Архітектура.Скульптура та вазопис стародавньої Греції.

Архітектура. Скульптура та вазопис стародавньої Греції. Виконала. Учениця 8-А класу Гудир Єлізавєта

Мистецтво Стародавньої Греції, як і філософія, спиралось на міфологію й черпало з неї свої теми й сюжети. Проте воно починає служити не тільки ритуально-міфологічним, культовим завданням. Твори мистецтва набувають свою власну, естетичну цінність, яка визначається не їх культовим призначенням, а художніми цінностями. Мистецтво стає самостійною галуззю культури, сферою діяльності, спрямованою на задоволення естетичних потреб. У ньому виникають й диференціюються один від одного як особливі його види архітектура, скульптура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, лірична поема, драма, театр.

ВАЗОПИС Завдяки знахідкам археологів сьогодні багато музеїв світу можуть похвалитися зразками вазопису Стародавньої Греції. Є найдавніші посудини з острова Крит і коринфская кераміка, чорно- і червонофігурні амфори, лекіфи та інші типи посуду.  Вазопис Стародавньої Греції охоплює розпис посудин різних історичних періодів, з початком від догрецької мінойської культури та до еллінізму, тобто, між XXV століттям до н. е. та останнім сторіччям в тому числі, яке передувало появі християнства. Чорнофігурна техніка відпові дала завданню “прикрашання” ваз, але умовний площинний малюнок обмежував можливості невимушеної передачі руху і тощо. З останньої чверті 6 ст. його замінив червонофігурний розпис. Образи міфології поступаються місцем побутовим сценам. Майстри досягають більшої індивідуалізації персонажів. Ми бачимо на вазових розписах юнаків, що займаються у палестрах, майстерню ремісника, веселий бенкет, флейтисток тощо.

Архітектура. Найдавніші руїни храмів відносяться до епохи архаїки, коли замість дерева як будівельного матеріалу стали використовувати жовтуватий вапняк і білий мармур. Вважають, що прообразом для храму послужило древнє житло греків - прямокутна в плані будівля з двома колонами перед входом. З цієї простої споруди виросли з часом різні більш складні за своїм плануванням типи храмів. Зазвичай храм стояв на ступінчастій основі. Він складався з приміщення без вікон, де знаходилася статуя божества, будівлю оточували в один або два ряди колони. Вони підтримували балки перекриття і двосхилий дах. У напівтемному внутрішньому приміщенні біля статуї бога могли бувати лише жерці, народ же бачив храм тільки зовні. Очевидно тому головну увагу стародавні греки приділяли красі і гармонії зовнішнього вигляду храму.

Скульптура. Скульптура архаїчного періоду відрізнялася недосконалістю, створюючи, як правило, узагальнений образ. Це так названі куроси (юнаки), іменовані також архаїчними Аполлонами. До нашого часу дійшло кілька десятків таких статуй. Найбільш відома мармурова фігура Аполлона з Тіне. Грецькі скульптори зображували не лише знать, а й інших своїх співгромадян, прагнучи підкреслити їхню красу, силу й доблесть. Матеріалом для скульптури були дерево, бронза та мармур. Мармурові статуї фарбувалися в колір людського тіла, а дерев’яні обклеювалися тонкими пластинами слонової кістки. Обличчям статуй надавалися вирази почуттів смутку, радості, обурення тощо. Статуї уславлювали гарну, здорову, гармонійно розвинену людину, красу її тіла. Одним із найвидатніших грецьких скульпторів був Фідій. Його 17-метрова статуя Зевса в Олімпії вважалася одним із семи чудес світу.

Дякую за увагу!!!!!!!!!