«Авторські права та їх суб’єкти і об’єкти »

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

« Авторські права та їх об’єкти та суб’єкти»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загородня Анна Михайлівна

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
1.1.Поняття, зміст та умови дії авторського права

1.2.Суб’єкти та об’єкти авторського права

РОЗДІЛ ІІ ВИНИКНЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

2.1. Виникнення авторського права

2.2. Реєстрація авторського права

РОЗДІЛ ІІІ ПРАВАВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

3.1. Поняття та порядок захисту авторського права

3.2 Види порушення авторського права

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

    Авторське право у своїй основі є юридичним проявом усвідомлення державою важливості охорони культури як гаранту розвитку суспільства. Підтримка і захист творчості, охорона результатів інтелектуальної діяльності безпосередньо пов’язані із захистом свободи слова та прав людини. Сучасна Україна будує незалежну правову державу, засновану на системі ринкових економічних відносин. Незалежність, як складне суспільне явище, серед інших необхідних умов, передбачає постійний розвиток інтелектуального потенціалу держави.

   Без переходу до загальноприйнятих правових засобів забезпечення прав створювачів об’єктів авторського права неможливі вихід на ринки сучасних технологій та участь у міжнародних інтелектуальних проектах. Гарантування прав кожної окремої особи щодо створених нею результатів є необхідною умовою інтеграції України до системи світових досягнень, участі у міжнародному розподілі праці, торгівлі тощо. Невід’ємною частиною становлення в Україні цивілізованих відносин у всіх сферах суспільного життя є становлення і всебічний розвиток нормативно-правової бази, зокрема інституту авторського права. Нормативна база правового регулювання у сфері авторського права потребує значного розвитку і вдосконалення.

Правові рішення у вказаній сфері регулювання часто характеризуються застосуванням неапробованих правових моделей.       У той же час має місце недостатнє сприймання досвіду інших країн: юридичні конструкції і методи правового регулювання, ефективність застосування яких доказано практикою, часто не знаходять відбиття в українському законодавстві. Перелічені недоліки істотно знижують ефективність правової регламентації відносин, пов’язаних зі створенням та використанням творів, що в кінцевому підсумку негативно впливає на правовий статус авторів і в цілому на ситуацію у даній сфері діяльності.

   Авторського права також застосовувалися такі загальнонаукові та спеціально-наукові методи, як порівняльно-правовий, який дав можливість охарактеризувати різноманітні схеми інституту авторського права, порівняти їх правовий статус. пропозиції можуть слугувати для удосконалення ЦК України та інших нормативних

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

1.1.Поняття, зміст та умови дії авторського права.

Поняття авторського права можна розглядати у двох аспектах:

•   суб’єктивному розумінні, авторське право – це сукупність прав, які належать автору, його правонаступнику або спадкоємцю, у зв’язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва;
•   об’єктивному розумінні авторське право – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки [1; с.113].

    На думку Стефанчука Р. О. авторське право (англ. copyrіght) – це набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. Авторське право історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині авторське право поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп’ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення. Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об’єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їх “матеріальне втілення”. Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі [2; с.25].

     Зміст будь-якого права визначає його місце та роль в системі суспільних цінностей і безпосередньо впливає на його форму. Авторське право є правом особливого роду, яке виникає у результаті створення особою твору науки, літератури, мистецтва. Особливість авторського права полягає ще й у тому, що воно має нематеріальну сутність. При цьому, об’єкти авторського права існують лише у матеріальному вигляді. Тому відповідно до законодавства авторське право на твір не пов’язано з правом власності нематеріальний об’єкт (матеріальну річ), в якому втілено твір, перехід права власності на матеріальний об’єкт або право володіння матеріальним об’єктом не тягнуть за собою перехід авторських прав на твір як благо нематеріальне і навпаки (стаття 419 Цивільного кодексу України та стаття 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» ). Авторські права відносно творів не можуть автоматично вважатися правами власника матеріальної речі в якій втілено твір, а є правами sui generis (особливими правами). Право власності виникає з фактичних відносин; виключне право – через те, що законодавство визнає їх за певним суб’єктом. Право власності за своєю суттю безстрокове – поки існує річ, існують і відносини власності щодо неї, натомість виключне право діє обмежений законодавством період часу, по закінченні якого припиняється. Право власності практично не має територіальних обмежень – при переміщенні речі до іншої держави права її власника не припиняються; існування ж виключного права залежить від того, чи визнає його за даною особою закон іншої держави або ні.

  Виключне право – це юридична конструкція, яка полягає в тому, що власне закон визначає особу, в якої це право виникає. Воно не має в своїй основі інших, крім юридичних відносин. Виключне право має тимчасовий і територіальний характер. Тому Закон України «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що власникові матеріального об’єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється знищувати або руйнувати цей об’єкт без попереднього пропонування його авторові або його спадкоємцям за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збереження матеріального об’єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об’єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові або його спадкоємцям зробити копію твору у будь-якій формі.

 

1.2.Суб’єкти та об’єкти авторського права

   Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб’єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону. Враховуючи норми статті 7 та пункту 1 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» фізичні та юридичні особи стають суб’єктами авторського права після передачі (відчуження) авторами або спадкоємцями на основі відповідного договору майнових прав на користь цих осіб. Отже, поняття «автор твору» і «суб’єкт авторського права» нетотожні як за змістом, так і за значенням. Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що автор твору є первинним суб’єктом авторського права. Інші фізичні та юридичні особи є похідними суб’єктами авторського права. У автора твору авторське право виникає як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав, що надаються йому законом. Інші фізичні і юридичні особи можуть набути лише майнових авторських прав відповідно до договору або до закону.

   Автор – це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Отже, автором твору може бути лише людина, яка як учасник цивільно-правових відносин є фізичною особою (стаття 24 Цивільного кодексу України).

   Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (стаття 80 Цивільного кодексу України), не може бути автором твору. Автором може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Порядок реалізації авторського права залежить від цивільної правосуб’єктності фізичної особи.     Здатність мати цивільні права і обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи (стаття 25 Цивільного кодексу України). Вона є необхідною умовою правоволодіння у правовідносинах. Тому автором твору потенційно може бути будь-яка людина. Твори науки, літератури і мистецтва можуть бути результатом творчої праці як однієї особи, так і кількох осіб – співавторів, які беруть участь у творчому процесі.  Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. При цьому, спільний твір має бути створено спільною творчою працею співавторів. Статтею 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Твір, створений у співавторстві, може мати як одну, так і декілька різних форм втілення творчих задумів: письмова, звукова, зображувальна тощо. При застосуванні однієї форми творча праця співавторів має однорідний характер, а при застосуванні різних форм кожен співавтор виконує свою специфічну творчу функцію. Спільна творча праця може реалізовуватися у різних формах: одні автори працюють разом, інші працюють індивідуально, лише здійснюючи координацію своєї творчої діяльності, доводячи творчий задум до бажаного результату.

   Співавторство можливе лише на основі добровільного поєднання творчих зусиль різних авторів. Спільний твір повинен бути єдиним цілим, таким, що не може існувати без складових частин як ціле. Авторське право може перейти від автора чи іншої особи, яка має авторське право, до фізичних чи юридичних осіб та інших учасників цивільних відносин у порядку спадкування за заповітом або за законом (стаття 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). До спадкоємців не переходять особисті немайнові права авторів.

 

РОЗДІЛ ІІ ВИНИКНЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

2.1. Виникнення авторського права

    Авторське право спрямовано на охорону форм, їх матеріалізацію в конкретних творах, що надає змогу сприйняття та використання твору шляхом відтворення, виконання або використання іншим способом. Моментом виникнення авторського права і одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь-якої об’єктивної форми.

Для надання авторсько-правової охорони важливим є сам факт існування твору в будь-якій об’єктивній формі, причому від того, оприлюднено його чи ні. Статтею 437 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що авторське право на твір виникає з моменту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Виникнення авторського права від моменту створення твору, що не потребує виконання будь-яких додаткових дій, які визначаються «формальностями», є наріжним каменем всієї системи авторського права. Надання автоматичної охорони через факт створення твору відрізняє авторське право від іншої складової права інтелектуальної власності – права промислової власності.

    Об’єкти промислової власності охороняються внаслідок надання правової охорони уповноваженим державним органом після відповідної процедури їх реєстрації, складність якої залежить від виду об’єкта, що охороняється.

   Частиною 4 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я та не заявить про своє авторство. Видавець у цьому випадку є законним представником автора і, представляючи його інтереси, не повинен представляти доручення від автора або договір з ним, оскільки автор виявив бажання зберегти своє ім’я в таємниці. Зазначена норма повинна поширюватися за аналогією на будь-які оприлюднені твори. Стосовно видавця, то під ним слід розуміти будь-яку особу, яка вперше опублікувала твір або оприлюднила його.

 

2.2. Реєстрація авторського права

    У травні 1995 року Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Конвенція є найдавнішим і найшановнішим міжнародним договором у сфері авторського права, з підписанням якого у 1886 році розпочалося формування єдиної міжнародної системи охорони авторського права. В 1908 році в Бернській конвенції було закріплено принцип автоматичної охорони авторських прав. Згідно зі статтею 5 діючої редакції Бернської конвенції користування здійснення авторських прав не пов’язано з виконанням будь-яких формальностей. Разом з тим, у багатьох державах законодавчими актами щодо авторського права закріплені норми факультативної реєстрації авторського права та депонування як самих творів, так і договорів та інших документів, відповідно до яких здійснюється розпоряджання цими правами. При цьому вказані формальності не є умовою виникнення та використання авторського права, а покликані впорядкувати відносини, пов’язані з використанням творів та захистом авторських прав у разі їх порушення. Реєстрація або депонування здійснюються державними органами або іншими громадськими чи приватними організаціями в залежності від традицій, які склалися історично. Відповідно до статті 11 суб’єкт авторського права (автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права) для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

    За постановою 1756 державну реєстрацію здійснюють щодо авторського права авторів на твір, авторського права роботодавців на службовий твір, авторських договорів про передачу (відчуження) майнових прав на твір, авторських договорів про передачу виключного або невиключного права на використання твору. При реєстрації авторського права на твір може бути зазначено відомості про факт і дату оприлюднення твору (за наявності). Відповідно до пункту 5 Порядку про державну реєстрацію авторського права на твір і договорів, які стосуються права автора на твір видається свідоцтво встановленого зразка, у якому може бути зазначено факт і дату оприлюднення твору. Крім того, у свідоцтві для творів, які створюються у порядку виконання службових обов’язків, може бути зазначено особу, якій належать виключні майнові права на твір. Про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, видають Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності. ДП УААСП веде Державний реєстр свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір та Державний реєстр договорів, які стосуються права автора на твір.

    Після реєстрації відомості про відповідну реєстрацію публікують в офіційному бюлетені з питань охорони авторського права і суміжних прав «Авторське право і суміжні права» та в каталозі усіх державних реєстрацій «Каталог державної реєстрації», що з періодичністю відповідно не менше ніж два і один рази на рік укладає та видає Державний департамент інтелектуальної власності. У каталозі всіх державних реєстрацій публікуються загальні відомості щодо проведеної реєстрації:

1. Номер реєстрації авторського права або договору, який стосується прав автора на твір, що є номером свідоцтва;
2. дата реєстрації авторського права на твір;
3. відомості про сферу творчої діяльності, до якої належить твір;
4. вид і повна назва твору (скорочена назва твору, якщо така є); альтернативна назва твору (за наявності);
5. дані про походження твору (похідний, не похідний);
6. дані про створення твору (за службовим завданням, за договором, з власної ініціативи);
7. прізвище, ім’я та по батькові автора (авторів) твору, дата його (їх) народження, повна поштова адреса;
8. вихідні дані оприлюдненого твору (за наявності). В офіційному бюлетені з питань охорони авторського права і суміжних прав «Авторське право і суміжні права», крім вказаного, публікується коротка анотація про зміст твору, яка під час реєстрації укладається автором.

   ДП УААСП здійснює спеціальну безоплатну розсилку вказаних видань до бібліотек та установ і організацій, які займаються розповсюдженням науково-технічної інформації та опікуються питаннями захисту авторських прав.

Автор твору має право заборонити згадувати своє ім’я в офіційному бюлетені та каталозі державних реєстрацій авторського права, якщо він як автор твору бажає залишитися анонімом, та вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені. Документи та примірники творів, які подаються, зберігаються протягом всього строку чинності авторського права, встановленого законодавством.

 

РОЗДІЛ ІІІ ПРАВАВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

3.1. Поняття та порядок захисту авторського права

Суть авторського права та суміжних прав полягає не тільки в тому, що за суб’єктами авторського права та суміжних прав визнано комплекс прав особистого немайнового і майнового характеру, а й в тому, що законодавство забезпечує їм можливість застосовувати заходи з метою визнання та відновлення порушеного права.

Розрізняють охорону прав і захист прав. Під охороною прав слід розуміти встановлення державою загального правового режиму, відповідно до якого за авторами творів науки, літератури і мистецтва та суб’єктами суміжних прав закріплюють особисті немайнові і майнові права, визначають механізми, що забезпечують їх реалізацію та захист у разі порушення.
   Захист прав – це сукупність заходів, метою яких є відновлення та визнання прав у разі їх порушення, що включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів поновлення та визнання прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів їх суб’єктів. Право на захист визначено як надана особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених чи оспорююваних прав. Дане право є суб’єктивним правом, яке з’являється у суб’єкта авторського права чи суміжних прав лише в момент порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів. Предметом захисту відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є особисті немайнові або майнові права та інтереси особи, що охороняються законом. Порушником авторського права чи суміжних прав може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог чинного законодавства, що регулює авторсько-правові відносини.

    Згідно зі статтею 19 Цивільного кодексу України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене; характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Суб’єкт авторського права або суміжних прав, чиї права порушені, може сам обирати способи самозахисту, або ці способи самозахисту можуть встановлюватися договором. Наприклад, важливим способом забезпечення захисту прав є переговори між суб’єктом авторського права або суміжних прав і особою, яка є передбачуваним порушником цих прав, під час яких можна переконати порушника припинити порушення прав та укласти договір на правомірне використання об’єкта авторського права або суміжних прав. Переговори та компроміс у багатьох випадках продуктивніші, ніж розгляд у суді або інших компетентних органах. Юрисдикційною формою захисту є діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних суб’єктивних авторського права і суміжних прав. Суть її полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до компетентних державних органів, наприклад, до суду або правоохоронного органу, які уповноважені вживати необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення. Згідно із статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

    Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права та суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). В рамках юрисдикційної форми захисту розрізняють загальний і спеціальний порядки захисту порушених авторського та суміжних прав. За загальним порядком захист авторського права і суміжних прав здійснюється через суд. Засобом судового захисту авторського права та суміжних прав є позов. Спеціальною формою захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що захищаються законом, є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виключення із загального правила в прямо визначених законодавством випадках. Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів, що охороняються законом, до вищого органу відповідача, до творчої спілки, уповноваженого органу державної влади. Засобом захисту у цьому випадку є скарга. У рамках спеціальної юрисдикційної форми реалізується також кримінально-правовий порядок захисту прав. Цивільно-правові способи захисту прав – це передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів суб’єктів авторського права та суміжних прав, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності – не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. Кримінально-правова та адміністративно-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором чи суб’єктом суміжних прав.

 

3.2 Види порушення авторського права

Порушення авторського прав може відбутися у рамках договірних і позадоговірних відносин. При порушені умов договору щодо використання об’єктів авторського права застосовують санкції, передбачені договором. Відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено види порушення авторського права чи суміжних прав, що дають підстави для судового захисту, а саме:

1.   Піратство у сфері авторського права і суміжних прав – це опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і передач (програм)організацій мовлення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» Піратство часто здійснюється організовано. Останні технологічні досягнення призвели до того, що піратство набуло великих розмірів і стало загрожувати нині самим основам авторського права та суміжних прав, зачіпаючи інтереси всіх, хто бере участь у створенні інтелектуальних творів, їх виконанні, відтворенні та розповсюдженні, тобто зачіпає права, передбачені системою авторського права та суміжних прав.
2.   Плагіат – оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Особа, яка вчинила подібні дії, називається плагіатором. Плагіат слід відрізняти від вільного використанням думок, ідей або способів, запозичених з іншого твору для створення нового оригінального твору.
3.   Ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів. Враховуючи те, що суб’єкти авторського права і суміжних прав володіють виключним правом дозволяти імпорт примірників творів, фонограм та відеограм, має місце порушення авторського права та(або) суміжних прав, коли твори та інші об’єкти, захищені в Україні, ввозяться в Україну з держави, де ці твори та інші об’єкти не захищаються, і у випадку, коли примірники творів, фонограм та інших об’єктів, які були розповсюджені поза межами України за згодою законного володільця прав, імпортують в Україну без його згоди.
4.   Вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і суміжних прав. Наявність у законодавстві відповідних тимчасових (стримуючих)заходів є невід’ємним елементом будь-якого ефективного механізму забезпечення захисту авторського права і суміжних прав. Важливим завданням таких заходів є попередження актів порушення та конфіскації контрафактних копій, обладнання для їх відтворення, які становлять важливі докази і можуть бути знищені, якщо їх не взяти під контроль суду.
5.   Будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права та суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу. Положення про визначення дій свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і суміжних прав вперше на міжнародному рівні були включені до Договору про авторське право(стаття 11) та Договору про виконання і фонограми (стаття 18)укладених в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
6.   Підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема, в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.
7.   Розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема, в електронній формі. Інформація про управління правами – це інформація, що позначає твір або інший матеріал, який знаходиться під охороною, автора, виконавця, виробника фонограми або будь-якого іншого володільця прав, або інформація про умови використання твору, фонограми або виконання, будь-який номер або код, який представляє таку інформацію, коли будь-яке з вищенаведеного є прикладеним до копії твору, фонограми (відеограми) або зафіксованого виконання, або з’являється у зв’язку з програмою мовлення, сповіщення або наданням публіці твору, фонограми або зафіксованого виконання.  До адміністративної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав порушника може бути притягнуто згідно зі статтею 51-2, а також статей 164-6, 164-7,164-9 та 164-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 51-2 «Порушення права на об’єкт права інтелектуальної власності» незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі (програми) організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції тощо.

   Відповідно до статті 164-9 «Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних упаковки яких не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника або номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів  контрольних марок, тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних. Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних. Відповідно до статті 164-13 «Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва» зазначені у назві статті 163-13, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Про вчинення зазначених вище адміністративних правопорушень відповідно до статей 254 і 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення за статтями 51-2 і 164-9 складають протокол уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, а за статтями 52-2, 164-9 та 164-13 державними інспекторами з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності Кодексу. Зазначений протокол надсилають органові, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, яким відповідно до статті 221зазначеного Кодексу є районний, районний у місті, міський чи міжрайонний суд. Кримінально-правові способи захисту відповідно до статей 50 і51 Кримінального кодексу України застосовуються від імені держави за вироком суду у вигляді покарань до особи, винної у вчиненні злочину. Вони полягають у передбаченому законом обмеженні праві свобод засудженого. До кримінальної відповідальності притягують осіб за вчинення особливо небезпечних правопорушень – злочинів. Кримінальну відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав встановлено статтею 176 «Порушення авторського права і суміжних прав» Кримінального кодексу України. Відповідно до цієї статті незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо-та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадянина бо виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. Вищезазначені дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення. Матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі -якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у великому розмірі -якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; а завданою в особливо великому розмірі- якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

    Стаття 176 охороняє лише майнові права суб’єктів авторського права та суміжних прав; умовою притягнення порушника до відповідальності є завдавання потерпілій стороні матеріальної шкоди у розмірі, визначеному законодавством. Кримінальний кодекс України містить ще дві статті, що стосуються захисту авторського права та суміжних прав. Це стаття 203-1, яка стосується незаконного виробництва, експорту, імпорту, зберігання, реалізації та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва. Якщо ці дії вчинені у значних розмірах, то караються штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва. Якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах, караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва. Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром – вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

 

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вище наведене слід зазначити, що авторське право у своїй основі є юридичним проявом усвідомлення державою важливості охорони культури як гаранту розвитку суспільства. Підтримка і захист творчості, охорона результатів інтелектуальної діяльності безпосередньо пов’язані із захистом свободи слова та прав людини.

Отже, поняття авторського права можна розглядати у двох аспектах: суб’єктивному та об’єктивному. В об’єктивному розумінні авторське право – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки. А у суб’єктивному розумінні, авторське право – це сукупність прав, які належать автору, його правонаступнику або спадкоємцю, у зв’язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва. Зміст будь-якого права визначає його місце та роль в системі суспільних цінностей і безпосередньо впливає на його форму. Авторське право є правом особливого роду, яке виникає у результаті створення особою твору науки, літератури, мистецтва. Твір, що охороняється авторським правом, є особливим об’єктом, що відображає особистість автора, який «живе» у своєму творі. Тому авторське право гарантує творцеві не лише можливість отримання економічної вигоди від використання твору, а й охороняє інтелектуальний і персональний зв’язок із твором.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивільне право України: підручник: у 2 т. / [Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова І.М., Жилінкова І.В. та ін.; за заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасібо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т.1. – 480 с.

2. Шимон С. Про розмір відшкодування моральної шкоди // Право України. – 1998. – № 12, С.46 – 53.

3. Право інтелектуальної власності. За ред. Підопригори П.А.,Святоцького О.Д. К.:Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 670с.

4. Основи інтелектуальної власності. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 578 с.

5.Гражданское право: В 2 т./ Под ред. Е.А. Суханова. – М.: Изд-во БЕК, 2002.– Т. 1.- С. 203.

6. Право Интелектуальной собственности А.П. Сергеев – М.: ООО «ИздательствоПроспект», 2004. – 750.

7. HYPERLINK “http://pidruchniki.ws/1584072046944/pravo/tsivilne_pravo_ukrayini_-_dze ra_ov” http://pidruchniki.ws/1584072046944/pravo/tsivilne_pravo_ukrayini_-_dzer a_ov

8. HYPERLINK “http://pidruchniki.ws/1584072045843/pravo/tsivilne_pravo_-_borisova_vi” http://pidruchniki.ws/1584072045843/pravo/tsivilne_pravo_-_borisova_vi

9. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник. В. С.Дроб’язко, Р.В. Дроб’язко – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

10.Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. За відповід ред.. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. 282

11.Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Дзера О.В.(керівник авт. кол.), Боброва Д.В., Довгерт А.С. та ін.; За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 450 с.

12.Авторське право і суміжні права / За ред. Святоцького О.Д. Дроб’язко В.С. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 360 с.

13.Основы авторского права. С.А. Судариков – Минск: 2000. – 500 с.283 14.Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). – М.: Фирма «Спарк», 1995. – с. 452-455.

15. Серебровский В.И. Вопросы советского авторского права.– М.: Госюриздат, 1956.–С. 24.

16.Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. – М.:Гос. изд-во юрид.лит., 1957.– С. 59.

17.Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации.– М.Проспект, 2001.– С. 192.

18.Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права).– М.: Норма, 2000.–С. 8.

19.Дозорцев В.А. Понятие исключительного права // Проблемы современного гражданского права: Сборник статей.– М.: Городец, 2000.– С. 29.

20.Рубанов А.А. Проблемы совершенстования теоретической модели права собственности // Развитие советского гражданского права на современном этапе. – М.: Наука, 1986. – С.105;

21.Авторське право і суміжні права: навчальний посібник. С. В.Бондаренко – К: Ін-т ін- тел. власн. і права, 2004. – 260 с.

22.Охорона інтелектуальної власності в Україні / Довгий С.О.,Жаров В.О., Зайчук В.О. та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.

23.Право інтелектуальної власності. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. За заг. Ред.. М.В. Паладія, Н.М. Мироненка, В.О. Жарова. – К.: Парламентське видавництво, 2006. – 432 с.

24. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності. Від. Ред.. В.С. Москаленко. – К.: Праксіс, 2007. – 408 с.

25. Інтелектуальна власність. Міжнародні договори України. Упоряд. В.О. Жаров, А.М. Горнісевич, М.О. Василенко. – К.: Державний департамент інтелектуальної власності.Державне підприємство «Український інститут промислової власності», 2007. –404 с.

26.Інтелектуальна власність. Закони України. Упоряд. В.О.Жаров, А.М. Горнісевич, М.О. Василенко. – К.: Державнийдепартамент інтелектуальної власності. Державнепідприємство «Український інститут промислової власності»,2007. – 410 с.

27. Захист прав інтелектуальної власності:– Зб. документів, матеріалів, статей / За заг. ред. Святоцького О.Д. /Упорядники: Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 368 с.

28. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / За редакцією Ю.М. Капіци: кол. Авторів: Ю.М. Капіца, С.К. Ступак, В.П. Воробйов та ін. – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2006. – 1104 с.

29. Авторское право и смежные права. Липник Делия. Русскоеиздание / Пер. с фр.; предисловие Федотова М. – М.: Научно- издательский центр “Ладомир”; Издательство ЮНЕСКО, 2002. – 788 с.

30. Право интеллектуальной собственности: Авторское правоБентли Л., Шерман Б. / Пер. с англ.. Вольфсона В.Л. – СПб.:Издательство “Юридический центр Пресс”, 2004. – 535 с.