"Я хочу бути піснею" сценарій виховного заходу, присвячений 70-річниці від дня народження Ніни Митрофанівни Матвієнко

ШЕВЧЕНКІВСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ

ШКОЛА-ІНТЕРНАТ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ПРЕДМЕТІВ

ГУМАНІТАРНО-ЕСТЕТИЧНОГО ПРОФІЛЮ

Черкаської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід для учнів 8-11 класів,

присвячений 70 річниці від дня народження

Ніни Митрофанівни Матвієнко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     Грицай О.Д.

                                                                 вчитель бандури та вокалу

 

 

 

 

2017 р.

Я ХОЧУ БУТИ ПІСНЕЮ

сценарій   виховного  заходу для учнів 8-11 класів,

  присвяченого 70-річниці  від дня народження  української співачки

Ніни Матвієнко

 

Мета:

• познайомити учнів з творчістю відомої української співачки Ніни Митрофанівни Матвієнко;
• виховувати в учнів любов та повагу до української народної пісні;
• розвивати почуття патріотизму, відданості своїй країні, своєму народові.

Обладнання:  мультимедійний проектор, дошка, звукова апаратура, мікрофони

 

Звучить пісня у виконанні Ніни Матвієнко «Ой летіли дикі гуси», мелодія стихає і продовжує звучати тихенько, на її фоні говорить ведуча.

 

Ведуча 1.  У голосі Ніни Матвієнко чути чаїний клич у степу і тихий політ пір’їни з журавлиного ключа, весняну жайворонкову молитву, бриніння материної згорьованої сльози і сльози, як зорі, на щасливому маминому обличчі, жебоніння немовляти і потічка серед трав, і сплески хвилі лісового озера у шумі дерев, і шепіт достиглого пшеничного лану – усе, що глибоко в серці, є в цьому голосі.

Ведуча 2.  Як Дніпро увібрав великі і малі ріки з безмежних просторів нашої землі і любов кожного з нас, так голос Ніни Матвієнко увібрав усе, що найкраще в українській душі. Саме небо обдарувало Україну цим голосом, щоб вона виказала небові свої болі, радощі і печалі (мелодія продовжує звучати голосніше).

 

Ведуча 1.  Співачка Ніна Митрофанівна Матвієнко народилася 10 жовтня 1947 р. в с. Неділище Ємільчинського району на Житомирщині у сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків п'ятою дитиною, (у родині було одинадцять дітей). Працювати Ніна почала з чотирьох років: доглядала молодших братів і сестер, пасла худобу, одного літа навіть "наймитувала" у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино.

 

Ведуча 2. "Я в такій сім'ї народилась, – зізнається співачка, – що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато  з мамою співали..." Батько мав важкий характер. Не чули діти від нього доброго слова, ніколи тепла батьківська рука не опускалась з ніжністю на дитячі голови... Життєвим оберегом для родини стала мама – Антоніна Ільківна. Її енергії, добрих слів, ніжності і теплоти вистачало на всіх. Мала вона і неабиякий співочий талант, в повній мірі успадкований дочкою. Ніна й досі впевнена: якби не обставини, якби не важка селянська доля, могла б її ненька стати великою співачкою. Дуже любила Антоніна Ільківна співати українські народні пісні. Ця любов до народної пісні передалась у спадок і дочці Ніні.

 

До вашої уваги українська народні пісня із репертуару Ніни Матвієнко

«Ішло дівча лучками»

у виконанні тріо «Чомучки»

 

Ведуча 1. З дитинства Ніна любила читати,звичайно, вона й не мріяла про кар'єру співачки. Сказати, що родина жила бідно, значить нічого не сказати. Щоб хоч якось полегшити собі життя, батьки вирішили віддати когось із дітей до інтернату. Вибір спинився на Ніні. Одинадцятилітня дівчинка мала веселий характер, легко сходилась з людьми. Мама вважала, що їй легше буде перенести розлуку з рідною домівкою.

 

Ведуча 2. Отож, 1958 р. Ніна пішла навчатися в школу-інтернат в селищі Потіївка Радомишльського району. Це була перевірка сили її характеру і волі, любові до життя і до людей. Один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу... Ламав горду душу. Не зламав, на щастя... Не зважаючи на те, що співачка була дрібненькою дівчинкою, вона стійко перенесла всі важкі випробування, не зневірилась, не загубила світлих почуттів і віри в себе. У школі займалася легкою атлетикою та акробатикою.

 

Ведуча 1. Одна з улюблених викладачок Людмила Іванівна, зачувши по радіо виступ хору імені Григорія Верьовки, порадила Ніні професійно зайнятись співом і спробувати себе у цьому мистецькому колективі. Дівчина дізналася про вокальну студію при хорі, поїхала туди, подивилася, сподобалось їй, але закінчивши інтернат, влаштувалася на завод "Хіммаш" копіювальницею, потім – помічницею кранівника. Там вперше почула вдячні слова про свій спів і нарешті кинула сміливий виклик долі – почувши, що в Житомирі набирають дівчат до участі в естрадному вокальному ансамблі, приїхала на проби до обласного центру. В Житомирській філармонії дійсно мріяли про створення жіночого вокального гурту. Але Ніна Матвієнко – природжена солістка, її неповторний голос, що має дивовижну силу і політ, близька до автентичної манера виконання ніяк не в'язалися з колективним естрадним співом... Ніні ввічливо відмовили (проби вдало пройшла інша легендарна українська співачка – Раїса Кириченко).

 

Ведуча 2. Невдача в Житомирі не спинила Ніну. Бажання співати було таким сильним, що в 1966 р. вона все кинула і поїхала до Києва в студію українського хору імені Григорія Верьовки. Там її талант було і помічено, і оцінено. Особливі слова подяки Ніна Матвієнко завжди адресує своєму викладачеві з вокалу Юлії Кроткевич і, звичайно, художньому керівникові хору Анатолію Авдієвському.

 

Ведуча 1. По закінченні у 1968 р. вокальної студії Ніна стає солісткою хору імені Григорія Верьовки. Саме в ньому і відбулося її професійне становлення, поступове і яскраве сходження до вершин творчої майстерності і слави – Ніна Матвієнко перемогла на Всеукраїнському конкурсі "Молоді голоси" (1978 р.), Всесоюзному телевізійному конкурсі "З піснею по життю" (1979 р.), Всесвітньому конкурсі фольклорних пісень (Братислава, 1979 р.), ХІІ Всесвітньому фестивалі молоді і студентів (Москва, 1985 р.) З 1968 р. Ніна Матвієнко разом з Марією Миколайчук та Валентиною Ковальською виступає у складі вокального тріо акапельного співу "Золоті ключі".

 

Відео тріо «Золоті ключі»  пісня «Коло річки, ой да  коло броду»

 

Ведуча 1. А  зараз прононуємо вашій увазі пісню  «Чарівна скрипка» на слова Юрія Рибчинського та музику Ігоря Поклада,  яку  виконували Ніна Матвієнко, Марія Миколайчук та Валентина Ковальська у виконанні вокального ансамблю вчителів школи «Натхнення»,  керівник Наталія Прісич.

 

Ведуча 1. За великий внесок у розвиток українського мистецтва і за активну культурно-творчу діяльність Ніні Матвієнко присвоєно звання заслуженої артистки України. А  невдовзі  Ніна Матвієнко стає народною артисткою України. Їй  присуджено Національну премію імені Тараса Шевченка, премію імені В. Вернадського, найпочесніше звання нашої держави – Герой України. Ніна Матвієнко входить до Спілки кінематографістів України,  стає Жінкою України,  Президентом українського відділення Міжнародної ради організацій фольклорних фестивалів та народного мистецтва. Її нагородили вищою відзнакою Фонду Міжнародної премії імені М. А. Касяна – орденом Миколи Чудотворця за визначний вклад у примноження добра на Землі.

 

Ведуча 2. Та і це ще не все,  Ніна Матвієнко стає кавалером державної нагороди – ордена княгині Ольги III ступеня, співачку нагороджено почесним знаком Всеукраїнського товариства "Просвіта" за вагомий особистий внесок у справу відродження української культури, формування національної свідомості, розбудову та зміцнення Української держави. Ніна Матвієнко нагороджена Орденом Святого Станіслава IV ступеня.

 

Ведуча 1. Звісно, що за цим усім стоїть щоденна, важка і наполеглива праця. Тисячі концертів, зустрічей, творчих вечорів, записів на радіо і телебаченні, гастролі по Україні, країнах Європи, Північної і Південної Америки. Її майстерності аплодували в Мексиці, США, Канаді, Чехії, Польщі, Угорщині, Фінляндії, Кореї, Франції...

 

Ведуча 2. А зараз для вас прозвучить  одна з найвідоміших пісень Ніни Матвієнко «Квітка душа», яку написав Костянтин Меладзе. Вона звучатиме мов молитва за мир та єдність у нашій країні.  То ж запрошуємо на сцену Клименко Анну та Клименко Аліну. «Квітка-душа».

 

Ведуча 2. Голосом Ніни Матвієнко співає й плаче Україна, але, окрім яскравого співочого таланту, вона має талант драматичної актриси. Її вміння перевтілюватись вражає. Не випадково режисери із задоволенням запрошують її до зйомок художніх і хронікально-документальних фільмів.

 

Ведуча 1. Мало хто знає про ще одну дивовижну грань творчого обдарування Ніни Матвієнко – її закоханість в літературу, в українське слово. Вона заочно закінчила філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і активно займається літературною творчістю. Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе. Її твори періодично з'являються на сторінках таких часописів, як "Україна", "Дзвін", "Жіночий Світ" та інших. Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книга "Ой виорю нивку широкую", яка вийшла в 2003 році у видавництві Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара".

 

Ведуча 2. У книзі подано пісенно-музичний матеріал із власного репертуару (понад 250 народних пісень і творів українських композиторів – колядки і щедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й обжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливі й танцювальні, псальми, історичні та станові пісні, пісні про кохання, родинне життя...). 2004 р. вийшла книга спогадів Ніни Матвієнко "Уже так не буде, як є".

 

Ведуча 2. 1971 р. співачка одружилася з молодим художником Петром Гончарем – сином відомого українського фольклориста і етнографа, збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара. Петро вперше побачив Ніну та почув її голос на концерті в Києві. Подружжя має двох синів — Івана та Андрія, котрі стали художниками. А дочку Антоніну все частіше можна побачити на великих сценах, вона продовжує справу матері.

Відео «Пісня про рушник» (Антоніна та Ніна Матвієнко)

 

А зараз у виконанні Лізи Чухліб та Вікторії  Мельниченко прозвучить пісня

із репертуару Ніни та  Тоні Матвієнко «Пісня про матір»,

слова Бориса Олійника, музика Ігоря Поклада

Ведуча 2. У репертуарі співачки переважають українські народні пісні: календарно-обрядові, побутові, ліричні гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII-XVIII сторіччя. Є також і твори сучасних українських композиторів – Є. Станковича, Л. Дичко, О. Киви, І. Поклада, І. Кириліної, В. Шумейка, М. Скорика, О. Білаша, В. Смоги теля, Г. Гаврилець... Її пісні — це інтерпретація українського духу. Цей дух ніби закодований в інтонації народної пісні, яку без відчуття генетичної цілісності з українським народом не можна співати.

 

Ведуча 1. Ніна Матвієнко для України – більше ніж співачка. Жоден інший артист, яким би улюбленим і популярним він не був, не зрівняється з нею в глибинній спорідненості з рідним народом. І річ не тільки в тім, що її неповторний голос знають усі, незалежно від віку, вподобань і національного статусу. Ще наприкінці 1960 –х років,  в Радянському Союзі,  Ніна створила новий тоді привабливий образ українки – щирої та ризикової, розкутої та безстрашної, чим кинула виклик нашій «мудрій» закомплексованій обережності. Це значно більше чим нація може чекати від артиста.

Ведуча 2. Ніна співала  в десятках країн чотирьох континентів. Сотні захоплених відгуків у різномовній пресі світу засвідчують її унікальний талант. Навіть скупа на похвалу митцям американська газета «Нью-Йорк Таймс» не могла не висловити захоплення рідкісним тембром і тремтливим щемом, несподіваною для сопрано широтою діапазону її незвичайно чистого голосу. 

 

Відео пісня у виконанні Ніни Матвієнко «Ой, роду наш красний», на її фоні

 

 

Учениця.   Ви чуєте? Співає Україна.

То виступає Матвієнко Ніна.

Народу сонячного сяюча перлина,

І пісня наша з нею не загине.

Ви чуєте, як степ широкий плаче

Він будить у народі дух козачий,

Ви чуєте, як котить хвилі в  море

Славутич наш, віщуючи про горе.

Ви чуєте ридання матерів,

В яких забрали на Сибір синів,

Ви чуєте, як пісня журавлина

Несе на крилах сльози Батьківщини.

Як заспіває Матвієнко Ніна,

Жарінням наливається калина,

Й здається, що джерельна глибина

З віків мелодіями волі вирина.

І пробиває на шляху всі скелі,

Щоб ми були щасливі і веселі,

Як жайвори в блакитній високості,

Як навесні дерев зелені брості,

Як душі пращурів, що без кайданів жили,

Як перші проліски, що крізь сніги пройшли.

Тобі спасибі, Матвієнко Ніно,

Що ти не зрадила ніколи Україну,

Що пісню материнську зберегла,

І що її нащадкам принесла,

Як найдорожчий скарб, як ту святиню,

Що вічність береже для Батьківщини.

Співає пісню дочка України,

І розцвітає у серцях калина.

 

Ведуча.  Ми щиро дякуємо всім присутнім за увагу. Ми намагалися  показати вам велич і красу української душі. Ніна  Матвієнко злетіла на крилах народної пісні, що змагається тепер у її мистецтві з камерними творами сучасних українських композиторів. І в цьому змаганні твориться модерна українська культура, що вперто проростає, живлячись від глибоких предковічних народних коренів…

 

 

Використані джерела:

 

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/Матвієнко_Ніна_Митрофанівна;
2. www.pisni.org.ua/persons/8.html;
3. matvienko.at.ua/index/0-2;
4. https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0;
5. «Ой виорю нивку широкую» , видавництво Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара", 2003 р.