Ми знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не самотня, коли її є кому підтримати, коли у неї є сім'я. Адже сім'я - це наша опора, це та пристань, до якої пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок. Отож, про найдорожчих... батьків та дітей.
БАТЬКИ І ДІТИ – ЦЕ ОДВІЧНА ТЕМА
(класний керівник)
Батьки і діти – це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді – колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти…
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда і без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває
Й запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти – це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж.
(пісня на мотив «А я бажаю вам добра…»)
Сьогодні ми зібралися на свято,
До нього готувалися усі.
Щасливі, що у залі мами й тати,
Й гості, що запрошували ми.
Приспів:
Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо —
Весь 9 щиро промовля,
Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо —
Хай щастям наша повниться сім'я.
Ви в залі святковім сідайте,
Ми пісню заспіваєм щиро вам,
Ми вдячні, що прийшли ми всі на свято,
Тож веселитись можна усім нам.
Хай це родинне свято в нашім класі,
Ще більше здружить і зріднить всіх нас,
Бо найщасливіша у світі та людина,
Що друзів має поряд повсякчас.
(відео «Притча про батьків»
https://www.youtube.com/watch?v=uECaS63CfmE)
-Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтримати, коли у неї є сім'я.
-Адже сім'я - це наша опора, це та пристань, до якої пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок.
-Тут людина робить свої найперші кроки, навчається любові і добра, вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого народу, звідси виходить у широкий світ і йде по життю впевнено, красиво і гідно.
-Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики, защеплювати ґудзики. Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють.
-Найкращі дні для наших батьків – це дні, коли щасливі їхні діти.
-Мама... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця,
-допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози,
-розуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, все від неї, від рідної неньки.
-Мама… Це перше слово, яке вимовляє дитина і, мабуть, на всіх мовах світу це слово звучить однаково ніжно.
-Мама... Це найпрекрасніше слово на землі! Найтепліше. Найсвятіше.
-У мами найдобріші та ласкаві руки, найніжніша посмішка та найдобріші очі, що світяться любов’ю.
-У мами чутливе серце – в ньому ніколи не згасне любов до своєї дитини.
-І скільки б не було тобі років, тобі завжди потрібна мама.
-І чим більша твоя любов до матері, тим радіснішим і світлішим стає твоє життя.
-Мама — завжди непокоїться за долю своїх дітей, навіть, коли ті стають дорослими й літніми людьми.
З матусі починається життя,
Вона дарує дітям щастя – жити!
І кожен йде у майбуття,
Стрічає сонечко, що так чарівно світить!
Йде у світ. І поки ще малі
За ручку кожного веде нас люба мати.
Нема ріднішої людини на Землі,
Її ім'я – найкраще і крилате.
І найніжніші мамині пісні,
Прості і милі, тихі колискові.
І очі найдорожчі і ясні,
І руки роботящі і чудові,
Свята Мадонно! Мамочка моя!
Ти завжди дітям – сонечко в зеніті.
Тобі доземно кланяюся я,
Люблю найбільше за усе на світі.
- В українській сім’ї головою родини, за традицією, був батько. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена.
-Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом.
-Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник.
-Тато – це…звичайна людина, яка робить все можливе і неможливе, аби стати для своєї дитини Суперменом.
- … джерело мудрих порад, хоч здебільшого вони не рятують становища.
-… людина, яка все знає і вважає за краще уважно спостерігати, щоб вчасно підстрахувати тебе.
-… людина, яка має глибокі й зважені погляди на політику, спорт, захист навколишнього середовища.
-… людина, у якої є скриньки, коробки й інші сховиська, наповнені цінними речами і технічними пристроями, і всяким мотлохом.
(соціальний ролик «Я – патріот свого тата» https:www.youtube.com/watch?v=YC0E-D2pPC0)
Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,
А скільки любові у них і тепла!
Вони для дітей означають багато,
Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.
Бо тато і мама — це рідні нам люди,
Рідніших у цілому світі нема.
З батьками дитина захищена буде,
І душу дітей не остудить зима.
Два слова крилатих — і серце радіє!
Й летить наче пташка в ясне майбуття.
Вони нам дали і натхнення, й надію,
Й найбільше у світі — це наше життя.
-Батьки і діти – два маленьких світи великого Всесвіту. І так вже побудовано світ, що кожен проживає певну частину свого життя в цих світах: дитини і батьків.
-Дитина – здавалося б все добре, вона росте здоровою, прагне пізнати світ, у неї різні вподобання, захоплення, вона слухняна, проте... Що це ?
-«Робіть самі, коли вам треба, досить мене повчати, швидше б звільнитися від цієї опіки батьків» - з’являються думки в дитячих голівках.
- А батьки: «Я знаю як жити, вона не знає. Я її веду. А вона чомусь не йде, пручається. Не розуміє нерозумна, що це ж для її користі»
-І тут виникає вічне питання батьків і дітей. Як бути? Тому сьогодні я відкриємо свої думки, прислухаємося до них і спробуємо з’єднати місточок взаєморозуміння.
Одного вечора, коли мама готувала вечерю, син прийшов до кухні з карткою в руках.
З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мама витерла об запаску руки і прочитала:
- прибирання у кімнаті – 10грн.
- догляд за сестричкою – 10грн.
- отримання відмінних оцінок – 15грн.
Мати зворушено подивилась синові у вічі. Потім взяла ручку і написала:
- за те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0грн
- за ночі, проведені коло твого ліжечка, коли ти хворів – 0грн
- за те, що втирала твої сльози – 0грн.
- за те, що всього тебе навчала – 0грн.
- за всі обіди, сніданки, канапки до школи – 0грн.
- за все, що даю тобі щоднини – 0грн.
Мати віддала картку синові. Він подивився і написав «Сплачено» і зі сльозами кинувся до матері на шию.
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.
Ми засіваємо житейське поле
І не на день майбутній – на віки!
Між нас не ляжуть вирвами роки,
Бо наша кров пульсує в нашій долі.
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нам нічого ділить на спільнім полі.
-Батьки…Як прекрасно звучить це чарівне слово.
Коли тобі було півроку, мама годувала та купала тебе. А ти у вдячність їй плакав усю ніч.
-Коли тобі був рік, вона вчила тебе ходити. А ти у вдячність їй втікав, коли вона кликала тебе.
-Коли тобі було 3 роки, вона готувала для тебе смачну їжу. А ти у вдячність їй перевертав тарілку на землю.
-Коли тобі було 4 роки, вона вчила тебе малювати. А ти у вдячність їй розмальовував стіни в кімнаті.
-Коли тобі було 5 років, вона вдягала тебе у гарні речі. А ти у вдячність їй приходив додому брудний з ніг до голови.
-У 6 років вона повела тебе у школу. А ти у вдячність їй усю дорогу кричав, що не хочеш іти в школу.
-Коли тобі було 10, вона чекала тебе зі школи, щоб обняти. А ти у вдячність їй зачинявся у своїй кімнаті перед телевізором.
-Коли тобі буде 18, вони плакатимуть на випускному вечорі. А ти у вдячність їм проситимеш купити модну машину.
-Коли тобі буде 20, батьки проситимуть побути з сім’єю. А ти у вдячність їмпроводитимеш весь час з друзями.
-Коли тобі буде 25, вони влаштують пишне весілля. А ви у вдячність будете знаходиися якнайдальше від дому.
-Коли тобі буде 30, вони радитимуть, як виховувати дітей. А ти у вдячність проситемеш не втручатися у твоє особисте життя.
-Коли тобі буде 35, вони телефонуватимуть та запрошуватимуть на обід. А ти у вдячність їм відповідатимеш, що зайнятий і не можеш.
-Коли тобі буде 40,ти не завжди будеш поряд з ними, у тебе завжди будуть справи….
-Роби все, щоб батьки були щасливі.
-Це єдині люди, яка заслуговують на щастя, але ніколи не вимагають його, не просять, не чекають.
За стеной звучит надрывный кашель –
Старенькая женщина слегла.
Много лет она в квартире нашей
Одинокая жила
Письма были, только очень редко.
И тогда, не замечая нас,
Всё ходила и шептала:
«Детки, вам домой вернуться бы хоть раз.
Вы под этот стол пешком ходили,
В праздник пели песни до зари.
А теперь разъехались, уплыли, разлетелись…
Вот и собери».
В этот день во все концы Союза
Телеграф не уставал кричать:
- Дети, срочно! Дети, приезжайте срочно:
заболела мать!
Из Ростова, Таллинна, Игарки,
Позабыв на время все дела,
Дети собрались, да только жалко,
У постели, а не у стола.
Гладили морщинистые руки,
Тонкую серебряную прядь…
Так зачем же дали вы разлуке
Так надолго между Вами встать?!
Неужели только телеграммы,
Привели Вас к скорым поездам?...
- Слушайте, пока у Вас есть мамы,
приезжайте к ним без телеграмм.
( соціальний ролик «Про маму» https:www.youtube.com/watch?v=FopNqtUKHZQ)
-Сьогодні ми живемо в непростий час. В час воєнних конфліктів, воєних дій, в час, коли матеріальне відходить на задній план , а моральні та духовні цінності переосмислюються.
Найважче зараз батькам, чиї діти не поряд, не в родинному колі,
-а там, де воєнні дії, там , де не має сімейного затишку, там, де холод, голод, смерть ходять поряд…
-а батьки моляться, і ці молитви порад з кожним…
-Хай мати не побачить смерті сина,
Хай дівчина не плаче за коханим,
- Хай батько зможе виростить дитину.
Хай прийде мир на нашу Україну!
Я йду на смерть, а ти не плач за мною,
Я йду, щоб ти не бачила війни.
Якщо помру, згадай мене сльозою,
І я прийду... в твої щасливі сни...
- Не йди, прошу, побудь іще, благаю...
І вже немає сили підвестись...
Чи ще хоч раз побачу? - Я не знаю...
Та ти чекай, май віру і молись...
Не плач, прошу, нічого не змінити...
Мій час настав, покликала війна...
Я маю рідну землю захистити,
Вона ж у мене як і ти - ОДНА... –
Мій сину, доки серце в грудях б'ється
За тебе буду Господа молить...
Моя любов до тебе озоветься
І від ворожих ГРАДів захистить. ...
Тепер він там, де спокою немає,
Де смерть своїми залпами гримить...
Вона ж щоночі молиться й чекає,
І вірить... і продовжує любить...
(Пісня «Мальви»)
Діалог матері з сином
- Розкажіть мені, мамо, про вишні,
Їх було так багато в саду.
- Були, синку,морози невтішні,
А вони, кого хочеш зведуть.
- Розкажіть мені, мамо, про зорі,
Чи такими були і колись?
- А той, сину, хто виріс у горі –
Він не часто на зорі дививсь.
- Розкажіть мені, мамо, про долю,
Чи людині підвладна вона?
- Наша доля,мій сину,як море –
Той пливе лиш, хто має човна.
- Розкажіть мені, мамо,про роки –
Чи спливають повільно вони?
- Роки, сину, помітні допоки
Матерів пам’ятають сини.
(Пісня Скрябіна «Мам»)
(всі учасники заходу)
Ми вас часто ображаєм
Краще знаєм, як вчинити нам,
Часто вас на друзів проміняємо
Хоч найдорожче в нас- це ви!
Вибачайте на за образи,
За не розуміння і перекір,
Ми не завжди погоджуємося з вами
Але завжди праві саме ви.
Я люблю коли мама сміється
І коли тато мене міцно обійма
Без цього гарний день не почнеться
Навіть коли літо, а не зима.
Наші любі,рідні, єдині ми любимо вас!!!
(класний керівник)
Одвічна тема — це батьки і діти,
Де всюди поруч радість і жура.
Тут завжди є причина порадіти
І місце є для щастя і добра.
Тут почуття безмежні, наче море,
Байдужості й лукавості нема.
Тут ділять порівно і щастя, й горе.
Та іноді вкриває щось пітьма...
Десь губиться тоді любов і ласка,
В стосунках добрих чорний кіт пробіг.
Зникає з поля зору гарна казка
І смуток через серце переліг.
Батьки і діти... І таке буває...
Та треба все ж прийти до джерела,
Де біг свій все на світі починає
І, де любов найпершою була.
Вона підкаже, як це врятувати,
І повернути на круги своя.
Бо та любов, яку дарує мати,
Це пристань найбезпечніша твоя.
Що б не було, та треба все стерпіти
І зважити, й пробачити не раз...
Бо найдорожчі — це батьки і діти.
А все останнє нехай розсудить час.
(презентація до заходу https://drive.google.com/drive/folders/0B8fY5izly7yaVFdFMUs0T3QteTA)