Аудіювання 4 клас НУШ

Діагностувальна робота

з літературного читання

Аудіювання

«Говорити без дозволу не можна»

ПІ ______________________________________________

1.Який був Василько?

а) жвавий, балакучий

б) сором’язливий, сумний

в) непосидючий, мовчазний

2.Куди сів метелик?

а) на парту

б) на шибку

в) на підвіконня

3.Як Василько відчував себе біля дошки?

а) йому було соромно і дивно

б) був спокійний

в) весело відповідав учителеві

4.Кого боялось кошеня?

а) дітей

б) собаку

в) метелика

5. Визнач головну думку твору.

а) Завжди говори те, що думаєшь

      б) Наука для людини — як сонце для життя

      в) Вмій сказати, вмій і змовчати

      г) Не кажи не вмію, а кажи навчусь...

6.Встанови послідовність подій.

- ой, нещастя моє,- подумала вчителька…

- Бо говорити ж не дозволяється.

Якось на уроці арифметики…

За хвилину Василько повертається до класу з кошеням.

Діти аж здригнулися від тривожного Василькового шепоту.

7.Чому хлопчик плакав?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 8. Яку пораду можна дати Василькові?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Результат діагностичної роботи:

Самоаналіз

Познач + (Як тобі було виконувати завдання?)

Коментар вчителя ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________

Діагностувальна робота

Аудіювання

4 клас

«Говорити без дозволу не можна»

В. Сухомлинський

Є в першому класі жвавий, рухливий, дуже балакучий хлопчик Василько. Часто він не може стримати свого хвилювання або цікавості й вихоплюється говорити. Учителька терпляче йому пояснює: — Коли треба тобі щось сказати — підніми руку. Як дозволю — встань і говори. Василько добре це розуміє, та одразу ж забуває, як тільки щось його хвилює. Якось на уроці арифметики вчителька пояснювала приклад.  Аж тут чується схвильований голос Василька: — Маріє Іванівно, дивіться, який метелик сів на шибку! Усі діти повертаються до вікна. На шибці сидить великий барвистий метелик.  Діти забули про приклад і розглядають метелика. Марія Іванівна тяжко зітхає, й, насупивши брови, суворо каже Василькові: — Ти розумієш, що говорити без дозволу не можна? Василько добре розуміє, але не може стримати своєї думки, своїх почуттів. Вони рвуться в слово. Наступного дня посеред уроку письма, коли всі зосереджено працювали й у класі запанувала тиша, діти аж здригнулися від тривожного Василькового шепоту: — Маріє Іванівно, он на колодязі чийсь щоденник лежить... — Ой, нещастя моє, — подумала вчителька, — як він побачив той щоденник аж на колодязі?”  А вголос вона сказала: — Іди, Васильку, до дошки, постій трохи, тоді знатимеш, що без дозволу говорити не можна. Василько став біля дошки. А в його очах були й подив, і сором.

Похилив голову й простояв так до дзвінка. Через день учителька пояснювала на дошці, як складати із букв нове слово. Закінчивши пояснення, Марія Іванівна глянула на клас. Василько сидить, піднявши руку, й благаючими очима дивиться на вчительку. — Чому ти плачеш, Васильку? — Бо говорити ж не дозволяється. — Кажи мерщій, у чому річ, — стурбувалася вчителька. Василько повертає голову до вікна й схвильовано каже: — Кошеня ж... Кошенятко он яке маленьке посеред двору. Наїжачилося, страшно бідному, а собака стоїть перед ним, ось-ось кинеться на кошенятко. — Біжи, прожени собаку... — каже вчителька. За хвилину Василько повертається до класу з кошеням.