Сценарій відкритого виховного заходу "З Україною в серці"

Тема: З Україною в серці…

Мета: виховувати повагу до українських захисників землі, до історичного минулого своєї держави, формувати почуття патріотизму, толерантності, національної свідомості та гордості за свою Батьківщину.

Оформлення актової зали: вікна завішені чорною тканиною, на сцені плакати з висловами про Україну, захисників та війну, а також створено фотовиставку, присвячену памяті воїнів, загиблих в АТО та односельчанину О. Колівошко.

Хід виховного заходу

Звучить ніжна мелодія. На сцену виходить дівчина і декламує вірш про Україну

Вона сплітала коси тісно-тісно,
З волосся, що завчасно стало сивим.
Плекала ніжно пальцями намисто,
Торкалася скривавленого тіла.
Дивилася так віддано у очі,
А в них збігали сльози, наче доля.
Кидалася: "Я жити дуже хочу
У смужці неба й клаптику від поля!"

Зривала з себе одяг, наче дика.
Ховала рвані рани і укуси.
Ридала: "Хай я поки ще каліка,
Але я стану сильною, клянуся!"

І скиглила нещасно, мов дитина,
В якої відібрали маму й тата.
І пестила очима брата, сина,
Що мужньо її вийшли захищати.

Ставала дибки, рвалася до бою.
Боліло серце й шерхли спраглі губи.
Воліла захистити всіх собою,
Й руками затуляла дітям груди.

Хиталася від вітру, як пір'їна.
Молилася й ховала в лузі квіти.
Ім'я її величне - УКРАЇНА.
Вона ще тільки починає жити.

На сцену виходять ведучі

Ведуча. Україна… Рідний край…Золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою палку любов до краю, де народились і живуть.

Ведучий.  З давніх – давен линули по світу слова про Україну, про її щирий, веселий і працьовитий народ. Народ, який завжди захищав і захищає сьогодні її від ворогів. Тому саме захисникам нашої країни, нашої неньки, ми і присвячуємо сьогоднішнє дійство.

Звучить гімн України.

На сцену виходить учениця і декламує вірш «Захисникам»

Мужній вкраїнський солдате,
Ти захищаєш земленьку святу,
В руках стискаєш міцно автомата
Й перемагаєш у нерівному бою.
Твої сталеві мужність і відвага
Миром і щастям на землі зійдуть
Та на просторах нашої країни
Стяг волі аж до сонця піднесуть.

Я на колінах молюся до Бога,
Щоб лихо від країни відвернув,
Щоби любов’ю, наче ясним сонцем,
Кожну людину тепло огорнув.

Верніться, воїни, домів усі живими
І, матерям припавши до сердець,
Скажіть рішуче, гордо і щасливо:
«Народе наш, війні прийшов кінець!»

                                          Тетяна Люкс

Ведуча. І, дійсно, так хотілося б почути ці довгоочікувані слова та, на жаль, війна. Війна, яка захопила в свої лещата нашу волю і ніяк не хоче відпустити. Війна, яка кожен день приносить сльози та біль в сім’ї, адже загибель одного із солдатів то  не тільки горе для батьків, то горе для всієї країни. То ж буде доречним вшанувати пам’ять усіх тих, хто загинув у боротьбі за волю, за незалежність, за те що ми можемо зараз бути у цій залі, можемо обійняти своїх рідних, за те, що ми просто живі…

Усі в залі вшановують пам’ять про загиблих воїнів  хвилиною мовчання

Ведучий. Це мужній героїчний вчинок - загинути за Батьківщину, вчинок, який назавжди залишиться в пам’яті нашого народу. Та не менш важливіший - повернутися живим з війни, аби розповісти про жахливі події, про тих воїнів, які загинули, передати та сказати їхнім рідним все те, що вони не встигли. До вашої уваги інсценізація «Сповідь матері»

Сповідь матері

Автор

Старенька мати йде до свого...
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина.

Мати

Синочку, рідний, йди в обійми мами.
Я пригорну до тебе свої руки,
Зцілую рідні - рідні оченята...
Як важко було у часи розлуки
Без тебе жити і без твого тата.

Автор

Тече сльоза і падає на плити.
Із стели очі дивляться хлоп'ячі.
Їм тільки жити, жити і творити.
Вони ж навік залишаться дитячі.
Стоїть старенька й плаче, ні ридає..
Перед очима в неї похоронка
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі пекуча та воронка.

Мати

- Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.

Син

- Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні,
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Знайомим рушником зітру сльозу
І поцілую в сивеє чоло.

Мати

- О синку рідний, мій єдиний сину,
як хороше б тоді мені було!..

Автор

Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні...
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.

Ведуча. Сьогодні у нас в залі присутні ті воїни, які пройшли пекло війни із середини, які бачили ті жахливі події, смерть своїх товаришів, прощання з рідними… Це назавжди закарбується в їхній пам’яті, адже забути таке не можливо. Ми всім учнівським та педагогічним колективом вдячні їм за те, що берегли, бережуть і будуть берегти наш спокій, нашу волю, адже їх український сильний, мужній дух, дух козака, не в силах зламати нікому. І як говориться в народі: «Як би сильно вітер не дув - гора перед ним не схилиться». Тож прийміть, наші дорогі захисники, ось ці подаруночки на знак  подяки.

Учні дарують захисникам подарунки.

ПОДЯКА ЗАХИСНИКАМ

Ми дякуємо вам, захисники,

За те, що край наш рідний боронили,

Що голови в покорі не схилили,

Ішли у бій, як справжні козаки.

Хай страх не раз стрічав вас у анфас,

І хай в окопі без матраца спали,

Ви Україну мужньо захищали,

Хоч гради й кулемети рвали вас.

Подяка тим, хто із останніх сил

У бій вас вів і прикривав надійно.

А тим, хто кинув смерті у обійми,

Ганьба навіки стогоном з могил.

Ведучий. Ми вдячні тим, хто захищає нашу країну. Не меншої вдячності заслуговують ті, хто чекає захисників вдома: матері, дружини, діти, друзі. Велика їм подяка за те, що не втрачають надії, за те що вірять у краще майбутнє нашої країни, вірять у перемогу і завжди дарують підтримку нашим воїнам. До вашої уваги вірш «Тато – захисник Вітчизни».

Тато — захисник Вітчизни

Оповили шию рученята...
Ніс уткнувся в дороге плече.
Лиш на тиждень відпустили тата,
Й знов на Cхід, де армія позве.
Довго тягнуться чекання місяці.
І думки лише до нього линуть...
Саме нині, в ці тривожні дні,
Тато захищає Батьківщину.
Він із тими, хто іде у бій,
Знає, як чекає вся родина.
Тато повернеться назавжди,
Й ворога здолає Україна.

                           Оксана Дзьоба

Ведуча. До вашої уваги інсценівка - танець «Я повернуся…» ( Пісня групи Океан Ельзи «Обійми мене», виконують учень та учениця)

Ведуча. Великої уваги заслуговують  лікарі, які, не жалкуючи сил, рятують життя нашим захисникам, які у найскладніших умовах роблять важкі операції, аби наші воїни повернулися живими додому. Вірш Битва за життя (автор. Леся Царенко)

Битва за життя

Того бійця привезли в стані безнадійнім,

Вісім годин він провів у операційній,

Хлопець осколками мін був наскрізь прошитий,

Тому й в полон не взяли: думали, що вбитий.

 Вісім годин виривали із пазурів смерті,

Лікарі-спеціалісти, два хірурги вперті,

Знову вливали життя в судини по краплі,

Група рідкісна та ще й мінус резус-фактор.

Операцію під ранок тільки завершили,

Хірург сказав: – Що могли, ми уже зробили.

Більше ми зробити тут не в силах нічого,

Тепер все залежить лиш від нього самого.

 Нам лишається чекати і вірити в чудо.

Ви ідіть відпочивайте, я ще тут побуду…

Кинувши погляд униз, на закриті очі,

Стиха промовив: – Борись! Не здавайся, хлопче!

Зараз у твоїм житті йде найважча битва,

Тут допоможе хіба віра і молитва…

Шкода хлопця… Молодий…Років двадцять з чимось.

Йому б жити, працювати, створити родину,

А тепер за ним десь буде гірко плакать мати…

Все забирає дітей ця війна проклята…

Скільки їх уже лежало на столі оцьому…

Скільки їх не повернулось з тих боїв додому…

…З роздумів вивів сестри голос неспокійний:

 – Лікарю! Гляньте сюди: дише самостійно!

Знявши маску, той хірург, втомлений, розбитий

Вперше за всю ніч зітхнув: – Буде! Буде жити…

Тим, хто іще не забув клятву Гіппократа:

Щиро дякуєм вам, люди у білих халатах!

Ведучий. Ця жорстока війна прийшла невчасно, несподівано, думала нас розбити. Та ні! Вона нас поєднала, і вперше за стільки років український народ піднявся в очах інших народів, він, не чекаючи допомоги, самостійно рятує свою неньку Україну, яка стільки раз була понівечена ворогами. Війні не вдасться зламати наш український дух забрати нашу волю, адже ми стали сильнішими. Наша молодь зростала і зростає на вільній землі, котру не дасть на поругу ворогам. Тому нам потрібно жити дальше, насолоджуючись життям, радіючи кожному дню, адже цього хотіли всі ті воїни, що загинули у несправедливій війні.

Пісня «Прошу в неба і землі»

Ведуча. Життя продовжується!

(В цей час з вікон знімається чорна тканина - і денне світло наповнює залу).

І так як сьогодні День Захисника України то ми повинні знати. Що потрібно аби стати захисником. Насамперед, пройти важливу в житті кожного юнака школу виживання –армію. Тож пропонуємо вам переглянути гумористичну сценку «Проводи в армію»

Мама. Не ходив би ти, синку, у солдати. Нащо воно тобі, га? Я ж тобі казала, краще женися. Он, Галя, гарна ж дівка!

Призовник. Не хочу на Гальці!
Мама. Ну тоді женися на Олі. Вона хазяєчка справна, швиденька та спритна. Хороша мені невісточка буде! Моторна!
Призовник. Не хочу я на Ольці, ма..
Мама. А ти дурний… Справді, дурний. А я би онуків гляділа. 
Призовник. Так я хочу в армію, мам! В армію! Тобі з онуками почекати доведеться. 
Мама: Ну, з Олею мені чекати на онуків не довелося б…
Призовник: Як це, мамо? 
Мама: А так! У неї вже є двоє. Так що з такою родиною ти таки би вдома залишився.
Призовник: Ти тільки уяви мене солдатом! З автомата - жах! З кулемета - лусь! З гранатомета – гуп! На танку – впер-рьод! Ось де життя для справжнього мужика! А вдома що? Корова мукає, коза бекає, дівки під вікном співають. Нудьжище! ! (Зіває) Та ще й твої онуки перед очима гасатимуть: туди-сюди, туди-сюди…
Мама. Гаразд, гаразд, синку! Раз вирішив, то йди! Чого вже тепер! І батько твій служив, і дід, і прадід. А прапрадід, кажуть, козарлюгою був. Ось тобі торбу в дорогу збирати: 3 пари в'язаних шкарпеток з вовни кози Маньки, 3 літри молока від корови Зорьки, 3 метри сала від свині Людки, 3 десятки яєць від курки Вальки. 
Призовник. Ех, ма! Та хіба ж мене там не годуватимуть?
Мама. Припас лишнім не буде…
Призовник: З вашими харчами як розтовстію, то і в танк не влізу
Мама: Ну, тоді в той, в літак сядеш. Льотчиком!
Призовник: Еге! Хіба з парашутом викинуть, бо й літак не схоче летіти.
Мама: Справді?!
Призовник: А ти ж як думала?
Мама: Тебе? З парашутом? (починає забирати в призовника припаси)
Призовник: Ти що надумала?
Мама: А то! Не дам тобі їжі. Ну-у, носки можеш брати.
Призовник: А чого? Відпустите в армію голодним?
Мама: Не вистачало ще, аби мого синочка та з літака, та на парашуті! А як голова закрутиться? Тоді що? Краще вже йди так. Ти ж у мене таке худюще…. То може на кухню заберуть, аби поправився. Картоплю чистити. Там хоч тих, парашутів нема. А я спокійніша буду. Парашут йому подавай… Ага… Ось краще бинт бери.
Призовник: А то ж нащо?
Мама: Та коли ж, Боже ж не дай, пальця на тій картоплі поріжеш, то забинтувати буде чим. Ой, я ще по зеленку побігла…

Ведучий. Ми завжди звикли говорити про те, що армія то для чоловіків, але ж то не так, адже жінки також йдуть до армії, також захищають країну від ворогів. Пропонуємо вам для перегляду гумористичну сценку «Дівчата в армії».

На сцені під бадьору армійську музику з'являються двоє хлопців, переодягнених у двох дівчат - міську і сільську
Сільська дівчина: Ну, ось і все. Прощай, цивільне життя! Тепер на один рік моїм домом буде солдатська казарма.
Міська дівчина: Та чого я тільки не робила, щоб від армії відкосити. І під пацифістку косила, і в спільноту солдатських батьків зверталася, і лікарю оченятками підморгувала. Нічого не допомогло.

Сільська дівчина: А чого від армії бігати? Ось я сама, добровільно пішла.
Міська дівчина: Та яка ж дурепа зараз сама в армію піде? Там же зараз свавілля! Бабівщина!
Сільська дівчина: Чого, чого? Яка ще «щина»?
Міська дівчина: Ти чого, про бабовщіну нічого не чула? Ну, нічого, скоро дізнаєшся.
Сільська дівчина: А мені мама так сказала: «Люся, якщо ти хочеш стати справжньою жінкою - йди, і нічого не бійся!».
Міська дівчина: Так, як же! А онучі прати, а чоботи чистити, та ще на тумбочці стій! І за дезодорантами в самоволку бігай!
Сільська дівчина: А ще там треба протигаз за п'ять секунд надіти.
Міська дівчина: Це що ж виходить? Я 3години зачіску робила, робила, а тут п'ять секунд - і протигаз?!
Сільська дівчина: Нічого, підстрижуть коротенько, якщо не налисо, за п'ять секунд зачіску робити будеш!
Міська дівчина: Одне радує, скоро форму нову введуть: ось тут бантики, ось тут - рюшечки, кирзачі на високому каблуці і декольте
Сільська дівчина: Даремно радієш. Все одно прапорщиця все проп'є.
Міська дівчина: Та звідки ти все знаєш-то?!
Сільська дівчина: Та в мене недавно сеструха з армії прийшла. Біцепси - во! Плечі - во! На спині наколка - ДМБ!
Міська дівчина: Зустрічали, напевно, тиждень
Сільська дівчина: Та ми й на моїх проводах славно погуляли. Я подружкам відро самогону поставила, та ще потім на точку бігали. Шліфувалися.
Міська дівчина: А ми пацанів запросили. Тільки вони слабенькі виявилися. На шампанське всі налягали. Вип'ють по два фужера, і ходять: «Ой, який я п'яний, тримайте мене!»
Сільська дівчина: А мій хлопець розридався у мене на грудях. Мовляв, як я без тебе тут жити буду. Та я на інших дівчат і дивитися-то не стану!
Міська дівчина: Всі так говорять. А місяць пройде, і цидулки від них не дочекаєшся!
Сільська дівчина: Досить плакати, підемо краще прапорщику пику начистимо!
Міська дівчина: Точно! Тільки за що?
Сільська дівчина: Ха, та коли б то було за що!.. То він би одною пикою не відбувся б!
Міська дівчина: Ага! Пішли!

Ведуча. Кажуть, що за допомогою гумору викриваються усі вади людей та нашого суспільства, але, показуючи вам ці сценки, ми не мали на меті викрити вади кого-небудь -  просто хотіли, аби на ваших обличчях з’явилась посмішка , адже сміх продовжує життя, а нам би хотілося,  щоб ви жили довго і щасливо в мирі.

Ведучий. Шановні наші захисники, друзі, рідні ми дякуємо вам,  що сьогодні ви прийшли на це свято, дали волю емоціям, не соромились плакати над трагічним та сміятись над комічним. І в подарунок для всіх вас звучить пісня «Як у нас на Україні».