Авторська розробка заняття «Незвичайна подорож зимовим лісом».
Полтавська обл.
м. Карлівка
ЗОШ І-ІІІ ст. №1
вихователь гпд
Булах Л.В.
Сьогодні у нас заняття незвичайне. Ми будемо подорожувати країною, назву якої ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку.
Прийшла до нас бабуся у білому кожусі.
Поля причепурила - пухнастим снігом вкрила.
Відгадайте, хто вона, бабуся чепурна?
(Відкриваю картинки з малюнками зими, які прикріплені на дошці).
Питання від Сніговичка-Питайлика.
Далі Дідусь-Лісовичок хоче щоб ви розгадали кросворд про ознаки зими, ви дізнаєтесь, з ким він хоче познайомити.
Лягає майже нам до ніг.
Із вати килим? Ні, це… (сніг)
Скрізь стоять дерева голі,
Все пухнастий сніг покрив.
І замовк пташиний спів,
Горобці одні «цвірінь».
А синичкам, мабуть лінь.
Лиш скрекочуть десь сороки.
То яка це пора року? (Зима)
Дахи стали бородами,
Від сонця бороди заплакали,
Вдень і вночі сльози капали. (Бурульки)
Три сестриці
Прийшла Зима й засипала снігом поля і ліси, міста і села. Прийшов Дід Мороз і закував кригою ріки, ставки, озера. Поглянеш - дахи білі, земля біла, або сіре, а з неба сніг, як крупа манна, сиплеться.
Холодно, сумно.
Нема краси.
Чи ж до неї Зимі, коли стільки снігу для хуртовин приготувати треба? А Діду Морозу - морозцю міцнішого додати? Побачили це дочки Зими, три сестрички, коси сріблясті. Очі зоряні, і задумалися.
Блакитноокою весною, зеленим літом, багряною осінню бачать вони землю з свого далекого кришталевого палацу на Півночі в красі незрівнянній. Всі ці пори року переливаються різними барвами.
А білій зимі як бути?
І надумали: найстарша, майстриня уміла, сплела дивне мереживо з білих та срібних ниток і накинула його на кущі та дерева, на паркани та кожну травинку.
І людям це так сподобалось, що й слова для нього придумали: іній та паморозь.
Середня сестричка кроїти візерунки любила. Стала вона вирізувати їх зі снігу й осипати ними землю. І полетіли вони, заіскрились в променях сонця. Люди руками сплеснули від захвату!
І назвали їх сніжинками.
А наймолодша краще за всіх малювала квіти, дерева, трави. Взяла вона відерце з крижаною фарбою, срібний пензлик і пішла розмальовувати вікна в будинках. Тільки здалось їй цього замало. Вибрала вона найніжніші барви у Сонця-батечка: блакитну, рожеву і почала рано-вранці розфарбовувати небо на Сході. Небо велике - стомилась. Вдень відпочивала, а надвечір і другу найкращу свою картину закінчила. Фарби яскраві, гарячі вибирала. Й стали з’являтись на небі ранками і вечорами разом із сонечком картини молодшої сестрички-художниці. Земля, куди не кинь оком, біла, а небо над нею переливається найтоншими відтінками. І чим дужчий мороз, тим яскравіші фарби.
З того часу і взимку стало красиво. Хоч і холодно, але полюбили люди зиму за її красу незрівнянну, створену трьома сестричками-майстринями.
(Малювання сніжинок по клітинках).
Зима! Зима! Усякий знає,
Вона холодною буває.
Летять, кружляють, як пушинки
Легкі білесенькі… (сніжинки).
От випав сніг. Яка обнова!
Зима тоді така… (чудова).
Міста чистенькі, білі села -
Зима і радісна, й …(весела).
Вона й тоді усім хороша,
Коли мете легка … (пороша).
Мороз у лід озера кута -
Зима, тоді всі кажуть, …(люта).
Вона буває і серйозна:
Суха і вітряна, й … (морозна).
А як насуне хмара сива,
Зима по-своєму … (красива).
І особлива, і чарівна
Як королева чи … (царівна).
А вранці іній - от обнова!
Яка зима у нас .. . (казкова).
Гілок під інеєм не видно,
Тоді вона, звичайно, …(срібна).
Зима, скажу вам , дуже гарна,
То сонячна, то часом … (хмарна).
Насунуть хмари звідусіль
І закружляє… (заметіль).
І не завадило б кожуха,
Така буває… (завірюха).
А іноді така напруга!
Завіє віхола і … (хуга).
І чорна хмара довго висне.
Мороз пече, мороз аж … (тисне).
А вітер свище, вітер виє,
По кучугурах сніг … (біліє).
І горнуться всі до тепла,
Така зима буває … (зла).
Синичка змерзла і голодна,
Бо видалась зима … (холодна).
А блисне сонечко згори
Ото краса для … (дітвори).
Тоді зима і біла, й чиста,
Вся сріблом сяє … (промениста).
І для дітей тепер така,
Вже не холодна, а … (жарка).
На гірку всі біжать вони,
Несуть санчата й … (ковзани).
Хоч і мороз за ніс щипає,
Дітей ніщо не зупиняє.
Бо все одно зима прекрасна,
Вся біла-біла, світла, … (ясна).
Яка ж зима? Яка вона?
Вона весела і … (сумна).
А потім що сталося? Захотілося Дідусеві-Лісовичкові подивитися, як же живуть жителі лісу? Дрімають дерева і кущі. Лісова сніжна тиша. Але придивіться уважно, можна помітити навколо сліди. Це, напевно, лісові мешканці їх залишили. А засніжену книгу можна прочитати, якщо будемо уважні. Он через галявинку швидко пострибала якась тваринка. Хто це?
Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, в лісі - навкруги,
Скрізь у мене вороги. (заєць)
Зайчик живе у лісі, в полі. Він влітку сірий, а взимку білий. Має довгі вуха, косі очі. Задні лапки довші, ніж передні. Живиться зайчик морквою, буряками, капустою. Може об’їсти кору молодих дерев.
Ходить свашка із мітлою,
Заміта до лісу слід,
Де недавньою порою
Тут відбувсь її обід.
Хто це? (Лисиця)
Лисичка живе у лісі в норі. Вона дуже хитра. Має гарну шубку і довгий пухнастий хвостик. Це - хижий звір, бо ласує зайчатиною, курятиною. Не відмовиться і від мишки.
Хто з кошари вкрав ягнятко,
А із хліва поросятко?
Кожен з нас його впізнає.
Хто ж сіренького не знає? (Вовк)
Вовки ховаються в лісах, ярах. Це хижі звірі. Схожий вовк на собаку. Сірого кольору.
Зима. Величава красуня. Така засніжена і тиха. Зима дарує дітям радість, а дорослим насолоду від чистоти і спокою, навіює розмірені думки, легкі, прозорі, світлі настрої. Але час вже прощатися з чарівною країною Зима та з жителями цієї країни: Дідусем-Лісовичком та Сніговиком-Питайликом.
Дякую вам.