Аудіювання за романом Д.Дефо "Робінзон Крузо"

Підсумкова робота Аудіювання (ГР1)

27 червня. Знову такий сильний напад пропасниці, що я весь день лежав, не ївши й не пивши. Я був такий кволий, що не міг підвестись і дістати води. Заснувши, я побачив страшний сон. Снилося, ніби я сиджу на землі за огорожею, і раптом бачу, як згори, з величезної чорної хмари, вся у вогні сходить людина. Полум'я, що огортало її, було таке сліпуче, що на неї ледве можна було дивитись. Годі описати, яке страшне було її обличчя. Коли ноги її торкнулись землі, земля задрижала, і все повітря освітилось, ніби спалахнули незліченні блискавки.

Ступивши на землю, людина рушила до мене, піднялась на горбок, і я почув невимовно страшний голос: "Незважаючи на послані тобі випробування, ти не покаявся, і тепер мусиш померти". І я побачив, як на цьому слові людина піднесла списа, щоб убити мене.

Я неспроможний описати, до якої міри вразив мене цей страшний сон!

Лихо! Моя душа не знала Бога: добрі настанови мого батька вивітрились за вісім років безупинного блукання по морях. Не пригадую, щоб за весь той час моя думка хоч раз звернулась до Бога або щоб хоч раз я замислився над своєю поведінкою. Я жив і діяв, як нерозумна тварина. Коли в морі мене врятував португальський капітан, який вчинив зі мною чесно й справедливо і став моїм благодійником, — навіть тоді почуття вдячності не заговорило в мені. Коли я знову зазнав аварії і, ледве не втонувши, опинився на цьому острові, я не відчув каяття й не побачив у цьому справедливої кари.

І так я жив весь час до цієї хвилини.

Я не думав ні про Бога, ні про суд Божий. Але тепер, коли я захворів і картина смерті змалювалась переді мною дуже яскраво, сумління, яке так довго спало в мені, прокинулось. Я став гірко докоряти собі за минуле; я зрозумів, що своєю поведінкою сам накликав на себе гнів Божий.

Тут мені згадалися добрі батькові поради та його пророкування, що, коли я не послухаю його, то на мені не буде благословення Божого; настане час, коли я шкодуватиму, що знехтував його пораду, але тоді, можливо, нікому буде допомогти мені. Я згадав ці слова і вголос сказав: "Ось коли справджуються слова мого любого батька! Кара Божа спіткала мене, - і немає кому допомогти мені!» І я скрикнув: "Господи, захисти мене, бо горе моє надто велике!" Це була моя перша молитва, якщо тільки я можу назвати її так, за багато, багато років.

28 червня. Поївши, знову спробував пройтись, але був дуже кволий. Відійшов недалеко, сів на землю й почав дивитись на море, що стелилось переді мною, рівне та широке. І ось які думки снувались у моїй голові:

Що таке ця земля й це море, які мені так знайомі? Звідки вони взялись? І що таке я сам і всі інші створіння, дикі й свійські, люди й звірі? Звідки ми походимо?

Природно було зробити висновок, що все це створив Бог. А якщо все це створив Бог, то, виходить, Він керує всім цим. А коли ніщо не трапляється без Його відома, то Він знає, що я тут і що я в такому жахливому становищі. А коли ніщо не трапляється без Його присуду, то, виходить, усе те, що трапилось зі мною, Він присудив мені.

Після цього виникло таке питання: «За що Бог так покарав мене? Що я зробив, у чому моя вина?» Але тут відразу сумління спинило мене: "Нещасний! І ти ще запитуєш, що ти зробив? Оглянься на своє гультяйське життя і спитай краще, чого ти не зробив? Спитай, як могло трапитись, що ти досі ще не загинув; чому ти не втонув на Ярмутському рейді? Чому тебе не пошматували хижі звірі на берегах Африки? Чому, нарешті, ти не втонув тут разом з усім екіпажем? І ти ще запитуєш, що ти зробив?"

Я був вражений цими думками й не знаходив жодного слова, щоб заперечити їх. Замислений і сумний, підвівся я й пішов до свого притулку, засвітив каганця і в скрині знайшов Біблію, в яку я доти не мав часу або, вірніше, бажання заглянути. Тепер я взяв її з собою, приніс разом у намет і поклав на стіл.

4 липня. Взяв Біблію, розгорнув її на Новому Завіті й почав уважно читати; вирішив робити це щоранку й щовечора. Я щиро просив Бога навчити мене каятись. Тепер я тлумачив почуті раніше слова: "Поклич мене, і я визволю тебе" — зовсім інакше. Раніше я розумів їх як визволення від ув'язнення, в якому я перебував, бо острів був для мене справжньою в'язницею. А тепер душа моя благала в Бога тільки визволення від тягаря гріхів. Що важила моя самотність порівняно з цим? Про визволення від неї я вже не молився і навіть не думав: такою дрібницею здавалася тепер мені самотність. Я кажу це з метою показати читачеві, що людині, яка збагнула істину, визволення від гріхів дає більше щастя, ніж визволення від страждань. Тепер я почав ясно відчувати, наскільки нинішнє моє життя, з усіма його стражданнями й нещастями, щасливіше, ніж те ганебне, повне гріха, бридке життя, яке я вів раніше. (802 слова) Тести

1. Звідки сходила людина, яку Робінзон побачив уві сні:

а) з моря; б) з лісу; в) з хмари; г) з острова.

2. За 8 років, з того часу, як Робінзон покинув батьківський дім, він жив як

а) невтомний працівник; б) нерозумна тварина;

в) допитливий мандрівник; г) люблячий син.

3. Яких почуттів він не знав за прожиті роки:

а) вдячності і каяття; б) радості; в) любові; г) горя.

4. Після страшного сну Робінзон:

а) почав будувати човен, щоб повернутись додому;

б) продовжував жити, ніби нічого не сталось;

в) звинувачував батька, що відпустив його з дому; г) став докоряти собі.

5. «І що таке я сам і всі інші створіння, дикі й свійські, люди й звірі? Звідки ми походимо?». Ці думки охопили Робінзона, коли він дивився

а) на небо; б) на море; в) на Біблію; г) на острів.

6. «Це була моя перша молитва, якщо тільки я можу назвати її так, за багато, багато років.» Які слова були в ній?

а) "Господи, захисти мене, бо горе моє надто велике»;

б) Господи, допоможи мені вибратись з острова; в) Господи, допоможи мені побачити батьків; г) Господи, пробач мене.

7. «Замислений і сумний, підвівся я й пішов до свого притулку, засвітив»

а) свічку; б) ліхтарика; в) лампу; г) каганця.

8. Де знаходилася Біблія, яку взяв Робінзон:

а) у ящику; б) у скрині; в) у мішку; г) на столі.

9. Робінзон почав читати Біблію і «щиро просив Бога навчити його»:

а) трудитись; б) каятись; в) молитись; г) будувати корабель.

10. Робінзон вважав, що його життя на острові порівняно з тим життям, яке він вів раніше,

а) сумне; б) щасливіше; в) безнадійне; г) важке.

11. У фразі «…все повітря освітилось, ніби спалахнули блискавки» використано

а) епітет; б) метафору; в) порівняння; г) гіперболу.

12. Напишіть головну думку тексту.