Авторський художній матеріал "Мої посмішки"

Мої посмішки

Найкраща справа

Я люблю усе навкруг:

Жук-рогач - мій добрий друг,

А горобчики й синички,

Наче братики й сестрички.

З усіма у згоді жити,

Ясне сонечко любити,

Усміхатися ласкаво -

Це найкраща в світі справа!

Смішний борщ

Так сміялись я і ти,

Що боліли животи.

Без упину реготали,

А чого, самі не знали.

І спитала мама Саші:

- Що, ти з’їв смішної каші?

Я за брата відповіла:

- Ми борщу смішного з’їли.

Весела Яся

Я до сонечка всміхнулась,

Кругом себе повернулась.

В боки ручками взялася,

Ось, яка хороша Яся!

І весела, і привітна,

Наче квіточка розквітла.

У саду біля калини

Голос мій дзвіночком лине.

Небилиці

Плели спицями дві киці

Кольорові небилиці.

Брали їх в дзьоби синиці

Та й носили до криниці.

Небилиці у криниці,

Забавлянки-жартівниці,

Полоскались у водиці,

Вихвалялись: «Ми - цариці!».

Доброзичливі побажання

- Будь весела, як весна,

А багата, як земля!

- Дай, Боже, жартувати,

Та аби не хорувати!

- Щоби сльози на ваших очах з’являлися тільки від сміху!

- Смійтеся, веселіться і ніколи не журіться!

Як горобчик розвеселив Дениса

Вийшов Денис на подвір’я і глянув на небо. А воно вкри­лося сірими хмарами, став накрапати дощик. Усе навколо стало сумним. І хлопчикові теж стало самотньо та сумовито. Песик Кубик у будку заховався, кіт Мурчик теж десь пішов, навіть синички, і ті перестали співати.

Сів Денис на лавочку під накриттям та сумує. А дощ не вщухає. Аж раптом звідкись взявся маленький сірий гороб­чик. Знайшов на подвір’ї найбільшу калюжу і нумо купати­ся в ній. Він так кумедно розмахував крильцями, занурював голову у воду, стріпував із себе струмочки води, що Денис усміхнувся. А коли хлопчик побачив, як смішно стирчить горобчикове пір’ячко і він після купання ходить навкруг калю­жі, високо піднімаючи лапки, то розсміявся від душі. А тут і дощик закінчився. Сонечко визирнуло із-за хмарки і теж весело усміхнулося. Песик Кубик висунув голову з будки і радісно заскавулів. Защебетали невгамовні синички і горобчик полетів до них. Усе змінилося – ожило, зазеленіло, розцвіло. Світ став радісно-веселковим.

Раїса Обшарська