Авторська віршована казка: " Історія одного гудзика!"

      Віршована  авторська казка:

          «Історія одного гудзика!»

В яблуневому саду де джмелі літають

з яблук, що опали, солодкий сік збирають.

Приходила у садок дівчинка Людмила,

в кошик яблука збирала й ґудзик загубила.

Першим знайшов гудзика, півник-молодець,

«Заберу його з собою та прикрашу гребінець!»

Або свій красивий хвіст,

щоб співати краще всіх!

Та почула пісеньку хитрая лисичка,

і на півня-красеня прибігла подивиться.

Хочу й я такого гарного гудзика мати,

щоб красунею у лісі важно походжати.

Кіт на дереві сидів, і тихенько муркотів,

не віддам його нікому, ґудзик мій і поготів.

Кігті випускає, спинку вигинає, сердиться, шипить,

хоче мишок з ним ловить!

Лемент, галас у садку й бійка почалися,

бо ніхто із них не хотів ділиться.

Песик на цей шум прибіг:  «Що за суперечка?»

«Може ґудзик, пташечки, випав із гніздечка?»

«Ні, щебече пташечка ця річ не моя!»,

запитаю краще я у солов’я.

«Нещодавно бачив, я дівчинка гуляла,

і червонобокі яблука збирала.»

«За корзинку з яблуками ґудзик зачепився,

ниточка порвалася й він покотився.

Тож не будемо, чужу річ ми брати,

дівчинці хорошій мусимо віддати.»

Всі погодились відразу й хвалять солов’я,

добре, що закінчилась суперечка  ця.

Песику довірили, ґудзик віднести,

А звірята захотіли його провести.

Вдома дівчинка мала гудзика шукає,

Та ніде його нема і ніхто не знає.

Чує гавкіт у дворі, двері відчинила,

песик хвостиком виляє, в зубах знахідку тримає.

Взяла голку й нитку до ладу пришила,

і звичайно ж мама доню похвалила.

Песик теж роботу мав,

смачну кісточку жував!

                                       1 листопада 2020рік    м. Прилуки

(незабаром буде відео-казка на моєму ютуб-каналі Кузьменко Світлана)