Презентація "Пісні Шевченкового краю: флоросимволи жіночих та чоловічих образів

Пісні Шевченкового краю: флоросимволи жіночих та чоловічих образів

Мета і завдання:показати реальний сьогочасний стан традиційного пісенного репертуару Звенигородщини;представити якомога ширше пісенні зразки використання флоросимволів жіночих та чоловічих образів нащадками Кобзаря;засвідчити зв’язок сучасності з багатовіковою пісенною творчістю; зіставити літературний і місцевий матеріали;виховувати патріотів рідної держави, повагу до історії рослин – символів;виховувати любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.

УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР – ДЖЕРЕЛО ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ ТА КУЛЬТУРИ НАЩАДКІВ КОБЗАРЯ Символіка – своєрідна візитна картка країни. Це те, що найбільше любить і шанує народ. А маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родову пам’ять. Народнопісенний фольклор Шевченкового краю протягом віків надійно виконував свою непроминальну роль у багатогранному процесі розвитку національної культури.

Микола Пантелеймонович Сокирко – керівник капели с. Шевченкове,Черкаська обл. 13.10. 1913 - 7.12.2006 «Співали колись повсюдно. Ніколи не забути літніх ночей... Хіба заснеш, коли то в одному, то в іншому кінці села зринає пісня? Бувало так, що вечорами на спів Кирилівки відгукувались Будище, а то й Тарасівка, немов би змагалися між собою. Тоді здавалося – земля співає».

ФЛОРОСИМВОЛИ ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У центрі пісенного простору перебуває людина. В українських народних піснях розкривається образ жінки, яка втілює в собі все ціннісне і прекрасне. Жінка – берегиня родинного вогнища, уособлення найвищих морально-етичних, соціально-культурних норм. В залежності від функціональної місії в родині формуються жіночі образи, які супроводжуються відповідними символами.

Калина – символ духовного життя жінки: її дівочість, краса та кохання, заміжжя, радість і горе, родинні почуття. Калина символізує материнство: кущ – сама мати; цвіт, ягідки – діти. Чепурилася калина. Почепила ягід грона,Мов намистечко червоне,Ламати калину означало виходити заміж,любити. Цвіт калини – це молодость, кохання: Ой у лузі калина стояла. Ту калину дівчина ламала.

. Це найбільш виразний і вражаючий жіночий символ, символ дівочої краси, жіночого й дівочого суму, їх самотності. Порівнюючи з гінким деревом вроду і статність дівчини, у нас кажуть: «Пряма, як тополя», «Гнучка, як тополя», «Тонка, як тополя». Тополя. Це і типовий образ нещасливої долі жінки-невістки,Брала льон невістка,Та й посеред поля. Тополею стала. Або мати тужить за сином: Стояла тополя край синього моря, гей, Тонка та висока, верхом кучерява, гей. Матінка стояла, плакала-ридала, гей.

Вона, як і дівчина – гнучка і шляхетна, легка і приваблива, виражає щиру і ніжну жіночність. Береза випромінює красу, сама по собі скромна, але боляче переносить грубе ставлення: А в полі береза, а в полі кудрява,Хто не йде, не минає, березу ламає Дерево символізує тугу, смуток, горе, печаль: Берізонько, берізонько,ти, мавко лісова,зелені твої кіскивітрисько розвіва. Береза - символ ніжного, душевного смутку

Найчастіше у народних піснях оспівується верба – це символ юної дівчини, а вербові котики – символ краси. У звертанні до верби знаходили вияв дівочі почуття, що розцвітали разом із весною: Пора тобі, вербице, розвиватися. Розпустила гіллячко додолу,Та й на зеленій діброві…Ой у полі верба, під вербою вода,Гей, там дівчина водиченьку брала, сама молода…А суха верба символізує смуток дівчини, яка розлучається з коханим:– Ой вербо, вербо, де ти зросла, Чом твоє листячко вода знесла?

Вишня. За віруваннями українців – це дерево взаємної любові, весни, краси, ніжностіВишня – символ матері й дівчини-нареченої: Ой ти, вишенько, ти, черешенько,Ой коли ж ти зійшла, коли виросла?

Рута уособлює дівоцтво, а також шлюб, нещасливе кохання, розлуку з милим: Руту сію, руту саджу, Руту поливаю,А я тебе, мій миленький, Щодня споминаю. Рожа - символ земного миру, материнства, захоплення, страсті, сором’язливості. розквіту дівочих почуттів: Наша пані гожа, як в городі рожа. Нашої пані діти, як рожеві квіти. або. Ой мала я білу рожу, цвіла вдень і в ночі,Полюбила козаченька, його карі очі.

ФЛОРОСИМВОЛИ чоловічих ОБРАЗІВ та спільні рослини-символи. Дуб символізує мужність, витривалість, довголіття, зрілість, родючість, шляхетність, вірність, силу, могутність, молодість:– Ой ти, дубе зелененький, Чого ти ся хиляєш?Ти, козаче молоденький, А де ж ти ся збираєш?Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Ой ти, дубе кучерявий, а лист на тобі рясний. А ти , козаче молоденький, словами прекрасний .

Я в і р. Явір садили на могилі загиблих воїнів, саме тому, лексичним фоном слова «явір» в українському народі є журба, туга та смерть козака.: Стоїть явір над водою, в воду похилився. На козака негодонька: козак зажурився... Явір зеленеький. Погибає на війноньціЖовняр молоденький

терен Його ягоди є об’єктом традиційного порівняння: Чорні очка, як терен, як терен, як терен,Коли ж ми ся поберем, поберем?Терен символізує життєві труднощі, розлуку, вдівство: Цвіте терен, цвіте терен, а цвіт опадає. Хто в любові не знається, той горя не знає…

барвінок Це символ хлопця, це завжди вродливий, статний парубок: Ой ти, козаче, ти хрещатий та барвіночку!… Барвінок символізує віру в свої сили. А ще в українських піснях – це символ кохання, вірної та взаємної любові: Ой стелися, барвіночку не коренем-листом!Кличе козак дівчиноньку не голосом – свистом. Барвінок – це і символ дівочості: Ой віночку-барвіночку, шовкова косиця,Вчора була я дівчина, нині – молодиця.

Волошки (васильки) – символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності. Василечки та запашнії. Свати наші та прекраснії! Мак – краса, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко обсипаються. Вінок із червоних маків – то вираз дівочої цноти і чистоти. Червоні пелюстки – це любов, чорна серцевина – ненависть:…А Марія з дружечками, як мак процвітає

Фольклорні колективи с. Шевченкове,керівник – Тетяна Шолох

С. Моринці, керівник – Лариса Відоменко

С. Тарасівка, керівник – Валентина Карамзин. С. Пединівка, керівник – Валерій Черкасенко

Вокальний ансамбль “Світанок”Шевченківської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернат, Черкаської обл.керівник – Ірина Забожко

Висновок Отже, для пісень Шевченкового краю характерні флоросимволи: калина, верба, тополя, барвінок, рута, дуб, явір,терен, береза. Традиційна пісенна культура нині тримається переважно на ентузіастах. Але і молоді люди з роками прилучаються до звичаїв і культурних надбань своїх батьків і дідів. Тому ми дуже сподіваємось, що традиція народного гуртового співу не перерветься, що будуть оспівуватись і надалі образи жінок та чоловіків через рослини-символи на нашій землі Кобзаря.

Дякую за увагу