вправи і т. д.),так і не імітаційних ( евристична, проблемна, індивідуальна, ситуативна бесіди, семінарські заняття у вигляді ,, круглого столу”, конференції, дебатів, дискусії з використанням таких прийомів як ,,мозковий штурм”,

,,акваріум”, ,,форум” і т. д.)

Це ж стосується і різноманітних інтерактивних технологій виховання, які проте мають свої закономірності і особливості а саме:

• відбуваються за умов постійної активної взаємодії учнів і педагога;

• педагог виступає в ролі організатора процесу навчання і виховання, лідера групи.