Бережіть любов! Урок – презентація збірки Марини Сідаш – Приходько «З любов'ю»

Бережіть  любов !

Урок – презентація  (  9  -  11  клас  )

ТЕМА.    Бережіть  любов!

                Урок – презентація   збірки  Марини  Сідаш – Приходько

                «З  любов'ю»

МЕТА:  ознайомити старшокласників   із  творами  Марини  Сідаш – Приходько, з'ясувати      особливості    світосприйняття  через  засоби  художнього  слова;  прививати   любов  до    художньої  творчості,  до  самовдосконалення;  розвивати  навички  розуміння  літературного  твору,    його  аналізу.

ОБЛАДНАННЯ :   портрет  М.  Сідаш –Приходько,  збірка   « З  любов'ю»,    фонозаписи  пісень,   виставка  книг   письменників -  земляків.

ЕПІГРАФ  ДО  УРОКУ:

                                             Краса  душі,  краса  любові –

                                             Найвища  на  землі  краса.

                                                                                    В.  Сосюра

                                                 ХІД   УРОКУ.

1.  ОРГАНІЗАЦІЙНА   ХВИЛИНА.

2.  АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ   УЧНІВ.

     Вступне  слово  вчителя.

     Бесіда  за  питаннями:

•  Чи  доводилося  вам   знайомитися  із  творами  письменників  рідної  Полтавщини?  А  Кобеляччини?
• Хто  з  них  вам  найбільше  запам'ятався?
• Які   автори -  земляки  писали  про  любов?
•  Що  ви  розумієте  під   змістом  слова  «любов»?
• Як  пов'язане  воно  з  сьогоднішнім  уроком?
• Твори  яких  авторів   сьогоднішньої  виставки   ви  читали?

3.  СПРИЙНЯТТЯ  ТА  ЗАСВОЄННЯ   УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ.

     3.1. Учитель.  Жіноча  доля…  Яка  вона  нелегка.  Дівчина,  дружина,  мама…  Постійні  клопоти  й  обов*язки.  Вже  всього  цього  ,  здається,  достатньо  для  того,  щоб     довести  рідним  свою  любов  і  вірність,  реалізувати  себе в  домашніх  клопотах.  Що   ж    робити   тим      жінкам,  які  крім  цього  мають   талант?   Звичайно,  показати  його   людям.

     Сьогодні  ми  будемо  говорити   про   жіночу  творчість  ; сильну,  талановиту,  неординарну  постать  -  Марину  Олександрівну  Сідаш -  Приходько.

    Пропоную    ознайомлення   біографії  М.  Сідаш -  Приходько   провести  у  формі  прес – конференції.   Тому  прошу   представників  засобів  масової  інформації  (ЗМІ )  підготуватися  до  інтерв*ю,  а  дослідників  життя  і  творчості  письменниці  зайняти  місце  за  столом.

3.2.  Рольова  гра  « Прес – конференція».

1-й  учень – дослідник.    Розпочинаємо  « Прес – конференцію»,  присвячену  життєвому  і  творчому  шляху   М.  Сідаш – Приходько.  Запрошуємо  вас,  шановні  гості,  до  співпраці.

1-й  представник  ЗМІ.   Олена  Василенко – кореспондент   газети « Літературна  Полтавщина».  Хотілося  б  почути   біографічні  дані  про   молоду,  талановиту   землячку.

2-й  учень – дослідник.  Дякую    за  запитання.     Марина  Олександрівна   Сідаш  -  Приходько   народилася  14  вересня   1985  року   в  селищі  міського  типу   Диканька  Полтавської  області.

   Через  рік    з  мамою   переїхали  до  міста  Кобеляки,  де  проживають  і  до  цього  часу.  Дуже  любить   Марина  Олександрівна  Кобеляччину,  тому  вважає   себе  корінною  кобелячанкою.

   Потяг  до  книг  виник  у  неї  дуже  давно.

   Перший  вірш    з*явився  ,  коли   було  3  роки.  Але  тоді  Марина  ще  не досить   добре  вміла  писати,  тож  розповіла   створене   мамі  усно.  Згодом  на  папір  лягали  все  нові  й  нові  віршовані  рядки.  У   старшому  віці  захопилася   прозою,  спробувала  писати   молодіжні  романи,  новели.  Головним   чином  вдячна   своїй  найкращій  у  світі  мамі  за  те,   що  повірила  у   талант  і  всіляко     сприяла   його  розвиткові.

   Яскравим  спогадом  із   дитячих  років  лишився  щомісячний   похід  до  книжкового  магазину.  Марина  Олександрівна  обирала  книгу,   яка  подобалась.  Протягом  усього    шкільного  віку  так  і  повелось.  Мама   щомісяця  купувала   їй  щонайменше  одну  книгу,  традиція  збереглася  й  дотепер.  З  кожної   заробітної  платні  Марина  купує  книги  для  домашньої  бібліотеки.

    З  дитинства   дуже  любила  тварин.  Часто  приносила  додому  безпритульних  котів  і  собак,  тому   її  перші  вірші  про  них.

   У  1991  році -  йде  у  перший  клас,   навчається  в  музичній  школі   ,  вперше   твори  Марини  Сідаш - Приходько    ввійшли  до  книги   « Кобеляки,  мої  Кобеляки»  А.  Колісника  у  1996  році.  У  2002 -  закінчила  Кобеляцький  НВК   №1,  згодом   факультет   філології  та  журналістики  Полтавського  державного   педагогічного  університету   ім.  В. Г.  Короленка,  факультет  журналістики   Дніпропетровського   національного  університету  ім.  О.  Гончара.  Вийшла  заміж,    у  новорічну   ніч 1  січня   2011  року  народила  доньку   Єву .2013  року – сина Сергійка.  Нині діти – учні  опорного  закладу  «Кобеляцький  ліцей  №1»  Продовжує  писати… Має    мрію  -  видати  наступну  книгу.

2-й  представник  ЗМІ.   Юлія  Тихоненко -  кореспондент  газети  « Зоря  Полтавщини».   Хочеться  дізнатися  і  про  літературну   творчість  Марини  Сідаш -  Приходько.

3-й  учень – дослідник. Я  досліджував   творчість  Марини  Олександрівни,  спробую  відповісти  на  Ваше  запитання  і  представити   її творчий  портрет .  Неодноразово   твори   авторки  друкувалися  у періодичній  пресі:   газетах  «Колос»,  «Ехо  Кобеляк»,  «Село  Полтавське»,  «Літературна  Україна»,  «Коло».  У  2008  році     видала  книгу  «З  любов*ю…»  ,   стала   лауреатом   конкурсу  молодих   літераторів  Полтавщини  «Собори  душ  своїх  бережіть»  у  номінації  «Кращий  прозовий  твір».   Із  березня  2010  року   і  до  сьогоднішнього  дня    працює   головним  редактором  газети  «Твій  добробут». Також  пише   для   всеукраїнських   та  обласних  видань  («Сімейна   газета»,   «Село   Полтавське»,  «Селянська  правда»…)  . У  2011  році   прозові  твори  Марини   ввійшли  до « Антології   сучасної  лірики   та   новелістики  України».

3-й  представник  ЗМІ.   Лариса  Дорошенко -   журналіст  видання   «Таланти  Полтавщини».  Чи  знайомилися   учні  9  класу  з  такими  поняттями  теорії  літератури,   як  « новелістика»,  «новела»?

4-й  учень – дослідник.    Мабуть,  так.  Хоча   варто  нагадати,  що…

       Словникова  робота.

            Новела -   різновид  оповідання,  невеликий    розповідний  твір  про

                                якусь  незвичайну  життєву  подію  з  несподіваним  фіналом.

            Новелістика -  вид літератури, що охоплює новели; сукупність новел.

1-й  дослідник.   Шановні  гості,  дорогі  друзі,  робота   прес – конференції  завершена.   Щиро  дякую  всім  за  участь.

   3.3.   Учитель.  Далі  нашу  роботу    продовжимо   у  групах.

                         1  група -  « Читці».

Представте,  будь  ласка,   прозові  чи  поетичні  твори  М.  Сідаш – Приходько    із збірки   «  З  любов*ю» ,  у  яких    відчутно  простежується   глибина  почуттів  -  любові  .

                         2  група -   «Літературознавці - дослідники».

Простежте   і  доведіть,   про   яку  любов   пише   авторка  у  своїх   творах.

                         3  група -  «Літературні  критики».

Знайдіть  в  інтернетвиданні  відгуки    на  збірку  М.  Сідаш –  Приходько   « З  любов*ю».

Звучить  тиха,  ніжна  мелодія   з  кінофільму  « Мій  добрий,  ніжний  і  ласкавий  звір».

Читець  1.         Я   ДЛЯ   ТЕБЕ   БУДУ

                                                            Коли  я  буду  навіть  сивою,

                                                             І  життя  моє  піде  мрякою,

                                                             А  для  тебе  буду  красивою,

                                                             А  для  когось  ,  може,  ніякою…

                                                                                            Ліна  Костенко

                             Я  для  тебе  буду

                             На  траві  ранковою  росою,

                             Я  для  тебе  буду

                              У  лузі  плакучою  вербою.

                              Я  для  тебе  буду

                              Пташкою  в  блакиті,

                               Я  для  тебе  буду

                               Подихом  щомиті.

                               Я  для тебе  буду 

                                Сумом  і  печаллю,

                                Я  для  тебе  буду

                                Дном   в  глухім  проваллі.

                                 Я  для  тебе  буду

                                 Радістю  і  сміхом,

                                 Я  для  тебе  буду

                                  Згадкою  для  втіхи.

                                 Я   для  тебе  буду

                                  На    щоці  сльозою,

                                  Я  для  тебе  буду

                                  Безмежною  рікою.

                                  Я  для  тебе  буду

                                  Посмішкою сонця,

                                   Я для  тебе  буду 

                                   Шибкою в  віконці.

                                   Я  для  тебе  буду

                                   Кавою  у  чашці,

                                   Я  для  тебе  буду

                                   Водою  у  фляжці.

                                    Я  для  тебе  буду 

                                    У  лузі  калиною,

                                    Я  для  тебе  буду 

                                    Мамою,  сестрою,  дружиною.

                                    Я  лиш   для  тебе  буду…

                                    Буду  жить  для  тебе,

                                    Дихать  в  унісон  з  тобою

                                    І  помру,  як  треба.

                                    Буду  чим  захочеш…

                                    Буду  жить  з  тобою,

                                    Тільки  ти  будь  поруч

                                    Завжди  лиш зі  мною.

Читець  2.                                      * * *

Дощ тихо  шепоче  мені

про   кохання,

З  тобою  зустрінемось  ми

на  світанні.

Намочу  босі  ноги

в  росі

І  вкотре  здивуюсь   ранковій

красі.

Навіщо  оці  даремні

зізнання?

Навіщо   брехливі  слова

про  кохання ?

Вже  досить  болей  в  моєму

житті.

А  пам*ятаєш,  як  ти   писав

у  листі?

«Завжди    кохать  буду,  поважати

тебе…»

Хто  ж  тоді  знав,  що  любов

промайне?

Вічне  кохання  -  чи  існує

воно?

Твоє  ж   «  безмежне»  так  миттєво

пройшло.

Для  чого  потрібні  пусті

сподівання?

Для  чого  нещирі  слова  про

кохання?

Тобі  у  цю  мить  усе

я  прощаю.

Від   себе  сьогодні  тебе

відпускаю.

Читець  3.                     РАЗ  НА   ТИСЯЧУ   ЛІТ

                   Як  же  я  довго  шукала  спокою,

                   Як  же  я довго  без  тебе  жила.

                    Милий  мій,   я ж  розминутьсь  з  тобою,

                    Я  ж  розминутьсь  з  тобою  могла.

                     Прийди  до  мене   рано – вранці,

                      Коли   роса  ще  на  траві,

                      І  те,  що  є   в  твоїй  душі,

                      Про  все  відверто  розкажи  мені.

                      Я  в  кожному  обличчі

                      Скільки  років  шукала  тебе.

                      І  вже  думала,  що  все  це  марно,

                      Я  так  і  не  зустріну   єдине  кохання  своє.

                      Ми   йшли  назустріч,

                      Мабуть,  тисячу  літ.

                      За  цей  час  я  відчула,

                      Як  від  самотності  серце  болить.

                      Почуття  в  нас  єдине  на  цілі  віки,

                      З  вуст   зривається  щасливе  зітхання,

                      Бо  тільки  «  раз  на  тисячу  літ

                      Лиш  приходить   подібне  кохання».

Літературознавець – дослідник.

            Кожна  людина  у  своєму  житті  хоч   раз  переживає   почуття кохання,   біль  розлуки,  розпачу  і  нерозділеної  любові.  Марина  Олександрівна   не  є  винятком.  Все,  що  вона   відчувала,  виливалося  у  безмежні  поетичні  рядки.  Саме  вони  ввійшли  до  1  частини  її  збірки  «З  любов*ю»  .  Поезія.  Вибране». Пише  авторка  про  найвище     почуття.  Воно  у  неї  то  болить,  то  шепоче,  то  таке,  що  «приходить  раз  на  тисячу  літ».   Використання  художніх   засобів   допомагає  нам,  читачам,    поринути  у  спогади   своїх   почуттів:  кохання -  щасливе,  безмежне,  єдине;  коханий -  мій,    єдиний.  Анафора   підтверджує   готовність  ліричної  героїні   бути  завжди  з   тим,   хто   готовий   все  життя  бути   вірним   супутником  у  житті.   Застосування  гіперболи   допомагає   усвідомити  ,  що   і   героїня,   і   будь – яка  людини  здатна  глибоко,  чисто  і  вірно  кохати.  Отже, у  прочитаних   поезіях  М.  Сідаш – Приходько   створює  романтичний  настрій,  який  кличе до  великого  і  сильного  почуття  -  кохання.

    Учитель.

  Друга  частина  збірки  М.  Сідаш – Приходько -  то  проза.   За  жанром -  це  етюди   та  новели.

   Словникова  робота.

              Новела -   різновид  оповідання,  невеликий    розповідний  твір  про

                                якусь  незвичайну  життєву  подію  з  несподіваним  фіналом.

              Етюд -   невеликі   самостійні   літературні  зарисовки.

  Серед  них   є   і  ті,  що   розповідають  про   кохання  і  зраду,   любов  і  ненависть,  смуток  і  біль,  розпач  і   щастя… Та   чи  знаєте  ви,  діти  ,  те,  що   зовсім  невеликий  за  обсягом  прозовий  твір  зможе      розповісти   не  лише  про…   Прослухайте  твір  і  з*ясуйте,  чому  я   не  закінчила  речення?!

  Читець.

                            ЩОБ НЕ БУЛО ПІЗНО

Олена, втомлена, поспішала додому. Жовтогаряче листя приємно шаруділо під ногами. Певно, вдома вже зачекались, подумала вона.

Все робота, робота… А як же інакше? Сьогодні директор повідомила, що квартальний звіт треба здати до післязавтра. Тож Олена й засиділась допізна на роботі, працюючи. Що не встигла – взяла додому. І так майже щодня – робота, робота, робота. Та це й добре, що є чим зайнятися, відволіктися від думок, які заполоняють кожну клітинку мозку.

Чому саме він? Тато? Він присвятив їй усе життя, а тепер його уже немає поруч. Як боляче, коли рідної людини не стає. 

… Тато сам, без матері, виховав Олену. Одружуватись вдруге не схотів – боявся, що нова дружина не любитиме його донечку. Саме татові Олена розповідала про перше кохання, подруг, про те, ким збирається стати після закінчення школи. Коли майбутній чоловік їй освідчився, через годину тато вже знав про це. А на Оленчиному весіллі не міг приховати вологий погляд. А як радів онуку! Останнім часом майже щодня забирав Сашка зі школи, ніби відчував, що скоро вже не зможе цього робити.

І ось тата вже немає. Олена навіть не встигла попрощатись з ним. Лікарі, яких викликала сусідка, констатували миттєву смерть. Сказали, що серце треба було лікувати раніше.

Вже місяць вони живуть без тата. Очі защипало від сліз, та Олена не дозволила собі плакати. Вона так була зайнята останнім часом, що навіть до тата по кілька днів не заходила. А перед… тим, як його не стало, навіть посварилася з ним трішки, що бувало досить рідко. Все почалось з якоїсь дрібнички, доведення думок старшого і молодшого покоління, а закінчилось сваркою. Пробачення тепер просити надто пізно. Якби ж повернути час назад!

Сльози таки побігли з Олениних сумних очей. Тато пішов, а вона навіть не попросила вибачення. І так завжди – все ніколи, ніколи… Робота, зайнятість, проблеми. А як же люди, які нас оточують? Як же рідні, близькі?

Олена пришвидшила крок, листя знов зашуміло під її ногами. Ще трішки – й вона вдома. "Все, досить цього поспіху, рутини, неуважності, - думала Олена. – На вихідні обов’язково йдемо з моїми хлопцями до лісу. В нас немає часу навіть помилуватися оточуючою красою! Немає часу на спілкування, часу попросити пробачення, сказати рідним лагідне слово. Робота нікуди не зникне, а час, проведений з близькими людьми, залишиться у серці назавжди".

Не встигла Олена відчинити двері, як назустріч їй поспішили чоловік і син.

- Привіт, кохана. Ми вже скучили, - Олексій доторкнувся губами до її щоки.

- Мам, а ми там вже вечерю приготували! – син пригорнувся до неї.

Олена, забувши про втому, посміхнулася.

- А в мене ідея з'явилась! А давайте на вихідних підемо до лісу?

Сашко радісно щось заговорив, вже мріючи про прогулянку. А Олена подумала, що життя досить коротке, щоб розмінювати його на дрібниці. Близькі люди – найдорожчі. Треба бути з ними, приділяти увагу, любити їх, просити пробачення за зроблені помилки. Щоб потім не було пізно.

Учитель.

•  Які  почуття  викликала  новела  « Щоб  не  було  пізно» ?
•  Як  звати  головну  героїню  твору?
•  Чим  найбільше   вона  зайнята?
•  Хто  виховував  Олену?  Чому ?
•  З ким  вона  ділила  всі  таємниці?
•  Чи  залишилася  біль  у  душі  Олени,  що  не  попрощалася  з  татом?  Чому?
• Хто  став  тепер  найбільшою  цінністю для  героїні?
• Що  зрозуміла  Олена?
• Чи  прийшло  до  вас  прозріння  після  прочитання  новели?
•  Про  яку  любов  у    своєму  творі  пише  М.  Сідаш – Приходько?

 Літературні  критики.

За  короткий  час   нам   вдалося  віднайти  схвальні    відгуки  щодо   виходу  у  світ  збірки  М.  Сідаш – Приходько  « З  любов*ю».

« Винести  на  суд   те ,  що  натворив,  треба  мати  мужність»

                                                                                        Ніна  Ясинська.

« Вдячна  за  громадянську  мужність  і  за  те ,  що  у  нашому  місті   є  така  молода  людина.  Бажаю   стати  членом  Спілки  письменників  України».

                                                                                        Валентина  Шпорт.

« Народжувати  прекрасні  твори,  робити  гарні  збірки, -  все  це   вимагає  великих  зусиль.  Але  назва  збірки  говорить  сама  за  себе».

                                                                                         Сергій  Галушко.

« Безперечно,  ця  збірка -  це  перемога  і  в  особистому  житті,  і  в  житті  нашого  краю.  Багато  факторів  є  у  тому,  що  книга  перед  нами.  Буття  і  свідомість,   поезія  і  кухня   нехай  не  роз*єднаються…»

                                                                                           Олександр  Ісип

 4. Підсумок  уроку.

    Звучить  пісня  « Розмова  з  найріднішою»   у  виконанні  Людмили  Дейнеги  і  Зої Лях.

  Учитель.    От  і  підійшов  до  кінця  урок  літератури  рідного  краю.

• Що  взяли  ви  для  себе  з  сьогоднішнього  уроку?
• Які  заповіді  ви  створили  для  себе ?
• Яке бажання  з*явилося  щодо  ставлення   до   рідних  і  близьких  людей?

  Рефлексія.  «Мікрофон».

• Я  була  вражена…
• Найбільше  я  запам*ятав…
• Я  переконана,  що  …
•  Мені сподобалося …
•  Важливо  зрозуміти...

 5. Домашнє  завдання.  Зробіть  спробу  пера .  Напишіть  зізнання  коханій…

                                               (або  опоетизуйте  найщиріші  почуття  найріднішій

                                                 у  світі  людині  -  мамі).