Презентація до теми уроку: Англія в ІХ - XV ст. Велика Хартія Вольностей. За підручником Щупак І.Я Всесвітня історія: підруч. для 7 кл. закладів загальної середньої освіти /І. Я. Щупак, О. В. Бурлака,І. О. Піскарьова. — Київ : УОВЦ «Оріон», 2020. — 176с. : іл.
Однією з поворотних подій в історії було завоювання Англії нормандським герцогом Вільгельмом. Вільгельм зібрав 25-тисячне військо та вирушив проти короля Англії - Гарольда. Вирішальна битва відбулась у 1066 р. під Гастінгсом (місто на південному узбережжі Англії). Після битви Вільгельм як переможець в’їхав у Лондон. У Вестмінстерському абатстві він коронувався як Вільгельм І Завойовник (1066 - 1087 рр.). Портрет Вільгельма I пензля анонімного художника, 1620 р. Національна портретна галерея (Лондон)
Вільгельм І після коронації:- увів принцип: "Немає землі без сеньйора";- роздав англійські землі 5 тис. французьких лицарів;- запровадив французьку мову серед англійських феодалів;- реформував церкву (реформа Ланфранка): заборонив священникам вступати до шлюбу, ввів виборність єпископів, головним священником став єпископ Кентерберрі;- привласнив велику кількість лісів, зробив їх королівськими;- дозволив євреям створювати свої квартали та поселення в Англії.- Проголосив усіх феодалів своїми васалами;- провів загальний перепис майна та населення Англії.
Сини Вільгельма І Завойовника продовжували зміцнювати королівську владу. Особливо важливим щодо цього було царювання молодшого сина Вільгельма — Генріха І (1100—1135 рр.). Після його смерті в Англії близько 20 років тривала усобиця. У 1154 р. престол зайняв Генріх II Плантагенет (1154—1189 рр.). Генріх II, уривок з мініатюри «Historia Anglorum» Матьє Паріса, близько 1250–1255- Головною судовою реформою Генріха II було встановлення суду присяжних. Усім особисто вільним людям король надав право звертатися до королівського суду, обминаючи феодальний, баронський суд.- Звільнив лицарів від військової служби в обмін на грошовий податок ( "Щитові гроші");- вимагав, щоб вибори єпископів і абатів відбувалися за участі короля. Духівництво в кримінальних справах мало судитися королівським судом, як інші піддані.
За правління Генріха II Англійське королівство надзвичайно розширило свої кордони. До його володінь входили, крім Англії і Нормандії, спадкові володіння у Франції — Анжу, Пуату, Турень та ін. Як посаг королеви Елеонори Генріх II одержав герцогство Аквітанське. При ньому розпочалося завоювання Англією Ірландії.
Король Англії Іоанн Безземельний (1166—1216 рр.) був прозваний так тому, що, на відміну від старших братів, не отримав володінь у Франції, а потім втратив майже всі володіння. Іоанн Безземельний правив країною з 1189 р., коли Ричард Левине Серце перебував у Третьому хрестовому поході. Іоанн (або Джон) через поразки у війнах намагався значно збільшити податки.Іоанн I. Малюнок з "Історії Англії" Касселя 1902 видання.
Незадоволені барони, до яких долучилися рицарі, городяни і частина вільних селян, повстали проти Іоанна Безземельного. У травні 1215 р. військо бунтівників рушило на Лондон. Тоді Іоанн Безземельний пристав на їхні вимоги і підписав Велику хартію вольностей, яка обмежувала владу короля.5 червня 1215 року в долині Раннімед, розташованої на березі Темзи між Віндзором та Стейнсом, відбулася зустріч обох сторін (короля та бунтівних баронів). У результаті король приклав свою печатку до петиції баронів, яка перераховувала їх вимоги, — так званим Баронським статтям. Іоанн I Безземельний підписує Велику Хартію — зображення у книзі «Cassell's History of England» (1902)
Велика Хартія Вольностей. Написана латинською мовою, складається із 63 статей. У Хартію покладено такі принципи: - Король зобов'язаний дотримуватися законів, у разі порушення закону, барони можуть повстати; - Усі, хто платять податки, можуть брати участь в управлінні країною; - Жодна вільна людина не може бути ув'язнений без рішення суду рівних йому щодо статусу.
Після підписання 1215 р. Хартії Вольностей, Іоанн відмовився дотримуватися її положень, що призвело до повстанню баронів та громадянської війни 1215 – 1216 рр. Під час якої 19.10.1216 р. Іоанн помер від розлади шлунка. А на англійський трон зійшов 9-й літній Генріх III (1216 – 1272 рр.). Генріх III Малюнок з "Історії Англії" Касселя 1902 видання. Прийняття Великої Хартії Вольностей мало велике історичне значення: хартія захищала не лише знать від свавілля короля, а й рицарів і городян від утисків знаті. Вона стала першим конституційним актом і початком англійського парламенту.
СТОЛІТНЯ ВІЙНА 1337–1453серія війсь. зіткнень між Англією та Францією в період з 1337 по 1453. Приводом для війни стали династич. домагання Едуарда III і його нащадків на франц. корону, засновані більш близькою мірою їх спорідненості, ніж в королів з франц. династії Валуа, з останніми Капетингами.
Продовжуючи військові дії, 1428 року англійці взяли в облогу Орлеан. 1428 ознаменував собою появу на політичній арені Жанни д'Арк. Жанна Д'Арк, Орлеанська діва (1412 – 1431 рр.) Національна героїня Франції, одна з командуючих французькими військами в Сторічній війні. Потрапивши в полон до бургундців, була передана англійцям, засуджена як єретик і спалена на багатті.
"Я прийшла сюди в королівську палату, щоб .... постати перед королем у першій половині посту, нехай навіть для цього я зітру собі ноги до колін; знайте, що ніхто - ні король, ні герцог ....- не зможе відновити французьке королівство: порятунок може прийти тільки від мене, і, хоча я воліла б залишитися з моєю бідною матінкою і прясти, не в цьому моє призначення: я маю йти, і я зроблю це, бо моєму Господу завгодно, щоб я діяла таким чином". Жанна д'Арк
Наслідки війни:- Англійські королі відмовилися своїх претензій на французький трон; - Поразки у Сторічній війні вилилося в громадянську війну в Англії, почалася Війна Білої та Червоної троянди; - Лицарство занепало; - Було започатковано розвиток вогнепальної зброї в Західній Європі. - Столітня війни, по суті, відокремила та сформувала англійську та французькі нації та сприяла посиленню королівської влади в обох країнах.
Луї ХІ Розсудливий (1461 - 1483 рр.) - король Франції (1461-1483). Завершив процес централізації державного устрою Королівства Франція. Людовик XI мав також інші зневажливі прізвиська: (фр. l'universelle aragne — «всесвітній павук», або «Король Павук») — все завдяки його політичним махінаціям, якими він відзначився за своє 22-річне правління.