Музичне мистецтво, 7 клас
Тип уроку: кейс-урок
Тема: Зв’язок поколінь та мистецька єдність: Борис Лятошинський та Ігор Шамо.
Мета:
Навчальна: сформувати цілісне уявлення про зв’язок поколінь у мистецтві на прикладі творчості Бориса Лятошинського та Ігоря Шамо; поглибити знання про особливості їхнього стилю; закріпити поняття модернізм, симфонізм, пісенний жанр.
Розвивальна: розвивати навички аналізу й порівняння мистецьких явищ; формувати критичне мислення; удосконалювати вміння робити висновки та аргументувати власну думку; розвивати емоційно-ціннісне сприйняття музики.
Виховна: виховувати інтерес до української музичної культури; формувати повагу до мистецької спадщини; сприяти усвідомленню ролі митця та культурних традицій у розвитку суспільства.
Обладнання: ноутбук, презентація, аудіо ілюстрації - уривки з творів
Б.Лятошинського (3 симфонія) та І.Шамо ( «Українська сюїта», пісня «Як тебе не любити, Києве мій»)
Хід уроку:
Актуалізація опорних знань .
Які історичні періоди охоплює творчість Б.Лятошинського та І.Шамо ?
Яким був соціально-культурний фон першої половини XX ст.?
Кейс-ситуація (вступ)
Учитель пропонує проблемну ситуацію:
Уявіть, що ви музикознавці. Перед вами два композитори — учитель і його учень. Один працював у період жорстких заборон, інший — у більш вільний час.
Чи буде їхня музика схожою? Чи збережеться вплив школи?
Кейс-персонажі:
Борис Лятошинський – учитель, реформатор, новатор.
Ігор Шамо – учень, лірик, майстер пісні.
Завдання для групової роботи
Клас ділиться на групи
Група 1 – Історики
Проаналізуйте:
• У яких історичних умовах працювали композитори?
• Як епоха впливала на творчість?
Очікуваний висновок:
Лятошинський — період жорсткого контролю → конфлікти з владою.
Шамо — більш ліберальний час → ширші можливості.
Група 2 – Музикознавці Знайдіть:
• Спільні риси творчості
• Відмінності стилю
Орієнтири:
Лятошинський Шамо
Симфонізм, драматизм Ліризм, мелодизм
Модернізм Пісенність
Філософська глибина Емоційна відкритість
Група 3 – Психологи мистецтва
Обговоріть:
• Яким міг бути вплив учителя на учня?
• Чому Шамо зберіг повагу до школи?
Група 4 – Слухачі
Після слухання музики:
• Які емоції викликають твори?
• Чим відрізняється сприйняття?
Слухання музики (ключовий момент кейсу)
Б.Лятошинський- 3 симфонія перша частина, І.Шамо «Українська сюїта», пісня «Як тебе не любити, Києве мій».
Питання:
• Який характер музики має кожний твір?
• Які засоби музичної виразності виступають на перший план?
• Який образний зміст прослуханих творів ?
Дискусія (центральна ідея кейсу)
Проблемне питання:
• Чи обов’язково учень має бути схожим на вчителя?
Учні аргументують позиції.
Рефлексія
Метод «Мікрофон»:
• Яке мистецьке відкриття зробив(ла)?
• Що здивувало?
• Який композитор ближчий за настроєм та образним змістом ?
Підсумок кейс-уроку:
Висновок: мистецтво — це діалог поколінь.
Розвиток культури ніколи не відбувається у вакуумі. Кожен композитор, художник чи письменник входить у вже сформований простір ідей, стилів і цінностей, які створили попередники. Творчість стає не лише індивідуальним самовираженням, а й продовженням великої розмови, що триває крізь десятиліття.
Борис Лятошинський був не просто визначним композитором, а й потужним інтелектуальним центром української музики. Його роль педагога полягала не лише у передачі технічних знань. Він формував спосіб мислення:
увагу до глибини музичного образу, сміливість у гармонії, драматургічне бачення форми, відповідальність перед змістом. Учні Лятошинського успадковували не готові рецепти, а здатність мислити творчо, шукати нові засоби виразності й водночас усвідомлювати зв’язок із європейською та національною традицією.
Ігор Шамо, як представник цієї школи, увібрав у себе фундаментальні принципи вчителя — професійну культуру письма, образну виразність, інтонаційну насиченість. Однак його творчість не стала копією стилю Лятошинського. І.Шамо обрав власну художню територію: ліризм, мелодичну ясність, близькість до пісенності, тонке відчуття емоційної доступності музики. У його творах відчутна спадковість традиції, але ще виразніше — індивідуальний голос. Саме в цьому і проявляється справжній діалог поколінь:
не механічне наслідування, а творче переосмислення.
Загальний сенс діалогу.
Приклад творчості БЛятошинського і І.Шамо показує, що культурна спадкоємність — це живий процес. Вчитель передає не лише знання, а світогляд і цінності; учень приймає їх, але трансформує відповідно до власної епохи та внутрішньої потреби. Завдяки цьому мистецтво не застигaє, а розвивається, зберігаючи пам’ять і народжуючи нові смисли.
Отже, мистецтво справді є діалогом поколінь:минуле не зникає, воно продовжується у нових формах, стилях і голосах, які водночас шанують традицію й створюють майбутнє.
![]() |