Виховний захід "Батьки і діти- це одвічна тема"

Про матеріал

Ми знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не самотня, коли її є кому підтри­мати, коли у неї є сім'я. Адже сім'я - це наша опо­ра, це та пристань, до якої пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок. Отож, про найдорожчих... батьків та дітей.

Перегляд файлу

 

БАТЬКИ І ДІТИ – ЦЕ ОДВІЧНА ТЕМА

 

(класний керівник)

 

Батьки і діти – це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль.

Це сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вуста й на вічні рани сіль.

Як на троянді – колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти…

Чомусь таке трапляється, на жаль.

Всім хочеться все мати в ідеалі,

Причому водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда і без печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває

Й запам’ятати треба в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш день і ніч.

А діти – це і щастя, і турбота,

Відповідальність і тривога теж.

Без відпочинку й вихідних робота,

Любов така, яка не має меж.

 

(пісня на мотив «А я бажаю вам добра…»)

 

Сьогодні ми зібралися на свято,

До нього готувалися усі.

Щасливі, що у залі мами й тати,

Й гості, що запрошували ми.

 

Приспів:

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо —

Весь  9 щиро промовля,

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо —

Хай щастям наша повниться сім'я.

Ви в залі  святковім сідайте,

Ми пісню заспіваєм щиро вам,

Ми вдячні, що прийшли ми всі на свято,

Тож веселитись можна усім нам.

Хай це родинне свято в нашім класі,

Ще більше здружить і зріднить всіх нас,

Бо найщасливіша у світі та людина,

Що друзів має поряд повсякчас.

(відео «Притча про батьків»

https://www.youtube.com/watch?v=uECaS63CfmE)

 

-Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтри­мати, коли у неї є сім'я.

-Адже  сім'я - це наша опо­ра, це та пристань, до якої пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок.

-Тут людина робить свої найперші кро­ки, навчається любові і добра, вчиться шану­вати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого народу, звідси виходить у широкий світ і йде по життю впевнено, красиво і гідно.

-Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики, защеплювати ґудзики. Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють.

-Найкращі дні для наших батьків – це дні, коли щасливі їхні діти.

-Мама... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця,

-допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози,

 -розуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, все від неї, від рідної неньки.

-Мама… Це перше слово, яке вимовляє дитина і, мабуть, на всіх мовах світу це слово звучить однаково ніжно.

-Мама... Це найпрекрасніше слово на землі! Найтепліше. Найсвятіше.

-У мами найдобріші та ласкаві руки, найніжніша посмішка та найдобріші очі, що світяться любов’ю.

-У мами чутливе серце – в ньому ніколи не згасне любов до своєї дитини.

-І скільки б не було тобі років, тобі завжди потрібна мама. 
-І чим більша твоя любов до матері, тим радіснішим і світлішим стає твоє життя.

ама — завжди непокоїться за долю своїх дітей, навіть, коли ті стають дорослими й літніми людьми.

 

З матусі починається життя,

Вона дарує дітям щастя – жити!

І кожен йде у майбуття,

Стрічає сонечко, що так чарівно світить!

Йде у світ. І поки ще малі

За ручку кожного веде нас люба мати.

Нема ріднішої людини на Землі,

Її ім'я – найкраще і крилате.

І найніжніші мамині пісні,

Прості і милі, тихі колискові.

І очі найдорожчі і ясні,

І руки роботящі і чудові,

Свята Мадонно! Мамочка моя!

Ти завжди дітям – сонечко в зеніті.

Тобі доземно кланяюся я,

Люблю найбільше за усе на світі.

 

- В українській сім’ї головою родини, за традицією, був батько. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена.

 -Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом.

-Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник. 

 

-Тато – це…звичайна людина, яка робить все можливе і неможливе, аби стати для своєї дитини Суперменом.

- … джерело мудрих порад, хоч здебільшого вони не рятують становища.

-… людина, яка все знає і вважає за краще уважно спостерігати, щоб вчасно підстрахувати тебе.

-… людина, яка має глибокі й зважені погляди на політику, спорт, захист навколишнього середовища.

-… людина, у якої є скриньки, коробки й інші сховиська, наповнені цінними речами і технічними пристроями, і всяким мотлохом.

 

(соціальний ролик «Я – патріот свого тата» https:www.youtube.com/watch?v=YC0E-D2pPC0)

 

Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,

А скільки любові у них і тепла!

Вони для дітей означають багато,

Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.

Бо тато і мама — це рідні нам люди,

Рідніших у цілому світі нема.

З батьками дитина захищена буде,

І душу дітей не остудить зима.

Два слова крилатих — і серце радіє!

Й летить наче пташка в ясне майбуття.

Вони нам дали і натхнення, й надію,

Й найбільше у світі — це наше життя.

 

-Батьки і діти – два маленьких світи великого Всесвіту. І так вже побудовано світ, що кожен проживає певну частину свого життя в цих світах: дитини і батьків.

-Дитина – здавалося б все добре, вона росте здоровою, прагне пізнати світ, у неї різні вподобання, захоплення, вона слухняна, проте... Що це ?

-«Робіть самі, коли вам треба, досить мене повчати, швидше б звільнитися від цієї опіки батьків» - з’являються думки в дитячих голівках.

- А батьки: «Я знаю як жити, вона не знає. Я її веду. А вона чомусь не йде, пручається. Не розуміє  нерозумна, що це ж для її користі»

-І тут виникає вічне питання батьків і дітей. Як бути? Тому сьогодні я  відкриємо  свої думки,  прислухаємося до них і  спробуємо з’єднати місточок взаєморозуміння.

 

Одного вечора, коли мама готувала вечерю, син прийшов до кухні з карткою в руках.

 З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мама витерла об запаску руки і прочитала:

- прибирання у кімнаті – 10грн.

- догляд за сестричкою – 10грн.

- отримання відмінних оцінок – 15грн.

 Мати зворушено подивилась синові у вічі. Потім взяла ручку і написала:

- за те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0грн

- за ночі, проведені коло твого ліжечка, коли ти хворів – 0грн

- за те, що втирала твої сльози – 0грн.

- за те, що всього тебе навчала – 0грн.

- за всі обіди, сніданки, канапки до школи – 0грн.

- за все, що даю тобі щоднини – 0грн.

Мати віддала картку синові. Він подивився і написав «Сплачено» і зі сльозами кинувся до матері на шию.

 

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день майбутній – на віки!

Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо наша кров пульсує в нашій долі.

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нам нічого ділить на спільнім полі.

 

-Батьки…Як прекрасно звучить це чарівне слово.

Коли тобі було півроку, мама годувала та купала тебе. А ти у вдячність їй плакав усю ніч.

-Коли тобі був рік, вона вчила тебе ходити. А ти у вдячність їй втікав, коли вона кликала тебе.

-Коли тобі було 3 роки, вона готувала для тебе смачну їжу. А ти у вдячність їй перевертав тарілку на землю.

-Коли тобі було 4 роки, вона вчила тебе малювати. А ти у вдячність їй розмальовував стіни в кімнаті.

-Коли тобі було 5 років, вона вдягала тебе у гарні речі. А ти у вдячність їй приходив додому брудний з ніг до голови.

-У 6 років вона повела тебе у школу. А ти у вдячність їй усю дорогу кричав, що не хочеш іти в школу.

-Коли тобі було 10, вона чекала тебе зі школи, щоб обняти. А ти у вдячність їй зачинявся у своїй кімнаті перед телевізором.

-Коли тобі буде 18, вони плакатимуть на випускному вечорі. А ти у вдячність їм проситимеш купити модну машину.

-Коли тобі буде 20, батьки проситимуть побути з сім’єю. А ти у вдячність їмпроводитимеш весь час з друзями.

-Коли тобі буде 25, вони влаштують  пишне весілля. А ви у вдячність будете знаходиися якнайдальше від дому.

-Коли тобі буде 30, вони радитимуть, як виховувати дітей. А ти у вдячність  проситемеш  не втручатися у твоє особисте життя.

-Коли тобі буде 35, вони телефонуватимуть та запрошуватимуть на обід. А ти у вдячність їм відповідатимеш, що зайнятий і не можеш.

-Коли тобі буде 40,ти не завжди будеш поряд з ними, у тебе завжди будуть справи….

-Роби все, щоб батьки були щасливі.

-Це єдині люди, яка заслуговують на щастя, але ніколи не вимагають його, не просять, не чекають.

 

За стеной звучит надрывный кашель

Старенькая женщина слегла.

Много лет она в квартире нашей

Одинокая жила

Письма были, только очень редко.

И тогда, не замечая нас,

Всё ходила и шептала:

«Детки, вам домой вернуться бы хоть раз.

Вы под этот стол пешком ходили,

В праздник пели песни до зари.

А теперь разъехались, уплыли, разлетелись…

Вот и собери».

В этот день во все концы Союза

Телеграф не уставал кричать:

- Дети, срочно! Дети, приезжайте срочно:

заболела мать!

Из Ростова, Таллинна, Игарки,

Позабыв на время все дела,

Дети собрались, да только жалко,

У постели, а не у стола.

Гладили морщинистые руки,

Тонкую серебряную прядь…

Так зачем же дали вы разлуке

Так надолго между Вами встать?!

Неужели только телеграммы,

Привели Вас к скорым поездам?...

- Слушайте, пока у Вас есть мамы,

приезжайте к ним без телеграмм.

 

( соціальний ролик «Про маму» https:www.youtube.com/watch?v=FopNqtUKHZQ)

 

-Сьогодні ми живемо в непростий час. В час воєнних конфліктів, воєних дій, в час, коли матеріальне  відходить на задній план , а моральні та духовні цінності переосмислюються.

 Найважче зараз батькам, чиї діти не поряд, не в родинному колі,

-а там, де воєнні дії, там , де не має сімейного затишку, там, де холод, голод, смерть ходять поряд…

-а батьки моляться,  і ці молитви порад з кожним…

-Хай мати не побачить смерті сина,

Хай дівчина не плаче за коханим,

- Хай батько зможе виростить дитину.

Хай прийде мир на нашу Україну!

 

Я йду на смерть, а ти не плач за мною,

Я йду, щоб ти не бачила війни.

Якщо помру, згадай мене сльозою,

 І я прийду... в твої щасливі сни...

 

- Не йди, прошу, побудь іще, благаю...

І вже немає сили підвестись...

Чи ще хоч раз побачу? - Я не знаю...

 Та ти чекай, май віру і молись...

  

Не плач, прошу, нічого не змінити...

Мій час настав, покликала війна...

Я маю рідну землю захистити,

Вона ж у мене як і ти - ОДНА... –

 

Мій сину, доки серце в грудях б'ється

За тебе буду Господа молить...

 Моя любов до тебе озоветься

 І від ворожих ГРАДів захистить. ...

 

Тепер він там, де спокою немає,

Де смерть своїми залпами гримить...

Вона ж щоночі молиться й чекає,

І вірить... і продовжує любить...

 

(Пісня «Мальви»)

 

Діалог матері з сином

 

- Розкажіть мені, мамо, про вишні,

Їх було так багато в саду.

- Були, синку,морози невтішні,

А вони, кого хочеш зведуть.

- Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

- А той, сину, хто виріс у горі –

Він не часто на зорі дививсь.

- Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

- Наша доля,мій сину,як море –

Той пливе лиш, хто має човна.

- Розкажіть мені, мамо,про роки –

Чи спливають повільно вони?

- Роки, сину, помітні допоки

Матерів пам’ятають сини.

 

(Пісня Скрябіна «Мам»)

(всі учасники заходу)

 

Ми вас часто ображаєм

 

Краще знаєм, як вчинити нам,

 

Часто вас на друзів проміняємо

 

Хоч найдорожче в нас- це ви!

 

Вибачайте на за образи,

 

За не розуміння і перекір,

 

Ми не завжди погоджуємося з вами

 

Але завжди праві саме ви.

 

Я люблю коли мама сміється

 

І коли тато мене міцно обійма

 

Без цього гарний день не почнеться

 

Навіть коли літо, а не зима.

 

Наші любі,рідні, єдині ми любимо вас!!!

 

(класний керівник)

 

Одвічна тема — це батьки і діти,

Де всюди поруч радість і жура.

Тут завжди є причина порадіти

І місце є для щастя і добра.

Тут почуття безмежні, наче море,

Байдужості й лукавості нема.

Тут ділять порівно і щастя, й горе.

Та іноді вкриває щось пітьма...

Десь губиться тоді любов і ласка,

В стосунках добрих чорний кіт пробіг.

Зникає з поля зору гарна казка

І смуток через серце переліг.

Батьки і діти... І таке буває...

Та треба все ж прийти до джерела,

Де біг свій все на світі починає

І, де любов найпершою була.

Вона підкаже, як це врятувати,

І повернути на круги своя.

Бо та любов, яку дарує мати,

Це пристань найбезпечніша твоя.

Що б не було, та треба все стерпіти

І зважити, й пробачити не раз...

Бо найдорожчі — це батьки і діти.

А все останнє нехай розсудить час.

 

(презентація до заходу https://drive.google.com/drive/folders/0B8fY5izly7yaVFdFMUs0T3QteTA)

 

Завантаження...
docx
Додано
4 березня 2018
Переглядів
4489
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку