Батьківське виховання ми лише підкреслюємо

Батьківське виховання ми лише ПІДКРЕСЛЮЄМО,  але не заміняємо!!!

Сьогодні, в час демократії та ГУМАНІЗМУ, виникає багато суперечностей. Винятком не став і навчальний процес. Одвічне питання: де сьогодні межа дозволеного для дітей, які права вчителів, яку роль у житті дитини повинні відігравати батьки?

Із екранів телевізора дуже часто можна почути про вчителів, які знущаються над дітьми. Але чомусь сюжети завжди односторонні і розповідають про ганебні вчинки вихователів. А чому ніякої гуманності до ВЧИТЕЛІВ та ВИХОВАТЕЛІВ? Чому їх принижують і відразу звільняють, ламаючи подальше життя? Я ні в якому разі нікого не виправдовую. Адже в кожному випадку потрібно брати до увагу найменші деталі, щоб не бути упередженим і нікого не звинувачувати даремно. Але, пропрацювавши педагогом, хочу підкреслити те, як сьогодні добре влаштувались батьки: дитина не вчиться, неорганізована, невихована, вживає нецензурні слова – винні педагоги. Адже завжди можна знайти крайнього. І в той же час ті ж батьки забувають, що крім школи їх чада значну частину часу знаходяться у колі сім’ї та друзів. Давайте порахуємо. Ми, вчителі, проводимо із вашими дітьми близько 7 годин на добу, 35 годин на тиждень, 1050 годин на місяць (а враховуючи канікули це число буде ще меншим). Решту часу: 17 годин на добу, 85 годин на тиждень та 2550 годин на місяць саме ВИ несете відповідальність за розвиток майбутнього покоління. А діти, як губки, всмоктують ВСЕ: не тільки хороше, а й погане (дурні жарти, грубі слова), якими так люблять розкидатись дорослі. Але, шановні батьки, не забувайте, що ви не тільки кращі друзі для своїх дітей – ви БАТЬКИ! Ваше пряме завдання прищеплювати своїм нащадкам модель хорошої поведінки, з якою вони будуть жити усе життя, а також стежити за дотриманням певних правил. Сьогодні багато батьків думають, що вони кращі друзі для своїх дітей – але друг не може змусити бути відповідальним за свої дії та дисциплінованим. Нерідко товариш сам робить погані вчинки або підштовхує інших до цього. А від багатьох дорослих можна почути фразу: «Нехай в школі навчать…»

Сьогоднішнє покоління виховує безпорадних наступників. Суть справи в тому, що так звані «найкращі друзі» вирішують проблеми за власних дітей. Як тільки хтось із меншого покоління каже: «я не можу цього зробити», тато або мама відразу ж починає виконувати роботу за них. Але ж перепони та помилки – це і є важкий та складний шлях до істини, який формує цілеспрямованість, винахідливість, організованість, вміння долати перешкоди. Але легше дати дитині телефон, планшет, ноутбук – тільки щоб вона замовкла або ж не надоїдала зі своїми питаннями. А самим всістися перед телевізором чи у соціальних мережах й вирішувати «глобальні питання». Все одно, пізніше можна буде сказати: «Вчителі нічого не навчили. За що їм тільки гроші платять?». Але чи виправить це становище?

Та ера дитячої вседозволеності не тільки у нас – вона панує у цілому світі, бо сьогодні місце моралі та честі зайняли гроші, котрих потрібно встигнути заробити як найбільше, жертвуючи дитячим майбутнім. У одній із португальських шкіл так відреагували на вседозволеність для дітей та батьківську апатію, прохолодність: почали ширити допис у соціальних мережах: «Шановні батьки! Хочемо нагадати вам, що про такі чарівні слова, як «Добрий день», «дякую», «будь ласка», «вибачте», вперше чують вдома. Саме вдома діти вчаться бути чесними, пунктуальними, добре ставитись до друзів, поважати старших та вчителів. Саме вдома ВАШІ діти навчаються бути акуратними, не говорити з набитим ротом, кидати сміття до смітника. Вдома вони також практикуються бути організованими, доглядати за своїми речами та не чіпати чужі. А в школі ми вчимо їх мови, літератури, математики, історії, географії, фізкультури. Батьківське виховання ми лише ПІДКРЕСЛЮЄМО, але не заміняємо.  »

А такі зображення часто поширюють у наших соціальних мережах.

Я вам покажу іншу сторону медалі. В українських школах діти вивчають багато різноманітних предметів тільки для того, щоб пізнати до чого у них є хист. Відповідно, за певну роботу вони отримують оцінки, щоб отримати бал високого рівня слід бути не тільки обізнаним у предметі, а й сумлінним, відповідальним. Велика кількість предметів існує саме для того, щоб визначити: ваша дитина – «риба», «слон», «птах». Іншими словами, слід з’ясувати якими здібностями наділена особистість і що їй більше до душі. Хто обдарований, тому легко даються всі предмети. Як кажуть: «Талановиті люди – талановиті в усьому». Решта – теж мають здібності  хоча б до одного із видів діяльності: хтось – спортсмен, хтось пише вірші чи твори, хтось розгадує формули, хтось  співає. А в наших школах хто добре вчиться - той і відмінник, і спортсмен, і співак, і активіст, і маленький дослідник-науковець. Все це, можливо, через те, що такі діти всього-на-всього відповідальні, працьовиті. В такому випадку вони і «риби», і «слони», і «птахи». А решта? А решта сіра маса, котра не бажає виокремитись, зайнятись тим, до чого має ТАЛАНТ. Це ж так важко працювати над собою, покращувати природні задатки. Як ви назвете рибу, котра не вміє плавати? Птаха, який не вміє літати? Тому, я наголошую: НЕМАЄ ТИХ, ХТО НЕ ЗНАЄ – Є ТІ, ХТО НЕ ХОЧЕ ЗНАТИ! Добре вчити хоча б один навчальний предмет може будь яка дитина. А бути вихованими, ввічливими, толерантними та чемними – зобов’язані всі.

Батьки, ви забуваєте, що всі вчителі – це професіонали своєї справи. Хтось із більшим досвідом роботи, у когось він мізерний, проте сучасні погляди. Коли у вас болить зуб, то ви не намагаєтесь вилікувати його самостійно, а шукаєте фахівця. І зустрівшись із стоматологом, ви не нав’язуєте власну думку про те, як саме слід лікувати хворий зуб – бо вже знайшли професіонала. Те ж саме із перукарем. Єдине, що можливо – побажання про майбутній вигляд. А що не так із вчителями? Ми ж також навчались своєму ремеслу, акумулювали попередній досвід. І з кожним днем стаємо все більш компетентні у питанні навчання і виховання. То чому ви ставите під  сумнів наш професіоналізм?

Звичайно, батьки повинні відстоювати власних дітей, але також повинні підтримувати вчителів своєї дитини. Надавати поміч вчителям означає слухати їх, враховувати те, що вони говорять про вашу дитину. Діти можуть вести себе по-різному у присутності когось із рідних, та у колі знайомих чи на уроці. Ніколи не сперечайтесь із педагогом при дитині, оскільки це говорить, що вчитель не авторитет. А як така людина має бути взірцем у подальшому?

Отже, давайте підсумуємо. Сьогодні багато дітей позбавлені основ здорового дитинства: емоційно доступних батьків, чітких меж та настанов, обов’язків, здорового та збалансованого харчування, творчих ігор, спілкування та руху на свіжому повітрі.  Замість цього діти мають абстрактних батьків, вседозволеність, відчуття, що їм всі винні, сидячий спосіб життя, нескінченну стимуляцію, технічні забави та миттєве задоволення, котре щораз зростає.

Що може вирости із таких дітей? Яке ваше майбутнє з ними? Тому, подавайте добрий приклад для наслідування! На мою думку, саме батьки повинні стати взірцем і давати важливі життєві уроки. Ми, вчителі, можемо доповнювати вас, супроводжувати, підказувати, але саме ВАС будуть наслідувати ВАШІ діти. Тому, навіть, якщо ви не згодні з моєю точкою зору, давайте СПІВПРАЦЮВАТИ. Наша мета – не взаємні обвинувачення та конфлікти, а пошук шляхів та методів навчання і виховання дітей з похибкою на розвиток суспільства та сучасність.

Макарук Олександр Сергійович