Авторська казка "Казка про солов'я"

 

 

 

З ДОСВІДУ РОБОТИ

 

ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ  КЛАСІВ

 

БІРКІВСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ 

 

ШУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

КОСТЮК НІНИ ВАСИЛІВНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2022р.

 

 

  Сьогодні життя ставить перед нами чимало викликів . Кожного разу  , коли переступаю поріг класу , бачу перед собою очі дітей , а в них стільки різних почуттів переплелось : це одвічне добро і прагнення до чогось нового , цікавого , щира радість , бажання спілкуватись , досліджувати , спостерігати , розвиватись  ... І тут , раптом , звучить сигнал “ Увага ! Повітряна тривога ! “ Вмить усе стає зовсім іншим . У кожного тривога , страх , раптовий сум , проте жодної паніки . Розумію що кожен з них шукає у цю мить підтримки , віри , що все буде добре ,має бути , бо ж ми сильні і здатні все подолати ... І саме у таку мить з’являються спочатку слова , а потім рядки , образи , запитання дітей і відповіді на них переплітаються  , і так поволі слово за словом , рядок за рядком , починає творитися  казка  . А разом із нею і  такий бажаний промінчик надії і віри у щире добро і перемогу світла над темрявою .

 Отож , хочу поділитися  , невеличкою віршованою казкою , яку ми створили . І щоб розпочати , як невеличкий вступ напросилися такі слова :

 

 

       Зерно , що в чистім полі

       Зросте врожаєм пишним .

                     І слово , щире слово

                     Що раптом стало віршем .

          Для тебе , все для тебе - 

          Моя дитино мила !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КАЗКА ПРО СОЛОВ’Я

 

 

Колись давно в часи минулі,

Коли траплялися дива .

В країні Щастя жив хлопчина ,

Сопілка в нього теж була .

 

 

 

 

 

 

 

Навколо все цвіло , буяло ,

Й щасливі люди там жили .

 “Так  завжди буде “ - всім здавалось ,

та хмари небо затягли .

 

Все сталося само — собою

Запанувало всюди зло .

І раптом люди всі прозріли .

Та шкода ... Пізно вже було .

 

 

 

 

Проте жила одна надія ,

Вона жевріла , ледь жива .

Це той — з сопілкою хлопчина

У ньому сила ще була .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Останні крихти дав пташатам ,

У дощ сорочкою їх вкрив .

Усіх знедолених , голодних

Він прихистив і звеселив .

 

 

 

 

І з кожним подихом сопілки

Лунали звуки чарівні .

Ці звуки до життя вертали

Зів’ялі квіти і сухі ...

 

 

Він грав і грав , все без упину .

І повертав все до життя !

Він згас , перетворившись на пташину

І подвиг цей не піде в небуття .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В нашім краю , як сходить темінь ночі .

Всі чують пісню ніжну , від душі ,

Це птах , в якому б’ється серце хлопця ,

Співає там в калиновім гіллі .

 

Це СОЛОВЕЙ — душа мого народу .

Він УКРАЇНУ береже від зла .

Маленька пташка , сіренька на вроду ,

Та в його пісні сила і краса .

 

Співай  , співай сіренький соловейку !

На увесь світ героїв прославляй  !

Живи . Живи ж бо вічно УКРАЇНО !

Наш милий  солов’їний край .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Присвячується усім героям і героїням які віддали своє життя за волю і незалежність України , чий подвиг буде вічно жити у наших серцях .