Авторська стаття на патріотичну тематику, метою якої є мотивація вчителів та батьків до проведення виховних заходів

Мета в житті

є серцевиною людської гідності

та людського щастя.

К. Ушинський

Нашій державі Україні понад тридцять років, та чомусь не кожний українець поставив собі за мету присвятити своє життя вивченню історії рідного краю, встановленню  власних орієнтирів пізнання своєї належності до певної групи соціуму у цьому багатогранному світі, формуванню світогляду молодого покоління про  особисту та колективну національну гідність.

Якою б була наша країна зараз, якби ми чітко  визначили ази національно-патріотичного виховання.  Якими б були ми, якби кожний ставився до трагедій історії українського народу, як до уроків майбутнього, якби ставилися до української мови, як до святині, бідьше поважали б та прислухалися до справжніх патріотів країни, ретельніше б вибирали друзів та не закривали б очей на фальшиву братерську любов, завжди були б пильні до будь-яких проявів агресії, зміцнювали б армію та статус захисника Батьківщини. Напевно зараз ми  мали б інші спогади, звички, думки та переконання, ідеали. Ми б інакше розмовляли та діяли, мали б іншу історію. Наша рідна Україна мала б зовсім інший вигляд.

Старше покоління ще  досі жило старими кріше про стабільність та порядок, слухняні, покірні та неамбітні. Не вірили, що в умовах сучасної цивілізації може бути таке жахливе знищення одного народу іншим. Не могли уявити, що учні, які також за шкільною партою іншої країни вивчали про цінність людського життя, покращення екології, важливість щасливого дитинства та якість освіти, будуть холоднокровно нищити дітей, стирати з лиця землі цілі міста та погрожувати ядерною катастрофою. Надто довго вони змінювали нас, надто глибоко просочилися у сфери нашої діяльності, населяли своє, годували своєю правдою.

Усе змінилося в мить  повномасштабного вторгнення російської федерації . Війна розбудила кожного українця. Найкращі сини і доньки зі зброєю в руках творять історію нової України. Найкращі люди в тилу невтомно допомагають захисникам. Ми стали одним цілим, щоб протистояти ворогу, заявити про своє право вибору, захистити свій дім та майбутнє наших дітей. Наші вихованці творитимуть майбутнє країни. І кому як не нам освітянам випадає та почесна мета закласти надійний твердий фундамент відповідального громадянина, справжнього патріота своєї країни. Наш обовязок посіяти те благородне зерно національної самоідентичності у свідомості кожного маленького українця, підтримати, залікувати травми, показати, що наша сила в єдності, навчити поважати кожну націю та знати ворога в обличчя, пам'ятати якою ціною нам дається перемога та хто закриває від ворожих куль наші життя.

  Прийшов час відповідального ставлення до формування справжніх патріотів. Цей час – зараз. Це місце – у стінах навчальних та виховних закладів, у кожній домівці, на кожному заході. Всюди, де є можливість потрібно нагадувати, проголошувати, закарбовувати в памяті кожного вихованця в ім'я чого ми боремося, знати поіменно своїх героїв, вшановувати їхні імена, застерігати від помилок минулого.

Війна допомогла нам краще пізнати самих себе, з кожним днем вона змінює нас. Україна піднялася з колін, заявила про себе у світі, сильна, вільна, хоробра, вдячна іншим країнам за допомогу. Життя – найкращий вчитель, але нашим вихованцям інколи не зрозуміти його жорстокості, несправедливості, несподіваності. То хто, як не ми: викладачі, вчителі, вихователі повинні займатися самоосвітою та інтерпритувати правдиву інформацію нашим вихованцям, включити в них критичне мислення, здатність бути відданим власним переконанням, поважати чужу думку та уміти цивілізовано залагоджувати конфлікти, виховувати самоповагу та змінювати вектор уваги: фокусуватися не на ненависті до ворога, а на любові до власного народу, країни, мирного життя.

Наша мета – побудувати школу справжніх патріотів. Адже яке насіння ми насаджуємо зараз – такі плоди будуть пожинати наші нащадки. А починати треба з малого, в першу чергу з себе. Мета кожного вчителя будь яккого предмету – знання історії рідного краю, самодисципліна та самовиховання.  В. Сухомлинський навчав відкривати учнів самих себе, він говорив з кожниим  учнем і запитував: «Ти знаєш хто ти? Ким ти є?» Відповідь мала б бути така: «Перш за все я – людина». Треба намагатися так побудувати наше патріотичне виховання, щоб наші учні на таке спонтанне запитання впевнено і не задумуючись відповідали: « Я – вільна людина. Я – українець. Моя країна незалежна , миролюбива, дружня на сильна.»

Основою організації виховної роботи в класах є діяльність класного керівника. В його обовязок входить перш за все формування в учнів рис громадянина-патріота України, опанування учнями основ Конституції, поваги до державних символів (Прапора, Герба, Гімну України). Необхідно забезпечити єдність школи та сімї у вихованні підростаючого покоління. Паралельно потрібно постійно розвивати в учнів дотримання високих моральних якостей. Серцевина національно-патріотичного виховання повинна пронизувати кожний навчальний  предмет та позаурочну діяльність.

Що ж конкретно маємо робити ми, щоб вийти з кризи руйнування, втрат, зневіри та занепаду на фоні війни?

По-перше, ми маємо глибоко усвідомити та навчити вихованців, що на терені України живуть люди багатьох національностей, віросповідань та вподобань, і кожний з них має право на власну думку, яка не загрожує спокійному мирному існуванню оточуючих. Це – головне!

По друге, усвідомити велику відповідальність за свої думки, слова та дії, визначитися зі ствердженням «Що для мене Україна». Територія україни – це мій дім. У ньому проживоють люди, які мені дорогі.  Її теба захищати від ворогів, щоб не втратити та бути вільними.  Україна як держава формується і завдяки мені теж. Моя уважність та байдужість є співавторами історії усіх українців.

По-третє, стати врешті єдиною цілою тріадою: вчителі – батьки – учні та стати на шлях сумлінного патріотичного відродження та вдосконалення як окремої особистості, починаючи з себе, так і суспільства в цілому.