Авторська казка "Коза-Дереза"

Бібрський опорний ліцей імені Уляни Кравченко.

Учитель початкових класів Марія Базюк.

Казка «Коза-Дереза»

(За мотивами української народної казки)

Дійові особи: ведучі, Дід, Баба, Коза, Василько, Маринка, Зайчик, Вовк, Рак, Лисичка, Ведмедик.

Пісня "Мої казки"

Ось книжечка маленька, в ній - схованка чудес.

Там виріс біб великий аж до самих небес.

Рій казочок веселий живе на сторінках.

Я скарб такий чудовий тримаю у руках.

П р и с п і в (двічі):

Казки мої улюблені, улюблені казки.

Хоч їх напам'ять знаю, читаю залюбки.

 

Ось їде Попелюшка в кареті з гарбуза

І роги наставляє Коза їй Дереза.

Юнак Котигорошко врятує цілий світ,

Царівна Несміяна усіх нас розсмішить.

П р и с п і в(двічі).

 

Ось море синє-синє, там - рибка золота

І біла скатертина чарівна, непроста.

Тікає від бабусі маленький Колобок.

Замовкли всі звірята - напевно, близько вовк.

П р и с п і в (двічі).

Ведуча

У невеличкому селі

Дід з бабусею жили.

Дід козу собі купив

Й клопоту він наробив!

Непроста була Коза;

Вередлива і брехлива.

Круторога.

Усі діти. Дереза!

Ведуча. Ось сідайте всі рівненько

Й слухайте казочку гарненько.

Пісня «Купив дід»

1. Хор.

Купив Дід на базарі за три копи козу

Та й привіз він до хати ту Козу-Дерезу. 2р.

Посилав її пасти жінку й діток своїх,

Сам ставав на воротах у червоних чобітках,

Руки в боки впирав, зустрічав їх усіх.

Та не знав він, що коза ця буде горем для всіх.

Кізонько моя люба, кізонько моя мила,

Чи пила ти, кізонько, а чи їла ти?" 2 р.

Ні, дідусю, я не пила, та й не їла я, 2 р.

Бігла я через місточок, скубнула один листочок,

Бігла я через гребельку, сьорбнула води крапельку, –

Тільки й пила, тільки і їла, ось і усе!"

Стоїть хата. Біля хати сидять дід та баба.

Дід.
Ось, бабо, що надумав я зробити
Козу - Дерезу на базарі купити.
Баба.
То іди, діду, іди,
Та козу вже приведи.

Баба заходить до хати.

Вед. 1.
По базарі дід ходив вперед – назад
Придивлявся, де найкраща є коза,
Та й купив таку красиву
Щоб була усім на диво.

Дід купує козу

Баба. 

Вже й на вечір повертає,

А дідуся десь немає.

Він пішов годин із п’ять

На базар Козу куплять.

Я вже їсти наварила.

Миски-ложки перемила.

Пообідала сама —

А його нема й нема.

Закортіло, бач, старому

Привести Козу додому.

Причепився, як смола…

Я й грошей йому дала.

А тепер якщо ті гроші

Вкрадуть люди нехороші?

Я йому не подарую.

О, якусь розмову чую…

Мабуть, це вже дід іде

І Козу сюди веде.

 

Заходить Дід і Коза.

Дід (до Баби).

Ось Козу у двір веду.

Баба. 

Чує серце на біду

Ти привів оцю тварину.

 

(Дует Діда та Баби на мелодію української народної пісні «Вареники».)

Баба. 

Де ж ми будем її пасти,

Діду мій старенький?

Де ж ми будем її пасти,

Голубе сизенький?

Дід. 

Звісно де, милая, звісно де, милая,

Звісно де — на нашій паші, моя чорнобривая.

Баба. 

А чи буде ця Коза молоко давати? (2 р.)

Дід. 

Звісно так, милая (2 р.).

Звісно так, моя рідненька.

Моя чорнобривая.

Баба. 

А хто ж буде її пасти, голубе миленький?

А хто ж буде її пасти, голубе сизенький?

Дід.

Звісно, діти, милая (2р.).

Звісно ти, моя рідненька, моя чорнобривая.

Дід.
Купив козу таку красиву
Щоб була усім на диво
То ж її ви доглядайте,
Та глядіть не ображайте!
Василько.
Я таку козу красу,
Піду в ранці попасу.
Дід.
Добре, синку, ти підеш
Козу гарно попаcеш.
Вед. 2.
На галявинку козу
Василько привів
А сам із сопілкою під дубом сів.
На сопілці собі грає
А коза траву щипає.
Вед. 3.
Напоїв Василь козу водою
Та й пішов разом з нею додому.
Вечір... Сонечко сідає
А дідо їх зустрічає.
Дід.
Кізонько моя люба,
Кізонько моя мила !
Чи ти пила, чи ти їла?
Коза.
Ні, дідусю, не пила і не їла
Тільки бігла через лісочок
Та вхопила кленовий листочок
Тільки бігла через гребельку
Та вхопила водиці крапельку.
Тільки пила, тільки й їла.
Вед. 4.
Дід Василька прогнав,
А Козу - Дерезу обіймав.

Маринка.
Я таку козу красу,
Піду в ранці попасу.
Дід.

Так, Маринко, ти підеш
Козу гарно попаcеш.
Вед. 5.
Коза траву щипала,
А Маринка, квіти збирала!
Напоїла козу водою
Та й пішла разом з нею додому
Вечір... Сонечко сідає
А дідо їх зустрічає.

Дід.
Кізонько моя люба,
Кізонько моя мила!
Чи ти пила, чи ти їла?
Коза.
Ні дідусю, не пила і не їла
Тільки бігла через лісочок
Та вхопила кленовий листочок
Тільки бігла через гребельку
Та вхопила водиці крапельку.
Тільки пила, тільки й їла.
Вед. 6.
Дід Маринку прогнав,
А Козу - Дерезу обіймав.
Баба.
То вже я козу - красу,
Піду в ранці попасу.
Дід.
Добре, бабо, ти підеш
Козу гарно попаcеш.
Вед. 7.
Коза пасеться на травиці
А баба плете рукавиці
Напоїла козу водою
Та й пішла разом з нею додому
Вечір...   Сонечко сідає
А дідо їх зустрічає.
Дід.
Кізонько моя люба,
Кізонько моя мила!
Чи ти пила, чи ти їла?
Коза.
Ні дідусю, не пила і не їла
Тільки бігла через лісочок
Та вхопила кленовий листочок
Тільки бігла через гребельку
Та вхопила водиці крапельку.
Тільки пила, тільки й їла.

Дід. 

Що ти кажеш? От біда!

Ти ж чого, стара, не пасла,

Молока не буде й масла,

Як Козу так годувати.

Коза.

Ме-ке-ке! І води їй не давати!

Баба. 

І пила вона, і їла,

Чим же я їй не вгодила?

Коза. 

Ме-ке-ке! Бреше баба, ти не вір,

Не пускай її у двір.

Дід. 

Що поробиш із старою,

Поклопочусь сам Козою.

Сам водою напою,

Напасу і подою.

2. Хор.

Як розсердився Дід на родину свою

Та й прогнав їх їз хати по світах з торбою, 2 р.

І погнав козу пасти, де зелена лоза,

А сам став на воротах у червоних чобітках,

Аж тоді він побачив, як брехала коза.

Недаремно прозвали ту козу Дереза.

Кізонько моя люба, кізонько моя мила,

Чи пила ти, кізонько, а чи їла ти?" 2 р.

Ні, дідусю, я не пила, та й не їла я, 2 р.

Бігла я через місточок, скубнула один листочок,

Бігла я через гребельку, сьорбнула води крапельку, –

Тільки й пила, тільки і їла, ось і усе!"

 

 

Дід.
То ж я сам козу - красу,
Піду в ранці попасу.

Дід жене Козу у ліс.

Вед. 9.
Дід козу свою пасе
Ще й відро води несе
Дав козі він хліба з'їсти
Відпочити треба сісти.
Вед. 10.
Посидів дід, попас доволі
Та й почав збиратись додому
Але не став він сам козу гнати
Пішов ворота їй відчиняти.

Баба 

Де він взяв таку тварину

На лиху мені годину?

Он, назад її жене…

Ну, згадаєш ти мене.

Дід. 

А тепер, бабо, не лайся,

А скоріш козу питайся,

Чи на полі пашня є?

До цих пір траву жує.

Баба (глузливо)

Кізонько моя люба,

Кізонько моя мила,

Чи ти пила, чи ти їла?

Коза. 

Не пила, Бабусю, і не їла.

Дід. 

Як таке сказати ти посміла?

Коза.

Бігла я через місточок ухопила там листочок,

Бігла я через гребельку, випила води крапельку.

Дід.

Кізко! Кізко! Схаменись!

Коза. 

От, дивіться, причепивсь.

Бабо, Діду ти не вір.

Не пускай його у двір!

Дід.

Де мій ніж? Заріжу кляту! (Шукає ножа.)

Коза.

Ой, який цей Дід завзятий.

Дід.
Бачите всі, що коза наробила:
Коза - Дереза усіх нас дурила!
Ось що я козі зроблю –
Я їй боки облуплю!

 

Бігають і Коза тікає в ліс.

3. Хор.

Почав дід козу лупити, ледве смерть не прийшла,

Але вирвалась від діда і до лісу утекла, 2 р.

Поселилась у хатинці, де жив зайчик прудкий,

Не боялась, не встидалась, бо характер такий.

Прискакав додому зайчик і злякався малий,

Та й питає пострибайчик: Що за звір там такий?

Я Коза-Дереза, за три копи куплена, 2 р.

За три копи куплена, на півбоку луплена.

Я від діда утекла і до лісу забрела,

Походила, поблукала і хатиночку знайшла.

Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу, хвостиком замету, –

Тут тобі й смерть! Тут тобі й кінець!

 

 

Дід (зажурено до Баби).

Ти на мене не дивися,

Бачу й сам, що помилився.

Думав, буде молоко.

А воно бач, отако…

 

Дід і Баба йдуть у хату, а Коза виходить з-за кущів.

Вед. 11.

Коза у ліс пішла,

Там нікого не знайшла.

Між дерев, ялин блукала,

Де їй жить — вона не знала.

Бачить хатинку.

Коза. 

От і хатка є для мене.

Там печене і варене,

Страви на столі, дивись.

Гей, господарю, озвись!

Утомились мої ноги.

Та й голодна я з дороги.

Ще й не спала цілу ніч,

А у хаті тепла піч…

І господаря немає.

Поки він десь там гуляє,

Я наїмся і нап’юся,

І в хатинці оселюся.

 

Ховається в хатинці. Вибігає Зайчик.

Зайчик.

Іменинник я сьогодні,

Тож іще напередодні

Всім запрошення послав.

Гарний стіл приготував:

Банку меду є Ведмедю.

Для Лисиці буде птиця.

Вовку м’яса кілограм

З холодильника подам.

Заглядає в хату.

Заєць. 

Ой! А це ж хто в мою хатинку

Сам прийшов на іменини?

Бачу, цей незваний гість

Всі наїдки сам поїсть!

Коза. 

Я Коза-Дереза,

За три копи куплена,

Півбока луплена,

Тупу-тупу ногами.

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть!

Заєць. 

Ой, та це ж Коза рогата!

Як зайти тепер до хати?

 

Сідає і плаче. Виходить Лисичка.

Лисичка (співає).
Я Лисичка, я сестричка,
Не сиджу без діла
Я гусятка пасла,
Полювати ходила.    2р.
А тепер мені в неділю
Треба відпочити
Свою хату гарненько
Треба прикрасити    2 р.
А щоб краща, а щоб краща
Була моя хатка,
Піти треба у гайочок,
Квіточок нарвати.    2 р.

Лисичка. 

Кажуть, що лисичка хитра,

Це ж бо вигадки лихі.

Придивіться лиш уважно,

Де знайдете кращу ви?

Лисичка.

Гей, сусіде! Чом ти плачеш?

На гостину кликав наче.

Я ж голодна, в роті сухо.

Дай посмикаю за вухо

Та ходім уже до хати.

Заєць. 

Та ж у хаті звір рогатий,

Не пускає він мене.

Лисичка. Ну, мене не прожене.

Озовись за мить,

Хто в цій хатці сидить?

Коза. Я Коза-Дереза…

Лисичка. 

Хочеться поїсти смачно.

Та зайти до хати лячно,

Думалось поласувати.

Але треба утікати.

 

Лисичка втікає. Зайчик плаче. З`являється Вовк.

 

Вовк (пісня).
Ой я, Сірий вовчок,
По степах гуляю
Та на тих овечок
Пильно поглядаю.
А яка з них дурна –
Не слухає чабана
Тут я зараз за чуприну
Та й покараю.
Вовк.

От і Зайчик, мій сусіда.

Йду до нього пообідать.

Але що це? Що я бачу?

Сірий Зайчик гірко плаче!

Чого сидиш. Зайчику, чого плачеш?

Чом не йдеш у хатоньку ти, козаче?

Вже на дворі геть звечоріло

І сидіть під хаткою – це  не діло.

Заєць. 

Вовчику, допоможи,

Там якась лиха тварина

Не пускає до хатини.

Вовк. 

Що таке? Та хто посмів

Найсильнішого з вовків

Не пускать на іменини?

Звіра того з печі скину!

Коза (співає).
Я Коза-Дереза...
Вовк. 

Я її… Та неохота,

Невідкладна є робота.

Краще я оцю біду

Стороною обійду.

 

Вовк тікає. Заєць плаче, виходить Ведмідь.
Ведмідь.

В хаті мед є — нюхом чую.

Мабуть, тут і заночую.

Ти дивися, це ж Зайча

У дворі мене стріча.

Заєць.

Мабуть, дядечку Ведмедю,

Не скуштуєте ви меду.

Бо у хаті звір сидить,

Нахваляється убить

Кожного, кого побачить!

Ведмідь. 

То піду назад я, значить.

Заєць. 

Зачекайте, ви ж — Ведмідь,

Тож підіть і проженіть

Це страховисько рогате.

Ведмідь. 

Може, зайти і справді в хату?

Сил мені не позичати,

Можу страшно закричати.

Хто у хаті цій сидить?

Гей, виходь, бо я — Ведмідь!

Коза. Я Коза-дереза…

Ведмідь. 

Знаєш, Зайчику, боюсь я,

Краще у барліг вернуся.

Як штрикне цей звір рогами —

Буду догори ногами.

Ведмідь тікає, Заєць плаче, з’являється Рак.

4. Хор.

Налякався бідний зайчик, втік від дому свого,

Просить всіх своїх сусідів рятувати його, 2 р,

Та Ведмідь, Лисичка й Вовчик перестрашились так,

Раптом бачать – по галяві лізе Рак-Неборак,

До хатинки підступає, не злякавсь ні на мить,

І сміливо так питає: Хто в хатинці сидить?

Я Коза-Дереза, за три копи куплена,

За три копи куплена, на півбоку луплена.

Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу, хвостиком замету, –

Тут тобі й смерть! Тут тобі й кінець!

А я, Рак-Неборак, як ущипну – буде знак! 2 р.

Та як вщипне Козу! Та як вщипне Дерезу!

Рак. 

Чом ти плачеш, Зайцю сірий?

Заєць. 

Бо ніхто не може звіра з хати вигнать!

Рак. 

Що за звір?

Заєць. 

Ти не виженеш, повір.

Тут були уже сильніші,

Та розбіглися, як миші.

Рак. 

Перестань-но плакати, я прошу,

Зараз того звіра я вмить прожену.

Ой, надовго буде він пам’ятати,

Як малого Зайчика ображати!

Не дивись, що я малий!

Не зухвальство і не роги — запорука перемоги!

А твердий, незламний дух і хоробрий вірний друг!

Чи готовий ти до бою?

Заєць. Так!

Рак. 

Тож мерщій іди за мною.

Йдуть до хатинки.

Коза. 

Я Коза-дереза…

Рак.

А я Рак - Неборак!
Як ущипну буде знак!

Щипає клешнями козу і та утікає.

Ведуча 12

Як замекала Коза! Як зірвалась Дереза!

Втекла з лісу вона, десь по світу блудить,

Бо ніхто і ніде брехунів не любить.

Заєць. 

Утекла рогата з хати,

І тепер я буду знати,

Що найкращий друг мій — рак.

І ніякій злій тварині

Не здолати нас віднині.

Рак. 

Гей, виходьте всі звірята!

В Зайця нині буде свято —

Поспішайте, не баріться,

Зараз будем веселиться.

Коза.

Я усіх, усіх вас прошу:
Ви у гурт мене візьміть.
Буду чемна я від нині,
Тож від себе не гоніть.

Всі танцюють український Гопачок

Ведуча.

 Отака наша наука,

Дров згоріла в’язка.

Діткам щічки зігріла.

Ну, а казка звеселила.

А тепер, як ваша ласка,

Ви поплескайте, будь ласка,

І артистів привітайте,

Успіхів їм побажайте.