Історія дослідження пам’яток Кам’яного віку. Виконала Оксана Бондаренко
Номер слайду 2
Кам'яна́ доба — великий (найдовший період в історії людства) доісторичний період часу, впродовж якого люди широко використовували камінь для виготовлення знарядь праці, була відсутня технологія обробки металу. У цей час також використовувались деревина, кістка, дещо пізніше з'явилася технологія обробки глини, з якої робили посуд.
Номер слайду 3
Кам'яні знаряддя виготовлялися з різних видів каменю. Так, кремінь і вапнякові сланці використовувалися для ріжучих інструментів і зброї, а з базальту і пісковику виготовлялися робочі інструменти, наприклад, камені для ручних млинів. Також отримали широке використання деревина, кістки, шкаралупа, оленячий ріг, мамонтові бивні. В кінці кам'яної доби відбулося одомашнення деяких диких тварин і почалася виплавка мідної руди для виробництва металу.
Номер слайду 4
Нова найдавніша пам’ятка людини на сході: В Костянтинівці знайшли унікальний оброблений кремінь. У старому кар’єрі колишнього цегляного заводу “Стромінкон було знайдено знаряддя з кременю та халцедону зі слідами обробки його людиною “Серед знайдених знарядь — конвергентне скребло на великому крем’яному відщепі, два вироби типу “чопперів” та “чоппингів”, решта — відщепи різних категорій”,
Номер слайду 5
Кам'яна Могила. Світова пам'ятка давньої культури в Україні поблизу Мелітополя (смт Мирне) у Запорізькій області над річкою Молочною
Номер слайду 6
Пізня давньокам'яна доба України Дослідження пізньої давньокам'яної доби розпочалися з відкриття у 1873 році на Полтавщині першої в Україні палеолітичної Гінцівської стоянки. Тепер в Україні виявлено тисячі, а розкопано сотні пізньо-давньокам'яних стоянок. За радіокарбоновим датуванням Пізня давньокам'яна доба України поділяється на чотири фази культурно-історичного розвитку:ранню — 40—27 тисяч років тому,середню 27—19 тисяч років тому,пізню — 19—14 тисяч років тому,фінальну (кінцеву) — 14— 10 тисяч років тому.
Номер слайду 7
Караїн. Печера Караїн знаходиться за 27 кілометрів на північний захід від міста Анталії. Відкрита в 1946. Містить кілька культурних шарів, в яких виявлено кам'яні знаряддя ашельської, мустьєрської і оріньякської епох палеоліту . тут знайдені два зуби викопної людини; один з них належить неандертальцеві.
Номер слайду 8
Тешик-Таш Печера в горах Байсунтау ( Узбекистан), де в 1938–1939 було виявлено та досліджено стоянку мустьєрської культури, там було знайдено рештки кістяка (череп та деякі інші кістки) хлопчика неардельтальця (Homo neandertalensis або Homo sapiens neandertalensis) 8 — 9 років, оточеного десятьма попарно встромленими у землю цапиними рогами.
Номер слайду 9
Тафоральт. У 1951—1955 розкопано більше 30 поховань, що відносяться до пізньопалеолітичної іберо-мавританської культури. Джебель-Ірхуд. Одна з найдавніших палеолітичних стоянок людини сучасного виду, виявлена в однойменній печері на території Марокко.
Номер слайду 10
Мелка-Контуре. Група палеолітичних стоянок у Ефіопії, за 50 км на південь від Аддіс-Абеби. Себільська культура, або культура Есна Верхньоєгипетська культура епохи мезоліту (13000-10000 рокам до н. е.), представлена людьми доліхоцефального (довгоголового) типу.
Номер слайду 11
Технокомплекс середньо-давньокам'яної доби, який характеризується знаряддями на видовжених пластинчастих сколах і відсутність двобічно оброблених виробів. У колекціях українських стоянок поєднуються середньо-давньокам'яні форми (ядрища-диски, зокрема левалуазькі, численні скребла, гостроконечники) з новими пізньо-давньокам'яними з технікою зняття видовжених пластинчастих сколів зі сплощених протопризматичних нуклеусів. Левалуа-Мустьєрський технокомплекс
Номер слайду 12
Мустьєрська культура. Давні мустьєрські пам'ятки відомі:-у Наддністрянщині то Попрутті -у Південно-Західному Криму під назвою кабазійська культура
Номер слайду 13
Мікокський технокомплекс. Мікокський технокомплекс названий за стоянкою Мікок у Франції середньо-давньокам'яної доби характеризується численними двобічно обробленими знаряддями — ножами з обушком, гостроконечниками (рубильцями), скреблами, що часто виготовляли з масивних відщепів підтрикутної форми, знятих з дископодібних нуклеусів. Найпізніші мікокські стоянки України відносяться до аккайської, старосільської та кіїк-кобинської культури Криму
Номер слайду 14
Оріньяцька культура. Оріньяцька культура від однойменної печери у Піренеях характерна мікровключеннями типу кремс-дюфур у вигляді лусочок з дрібною ретушшю по краю, нуклеподібні високі скребачки (карене, рабо, з носиком), багатофасеткові різці, великі пластини з виїмками, а також кістяні наконечники младечського типу та з розщепленою основою.