Бернард Шоу "Пігмаліон"

«ПІГМАЛІОН» Повна назва: Пігмаліон: Роман-фантазія в п'яти діях,) - п'єса, написана Бернардом Шоу в 1913 році. За сценарій цього фільму він отримав Оскар. Бернард Шоу — володар Нобелівської премії в галузі літератури. Йому повинні були вручити її в 1925 році, але Шоу відмовився від нагороди, але приняв медаль лауреата. Проте він пожартував з цього приводу: «Припускаю, що премію мені присудили за вдячність, що я полегшив у 1925 році ситуацію всього світу, нічого не опублікувавши цього року». Він подякував за честь, яку йому надали, проте відмовився від грошей, пояснивши тим, що гроші для нього це «рятувальне коло, що кинули плавцю, який щасливо дістався берега».

Англійський драматург створює новий тип  інтелектуальної драми, в основі якої – не стільки цікавий сюжет, скільки гострі зіткнення ідей, боротьба протилежних позицій у вирішенні морально-соціальних проблем. Сам автор їх називає "драми-дискусії".  Новаторство Б. Шоу

Людей та персонажів своїх п’єс Шоу поділяв на філістерів, тобто рабів загальновизнаних цінностей, і бунтівників, які відмовляються прийняти на віру те, що бездумно повторює більшість. Він запропонував й іншу класифікацію людей та персонажів: ідеалісти – ті, які живуть неперевіреними, фальшивими ідеалами, і “реалісти”, які скептично споглядають на навколишній світ, скоряються критичному розумові, добре розуміють хвороби і вади світу, але ці знання не вбивають їхнього прагнення до кращого облаштування світу. Завдання драматурга, на думку Шоу, полягає у тому, щоб викривати філістерську та “ідеалістичну” мораль, критикувати й знищувати фальшиві цінності. Він не тільки захоплювався норвезьким драматургом, а й критикував його за те, що той навіть не вдавався до спроби створити позитивного персонажа, який міг би протистояти світові брехні. Персонаж

Теорія літератури Трагікомедія - драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії. Парадокс – 1) своєрідна думка, судження, яке розходиться із загальноприйнятим, іноді суперечить здоровому глузду; 2) несподіване явище, яке не відповідає загальноприйнятим уявленням

Б. Шоу написав п'єсу за 4 місяці. Вона всюди мала величезний успіх, але Б. Шоу не поспішав публікувати текст, так що першим з'явився її німецький переклад (перед віденської постановкою, на початку 1913 року), а в листопаді 1914 року, вже після театрального тріумфу, текст був надрукований в двох журналах.  Історiя написання

У давньогрецькій міфології Пігмаліон – скульптор, який цурався жінок і жив самотньо. У своїй самоті він зробив  статую прекрасної жінки і закохався в неї. Пігмаліон звернувся з благанням до Афродіти, щоб вона оживила його творіння. Зворушена такою любов'ю, богиня виконала прохання. Галатея, яка ожила стала дружиною Пігмаліона і народила йому дочку. Символiзм назви Взявши за основу міф, Бернард Шоу подає свій оригінальний, парадоксальний варіант цієї історії.

Процес відновлення людської душі, духовного пробудження особистості, розвитку її морального й інтелектуального потенціалу під впливом творчості. Жанр п'єси – соціальна комедія, у центрі якої поставлені проблеми великого суспільного значення. Тематика П'єса «Пігмаліон» не про кохання, а про силу творчості, про духовне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливість здобуття особистістю внутрішньої краси й свободи. Драми Б.Шоу, різні за жанром і тематикою, об'єднані спільною ідеєю та соціальною спрямованістю — викрити лицемірство суспільства, утрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини й справжні людські цінності.

критика станових забобонів і умовностей буржуазного суспільства; утвердження творчих сил, потенційних можливостей людей з народу й обмеженість їх реалізації навіть найбільш яскравими представниками; проблема руйнівного впливу бідності на особистість; тверезий погляд на положення простих людей, осуд споживчого підходу до життя. Соціальна проблематика

проблема відповідальності вченого за наслідки експерименту, неприпустимість експерименту над людиною; глузування над буржуазною мораллю і цінностями. Проблеми науки: значення мови як найважливішого фактора в розумовому і духовному розвитку особистості. Моральна проблематика

Композиція Експозиція Випадкова зустріч персонажів на Ковент Гарден Зав’язка Парі Хігенса і Пікерінг Розвиток дій Перетворення обшарпанки на герцогиню Кульмінація Нічна розмова після світського триумфу Елайзи. Бунт героїні Розв’язка Усвідомлення Елайзою свого нового становища, розмова з Пікерінгом Дискусія Остання розмова Хігінса та Елайзи Відкритий фінал

Не можна назвати привабливою, але риси обличчя у неї непогані, стан шкіри та зубів залишає бажати кращого. Років вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорна солом'яний капелюх, поруділи чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін, з-під нього видно коричнева спідниця і полотняний фартух. Черевики, видно, також знали кращі дні. Волосся її якогось мишачого кольору, не зустрічається в природі. Еліза Дуліттл. Еволюція квітникарки Квітникарка – погано одягнена, із жахливою мовою та вимовою. Дівчина, яка навчається – пристойно одягнена, але мовою ще не володіє. Дівчина, яка має успіхи у навчанні, добрий слух – добре одягнена, знає літературну мову, але ще не вміє її використовувати доречно. Чудова учениця, «леді» - прекрасно вдягнена, має бездоганні манери й чудово володіє мовою. Людина – здатна мислити, цінує людську гідність, бачить мету в житті й засоби її здійснення.

Професор фонетики і знавець індійських діалектів. Міцний, здоровий чоловік Років сорока або близько того; На ньому чорний сюртук, крохмальний комірець і чорний шовковий галстук. Схожий на невгамовну дитини, шумно і стрімко реагує на все, що привертає його увагу, і потребує постійного нагляду, Щирий, далекий від злісних спонукань, що викликає симпатію Генрі Хіггінс

Порівняння образів Хіггінса та Пігмаліона Пігмаліон Спільне Професор Хіггінс Створив Галатею та закохався в неї Не дуже люблять жінок Не зважає на почуття інших, часто грубий і нестриманий Галатея змінила Пігмаліона, її краса розбудила в його душі кохання вперті одинаки, самітники Навчав Елізу правильної вимови, допоміг зрозуміти світ мистецтва Почувався відповідальним за створену ним красу, одружився з Галатеєю Еліза майже нічого не змінила в поглядах професора, а він не збирався змінюватися сам він не почувався відповідальним за долю Елізи, його захоплювали вищі ідеї, результат експерименту

Полковник, зразковий джентльмен. Виглядав благородніше, ніж професор Генрі Хіггінс. Поводиться виховано, спокійно, не звертає уваги на деякі «випади» Елізи. Чемність Пікерінга зіграла вирішальну роль в перетворенні Елізи Дуліттл Пікерінг

Місіс Хіггінс – мати професора. Місіс Пірс – економка (жінка, що займається веденням домашнього господарства) Генрі Хіггінс. Альфред Дуліттл – батько Елізи Місіс Эйнсфорд Хілл – гостя місіс Хіггінс. Клара – її дочка. Фредді – її син, закоханий у Елізу. Інші

Бронзова статуя Шоу біля входу в Національну галерею Ірландії Пам’ятник Б. Шоу у Канаді Єдиний урок, який можна винести з історії, полягає в тому, що люди не виносять з історії жодних уроків. Найважливіше – це навести порядок у себе в душі. Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди. У вас ніколи не буде другої можливості справити перше враження. Найбільше люди цікавляться тим, що їх абсолютно не стосується. Навчився говорити – значить виріс, навчився мовчати – значить порозумнішав.