Тема.  Бернард  Шоу (1856-1950).

Особливості світогляду Б.Шоу. Специфіка втілення античного міфу у п`єсі «Пігмаліон»

 

Видатний митець має удосконалюватися доти, доки йому у цьому не заважатиме старість.

Джордж Бернард Шоу

І. Вступне слово учителя.

Оголошення теми і мети.

Людина – вінець Божого творіння. Її життєві поступи – результат її життя. Мандруючи сторінками творів зарубіжної літератури, ми з вами зустрічали різних видатних титанів, яких представляють культури держав, в яких вони залишили свій помітний донині слід.

Хтось творив байку, хтось водив нас шляхами «золотої лихоманки», деякі відправляли у підземне царство спостерігати за тим, як грішники спокутують те, що вчинили за життя. Хтось прославляв мистецтво, хтось проливав кров за рідну землю, а потім вчив нас – читачів гордитися їх перемогами.

Сьогодні нас шлях пролягатиме ірландськими та англійськими містечками, що дали світу видатного драматурга, теоретика мистецтва, просто чудову  людину, афоризмами якої ми часто керуємося. Дослідник творчості драматурга писав так: "Зрозуміти Бернарда Шоу - це означає, багато в чому зрозуміти XX століття".

Мета нашого уроку полягає в тому, щоби ознайомитися з головними віхами життя і творчого шляху письменника, драматурга. зацікавити постаттю видатного драматургановатора перед вивченням комедії «Пігмаліон».

До уроку групи учнів отримали випереджальне завдання: збирати матеріал, вибирати головне, систематизувати, сприймати і відтворювати інформацію про Б.Шоу та його «театральну революцію».

Отже, створити портрет письменника. Тому й урок наш назвемо урок-портрет.

Шоу постійно щось писав. Він пообіцяв сам собі писати по п’ять сторінок в день. І якщо траплялось, що він сьогодні не написав , то завтра він написав їх десять. Це були газетні замітки, критичні статті, п`єси, поетичні памфлети, романи. Але останній текст був самим несподіваним. У своєму заповіти він просив не ставити на його могилі хрест, або будь-який інший символ. Він висловив бажання вчинити несподівано. Точно так, як і прожив своє життя.

Завдання учням. Створювати в зошиті записи про Б. Шоу

 

ІІ. Вивчення нової теми. Робота над матеріалами домашнього завдання.

 

1. Виступ дослідницької групи «Біографи Б. Шоу.» (виступають учні-дослідники +

Відеоматеріал «Ірландія-Дублін» )

 

З історії роду Шоу

 

Велику родину Шоу в Дубліні всі знали, серед них були священики і торговці, був один баронет. Всі вони пишалися своїм дворянським походженням. їхній предок-шотландець, капітан Вільгельм Оранський переселився до Ірландії в кінці XVII століття і став володарем невеликого маєтку. У сім'ї поширена була легенда про їхнє походження від шотландського пана Макдуфа. Бернард пізніше пишався цією легендою, яка зблизила його зі світом

шекспірівських героїв. Дублінські Шоу вважали себе ірландцями і, в сутності, були ними, провівши в країні близько 200 років. Сам Шоу широко вживав поняття "ірландець".

 

Батько - Джордж Карро Шоу - молодший син у родині. Він перебував на службі, невміло займався торгівлею хлібом і дуже пив. Через схильність до пияцтва мати і троє дітей, у тому числі і юний Бернард, дуже страждали: "Якби у нас, дітей, не було б нашої уяви,

схильності до ідеалізації, захоплення музикою і нашої природної доброти, важко сказати, до якого б цинічного варварства ми могли б дійти", - згадував пізніше драматург.

Мати Шоу - Люсінда Елізабет Герлі, вийшовши заміж у 20 років, отримала, за словами сина, бідність, трьох дітей і п'яницю-чоловіка, якому було вже за сорок. Під час весільної поїздки в

Англію молода дружина знайшла безліч порожніх пляшок. Вона втекла з дому, вирішивши найнятися на корабель куховаркою і назавжди залишити батьківщину. Справа була в

Ліверпулі. У гавані до неї причепилися п'яні моряки, тому змушена була повернутися, але дім став для неї в'язницею. У подальшому житті на її долю випали бідність і самотність. Відомі і багаті родичі спочатку прийняли у своє коло молоду розумну жінку, але містер Шоу напивався і влаштовував скандали на їхніх званих обідах, тому вони згодом вирішили зачинити двері перед бідними родичами.

                   •    Обговорення повідомлення. Пошук ключових фраз, записаних до зошитів.

1. Виступ дослідницької групи «Стежками життя»

Спочатку Бернард навчався в дублінській школі, закінчити яку не вдалось. З п’ятнадцяти років пішов працювати. Служив клерком у земельній конторі, збирав квартирну платню з мешканців бідних кварталів Дубліна. Через кілька років отримав місце касира, хоч кар’єра чиновника його зовсім не приваблювала. Захоплювався музикою, цікавився живописом,

багато читав. У 1876 р. переїхав до Лондона, де завдяки своєму таланту зумів утвердитися в музичному і театральному середовищі. Багато років виступав у пресі як музичний і театральний критик, що зробило його популярним у мистецькому світі. Однак коштів для існування це не давало.

У 1879 р. він певний час працював у фірмі, яка встановлювала телефони. Це, за словами письменника, був його останній гріх проти природи.

У 1895 р. Шоу став постійним театральним оглядачем тижневика «Суботній огляд». Свої блискучі, оригінальні, насичені парадоксами й жартами статті він підписував ініціалами «GBS».

 

Учитель. У Шоу був улюблений вираз «Перекинути візок з яблуками». Воно має значення

«щось міняти, повернути долю в інший бік». Саме так відбувалося з Шоу протягом його життя. Він не боявся змінювати долю, різикуючи всім. Він зустрічався з різними людьми, писав рецензії на вистави, твори, висловлював своє бачення будь-якого питання, яке виникало під час бесіди з людиною.

 

•         Обговорення повідомлення. Пошук ключових фраз, записаних до зошитів.

Продовження виступу групи «Стежками життя»

Бернард Шоу — найвидатніший англійський драматург із часів В. Шекспіра, реформатор, який вплинув на розвиток театру ХХ століття. Творець нового театру "ідей", "драми-

дискусії", продовжувач традицій інтелектуального мистецтва Г. Ібсена, про що заявлено в книзі "Сутність ібсенізму" (1891). У цілому Б. Шоу написано 47 п'єс.  Найбільш відомі:

•         "Пігмаліон" (1913), •        "Дім, де розбиваються серця" (1919),

•         "Візок з яблуками" (1929).

У 1925 році після гучного успіху трагедії

•         "Свята Іоанна" (1923) про Жанну д’Арк стає лауреатом Нобелівської премії.

(перегляд відео сюжету вручення Нобелівської премії )

1. Слово учителя. Новаторство Б. Шоу.

Англійський драматург створює новий тип  інтелектуальної драми, в основі якої – не стільки цікавий сюжет, скільки гострі зіткнення ідей, боротьба протилежних позицій у вирішенні морально-соціальних проблем. Сам автор їх називає "драми-дискусії".

Новаторські принципи драматургії Б. Шоу відображені в одній з найпопулярніших п'єс "Пігмаліон".

Великий твір мистецтва - це болісна перемога геніального розуму над геніальною уявою.

Джордж Бернард Шоу

У 1925 році Шоу була присуджена Нобелівська премія з літератури. Він отримав сотні листів з проханням про матеріальну допомогу, тому і відмовився від нагороди. Це черговий парадокс драматурга. Письменник завжди відмовлявся від титулів і нагород, неодноразово наголошуючи на тому, що саме його твори будуть кращим пам'ятником для нього.

"Мій титул - моє ім'я: Бернард Шоу" - говорив він.

1. Учитель. «Театральна революція Б. Шоу». Новаторство Б. Шоу. В чому вони? Що такого нового зробив митець, здійснивши це?

Висновок.

Інтелектуальна драма Бернарда Шоу збагатила світовий реалістичний театр XX ст.

глибиною соціально-філософської проблематики, гуманістичним пафосом

Учитель. Особливості світогляду Б.Шоу. Робота з книгою.

1. Виступ дослідницької групи Міфологічна основа твору «Пігмаліон»

«Колись на острові жив відомий митець…» — так розпочинається давньогрецький міф про

Пігмаліона — легендарного царя Кіпру, який страшенно не любив жінок, але надзвичайно захоплювався різьбярством.   Одного разу він вирізьбив з мармуру жінку дивовижної вроди і

назвав її Галатеєю. Вона була настільки чарівна, що Пігмаліон до нестями закохався у свій витвір і протягом двох ночей благав богиню кохання Афродіту оживити мармурову красуню. Зворушена такою любов’ю, богиня виконала прохання царя. Галатея ожила, стала дружиною Пігмаліона і навіть народила йому дочку.

 

(учні стисло переказують  міф «Пігмаліон і Галатея» під

супровід відео ролика)

Як вже відомо, за основу своєї блискучої комедії «Пігмаліон» Бернард Шоу обрав сюжет саме цього міфу. Однак драматург, який завжди у своїй творчості тяжів до парадоксів, вирішив подати міф по-новому: що несподіваніше, то краще.

Учитель. У «Пігмаліоні» Шоу поєднав дві хвилюючі його теми:

•         проблему соціальної нерівності;

•         проблему класичної англійської мови.

В цьому творі автор висвітлює проблему нерівності людей в умовах суспільства. В кінці твору Еліза, вже освічена, залишається ні з чим, як була до цього, тільки трагічно усвідомлює своє матеріальне становище і відчуває безмежну несправедливість до людей нижчого стану.

У підсумку дівчина повертається до оселі Хіггінса, але її вже там цінують і приймають як «рівну» їм, повноцінну особистість.

Сам Б.Шоу про п`єсу сказав:

«Пігмаліон» - це насмішка над шанувальниками блакитної крові.»

Учитель. Не тільки митці слова зверталися до образів Пігмаліона і Галатеї. У світі є безліч картин відомих і маловідомих художників, скульпторів, що звертаються до цього міфу.

Отже, перегляньмо ці шедеври, відвідуючи віртуальну виставку «На гостину до Пігмаліона і Галатеї»

 

2 - Луї Гауффер, Пігмаліон і Галатея 1797 р.

 

3 - Джуліо Баргелліні, Пігмаліон і Галатея, 1896 р.

Пігмаліон — символ творця, який оживив творіння своїх рук.

В Європі цей міф став відомим завдяки «Метаморфозам» Овідія. В. Шекспір переказав його в останній сцені «Зимової ночі». Для Рамо, Руссо, німецьких поетів-романтиків Пігмаліон був символом закоханого, який силою свого почуття зумів створити ідеал краси.

•         До літературних обробок цього міфологічного сюжету вдавалися В. Морріс, Р. Грейвс, Т. Кайзер, Є. Баратинський;

•         в живописі — Я. Панторло, Ж. Ванлоо, Ф. Буше, П. Пікассо,

•         в скульптурі — Е. Фальконе та ін.

ІІІ. Закріплення знань, умінь і навичок.

1.       Розповідь учнів на основі роботи в зошитах.

2.       Відображення на дошці у вигляді ПКС (пакета ключових слів) основних моментів уроку. (учні прикріплюють стікери на дошку з ключовими словами уроку).

https://youtu.be/y8pczjGwtPw

ІV. Підбиття підсумків уроку.

Слово учителя.

Отже, наш урок добіг кінця. Здається, що про Бернарда Шоу та його твори можна говорити годинами. Він – літературна глиба, він – зброя в руках умільця, він – батько інтелектуальної драми, він - лауреат Нобелівської премії… . Він… Він… Він… .Так можна продовжувати безконечно.

Найвищу оцінку творчість драматурга знайшла в пророчих словах Томаса Манна:

"Шоу невтомно підносив блискучий меч свого слова й дотепності проти найстрашнішої сили, що загрожувала існуванню людини - проти дурості. Йому вдалося підняти людство на вищий щабель соціальної зрілості. Він безжально вказав слабкі сторони й вади людини, але його гострі жарти не суперечили гуманізмові його загального бачення. Він був другом усього людства - в цій ролі Шоу житиме в серцях і пам'яті людей".

VI.           Оцінювання учнів.

VII.        Домашнє завдання: читати твір «Пігмаліон», вивчити матеріали конспекту уроку, виписати в зошит цитати про Елізу Дулітл, окремим учням підготувати матеріал про прототип професора Хіггінса.

 

https://youtu.be/8ZJ5hwzDsMM