Астрономія – наука про всесвіт. Обсерваторії. Астрономічні знаки і календарі

Астрономія – наука про всесвіт. Обсерваторії. Астрономічні знаки і календарі

Астрономія – давньогрецьке слово, яке складається з двох слів: αστρον (астрон) – зоря, νομος (номос) – закон, звичай, тобто «астрономія» означає “закони зірок”. У сучасному розумінні астрономія – це наука про рухи, будову і розвиток небесних світил (космічних тіл), їхніх систем і Всесвіту в цілому. Отож астрономія вивчає: тіла Сонячної системи, зорі, міжзоряне середовище, нашу Галактику, інші галактики, тощо.

Астрономія має дуже давню історію. Існують записи про спостереження астрономічних явищ, які було зроблено ще 5 тисяч років тому. Найпершими засобами для спостережень були людські очі та найпростіші кутомірні інструменти, а об’єктами – Сонце, Місяць, найяскравіші зорі та їхні скупчення, туманності, найближчі до Сонця планети (Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн) та іноді яскраві комети, а ще метеори й боліди. З розвитком людської цивілізації, а також астрономії як однієї з наук, збагачувався арсенал засобів спостережень, коло доступних для спостережень та досліджень небесних тіл розширювалось, що сприяло поглибленню уявлень про фізичні закони, які визначають будову та характеристики небесних тіл, їхній рух та розвиток.

Основними методами досліджень в астрономії є спостереження та теорія. Основою спостережень є вивчення випромінювання від небесних світил, за якими можна встановити основні характеристики світила (внутрішню будову, вік, температуру, хімічний склад, відстань до світила тощо). Теоретичні дослідження в астрономії ґрунтуються на законах теоретичної фізики, з використанням математичного апарату, комп’ютерного моделювання та обчислення.

Оптичні телескопи. За конструкцією телескопи можна поділити на три групи: рефрактори, або лінзові телескопи (лат. refractus — заломлення), рефлектори, або дзеркальні телескопи, (лат. reflectio — відбиваю) та дзеркально-лінзові телескопи, схеми який представлено на малюнку

Радіотелескопи. Радіовипромінювання від космічних об’єктів фіксують за допомогою радіотелескопів та інших пристроїв (мал. 128, с. 139). В Україні на основі радіотелескопа УТР-2 побудовано декаметрову систему радіоінтерферометра з наддовгою базою (РЗНБ) УРАН. Нині працює глобальна мережа РЗНБ, яка об’єднує великі телескопи Європи, США, Австралії та інших країн. Об’єктами дослідження в радіоастрономії є практично всі космічні тіла: від тіл Сонячної системи до Всесвіту в цілому, а також речовина й поля, що заповнюють космічний простір, — міжпланетне середовище, міжзоряні газ і пил, магнітні поля, космічні промені, реліктове випромінювання тощо.

Астрономі́чна обсервато́рія (від лат. observare — спостерігати, уважно стежити) — наукова установа, в якій за допомогою астрономічних інструментів виконують спостереження за астрономічними об’єктами, а також обробляють результати астрономічних спостережень. Астрономічні обсерваторії оснащені різними типами телескопів та інших приладів, призначених для визначення точного положення на небесній сфері та ідентифікації астрономічних об’єктів, розв’язання проблем астрофізики та космології.

Астрономічні обсерваторії в УкраїніНайдавнішу в Україні астрономічну обсерваторію — обсерваторію Львівської політехніки було закладено 1771. Однією з перших в Україні було побудовано Миколаївську обсерваторію (початкова назва — «Обсерваторія чорноморського флоту», 1827), яка у подальшому стала філією Пулковської обсерваторії під м. Санкт-Петербургом (1839). На 2020 в Україні функціонують державні обсерваторії: Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Андрушівська астрономічна обсерваторія, Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Астрономічна обсерваторія Львівської політехніки, Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка, Миколаївська астрономічна обсерваторія, Одеська обсерваторія, Харківська астрономічна обсерваторія, обсерваторія Гракове, Центральна геофізична обсерваторія, Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики НАН України імені С. І. Суботіна, Магнітна обсерваторія «Львів» Інституту геофізики НАН України.

Астрономічні знаки — умовні позначення Сонця, Місяця, планет, зодіакальних сузір’їв, а також конфігурацій планет, фаз Місяця тощо. Астрономічні знаки застосовують в астрономічній літературі, щорічниках і календарях. Деякі знаки використовують для позначення днів тижня та місяців.

Астрономічний календар — періодичне довідкове видання, яке містить астрономічну інформацію, потрібну для планування та виконання нескладних астрономічних спостережень різних небесних світил і явищ, наприклад, місячних і сонячних затемнень, планет тощо

Місячні календаріКалендарі, які засновані на природних циклах Місяця, у яких є місяці, які намагаються якомога ближче синхронізувати з місячними фазами і роки (що складаються з місяців) не мають тісного зв’язку з сонячним циклом, наприклад, мусульманський календар.

Сонячні календаріКалендарі, які засновані на циклі сезонів, що є наслідком руху Землі навколо Сонця (і того факту, що вісь обертання Землі нахилена значно по відношенню до площини обертання Землі навколо Сонця). Ці календарі мають роки, які узгоджуються з сезонним циклом і починаються з фіксованої точки в цьому циклі (наприклад, весняного рівнодення). Роки в чисто сонячному календарі можуть складатися з місяців, але в місцях мало що пов’язано з місячним циклом, наприклад, календар загальної ери (Григоріанський календар з роками, зазначеними відповідно до астрономічної системи), які зазвичай використовуються сьогодні.

Луносолярні календаріЦі календарі спрямовані як на сонячні календарі, так і на місячні календарі, але більш успішні у відстеженні сезонного циклу, ніж місячний цикл. Такий календар складається з років, які тісно пов’язані з сезонним циклом і місяцями, які більш-менш тісно пов’язані з місячним циклом. Прикладом луносолярного календаря є Календар ліберійських трідеєв (що незвично тим, що у нього є як сонячний календарний компонент, так і місячний календарний компонент, сонячний компонент більш точний, ніж місячний). Місяці в календарі загальної ери занадто розходяться з місячним циклом для цього календаря, який вважається луносолярним календарем (дійсно, використання терміна «місяць» в зв’язку з цим календарем є неправильним, оскільки місяці практично не пов’язані з місячними циклами).

Сонячно-місячні календаріЦі календарі спрямовані як на сонячні календарі, так і на місячні календарі, але більш успішні у відстеженні місячного циклу, ніж сезонного циклу. Вони складаються з місяців, які тісно пов’язані з місячним циклом і роками, які більш-менш тісно пов’язані з сезонним циклом, наприклад, з китайським календарем, єврейським календарем. (Однак, можливо, не так вже й багато сенсу виділяти календарі сонячно-місячні та лунозсолярні, так як вони мають схожі системи числення часу.)

Календарі на основі астрономічних спостережень. Ці календарі вимагають або спостереження небесних явищ (наприклад, першої появи півмісяця після чорного місяця, астрономічного з’єднання Сонця і Місяця), щоб вирішити, наприклад, коли має розпочатися місяць або коли додатковий місяць повинен бути вставлений в календар. Ісламський календар — це календар такого типу.

Календарі на основі астрономічного розрахунку. Спочатку ці календарі грунтувалися на астрономічних спостереженнях, але з розвитком астрономічної теорії, розрахунок часу астрономічних подій замінив спостереження. Прикладами є єврейський календар і китайський календар. Останній залежить від точного часу темних місяців