Батьківські збори. «Гіперактивна дитина»

Батьківські збори.

«Гіперактивна дитина»

Мета: познайомити батьків з індивідуально-психологічними особливостями гіперактивних дітей; допомогти виявити основні проблеми і труднощі у вихованні, обговорити причину їх виникнення.

       Таку дитину часто називають «живчиком», «вічним двигуном», невтомним. Малюк, вставши на ніжки, відразу побіг, з тих пір поспішає кудись, випереджаючи сам себе. Він весь ніби на шарнірах. Особливо неслухняні руки, вони все чіпають, хапають, ламають, смикають, кидають. Але намагаючись побачити більше, дитина рідко вловлює суть. Погляд ковзає лише по поверхні, задовольняючи сиюминутное цікавість. Допитливість йому не властива, рідко задає питання «чому», «навіщо». А якщо і задає, то забуває вислухати відповідь. Хоча дитина перебуває в постійному русі, є порушення координації: незграбний, при бігу і ходьбі упускає предмети, ламає іграшки, часто падає. Тіло його в подряпинах і шишках, занози неможливо перелічити, але тим не менше він знову набиває ті ж «шишки», не роблячи висновок з попереднього досвіду. У такого малюка інстинкту самозбереження начебто зовсім немає. Непосидючість, неуважність, негативізм - характерні риси його поведінки. Така дитина імпульсивніше своїх однолітків, у нього дуже швидко змінюється настрій: то нестримна радість, то нескінченні капризи. Часто поводиться агресивно. Зазвичай він найгаласливіший, в центрі бійки, метушні, так, де баловство, прокази. Такий малюк з трудом засвоює навички і не розуміє багато завдань. Самооцінка у нього найчастіше занижена. Малюк не знає, що таке розслаблення, заспокоюється, тільки коли спить. Але днем ​​його не вкладеш, спить лише вночі, але дуже неспокійно. У громадських місцях така дитина відразу привертає до себе увагу оточуючих, тому що намагається все помацати руками, скрізь залізти, щось схопити, абсолютно не слухається батьків. Батькам гіперактивних дітей доводиться несолодко з самого народження малюка. З самого початку він погано, мало і дуже неспокійно спить, рано відмовляється від денного сну. З таким малюком постійно доводиться бути поруч, стежити за кожним його рухом.

 Ви впізнали в описі свою дитину?

Причини гіперактивності

      Існує багато думок про причини виникнення гіперактивності. Багато дослідників відзначають, що кількість таких дітей зростає з кожним роком. Вивчення таких особливостей розвитку йде повним ходом.

 На сьогоднішній день серед причин виникнення виділяють:

• генетичні (спадкова схильність);
• біологічні (органічні ушкодження головного мозку під час вагітності, родові травми);
• соціально-психологічні (мікроклімат в сім'ї, алкоголізм батьків, умови проживання, неправильне виховання).

 Як визначити, чи є Ваша дитина гіперактивною

   Послухайте, але не поспішайте ставити своїй дитині діагноз.

Гіперактивність  - медичний діагноз, який має право поставити лише лікар на основі спеціальної діагностики, висновків фахівців. Ми ж можемо помітити особливості поведінки, певні симптоми і звернутися до лікаря - невропатолога, психолога - за консультацією, а потім разом з ними допомагати дитині. Якщо діагноз «гіперактивність» поставлений досить рано і батьки виконують рекомендації фахівців, до школи симптоми сходять нанівець. Але, на жаль, багато батьків звертаються за допомогою, коли дитина вже відвідує школу і, почалися проблеми з навчанням. Різко погіршується загальний стан і поведінка дитини, втрачається інтерес до навчання, не засвоюється програма, з'являється неадекватна поведінка.

     Щоб визначити, чи є у Вашої дитини особливості, характерні для дітей з гіперактивністю, ознайомтеся з системою критеріїв, за якими вона визначається.

1. При неуважності:

• має незакінчені проекти;
•  відрізняється порушенням стійкої уваги (не може довго зосереджуватися на цікавому занятті);
•  чує, коли до нього звертаються. Але не реагує на звернення;
• з ентузіазмом береться за завдання, але не закінчує його;
•  має труднощі в організації (гри, навчання, занять);
• часто втрачає речі;
•  уникає нудних завдань і таких, які вимагають розумових зусиль;
• часто буває забудькуватий.

2. Надактивність:

•  совається, не може всидіти на місці;
• виявляє занепокоєння (тарабанить пальцями, постійно рухається, навіть сидячи);
•  мало спить, навіть в дитинстві;
•  знаходиться в постійному русі (з «мотором»);
•  дуже балакучий.

3. Імпульсивність:

• відповідає до того, як його запитають;
• не здатний дочекатися своєї черги;
• часто втручається, перериває;
• різкі зміни настрою;
• не може відкласти винагороду (відразу і зараз же);
• не підкоряється правилам (поведінки, гри);
• має різний рівень виконання завдань (на одних заняттях спокійний, на інших - ні).

Якщо у віці до 7 років виявляються 6 з перерахованих моментів, потрібно консультація фахівця. Необхідно спочатку проконсультуватися з педагогами, психологом, а потім вже звертатися до невропатолога. Важливо не переплутати прояв гіперактивності з різними захворюваннями, а також з темпераментом холерика.

Як допомогти гіперактивній дитині

   Встановіть причину гіперактивності, проконсультуйтеся з фахівцями. Часто в анамнезі такої дитини є родова травма, ММД (мінімальна мозкова дисфункція).

 Якщо лікар невропатолог призначає курс ліків, масаж, особливий режим, необхідно строго дотримувати його рекомендації.

 Повідомте педагогам, вихователям про проблеми дитини, щоб вони враховували особливості його поведінки, дозували навантаження.

 Завжди прибирайте небезпечні предмети з поля зору малюка.

Навколо дитини повинна бути спокійна обстановка. Будь-яка розбіжність в сім'ї посилює негативні прояви.

Важлива єдина лінія поведінки батьків, узгодженість їх виховних впливів.

З такою дитиною необхідно спілкуватися м'яко, спокійно, тому що він, будучи дуже чутливим і сприйнятливим до настрою і стану близьких людей, «заражається» емоціями, як позитивними, так і негативними.

 Не перевищуйте навантаження, не варто посилено займатися з дитиною, щоб він був таким, як інші однолітки. Буває, що такі діти мають неординарними здібностями, і батьки, бажаючи їх розвинути, віддають дитину відразу в кілька секцій, «перескакують» через вікові групи. Цього робити не слід, тому що перевтома веде до погіршення поведінки.

Не допускайте перезбудження. Важливо строго дотримуватися режиму до дрібниць. Обов'язковий денний відпочинок, ранній відхід до сну на ніч, рухливі ігри та прогулянки повинні змінюватися спокійними іграми, прийом їжі в один і той же час і т.д. Друзів не повинно бути занадто багато.

Намагайтеся робити менше зауважень, краще відволікати дитину. Кількість заборон має бути розумним.

Частіше хваліть за те, що виходить. Хваліть не надто емоційно щоб уникнути перезбудження.

Коли просите щось зробити, намагайтеся, щоб мова не була довгою, не містила відразу кілька вказівок. ( «Піди на кухню і принеси звідти віник, потім підмети в коридорі» - неправильно, дитина виконає лише половину прохання.) Розмовляючи, дивіться дитині в очі.

Не змушуйте дитину довгий час спокійно сидіти. Якщо Ви читаєте казку, дайте йому в руки м'яку іграшку, малюк може встати, походити, задати питання. Слідкуйте за ним, якщо питань стає занадто багато і не по темі, дитина пішла в інший кут кімнати, значить, вона вже втомилася.

Гіперактивна дитина - особлива, будучи дуже чутливою, вона гостро реагує на зауваження, заборони, нотації. Іноді їй здається, що батьки її зовсім не люблять, тому таке маля має велику потребу в любові і розумінні. Причому в любові безумовній, коли дитину люблять не тільки за хорошу поведінку, слухняність, акуратність, але і просто за те, що він є!

 Коли стає зовсім важко, згадайте, що до підліткового віку, а у деяких дітей і раніше, гіперактивність проходить. Важливо, щоб дитина підійшла до цього віку без вантажу негативних емоцій і комплексів неповноцінності.