Українська мова

Українська рідна мова

Пресолодка, пречудова,

Мов струмочок, дзюркотлива, Як зірниця, мерехтлива.

Наче пісня – мелодійна,

Як граніт, міцна, надійна,

Наче посмішка у мами, Вічно в серці, завжди з нами.

Лелеченьки

Прилітайте, лелеченьки, до нашої хати, Ми вас довгою зимою будемо чекати.

А як блисне ясне сонце, линьте із весною, Принесіть на крилах втіху і тепло з собою.

Хай барвінок, ряст, медунки квітнуть серед гаю, Хай в гнізді лелеченята швидко підростають. Як і ви, вони відчують у зеленім літі, Що кохана Україна наймиліша в світі.

                         Мамина ласка​

Що, неначе зорі світить, Коли я сміюся? Найясніші в цілім світі Очі у матусі.

Хто співає так привітно, Як дзвінкий струмочок? Найдорожчий в цілім світі Мамин голосочок.

Хто голівки пестить дітям, І синочку, й доні? Найтепліші в цілім світі Мамині долоні.

Хмаринка – дивинка

На небі цікава хмаринка, Така, як маленька дитинка.

Ось руки, ось ноги, а ось – голова, Хмаринка- дивинка, ну просто дива!

Дощенятко

Сонечко з малятами погралось, Обігріло ласкою малих. Потім за хмаринку заховалось, Вітерець між айстрами  затих.

Завітало в гості Дощенятко, Розбудило хмари дощові.

Пострибало, наче жабенятко,

По листках, по квітах, по траві.

Калина

Калина, як фея, все зло розганяє, Цвіте в українськім віночку. Вона коровай на столі прикрашає, Гніздечко ховає в листочках.

У ній соловейко співає про квіти, Про рідні сади і долини. Калину шанують дорослі і діти, Вона, то дочка України.

Сонечкові діти

Сонечко привітне

Ллє проміння всім, Як жоржина квітне В небі голубім.

Всі для нього діти –

Гори та поля,

І трава, і квіти, Навіть ти і я.

Синичка

Прудка, весела пташка У сквері хазяйнує.

Ховайтеся, комашки, Синичка вас пильнує. Щебече і стрибає,

Гойдається на гілці, Казки розповідає Рудій сусідці – білці.

Огірок

На городі огірочок

Примостився під листочок,

Товстопузий, жовточубий

Тай іще зеленогубий, Наче інопланетянин, Серед синіх баклажанів.

На планеті Навпаки

В пташку небо полетіло,

В рибі плавала ріка,

Ковбаса собаку з’їла, Коник сів на козака.

Одяг прав машину пральну, Дітьми гралися ляльки, Все оце було реально На планеті Навпаки.

Казка-мандрівниця

Мандрувала казка світом, Попід гори, через сад. Йшла весною, теплим літом, Завітала до малят.

Дітлахи її зустріли, Показали дитсадок. Досхочу погомоніли, Запросили у танок.

  Картина

Катруся малює картину,

На ній – дивовижні квіти, І пташка у небо лине, І сонечко ясне світить.

А пензлик в Катрусі славний,

Слухняний маленький гномик, Такий працьовитий, вправний, Ніколи не знає втоми.

Удвох вони не сумують,

А диво велике творять, І навіть, коли малюють, Тихенько собі говорять.

Парасоля

Зажурилася Квасоля,

-  Десь поділась парасоля,

Над городом грім гуркоче, Дощ зливний Квасолю мочить. У Квасолі сльози ллються, А горобчики сміються:

-  Ми не змокнемо у полі, В нас з листочків парасолі. 

Ми любимо літо

Ми любимо літо:

За сонце, за квіти,

Пахучу суничку, Тепленьку водичку. За щебіт синички, Зелену травичку. Ми сонячні діти, Ми любимо літо. 

Гімн

Коли лунає гімн державний,

То гордість груди розпирає,

Хто справжній українець славний, На серці руку той тримає.

В тій пісні – думи і тривоги,

І віра у великі зміни, І наші пройдені дороги, І щира відданість країні.

Наш гімн, то символ урочистий,

Красиво, впевнено, велично, Лунає спів його пречистий Натхненно і патріотично.

Мир – це життя

Я посміхнусь – засяє ясне сонечко мені.

Ти посміхнись – і промінці полинуть осяйні. Дружно усі за руки ми візьмемося і світ Стане тоді без пострілів, без горя і без бід.

Мир – це життя, дитячий сміх і світле майбуття, Мир – це любов, це спів пташок, що лине із дібров. Мир – це сім'я, в родинному єднанні ти і я, Світ без розлук, долоньки теплі наших дружніх рук.

Ангеле мій, на охороні біля мене стій, Допоможи мені своїх не втратити надій. Хочу рости, щоби могли пишатися батьки, Ти засвіти на небосхилі радості зірки.