Аудіювання "Як Федько відчув у собі людину" Василь Сухомлинський.

Аудіювання

1.Скільки років виповнилось Федькові?

А. 9          Б. 8          В. 10

2. Що робив Федько на полі?

А. Викопував кущі картоплі.

Б. Садив картоплю.

В. Визбирував картоплю.

3.Як хлопець працював?

А. Визбирував старанно всю картоплю.

Б. Визбирував ту картоплю, що лежала зверху.

В. Лінувався і нічого не робив.

4.Що сказала Федькові мати?

А. Що люди дивляться, як він працює.

Б. Щоб Федько не лінувався, а працював.

В. Що людина, яка є всередині, все бачить.

5. Продовж речення.

Мати помітила таку роботу та й каже: - Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все ______________________________

6. Установи послідовність подій в оповіданні.

__Здивувався Федько, оглянувся.

__Не хочеться Федькові працювати.

__А де ж вона в мені-Людина?-дивується Федько.

__ «Гарний цей друг-Людина», -думає Федько.

__Працює він годину, працює другу і все більше дивується.

__Пішов раз Федько з матір’ю на поле картоплю копати.

7. Підбери синонім до слова докоряє._____________________

8. Вибери прислів’я, яке передає головну думку твору.

А. У Сірка очей позичив та й байдуже.

Б. Шануй батька та Бога, буде тобі всюди дорога.

В. Совість хоч без зубів та гризе.

9. Чи хотів би ти товаришувати з Федьком? Чому? Напиши 2-3 речення. _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Як Федько відчув у собі людину. Василь Сухомлинський

Пішов раз малий Федько з матір’ю на поле картоплю копати.

— Вісім років тобі, — каже мати, — працювати час по-справжньому.

Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає.

Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже:

— Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!

Оглядається Федько довкола і дивується:

— Де ж та Людина? Що вона бачить? — У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.

— А де ж вона в мені — Людина? — дивується Федько.

— У голові твоїй, у грудях, у серці, — підказує мати.

Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє:

- Що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі.

Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить.

«І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу», — подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав!