Батьківські збори "ПершоКЛАСна родина"

 Зазвичай буває так:                        

                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зазвичай ми не реагуємо таким чином на почуття дітей, тому що боїмося, що, якщо назвати негативні емоції своїми іменами, дітям стане гірше. Але все якраз навпаки. Дитина, яка чує слова, що збігаються з його переживаннями, легко тішиться, адже його зрозуміли і прийняли те, що він глибоко переживає всередині.

 

Як полегшити адаптацію першокласника

1. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною.
2. Привчіть її прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалися в щоденні хвилювання.
3. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чогось важливого.
4. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів
5. Зустрічайте дитину спокійно. Не ставте безліч запитань. Дайте їй можливість відпочити.
6. Після закінчення занять дитина потребує відпочинку, щоб звільнитися від психологічного напруження.
7. Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень.   Нехай заспокоїться – потім сама розповість, що саме її непокоїть.
8. Не треба завантажувати дитину позашкільною діяльністю із самого початку навчання в школі.
9. Протягом дня знаходьте час для спілкування з дитиною.
10.    Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

•        Постійно зміцнюйте в дитини впевненість у собі, у власних силах.
•        Не перехвалюйте, але й не забувайте заохочувати дитину, коли вона на це заслуговує.
•               Пам'ятайте, що похвала, як і покарання, повинні бути співмірні з вчинком.
•               Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (тією, якою вона була вчора  й, можливо, буде завтра).
•               Не оберігайте свою дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але й не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує за­доволення від зробленого.
•               Уникайте крайностей: не можна дозволяти дитині робити все, що їй захочеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, погодьте це з усіма членами родини.
•               Приділяйте дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почуває себе забутою. Нехай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте її. Не соромтеся зайвий раз приголуби­ти, пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас!

 

Харківський ліцей №89

Харківської міської ради Харківської області

 

 

 

 

Батьківські збори з елементами тренінга

та використанням коучингових  технологій

 

 

Тема:

«ПершоКласна родина»

Підготувала

вчитель початкових класів

Бойко Оксана Юріївна

 

 

 

 

Тип заходу: батьківські збори з елементами тренінга та використанням коучингових  технологій

Форма роботи: робота в малих групах

Завдання зборів:

Ознайомити батьків з особливостями фізичної та психологічної адаптації дітей до першого року навчання в школі; досягнути усвідомлення, що зміни і розвиток не тільки можливі, але й неминучі. Для цього у кожного є всі необхідні ресурси.

Стимулюючи рефлексію батьків по осмисленню своїх освітніх і життєвих потреб, виховних цілей, потенційних можливостей і індивідуальних особливостей кожної дитини, створювати умови для самостійної успішної, компетентнісної діяльності кожної родини, для проектування індивідуального освітнього маршруту батьків, для індивідуально-особистісного саморозвитку дитини.

Основні питання для обговорення:

батьківський практикум із вивчення проблеми;

фізіологічні труднощі адаптації першокласників до школи;

психологічні труднощі адаптації першокласників до школи;

система взаємин із дитиною в сім’ї в період адаптації до шкільного  навчання.

 

Структура заходу:

• Створення позитивного формату діалогу
• Виступи батьків-консультантів із запропонованої теми
• Слухання міні-лекції
• Відкриті питання
• Мотивація та дії
• Рефлексія

 

Обладнання: компьютер, екран для демонстрації слайдів мультимедійної презентації, анкети, картки-завдання, канцелярське приладдя.

 

Глосарій

Коучинг (англ. Coaching) – метод тренінгу, в процесі якого людина, який має назву «коуч», допомагає клієнтові досягти якоїсь життєвої або професійної мети.

Коучинг – один з дієвих інструментів розвитку творчого мислення.

За визначенням, коучинг – це технологія для розкриття потенціалу людини. Однак це більше, ніж технологія, це спосіб мислення. Основне завдання коучингу – не навчитися чогось, а стимулювати самонавчання, щоб в процесі діяльності людина змогла сама знаходити і отримувати необхідні знання.

Командний коучинг – це сприяння команді в підвищенні ефективності та удосконалення відповідних процедур.

Коучинг допомагає краще управляти часом, організовуватися, ставити цілі і досягати їх, завершувати розпочаті проекти; включає такі техніки, як перефразування, що націлює на правильні висновки; слухання, задавання питань, уточнення, які допомагають клієнту змінити перспективу і побачити нові підходи до досягнення бажаної мети.

Метод кейсів – (англ. Case method, кейс-метод, метод конкретних ситуацій, метод ситуаційного аналізу) – техніка навчання, що використовує опис реальних ситуацій. Ті, що навчаються, повинні досліджувати ситуацію, розібратися в суті проблем, запропонувати можливі рішення і вибрати найкраще з них. Кейси ґрунтуються на реальному фактичному матеріалі або ж наближені до реальної ситуації.

Есе виражає індивідуальні враження та міркування автора з конкретного приводу чи предмету і не претендує на вичерпне або визначальне трактування теми.

 

 

 

 

 

Вступ

Загальною метою виховного процесу є плекання людської особистості: фізично, психічно і духовно досконалої і здорової, з розмаїттям почуттів, глибоким інтелектуальним розвитком та універсально-широкими інтересами.

Основною метою школи відноcно суспільства є підготовка людини, яка легко адаптується до соціальних, побутових та виробничих умов, ефективно їх використовує, удосконалює, змінює; здібної працювати над собою, творчо мислити, нести відповідальність за долю країни та людства. Суспільству потрібні фахівці вищого творчого потенціалу, здатні проникати в суть ідеї та втілювати її в життя.

Актуальною з цього приводу є систематична й послідовна педагогізація батьківської громадськості, оскільки члени сім’ї – це перші вихователі дитини. У навчально-виховному процесі необхідно враховувати, що вплив сім’ї на підростаючу особистість залежить від багатьох факторів, а саме: склад сім’ї (повна – неповна, наявність членів старшого покоління); побутові умови; морально-психологічний клімат; соціальна орієнтація; загальна культура; забезпечення єдності вимог до дитини усіх членів сім’ї; характер спілкування батьків із дитиною; єдність сімейних інтересів.

Цілеспрямована робота має проводитися щонайменше у двох напрямах: педагогічна просвіта батьків з використанням сучасних форм і методів та активне залучення їх до виховної роботи.

 

   

 

Хід заходу

1. Створення позитивного формату діалогу

Гра-практикум «Скринька почуттів»

            

Батькам пропонується назвати позитивні і негативні відчуття, які охоплюють їх, коли дитина перебуває в школі, щоб виявити проблеми і труднощі, пов'язані з навчанням дітей. Модератор фіксує ці почуття на дошці, під час подальшого обговорення витирає негативні, залишаючи тільки позитивні почуття.

2.         Обговорення питань

«Труднощі адаптації першокласників до школи»

1. Виступ мами-лікаря з тезами: «Фізіологічні умови адаптації дитини до школи»

Виступ лікаря, який пояснює учасникам зборів, які зміни стану дитини можуть вплинути на її здоров'я, і звертає увагу батьків на:

• зміну режиму для дитини порівняно з дошкільним навчальним закладом, збільшення фізичного навантаження;
• необхідність зміни навчальної діяльності дитини вдома, створення умов для рухової активності дитини під час перерв між виконанням завдань;
• необхідність дотримання дитиною правильної постави під час виконання домашніх завдань, дотримання правил освітлення робочого місця;
• попередження короткозорості, викривлення хребта, тренування дрібних м'язів;
• організацію правильного харчування дитини; обов'язкове введення в раціон дитини вітамінних препаратів, фруктів, овочів;
• важливість загартування дитини, максимальний розвиток рухової активності, створення вдома спортивного куточка, придбання спортивного інвентарю (гантелі, м'ячі тощо);
• виховання самостійності й відповідальності дитини, дбайливого ставлення до власного здоров'я.

2. Міні-лекція: «Психологічна готовність до навчання в школі»

 

Інтелектуальна готовність має на увазі розвиток уваги, пам'яті, сформовані розумові операції аналізу, синтезу, узагальнення, вміння встановлювати зв'язки між явищами і подіями. До 6-7-и років дитина повинна знати: свою адресу і назву міста, в якому він живе; назву країни і її столиці; імена і по-батькові своїх батьків, інформацію про місця їх роботи; пори року, їх послідовність і основні ознаки; назви місяців, днів тижня; основні види дерев і квітів. Їй слід вміти розрізняти домашніх і диких тварин, розуміти, що бабуся – це мама батька або матері. Іншими словами, вона повинна орієнтуватися в часі, просторі і своєму найближчому оточенні.

Мотиваційна готовність передбачає наявність у дитини бажання прийняти нову соціальну роль – роль школяра. Тому дуже важливо, щоб школа була для нього приваблива своєю головною діяльністю – навчанням. З цією метою батькам необхідно пояснити своїй дитині, що діти ходять вчитися для отримання знань, які необхідні кожній людині.

Слід давати дитині тільки позитивну інформацію про школу. Пам'ятайте, що ваші оцінки і судження з легкістю запозичуються дітьми, сприймаються некритично. Дитина повинна бачити, що батьки спокійно і впевнено дивляться на її навчання в школі. Причиною небажання йти до школи може бути і те, що дитина «не награлася". Але у віці 6-7 років психічний розвиток дуже пластичний, і діти, які "не награлися", прийшовши в клас, скоро починають відчувати задоволення від процесу навчання. Досить дати зрозуміти дитині, що навчання – це обов'язок кожної сучасної людини і від того, наскільки вона буде успішна в навчанні, залежить ставлення до неї багатьох з тих, що оточують дитину, людей.

Вольова готовність передбачає наявність у дитини здібностей ставити перед собою мету, прийняти рішення про початок діяльності, намітити план дій, виконати його, проявивши певні зусилля, оцінити результат своєї діяльності, а також уміння довго виконувати не дуже привабливу роботу. Розвитку вольової готовності до школи сприяють образотворча діяльність і конструювання, оскільки вони спонукають тривалий час зосереджуватися на будівництві або малюванні.

Комунікативна готовність проявляється в умінні дитини підпорядковувати свою поведінку законам дитячих груп і нормам поведінки, встановленим в класі. Вона передбачає здатність включитися в дитяче співтовариство, діяти спільно з іншими учнями, в разі необхідності поступатися або відстоювати свою правоту, підкорятися або керувати. З метою розвитку комунікативної компетентності слід підтримувати доброзичливі відносини вашого сина або доньки з оточуючими. Особистий приклад терпимості у взаєминах з друзями, рідними, сусідами також відіграє велику роль у формуванні цього виду готовності до школи.

3. Метод кейсів

Кожна команда обговорює ситуацію, що відноситься до одного з компонентів шкільної готовності, і пропонує варіанти дій з його розвитку. Після закінчення по черзі виступають представники від груп. Проводиться обговорення. Вчитель підводить підсумки і організовує серед учасників обмін думками з проблеми готовності дітей до навчання в школі.

1 ситуація. Мама каже про свою дочку: «Іринка у нас спокійна, сидить з іграшками і щось шепоче. Прямо "золота" дитина, не те, що інші.»

2 ситуація. Мама Ігоря впевнена, що хлопчик має достатній запас знань, умінь і навичок для навчання в школі. Але в розмові з сином вона дізналася, що у нього немає бажання йти до школи.

3 ситуація. Бабуся розповідає про Мишка, як про достатньо розвиненого хлопчика. До школи він міг читати, знав багато віршів. Мишко пішов в перший клас з великою радістю, але з перших днів навчання він став порушувати шкільну дисципліну: крутився на уроках, не слухав пояснень вчителя.

4 ситуація. Мама Олі розповідає: «З двох років вона росла серед дітей, але все одно залишається дуже несміливою, боязкою. На заняттях в школі не відповідає, поки вчитель не запитає. Від хлопців намагається триматися подалі. Думаю, в шкільному колективі їй може бути нелегко.»
                    

3.         Відкриті питання

1. Діагностична гра «Згода – незгода»

Учасникам групи пропонується вислухати низку тверджень і визначити своє ставлення до них підняттям відповідних табличок («Згода», «Незгода» або «Так», «Ні»), що заздалегідь роздані кожному з батьків. Бажаючі висловлюються стосовно свого вибору. Після цього надається можливість змінити свою картку. Модератором підкреслюється неоднозначність трактування наведених суджень.

                 

 

                

 

2. Анкета для батьків

У наведеному нижче списку основних цілей початкової освіти відзначте 2-3 найбільш важливі, з вашої точки зору (врахуйте, що завдання можуть бути необхідними, взаємодоповнюючими і взаємовиключними).

Я вважаю, що початкова школа повинна в першу чергу:

•                Зберегти (відновити) душевне здоров'я та емоційне благополуччя кожної дитини.
•                Навчити кожного учня швидко читати, грамотно писати, добре рахувати.
•                Дати дитині максимально широку освіту, допомогти зорієнтуватися в самих різних областях культури і знайти сфери своїх власних інтересів.
•                Навчити дитину вчитися, самостійно здобувати нові знання та вміння.
•                Розвивати інтелектуальні здібності дитини, його мову, мислення, пам'ять, увагу, уяву.
•                Допомогти дитині гранично повно реалізувати свій творчий потенціал, розкрити свою індивідуальність.
•                Виховати в дитині ті людські якості і вміння, які необхідні в спілкуванні і спільних справах.
•                Забезпечити дитину навичками, необхідними в повсякденному житті; виростити його умільцем, здатним братися за будь-яке нове справу.
•                Інше . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Обговорення. Емоційне благополуччя, вміння вчитися, навички співпраці – пріоритетні цінності.

 

4. Мотивація до дії

1. Активне слухання: «Система взаємин з дитиною в сім'ї»

У процесі цієї вправи батьки знайомляться з поняттям «активного слухання». Слухати активно – означає уловлювати, що ваша дитина намагається вам сказати насправді, що він відчуває насправді, і озвучити ці слова своїми словами, фарбуючи розумінням і непідробною турботою.

ВЧИТЕЛЬ:

Психологами доведено, що потреба в любові, в приналежності, тобто потрібності іншому, одна з фундаментальних людських потреб. Її задоволення – необхідна умова нормального розвитку дитини. Потреба задовольняється, коли ви повідомляєте дитині, що він для вас найдорожчий, потрібний, важливий, що він просто хороший. Таке повідомлення міститься в привітних поглядах, ласкавих дотиках, прямих словах: «Як добре, що ти у нас народився», «Я рада тебе бачити», «Ти мені подобаєшся», «Я люблю, коли ти вдома», «Мені добре, коли ми разом.»

Вам доводилося чути від дорослих таке звернення до дітей? Що ви відчували в дитинстві, коли чули такі фрази? (Висловлювання батьків)

Колективне обговорення: Що насправді стоїть за кожним з цих висловлювань?

Колективне обговорення способів безоціночної комунікації в ситуаціях.

•              Якщо ми звинувачуємо, то дитина змушена оборонятися.
•              Якщо ми констатуємо факт («іграшка зламалася», «молоко пролилося»..), у нього з'являється вибір.
•              Якщо ми оцінюємо, ми заганяємо дитину в пастку

ВИСНОВОК: Бачити в дітях тільки позитивне і спілкуватися з ними, як з повноцінними, розумними, сильними, здатними, умілими і талановитими.

2. Вправа «Прийняття почуттів».  Розбір завдань по картках.

Учасники діляться на мікрогрупи, необхідно переформулювати неефективні батьківські відповіді так, щоб були прийняті почуття дитини.

«Не ображай брата! Це ж твій молодший брат!» («Ти можеш злитися на брата, але бити його неможна»)

«Не бійся! Собака тебе не чіпатиме.» («Симпатичний пес.. Але якщо боїшся – ми перейдемо на іншу сторону»)

«Посміхнись. Все не так погано як тобі здається.» («Я б теж засмутився. Але може ми разом знайдемо вихід.»)

Колективне обговорення: Що дає прийняття почуттів?

Висновок: Для дітей сприйняття їхніх почуттів обертається вихованням почуттів. Діти щось переживають. Ми називаємо їхні переживання своїми іменами. Говоримо не про те, що вони повинні або не повинні відчувати, а то, що вони дійсно відчувають. Від нас вони дізнаються, як називається те, що вони переживають зараз. Якщо це слово можна вимовити, значить можна визнати це почуття, а значить, йому можна довіряти. Не боятися, не соромитися, а визнавати і справлятися. Іншими словами, емоції які придушуються, зберігаються. Почуття, які допускаються і визнаються, втрачають свою руйнівну сутність. Називання і визнання пригнічених емоцій приносить дитині величезне полегшення, радість, відчуття близькості з батьками, усвідомлення того, що тебе чують і розуміють.

5. Рефлексія

Кожен робить в даній ситуації найкращий вибір для себе.

Вчитель пропонує обрати картинку із зображенням батьківських почуттів після спільної роботи. На зворотній стороні батьки пишуть коротеньке есе щодо заходу, пропозиції, запитання для обговорення на наступних зустрічах.

 

                

Пам’ятка для батьків першокласників

• Дитина дошкільного віку сприймає лише ігрове навчання, у якому активну участь беруть і батьки. Навчання має бути систематичним: краще 10-15 хвилин щодня, ніж 1-2 години у вихідні дні.
• Необхідно враховувати принцип «від простого до складного», тобто не можна відразу навчити дитину всього, що знає та вміє дорослий, кожний новий елемент додається поступово.
• Не забувайте оцінювати успіхи, а в разі невдач схвалюйте дії дитини словами: «Якби ти зробив так (показати, пояснити), то було б ще краще».
• Заняття та ігри з дитиною слід проводити в невимушеній обстановці.
• Пам'ятайте! Діти емоційно чутливі, тому якщо ви не бажаєте гратися або погано почуваєтеся. З поганим настроєм не грайтеся з дитиною, оскільки користі це не принесе.
• З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоби збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання.
• Уранці будіть малюка спокійно, лагідно, з усмішкою на обличчі.
• Не підганяйте. Розраховувати час – ваш обов'язок; якщо ви цю проблему не розв'язали – провини дитини немає.
• Обов'язково привчіть малюка зранку снідати. Це важливо, аби запобігти хворобам шлунка.
• Привчіть збирати портфель напередодні увечері. Перевірте, чи не забуто чогось важливого.
• Запитайте дитину, чи не передавав учитель прохань або розпоряджень батькам.
• Через деякий час вона привчиться сумлінніше ставитися до своїх обов'язків і стане більш зібраною.
• Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів (без застережень на кшталт «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок» тощо). У дитини попереду – важка праця.
• Зустрічаючи малюка зі школи, забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?». Краще запитайте: «Що нового ти сьогодні дізнався?»
• Дайте дитині можливість розслабитися (згадайте, як особисто вам буває важко після напруженого дня).
• Коли вона збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте свого школярика.
• Обідній час – зручний момент для невимушеної розмови. Школяр може розповісти про свій робочий день і в такий спосіб звільнитися від психо­логічного напруження.
• Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться. Потім вона сама все розкаже.
• Зауваження вчителя вислуховуйте особисто, уникаючи присутності дитини. Не поспішайте влаштовувати сварку
• Не варто навантажувати першокласника позашкільною діяльністю від самого початку навчального року.
• Спорт і заняття в гуртках, звісно, корисні для загального розвитку, але спочатку переконайтеся, що в дитини вистачить на це сил і часу. Початок навчального року – період стресу, і перевантаження можуть тільки зашкодити.
• Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) час для спілкування з дитиною. Для вас особливо мають бути важливими справи вашого першокласника, його радощі й невдачі.
• Важливо, щоб у сім'ї панувала єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Усі непорозуміння щодо виховання вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом. Не завадить почитати літературу для батьків. Там ви знайдете чимало корисного.
• Завжди будьте уважними до стану здоров'я вашого малюка. Головний біль, погане самопочуття – найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.
• Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко минає, його місце заступає втома.
• Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддавайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення.
• Часті нарікання на малюка чи порівняння з іншими можуть розвинути в нього комплекс неповноцінності.
• Навпаки, навіть коли в дитини щось не виходить, треба похвалити її, дати малюкові невеличкий перепочинок і знову повернутися до виконання завдань.
• У жодному разі на ваші взаємини із сином чи донькою не повинна впливати успішність.
• Гарні довірчі стосунки й усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх від самого початку нового навчального року.
• Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете й підтримаєте.

 

 

 Зазвичай буває так:                        

                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зазвичай ми не реагуємо таким чином на почуття дітей, тому що боїмося, що, якщо назвати негативні емоції своїми іменами, дітям стане гірше. Але все якраз навпаки. Дитина, яка чує слова, що збігаються з його переживаннями, легко тішиться, адже його зрозуміли і прийняли те, що він глибоко переживає всередині.