Асоціативно-чуттєва картина Всесвіту у поезії Артюра Рембо.

Артюр Рембо(1854 – 1891)Асоціативно-чуттєва картина Всесвіту у поезії А. Рембо, місце в ній поета.«Я усвідомив себе поетом. Це не моя провина. Помилкою було б говорити: я думаю. Слід радше сказати: мене думає… Я - це хтось інший. Тим гірше шматкові дерева, як він розуміє, що він – скрипка…», писав про себе Артюр Рембо.

«Ангелом і демоном» назвав поета Поль Верлен, захоплюючись «стрімким польотом його поетичної фантазії, що ширяла в різних, подекуди суперечливих, сферах людського духу».

«…Я люблю всіх поетів, всіх парнасців, тому що поет – це парнасець, закоханий в ідеальну красу. Я буду парнасцем. Я присягаюсь… завше обожнювати двох богинь: Музу й Свободу» Артюр Рембо «Я зазирнув в небачені глибини особистого світу, з яким ніколи не може бути згоди, як і з людством». А. Рембо 

Третій період творчості (1872-1873рр) У третій період творчості Рембо засвідчив народження незвичайної форми вірша, що можна назвати і віршем у прозі, і ритмізованою прозою.

Непостійна і примхлива вдача поета. Артюр Рембо користувався славою «скандального» поета, який, за словами Поля Верлена, «любив так само пристрасно, як і ненавидів».

«П’яний корабель» долі Рембо. Відмовившись від мистецтва, Рембо блукав Англією, Німеччиною, Бельгією, освоював землі у Єгипті, на Кіпрі, в Занзібарі. Рембо вивчав мову негрів Сомалі, освоював землі Африки, де не ступала нога цивілізованої людини, допомагав імператору Абіссінії готувати війну проти Італії.

Розрив А. Рембо з поезією. Поет побачив порожнечу, він ще намагався писати, але вже не міг віднайти сенс поетичної творчості. 10 листопада 1891 року Рембо помер у марсельській лікарні. Похований поет в Шарлевілі.

Фільм Агнешки Холланд «Повне затемнення» (1995)Роль Артюра Рембо виконував Леонардо Ді Капріо.

Бунт поета проти себе «Я той, хто страждає, і хто збунтувався», - писав Рембо в «Осяяннях».

Я – це хтось інший… Артюр Рембо. Творчий шлях Артюра Рембо – це безприцендентна пригода в історії мистецтва. Стефан Маллармефранцузький поет-символіст

Sensation. Par les soirs bleus d’été, j’irai dans les sentiers,Picoté par les blés, fouler l’herbe menue : Rêveur, j’en sentirai la fraîcheur à mes pieds. Je laisserai le vent baigner ma tête nue. Je ne parlerai pas, je ne penserai rien : Mais l’amour infini me montera dans l’âme,Et j’irai loin, bien loin, comme un bohémien,Par la Nature, — heureux comme avec une femme.

А. Рембо «Відчуття». В блакитні вечори стежками йтиму я;Колотиме стерня, траву почну топтати: Відчує свіжість піль тоді нога моя, Я вітру голову дозволю овівати. Отож мовчу собі, сповільнюю ходу. В душі безмежної любові лиш припливи;Все далі й далі, мов бродяга той, піду, З Природою, немов із жінкою, щасливий. (Переклад Г. Кочура)

А. Рембо «Голосівки»А чорне, біле Е, червоне І, зелене У, синє О, - про вас я нині б розповів;А – чорний мух корсет, довкола смітників. Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;Е – шатра в білій млі, списи льодовиків, Ранкових випарів тремтіння незбагненне;І – пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене, Сп’яніле каяття або нестримний гнів;У – жмури на морях божественно - глибокі, І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій – Печать присвячених алхімії ночей;О – неземне Сурма, де скрито скрегіт гострий, Мовчання Янголів, Світів безмовний простір, Омега, блиск його фіалкових Очей.(Переклад Г. Кочура)

ЕКСПЕРИМЕНТИ ПОЕТА«Я винайшов колір голосних! Я погодив форму і плин кожної приголосної і тішив себе надією за допомогою інстинктивних ритмів винайти таке поетичне слово, яке рано чи пізно буде доступне всім почуттям. Я зберігав тлумачення. Спочатку це було навчання. Я записував безгоміння ночі. Я занотовував невимовне. Я фіксував запаморочення» А. Рембо

Риси символізму в ліриці Артюра Рембо:ліризм (переживання, настрої);мелодика (музичність);символ – уявлення поета про світ;сугестія (навіювання);синестезія (одночасне відчуття);фантасмагорія (маячні видіння);рефлексія (емоційне осмислення автором власних переживань).

***Хлопчичок прийшов із Шарлевілю. О Парижу, це малий Рембо. Не доводь його до божевілля,постарайся вберегти абохоч принаймні пожалій, щоб вижив. Грубіян? Пробач переросте. Він не може звикнуть до принижень,може, він скажений через те. Він нестерпний? Дами і добродії!Етику порушив, етикет?Не доводьте дійсність до пародії,вам нічого, але ж він поет!Серед вас, чужих і бородатих,може, йому снився Лангедок. Я насміюсь тільки нагадати,що його сімнадцятий годок!Сни у нього ще не чорно-білі,серце ще обурене на цвіль!Хлопчичок прийшов із Шарлевілю,Мученик вернувся в Шарлевіль. Ліна Костенко